ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9252/23 Справа № 264/2644/21 Суддя у 1-й інстанції - Васильченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 33

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Максюти Ж.І.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою заступника керівника Донецької обласної прокуратури

на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 січня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 26 грудня 2014 року йому була вручена підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України. Вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 26 червня 2015 року його виправдано та визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.367 КК України. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 02 листопада 2015 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 26 червня 2015 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2016 року ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 02 листопада 2015 року скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя щодо ОСОБА_1 від 26 червня 2015 року залишено без змін. Постановою Касаційного кримінального суду Верховного суду від 12 липня 2018 року вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін. Отже, на теперішній час є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 незаконно підозрювався, обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України та відповідно був незаконно підданий судовому розгляду. Позивач вимушений був протягом тривалого часу домагатися відновлення своїх прав, у зв`язку з чим йому заподіяні значні моральні страждання. Моральна шкода, заподіяна йому полягає у порушенні нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації його життя. Позивач є особою яка раніше до будь-якої відповідальності, у тому числі кримінальної та адміністративної не притягувалась. Працював заступником начальника штабу Жовтневого РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області. Після порушення кримінальної справи його понижено у посаді до Старшого інспектора з особливих доручень оперативного відділу штабу ГУ МВС України в Донецькій області. Чутки про наявні обвинувачення відносно ОСОБА_1 розповсюдилися за місцем роботи та проживання позивача, до нього та його родини почали погано відноситись, уникати спілкування з ним, що в свою чергу морально травмувало не тільки позивача але й членів його родини, погіршився стан здоров`я, що було пов`язано з психоемоційним станом, який виник на ґрунті нервів та стресів.

На підставі зазначеного вище та уточнивши вимоги, просив суд стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України моральну шкоду, завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури у розмірі 273000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Прокуратури Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, у розмірі 273000 грн.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки спірні правовідносини виникли з підстав обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, виправданого в подальшому, отже моральні страждання позивача виявились у душевних переживаннях та позивач був змушений докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, з урахуванням обставин справи та міркувань розумності та справедливості, суд зробив висновок про відшкодування моральної шкоди у розмірі 273000 грн, які підлягають стягненню з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку.

Не погодившись з рішенням суду, заступник керівника Донецької обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про стягнення з Державного бюджету України, шляхом списання коштів у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, ЄДРПОУ 37567846, що знаходяться за адресою : вул.Бастіонна, буд.6, м.Київ. 01601, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 237000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено помилково висновки щодо визначення порядку стягнення коштів саме з прокуратури Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки на момент пред`явлення позову до суду та розгляду справи по суті, такого відповідача, як юридична особа прокуратура Донецької області, не існувало. Вважали за необхідне замінити відповідача прокуратуру Донецької області на Донецьку обласну прокуратуру. Вказували, що відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави, тобто органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому останні повинні відшкодувати шкоду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури - закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у цій справі провадження було втрачене повністю, проте відновлено лише частково – в частині відновлення змісту рішення рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 січня 2022 року, що унеможливлює розгляд апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне застосувати аналогію закону та з огляду на приписи частини четвертої статті 494 ЦПК України закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 січня 2022 року.

Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року касаційну скаргу керівника Донецької обласної прокуратури задоволено.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційний суд не наділений повноваженням закривати апеляційне провадження, якщо повністю втрачене судове провадження відновлено лише частково, а застосування судом апеляційної інстанції за аналогією закону частини четвертої статті 494 ЦПК України є недопустимим, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 січня 2022 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 26 червня 2015 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.367 КК України та виправдано його.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 02 листопада 2015 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 26 червня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2016 року ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 02 листопада 2015 року скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя щодо ОСОБА_1 від 26 червня 2015 року залишено без змін.

Постановою Касаційного кримінального суду Верховного суду від 12 липня 2018 року вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зазначено, що у зазначених випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) в тому числі моральна шкода.

Відповідно до постанови Верхового Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати. Частиною 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з частиною шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

У статтях 1173, 1174 ЦК України встановлено, що шкода завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином законодавчо визначено розмір моральної шкоди, за час перебування під слідством чи судом який не може бути меншим, ніж розмір заробітної плати.

Згідно зі статтею 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 454/1460/16-ц (провадження № 61-21192св18) та Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 454/1462/16-ц (провадження № 61-22449св18).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для стягнення з Прокуратури Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України моральну шкоду, завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, у розмірі 273000,00 грн., які доведені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що оскільки втрачене судове провадження відновлене лише в частині судового рішення, то суд апеляційної інстанції позбавлений можливості переглянути справу в повному обсязі й дослідити, встановлювати обставини справи, приймати, досліджувати та надавати оцінку доказам, оскільки матеріали справи відновлені лише в частині оскаржуваного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що Державна казначейська служба України є єдиним розпорядником коштів державного бюджету, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, є необґрунтованими, оскільки вказані доводи змінять порядок виконання судового рішення, фактично призведе до зміни рішення суду першої інстанції по суті, шляхом фактичної заміни боржника за судовим рішенням на іншу юридичну особу, яка є третьою особою у даній справі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

        Апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури -залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Ж.І.Максюта