ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8688/23 Справа № 205/7226/22 Суддя у 1-й інстанції - Бізяєва Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Хрипунов Денис Григорович

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

       ІСТОРІЯ СПРАВИ

31.10.2022 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у розмірі частини заробітку (доходу) на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

       КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2023 року позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено.

Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) - аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: місто Дніпро, Дніпропетровська область, в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 31 жовтня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання щодо негайного виконання та судових витрат.

       КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

       30.08.2023 року адвокатом Хрипуновим Д.Г. в інтересах відповідача ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та винесення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що до місця проживання сина сторони не дійшли згоди. В Ленінському районному суді м. Дніпропетровська в наступний час перебуває справа № 205/4513/23 про визначення місця проживання дитини.

Із матеріалів цивільної справи не можливо встановити який саме розмір аліментів є необхідним і достатнім (відповідно до діючого законодавства) для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Багдасарової В.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що доводи апеляційної скарги суперечать положенням статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року , статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В травні 2022 року відповідач ОСОБА_2 забрав свої речі те перейшов до іншого житла.

Малолітній ОСОБА_3 з цього часу проживає разом із мамою, яка самостійно та одно особо його утримує.

Дійсно у Ленінському районному суді м. Дніпропетровська в наступний час перебуває справа № 205/4513/23 про визначення місця проживання дитини, але не вирішеність цього спору не звільняє відповідача від обов`язку утримувати дитину.

       ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

       Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

              Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України  апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

            Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено. 

21 вересня 2013 року між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб (а.с. 4), який рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2023 року, яке набрало законної сили, у справі єдиний унікальний номер 205/7225/22 – розірвано (а.с. 62-63).

Від шлюбу позивач та відповідач мають спільну неповнолітню дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 4 зворот).

Згідно рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2023 р. по справі єдиним унікальним номером 205/7225/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, а отже в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, встановлені ним обставини не доказуються при розгляді даної справи, оскільки у ній беруть участь ті самі особи, щодо яких ним встановлено певні обставини (а.с. 62-63), встановлена відсутність спору між сторонами з приводу визначення місця проживання дитини (а.с. 62зворот).

Крім того, ОСОБА_2 , як відповідачем, не заперечувалось обґрунтувань ОСОБА_1 , як позивача, на те, що після розірвання шлюбу дитина залишиться проживати з позивачем, подавши заяву про підтримку позовних вимог (а.с. 62).

При цьому, у відзиві на позов сторона позивача не заперечує, що спільний син позивача та відповідача проживає разом з позивачем, як і не заперечує посилань позивача на те, що відповідачем не приймається участі в утриманні дитини та зазначається на те, що позивачем не надано доказів, що не надається матеріальна допомога. Однак, доказів які б спростовували вказані посилання позивача та підтвердження посилань відповідача, що матеріальна допомога на дитину надається, останнім не надано. Не надано також стороною відповідача і доказів на спростування посилань позивача про те, що відповідач та позивач спільно не проживають. Рішення суду, що набрало законної сили, або договорів, якими б визначалось місце проживання дитини сторін з відповідачем, суду надано не було.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції цілком обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

У відповідності до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями ч.ч. 1, 2  ст. 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Матеріали справи не містять доказів наявності домовленості між сторонами про виконання обов`язку з утримання дитини.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.4 ст.183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що як на момент звернення до суду, так й на момент ухвалення рішення по справі дитина, на утримання якої стягнуті аліменти, проживає разом із позивачкою.

Наявність невирішеного спору про місце проживання дитини не впливає на правильність рішення суду про задоволення позовних вимог.

Щодо доводу апеляційної скарги, що із матеріалів цивільної справи не можливо встановити який саме розмір аліментів є необхідним і достатнім (відповідно до діючого законодавства) для забезпечення гармонійного розвитку дитини, слід зазначити, що ні відповідач, ні його представник не заявляли обґрунтоване клопотання про збільшення або зменшення аліментів, які заявлені до стягнення. А тому, враховуючи принцип диспозитивності, суд й не повинен був нічого встановлювати.

При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

       ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

       Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

       Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

       Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

        Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Хрипунов Денис Григорович залишити без задоволення.

       Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

       Судді: