Справа №127/23129/17

Провадження №1-кп/127/1633/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року                 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря: ОСОБА_4 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_5 ,

сторони захисту: обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

потерпілого: ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Витава Тиврівського району Вінницької області, громадянки України, із вищою освітою, заміжньої, проживаючої за адресою:  АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , раніше не судимої,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016020010001761 від 10.03.2016 –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_10 , яка до вступу в шлюб мала прізвище ОСОБА_11 (далі за текстом ОСОБА_11 ), у вересні 2014 року перебуваючи на посаді директора ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник», діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману, повідомила ОСОБА_8 , який висловив свій намір придбати будівлю механіко-монтажного цеху площею 2302,3 м2, літера «Е», корпус 52, за адресою: м. Вінниця вул. Тарногродського, 46, неправдиві відомості про належність будівлі цеху ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» та запевнила що отримає згоду учасників товариства на її продаж за умови здійснення передоплати в розмірі 50 відсотків від вартості будівлі, яку визначила в сумі 110000 доларів США, достовірно знаючи, що зазначена будівля належить ТОВ «Централізована резервна компанія», представники якого, жодних доручень на право укладення будь-яких угод з відчуження майна їй не надавали.

В подальшому, 03.10.2014 ОСОБА_11 перебуваючи в службовому кабінеті директора ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник», реалізовуючи свій злочинний намір спрямований на заволодіння коштами ОСОБА_8 , повідомила останньому неправдиві відомості про надання згоди учасниками ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» на продаж будівлі механіко-монтажного цеху площею 2302,3        м2, літера «Е», корпус 52 по вул. Тарногродського,46 в м. Вінниці та необхідність внесення передоплати для укладення договору купівлі-продажу, після чого отримала від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 10000 доларів США, що по курсу Національного банку України становило 129404,96 грн., якими заволоділа та розпорядилась на власний розсуд.

Про отримання грошових коштів в сумі 10000 доларів США ОСОБА_11 написала розписку, яку засвідчила відтиском печатки ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник».

Крім того, 28.11.2014 ОСОБА_11 , зустрівшись з ОСОБА_8 у кабінеті директора ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник», ввівши його в оману щодо продажу йому вказаної будівлі цеху, отримала від нього грошові кошти в сумі 10000 доларів США, що по курсу Національного банку України становило 149692,69 грн., якими заволоділа та розпорядилась на власний розсуд, склавши та підписавши при цьому з ОСОБА_8 попередній договір від 28.11.2014, відповідно до якого ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник»        в особі директора ОСОБА_11 (продавець)        та ОСОБА_8 (покупець) уклали угоду про намір купівлі-продажу будівлі механіко-монтажного цеху площею 2302,3 м2 за адресою: м. Вінниця, вул. Тарногродського, 46, за суму 1646700 грн., що на день підписання договору еквівалентна 110000 доларів США.

Крім того, 27.12.2014 ОСОБА_11 , зустрівшись з ОСОБА_8 у кабінеті директора ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник», ввівши ОСОБА_8 в оману щодо продажу йому вказаної будівлі цеху, отримала від нього грошові кошти в сумі 25000 доларів США, що по курсу Національного банку України становило 394221,62 грн., якими заволоділа та розпорядилась на власний розсуд.

Про отримання грошових коштів в сумі 25000 доларів США ОСОБА_11 написала розписку, яку засвідчила відтиском печатки ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник».

Також, в середині січня 2015 року, ОСОБА_11 з ОСОБА_8 у кабінеті директора ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник», ввівши його в оману, під приводом остаточного        розрахунку        по передоплаті за договором купівлі-продажу приміщення цеху, отримала від нього грошові кошти в сумі 15000 доларів США, що по курсу Національного банку України становило 236641,42 грн., якими заволоділа та розпорядилась на власний розсуд.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_11 шляхом обману заволоділа грошовими коштами ОСОБА_8 в сумі 60 000 доларів США, що по курсу НБУ на дату вчинення злочинів становить 909960,70 грн. та в 1533 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Обвинувачена ОСОБА_11 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала, суду пояснила, що з 2014 року працювала директором ТОВ «Вінницький підшипник». ОСОБА_8 дійсно звертався з питанням з приводу придбання будівлі механіко-монтажного цеху та безпосередньо спілкувався з керівниками компанії, які давали дозвіл на те, щоб ОСОБА_8 заїжджав на територію підприємства та проводив там ремонтні роботи. Також, не заперечувала факт отриманні від потерпілого грошових коштів, однак повідомила, що не залишала їх собі, а відвозила у м. Київ та передавала керівникам компанії. Крім того, зазначила, що на момент отримання грошових коштів їй не було відомо, що приміщення не належить ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник». Керівник підприємства запевняв, що всі документи будуть оформленні та особисто приїжджав у м. Вінницю та повідомляв, що всі питання з ОСОБА_8 були вирішенні. Отриманні грошові кошти від ОСОБА_8 вона не передавала до каси підприємства, тому що в зв`язку з ліквідацією підприємства її не було. Також, повідомила, що коли їй стало відомо, що будівля, яку мав намір придбати ОСОБА_8 не належить ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» вона намагалась зв`язатися з керівництвом, але їй це не вдалося.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 суду пояснив, що він займається підприємницькою діяльністю та йому стало відомо, що на території Підшипникового заводу продається приміщення, тому він звернувся до ОСОБА_11 . Після того, як він оглянув приміщення, воно йому підійшло і він запитав ОСОБА_11 його вартість, яка повідомила, що продаж приміщення буде коштувати сто десять тисяч доларів США, але потрібно погодити всі питання з керівництвом, яке знаходиться у м. Києві та надати аванс у розмірі десяти тисяч доларів США для підготовки. Далі, він в присутності свого батька ОСОБА_12 перебуваючи в кабінеті ОСОБА_11 передав їй десять тисяч доларів США, нащо вона надала йому відповідну розписку, а також дозволила займати приміщення та зробити окремий в`їзд. В подальшому, через один-два місяць ОСОБА_11 повідомила йому, що необхідно заплатити ще двадцять тисяч доларів США, а потім ще п`ятнадцять тисяч доларів США, які вона отримувала надаючи розписку, а також ще п`ятнадцять тисяч доларів США без отримання розписки. Всі передачі грошових коштів проводились в присутності його батька. Крім того, повідомив, що ОСОБА_11 написала ще одну розписку в присутності свідків, в якій було зазначено, що вона отримала від нього в загальному шістдесят тисяч доларів США. Через деякий час, взимку ОСОБА_11 повідомила, що не може укласти угоду та поверне отримані від нього грошові кошти, вона пояснювала це тим, що змінилися власники, які не мають наміру продавати будівлю. В подальшому, навесні ОСОБА_11 повідомила, що у фірми проблеми та зникла. Він самостійно звернувся до власника будівлі та з`ясував, що йому нічого не було відомо про продаж, оскільки власником приміщення була «Централізована резервна компанія», а не ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник».

 Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він є батьком потерпілого, та працював разом із сином. В 2014 році вони дізнались, що продається на території Підшипникового завожу будівля, тому звернулися до директора ОСОБА_11 , щоб домовитися про купівлю. Під час зустрічі ОСОБА_11 підтвердила факт продажу будівлі та повідомила, що власники знаходять у м. Києві і грошові кошти потрібно передавати їм. В подальшому, в його присутності потерпілий чотири рази передав ОСОБА_11 грошові кошти в загальній сумі шістдесят тисяч доларів США, про що вона писала розписки і попередній договір та обіцяла, що підготує всі необхідні документи, однак затягувала з ними, аж до літа. Далі йому стало відомо, що завод має заборгованість перед робітниками, а ОСОБА_11 взагалі звільнилась. Вона спочатку обіцяла повернути отримані у ОСОБА_8 грошові кошти, а потім зникла, тому вони вирішили звернутися із заявою до поліції. Також, повідомив, що разом з сином знайшли власників будівлі, які повідомили, що з`ясують всі обставини.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона працювала з 2011 року по березень 2018 року головним бухгалтером ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» директором якого була ОСОБА_11 , а також була головою ліквідаційної комісії. Повідомила, що після ліквідації державного підприємства «Підшипниковий завод», ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» викупив належні підприємству майно та будівлі. Зазначила, що ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» не мав права на здійснення продажу будівлі механіко-монтажного цеху, тому що дана будівля належала «Централізованій Резервній компанії». Про обставини, продажу будівлі їй стало відомо під час досудового розслідування.

Окрім показань обвинуваченої, потерпілого, свідків, судом ретельно та безпосередньо були досліджені наступні докази надані сторонами кримінального провадження, а саме:

- заява про злочин, відповідно до якої потерпілий ОСОБА_8 звернувся до відділу поліції з проханням внести відомості до ЄРДР відносно ОСОБА_11 в зв`язку зі скоєнням нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки вона будучи посадовою особою – директором ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» уклала попередній договір про наміри продати нерухоме майно, яке вже продано та не належить зазначеній компанії, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в сумі 60000 тис. дол. США, які належали йому (т.1 а.с. 100-103);

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_11 з 23.08.2014 є керівником та підписантом ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник», з 03.06.2015 товариство перебувало у стані припинення за рішенням засновників, строк заявлення вимог встановлений до 08.08.2015 (т.1 а.с. 104-112);

- відповідь на запит від 10.08.2016, відповідно до якої ТОВ «ТД «Вінницький підшипник» в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_13 повідомляє, що реалізації об`єктів нерухомого майна, які належали на праві власності ТОВ «ТД «Вінницький підшипник» протягом 2014-2015 років не відбувалось, і жодних коштів від таких операцій до каси не надходило. Об`єкт нерухомого майна будівля механіко-монтажного цеху з побутовим корпусом, який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Тарногродського, 46, не перебуває на балансі та не є об`єктом права власності у ТОВ «ТД «Вінницький підшипник» (т.1 а.с. 116);

- статут ТОВ «ТД «Вінницький підшипник» затверджений загальними зборами учасників від 22.08.2012, відповідно до якого, саме до виключної компетенції загальних зборів учасників відноситься ряд повноважень, які не можуть бути передані іншим органам Товариства, зокрема:

?прийняття рішення щодо продажу, передачу в оренду, відчуження іншим способом, передбачених чинним законодавством майна Товариства незалежно від вартості;

?надання дозволу щодо укладення будь-яких угод, що перевищують 50000 грн.

Керівництво поточною діяльністю Товариства здійснює його виконавчий орган–

Директор, а у разі його відсутності – особа ним призначена. Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключною компетенції загальних зборів Учасників. Директор має право, зокрема, за дорученням загальних зборів укладати угоди щодо продажу, передачу в оренду, відчуження іншим способом, передбачених чинним законодавством майна Товариства незалежно від вартості, самостійно укладає від імені Товариства будь-які угоди на суму, що не перевищує 50000 грн. і забезпечує їх виконання (т.1 а.с. 117-129);

- наказ №12-К від 23.08.2014, відповідно до якого на підставі рішення Загальних зборів ТОВ «ТД «Вінницький підшипник» протокол №б/н від 22.08.2014, з 23.08.2014 ОСОБА_11 приступила до виконання обов`язків директора (т.1 а.с. 135);

- протокол №05/2015 від 02.06.2015, відповідно до якого загальними зборами ТОВ «ТД «Вінницький підшипник» було прийнято рішення про: припинення діяльності Товариства, звільнення з посади директора ОСОБА_11 , призначення ліквідаційної комісії та визначення її місцезнаходження, призначення уповноваженої особи подати документи до державного реєстратора (т.1 а.с. 130-134);

- протокол №06/2015 від 15.06.2015, відповідно до якого загальними зборами ТОВ «ТД «Вінницький підшипник» прийнято рішення про: зміну складу ліквідаційної комісії, призначення уповноваженої особи подати документи до державного реєстратора, зміна підстав звільнення ОСОБА_11 де вказано, що вона звільнена з 17.06.2015 з займаної посади за згодою сторін (т.1 а.с. 136);

- рішення судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.08.2016, відповідно до якого було задоволено цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_11 про стягнення грошових коштів у розмірі 1489200 (один мільйон чотириста вісімдесят дев`ять тисяч двісті) гривень, що еквівалентно 60 000 (шістдесяти тисячам) доларів США; 10 відсотків щомісячних, починаючи з 01.06.2015 року на час подачі позовної заяви, від загальної суми боргу 1489200 (один мільйон чотириста вісімдесят дев`ять тисяч двісті) гривень, які складають - 1223626,00 (один мільйон двісті двадцять три тисячі шістсот двадцять шість гривень), що еквівалентно 49300 (сорок дев`ять тисяч триста) дол. США; 25 000(двадцять п`ять тисяч) гривень на правову допомогу; судовий збір 6890 (шість тисяч вісімсот дев`яносто) гривень (т.1 а.с. 137-142);

- протокол огляду від 13.09.2017, відповідно до якого було проведено огляд документів, а саме, попереднього договору від 28.11.2014, розписки від 03.10.2014, розписки від 28.11.2014, розписки від 27.12.2014, розписки від 31.12.2015, після огляду вказані документи долучені до матеріалів кримінального провадження (т.1 а.с. 168-171);

- попередній договір від 28.11.2014, укладений між ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» в особі директора ОСОБА_14 «Продавець», яка діє на підстав Статуту та ОСОБА_8 «Покупець» про намір купівлі-продажу будівлі механіко-монтажного цеху площею 2302,3м.2 за адресою: м. Вінниця, вул. Тарногродського, 46, за суму 1646700 грн., що на день підписання договору еквівалентна 110000 доларів США. Відповідно до умов даного договору фактична передача приміщення (будинку) покупцеві мала бути здійснена не пізніше 28.05.2015, а у разі не укладення договору купівлі-продажу з причин залежної від продавця, він зобов`язується повернути гарантійну суму, а також виплатити покупцеві неустойку у розмірі 10% від гарантійної суми. Даний договір був підписаний ОСОБА_11 з однієї сторони, та ОСОБА_8 з іншою. Крім того, на підписі ОСОБА_11 знаходиться відтиск печатки ТОВ «ТД «Вінницький підшипник» (т.1 а.с. 172, 173);

- розписка від 03.10.2014, відповідно до якої ОСОБА_11 директор ТОВ «ТД «Вінницький підшипник», отримала від ОСОБА_8 в рахунок передоплати за оформлення договору купівлі-продажу будівлі механо-монтажного цеху, суму сто сорок тисяч гривень, що в еквіваленті дорівнює десять тисяч доларів США. На розписці знаходиться підпис особи та відтиск печатки ТОВ «ТД «Вінницький підшипник» (т.1 а.с. 174);

- розписка від 28.11.2014, відповідно до якої ОСОБА_11 директор ТОВ «ТД «Вінницький підшипник», отримала аванс в розмірі десять тисяч доларів США в рахунок заключення договору купівлі-продажу будівлі механо-монтажного цеху. На розписці знаходиться підпис особи та відтиск печатки ТОВ «ТД «Вінницький підшипник» (т.1 а.с. 175);

- розписка від 27.12.2014, відповідно до якої ОСОБА_11 директор ТОВ «ТД «Вінницький підшипник», отримала від ОСОБА_8 аванс в сумі двадцять п`ять тисяч доларів США в рахунок оплати згідно договору про наміри по заключенню договору купівлі-продажу будівлі ММЦ, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця вул. Тарногродського, 46. На розписці знаходиться підпис особи з розшифровкою « ОСОБА_11 » та відтиск печатки ТОВ «ТД «Вінницький підшипник» (т.1 а.с. 176);

- розписка від 31.12.2015, відповідно до якої ОСОБА_11 28.11.2014 був укладений попередній договір між ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник», як директором зазначеного підприємства, що діє на підставі Статуту і ОСОБА_8 . Предметом договору є угода сторін відповідно до якої ОСОБА_11 мала намір до 28.05.2015 продати, а ОСОБА_8 купити будівлю ММЦ, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 . Покупцем ОСОБА_8 в рахунок вартості предмету договору купівлі-продажу внесено шістдесят тисяч американських доларів, які ОСОБА_11 отримала власноруч. Станом на 31.12.2015, договір купівлі-продажу ММЦ ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» та ОСОБА_8 не укладений по вині ОСОБА_11 , яку вона має намір виконати в повному об`ємі і гарантує сплату десяти відсотків щомісячних від внесених ОСОБА_8 коштів, починаючи з 04.06.2015. Розписка написана в присутності ОСОБА_8 (підпис) ОСОБА_15 , ОСОБА_12 (підпис) ( ОСОБА_16 ), ОСОБА_17 (підпис) ОСОБА_17 , На розписці, також, знаходиться підпис особи з розшифровкою « ОСОБА_11 » (т.1 а.с. 177);

- висновок експерта за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи №4697/4698/17-21 від 12.09.2017, відповідно до якого:

1. Підпис від імені ОСОБА_14 в рядку «Продавець» у попередньому договорі від 28.11.2014 укладеному з ОСОБА_18 – виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

2. Підпис від імені ОСОБА_14 у розписці від 03.10.2014 про отримання 10000 доларів США від ОСОБА_19 – виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

3. Підпис від імені ОСОБА_14 у розписці від 28.11.2014 про отримання 10000 доларів США від ОСОБА_19 – виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

4. Підпис від імені ОСОБА_14 у розписці від 27.12.2014 про отримання 25000 доларів США від ОСОБА_19 – виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

5. Підпис від імені ОСОБА_14 у розписці від 31.12.2015 – виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

6. Рукописний текст та підпис в рядку «Продавець» у попередньому договорі від 28.11.2014 укладеному з ОСОБА_8 – виконаний самою ОСОБА_11 .

7. Рукописний текст та підпис у розписці від 03.10.2014 про отримання 10000 доларів США від ОСОБА_8 – виконаний самою ОСОБА_11 .

8. Рукописний текст та підпис у розписці від 28.11.2014 про отримання 10000 доларів CШA від ОСОБА_8 – виконаний самою ОСОБА_11 .

9. Рукописний текст та підпис у розписці від 27.12.2014 про отримання 25000 доларів США від ОСОБА_8 – виконаний самою ОСОБА_11 .

10. Рукописний текст та підпис у розписці від 31.12.2015 – виконаний самою ОСОБА_11 (т.1 а.с. 160-166);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 13.09.2017, відповідно до якого було проведено тимчасовий доступ та отримано копії документів з інвентаризаційної справи механіко-монтажного цеху, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Тарногродського, 46 (т.1 а.с. 181-213).

Також, судом було досліджено:

- витяг з кримінального провадження №12016020010001761 від 10.03.2016 (т.1 а.с. 115);

- протокол затримання особи, на виконання ухвали суду від 27.07.2017 (т.1 а.с. 146, 147);

- ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28.07.2017, відповідно до якої до ОСОБА_11 було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту (т.1 а.с. 148-151);

- ухвала колегії суддів Апеляційного суду Вінницької області від 14.08.2017, відповідно до якої було скасовано ухвалу про застосування домашнього арешту, задоволено клопотання про застосування відносно ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави в розмірі 909 960,70 грн. та взято ОСОБА_11 під варту з зали суду (т.1 а.с. 152, 153);

- постанова про визнання документів речовими доказами від 13.09.2017 (т.1 а.с. 178, 179);

- ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про надання тимчасово доступу до речей та документів, які знаходяться у володінні КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», а саме, до документів справи механіко-монтажного цеху від 08.09.2017 (т.1 а.с. 180).

Заслухавши показання обвинуваченої, потерпілого, свідків, дослідивши та проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлені достатні докази, які «поза розумним сумнівом» вказують на доведеність вини ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Згідно статей 84-86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Так, ОСОБА_11 шляхом обману, переконала ОСОБА_8 в можливості продати йому будівлю механіко-монтажного цеху, що знаходиться за адресою: вул. Тарногродського, 46, м. Вінниця, за грошові кошти у розмірі сто десяти тисяч доларів США, яка нібито належить ТОВ «ТД «Вінницький підшипник» де вона займала посаду директора, та заволоділа його грошовими коштами у розмірі шістдесяти тисяч доларів США, про що написала відповідні розписки, а також уклала з потерпілим попередній договір про зобов`язання передати приміщення, не маючи намір виконувати умови договору, розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд.

Незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_11 вини у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, не визнала, її вина доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, згідно заяви ОСОБА_8 про злочин, він звернувся до відділу поліції з проханням внести відомості до ЄРДР відносно ОСОБА_11 в зв`язку зі скоєнням нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки вона будучи посадовою особою – директором ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» уклала попередній договір про наміри продати нерухоме майно, яке вже продано та не належить зазначеній компанії, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в сумі шістдесяти тисяч доларів США, які належали йому.

Під час надання пояснень в судовому засіданні ОСОБА_8 підтвердив обставини викладені у своїй заяві, та зазначив, що він займався підприємницькою діяльністю та звернувся до ОСОБА_11 , яка була директором ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник», з метою обговорення питання купівлі будівлі механіко-монтажного цеху, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 . В ході спілкування, вони домовились про купівлю, саме ОСОБА_11 повідомила суму вартості будівлі у розмірі ста десяти тисяч доларів США та зазначила, що дані кошти будуть передаватися керівництву, які знаходяться у м. Києві. В подальшому, між ним та ОСОБА_11 був укладений попередні договір та він передав їй в загальному шістдесят тисяч доларів США, як оплату за купівлю будівлі про що вона написала відповідні розписки. Однак, умови договору нею виконані не були, вона повідомила, що змінилися власники, які не мають наміру продавати будівлю та спочатку зазначала, що поверне кошти, а потім зникла.

Зазначені потерпілим обставини узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_12 в присутності якого відбувались домовленості, а також передавались грошові кошти ОСОБА_11 .

Сам факт отримання грошових коштів у розмірі шістдесяти тисяч доларів США різними платежами не заперечує і сама обвинувачена, яка повідомила, що дійсно отримувала від потерпілого зазначену суму грошових коштів, однак вказувала, що не привласнювала їх собі, а передавала керівникам товариства.

Крім того, дані обставини доводяться дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, розпискою від 03.10.2014 в якій зазначено, що директор ТОВ «ТД «Вінницький підшипник» ОСОБА_11 отримала від ОСОБА_8 в рахунок передоплати за оформлення договору купівлі-продажу будівлі механо-монтажного цеху, сто сорок тисяч гривень, що в еквіваленті дорівнює десять тисяч доларів США.

Також, розпискою від 28.11.2014 в якій зазначено, що ОСОБА_11 директор ТОВ «ТД «Вінницький підшипник», отримала аванс в розмірі десять тисяч доларів США в рахунок заключення договору купівлі-продажу будівлі механо-монтажного цеху.

Крім того, розпискою від 27.12.2014 в якій зазначено, що ОСОБА_11 директор ТОВ «ТД «Вінницький підшипник», отримала від ОСОБА_8 аванс в сумі двадцять п`ять тисяч доларів США в рахунок оплати згідно договору про наміри по заключенню договору купівлі-продажу будівлі ММЦ, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця вул. Тарногродського, 46.

А також, розпискою від 31.12.2015 в якій зазначено, що ОСОБА_11 в загальному заволоділа грошовими коштами ОСОБА_8 у розмірі шістдесяти тисяч доларів США.

Доказом того, що відомості зазначені у розписках були написані, саме ОСОБА_11 є висновок експерта за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи №4697/4698/17-21 від 12.09.2017, відповідно до якого, рукописний текст та підпис у розписці від 03.10.2014 про отримання 10000 доларів США від ОСОБА_8 – виконаний самою ОСОБА_11 , рукописний текст та підпис у розписці від 28.11.2014 про отримання 10000 доларів CШA від ОСОБА_8 – виконаний самою ОСОБА_11 , рукописний текст та підпис у розписці від 27.12.2014 про отримання 25000 доларів США від ОСОБА_8 – виконаний самою ОСОБА_11 , рукописний текст та підпис у розписці від 31.12.2015 – виконаний самою ОСОБА_11 .

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_11 дійсно отримала від ОСОБА_8 грошові кошти у загальній сумі шістдесят тисяч доларів США в рахунок заключення договору купівлі-продажу будівлі механіко-монтажного цеху.

Що стосується наявності в діях обвинуваченої ОСОБА_11 ознак шахрайства по відношенню до потерпілого ОСОБА_8 , суд зазначає наступне.

На момент подій викладених в обвинувальному акті ОСОБА_11 виконувала обов`язки директора ТОВ «ТД «Вінницький підшипник» відповідно до наказу №12-К від 23.08.2014, який прийнятий на підставі рішення загальних зборів ТОВ «ТД «Вінницький підшипник» протокол №б/н від 22.08.2014 та була звільнена за згодою сторін – 02.06.2015.

Відповідно до статуту ТОВ «ТД «Вінницький підшипник», який затверджений загальними зборами учасників від 22.08.2012, та яким у своїй роботі керувалась ОСОБА_11 , саме до виключної компетенції загальних зборів учасників відноситься ряд повноважень, які не можуть бути передані іншим органам Товариства, зокрема, що стосується прийняття рішення щодо продажу, передачу в оренду, відчуження іншим способом, передбачених чинним законодавством майна Товариства незалежно від вартості, а також, з приводу надання дозволу щодо укладення будь-яких угод, що перевищують п`ятдесят тисяч гривень. Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключною компетенції загальних зборів Учасників.

Як встановлено судом, саме ОСОБА_11 повідомила потерпілому ОСОБА_8 про можливість придбання будівлі механіко-монтажного цеху, зазначивши при цього, що його вартість складатиме сто десять тисяч доларів США.

Дані обставини підтверджуються укладеним між ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» в особі директора ОСОБА_14 , яка діє на підстав Статуту та ОСОБА_8 попереднім договором від 28.11.2014, в якому зазначено про намір купівлі-продажу будівлі механіко-монтажного цеху площею 2302,3м.2 за адресою: м. Вінниця, вул. Тарногродського, 46, за суму один мільйон шістсот сорок шість тисяч сімсот гривень, що на день підписання договору еквівалентна сто десяти тисячам доларів США. В умовах договору, також, було прописано строк його виконання до не пізніше 28.05.2015. Даний договір був підписаний ОСОБА_11 з однієї сторони, та ОСОБА_8 з іншою. Крім того, на підписі ОСОБА_11 знаходиться відтиск печатки ТОВ «ТД «Вінницький підшипник».

Доказом того, що даний договір з потерпілим було укладено саме ОСОБА_11 вказує висновок експерта за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи №4697/4698/17-21 від 12.09.2017, в якому зазначено, що рукописний текст та підпис в рядку «Продавець» у попередньому договорі від 28.11.2014 укладеному з ОСОБА_8 – виконаний самою ОСОБА_11 .

Таким чином, зважаючи на статут ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» на підставі якого діяла ОСОБА_11 , про що вона сама зазначала у попередньому договорі, прийняття рішення про продаж майна товариства відносилося до виключної компетенції загальних зборів учасників, а також питання укладення будь-яких угод, сума яких перевищувала п`ятдесят тисяч гривень.

Однак, жодних доказів того, що загальними зборами учасників товариства приймались вказані рішення суду не надано.

Диспозицією ч. 1 ст. 190 КК України передбачено кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

За ч. 4 ст. 190 КК України настає відповідальність за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.

Об`єктивна сторона даного кримінального правопорушення виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману.

Обман – це повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатися у приховувані певних обставин або повідомлення потерпілому неправдивих відомостей.

Суб`єктивна сторона даного кримінального правопорушення полягає тільки в прямому умислі, оскільки особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, на яку вона не має жодного права.

Таким чином, ОСОБА_11 переконала ОСОБА_8 в необхідність надання їй грошові кошти в рахунок заключення договору купівлі-продажу будівлі механіко-монтажного цеху, ввівши його в оману та заволодівши наданими ним грошовими коштами, якими розпорядилась на власний розсуд.

Про вчинення ОСОБА_11 саме шахрайських дій вказує і та обставина, що будівля механіко-монтажного цеху, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 , про продаж якої вона домовилась з ОСОБА_8 не залежала ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник», що не могло бути їй не відомо, як директору товариства.

Дана обставина була підтверджена показаннями свідка ОСОБА_13 , яка повідомила, що на момент подій викладених в обвинувальному акті вона була головним бухгалтером та головою ліквідаційної комісії ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» директором якого була ОСОБА_11 . Також, свідок зазначила, що ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» не мав права на здійснення продажу будівлі механіко-монтажного цеху, тому що дана будівля належала ТОВ «Централізованій резервній компанії».

Показання свідка узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який повідомив, що після того, як ОСОБА_11 зникла та не виходила з ним на зв`язок, він звернувся до власника будівлі та з`ясував, що приміщення про придбання якого він домовився з ОСОБА_11 належало ТОВ «Централізована резервна компанія», а не ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник».

Також, доказом того, що будівля механіко-монтажного цеху не належала ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник», є відповідь на запит від 10.08.2016, відповідно до якої зазначено, що об`єкт нерухомого майна будівля механіко-монтажного цеху з побутовим корпусом, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не перебуває на балансі та не є об`єктом права власності у ТОВ «ТД «Вінницький підшипник».

Аналіз наведених доказів, поведінка та дії обвинуваченої ОСОБА_11 до та після отримання від потерпілого ОСОБА_8 грошових коштів у своїй сукупності беззаперечно свідчать про те, що ще в момент отримання від нього грошових коштів в рахунок заключення договору купівлі-продажу будівлі механіко-монтажного цеху, вона не мала наміру виконувати умови попереднього договору, а мала на меті привласнити гроші потерпілого шляхом обману, тому що їй як директору товариства було відомо, що вказана будівля не є об`єктом права власності товариства.

Крім того, позицію сторони захисту та показання обвинуваченої про те, що нею не було вчинено жодних шахрайських дій по відношенню до потерпілого ОСОБА_8 , а також те, що вона вчиняла дії за вказівкою керівництва товариства, яке знаходилось у м. Києві та всі отримані від потерпілого грошові кошти вона віддавала їм, суд вважає надуманими та спрямованими на уникнення відповідальності за скоєне, оскільки вони не відповідають обставинам справи та повністю спростовуються всіма доказами дослідженими в ході судового розгляду. Стороною захисту не було надано жодних доказів на спростування обставин викладених в обвинувальному акті та в наданих стороною обвинувачення доказах.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що всі докази зібрані в ході досудового розслідування, є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані в порядку, передбаченому Конституцією та КПК України.

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до висновку, про доведеність вини ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону №270-VI від 15.04.2008), а її дії слід кваліфікувати, як (шахрайство), тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах.

При вирішенні питання щодо обрання обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд зважає на те, що обвинувачена раніше не судима (т.1 а.с. 143), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с. 144, 145, 218, 219).

Обставин, які  відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання та обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до положень ст. 65 КК України, враховуючи ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, враховуючи особу обвинуваченої, яка вину у вчинені кримінального правопорушення не визнала, у вчиненому не розкаялась, незважаючи на тривалий час, який пройшов з моменту заволодіння грошовими коштами потерпілого та наявність судового рішення прийнятого в порядку цивільного судочинства щодо стягнення грошових коштів, досі продовжує відшкодовувати спричинену своїми діями шкоду, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, суд приходить до висновку, що ОСОБА_11 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції передбаченої ч. 4 ст. 190 КК України з конфіскацією майна.

Суд зазначає, що згідно положень ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.

На думку суду, дане покарання буде достатнім та сприятиме виправленню, ОСОБА_11 відповідатиме принципам розумності та справедливості.

Крім того, судом враховано, що ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14.08.2017 було задоволено клопотання слідчого про застосування до обвинуваченої ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у сумі 909 960,70 грн.

Згідно квитанції №0.0.839518545.1 від 31.08.2017 ОСОБА_20 було внесено заставу за ОСОБА_11 у сумі 909 960, 70 грн.

Дані обставини, також, підтверджуються довідкою з Вінницької УВП №1, відповідно до якої ОСОБА_11 01.09.2017 була звільнена з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №15, «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу», кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка – готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинувачену, судом не встановлено, запобіжний захід у вигляді застави не був порушений в ході розгляду кримінального провадження, він підлягає продовженню з встановленими обов`язками, а внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_20 , після набрання вироком законної сили.

Крім того, судом враховано, що кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_11 у 2014 році та згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 14.08.2017 обвинуваченій було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави.

Зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання є кримінально-правовим наслідком діяння в розумінні ч. 2 ст. 4 КК України, який впливає на становище особи за ст. 5 КК України, тобто може поліпшувати його або погіршувати.

Закон №838-VIII від 26.11.2015 року є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином поліпшує становище особи у розумінні ст. 5 КК України, оскільки передбачає коефіцієнт зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ключовим показником при вирішення питання, щодо порядку зарахування строку попереднього ув`язнення є час вчинення особою діяння, як це визначено у ч. 2 і 3 ст. 4 КК України.

Відтак, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015) ОСОБА_11 строк попереднього ув`язнення під час досудового розслідування, слід зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 27.07.2017 по 28.07.2017, а також з 14.08.2017 по 01.09.2017.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченій слід рахувати з дня її затримання на виконання вироку суду.

Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої вартість проведення криміналістичного дослідження (т.1 а.с. 167), оскільки його проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого нею кримінального правопорушення.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Крім того, потерпілим ОСОБА_8 було заявлено позовну заяву до ОСОБА_11 про стягнення грошових коштів у сумі шістдесяти тисяч доларів США, десяти відсотків щомісячних починаючи з 01.06.2015 на час подачі позовної заяви та двадцяти п`яти тисяч гривень на правову допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно вимог цивільно-процесуального законодавства, суд не може повторно розглядати позовну заяву між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Так, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.08.2016 було задоволено позовну заяву ОСОБА_8 до ОСОБА_11 про стягнення грошових коштів у розмірі шістдесяти тисяч доларів США, десяти відсотків щомісячних починаючи з 01.06.2015 та двадцяти п`яти тисяч гривень на правову допомогу. Дане рішення набрало законної сили 14.09.2016, згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області (т.1 а.с. 137-142).

Таким чином, зважаючи на викладені обставини в задоволені позовної заяви ОСОБА_8 до ОСОБА_11 про стягнення грошових коштів слід відмовити, оскільки дані позовні вимоги вже були предметом розгляду та обвинувачена досі здійснює виплати на користь потерпілого у зв`язку з задоволенням його позову в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 50, 59, 63, 65-67, 72, 190 КК України, ст. ст. 22, 84-86, 91, 100, 124, 126, 128, 182, 337, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону №270-VI від 15.04.2008) та призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_6 у вигляді застави з покладеними обов`язками до набуття вироком законної сили залишити без змін.

Повернути заставодавцю ОСОБА_20 , кошти внесені в якості заставі в сумі 909 960, 70 грн., відповідно до квитанції №0.0.839518545.1 від 31.08.2017, після набрання вироку законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015) ОСОБА_6 строк попереднього ув`язнення під час досудового розслідування кримінального провадження зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 27.07.2017 по 28.07.2017, а також з 14.08.2017 по 01.09.2017.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 слід рахувати з дня її затримання на виконання вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави Україна 3714 грн. у відшкодування вартості проведення криміналістичного дослідження в кримінальному провадженні.

Речові докази в кримінальному провадженні №12016020010001761, а саме: попередній договір від 28.11.2014, розписки ОСОБА_11 про отримання від ОСОБА_8 грошових коштів в сумі десять тисяч доларів США від 03.10.2014, в сумі десять тисяч доларів США від 28.11.2014, в сумі двадцять п`ять тисяч доларів США від 27.12.2014 та розписка про отримання в загальному шістдесяти тисяч доларів США, після набрання вироком законної сили – залишити при матеріалах кримінального провадження.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_8 до ОСОБА_21 про стягнення грошових коштів – відмовити.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя-доповідач:                                         ОСОБА_1

Суддя:                                                 ОСОБА_2

Суддя:                                         ОСОБА_3