ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2008 р. | Справа № 17/116 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ДП ТВФ "Стиль" ТзОВ фірми "Гоба" вул. Каракая, 24а, м.Калуш, Івано- Франківська область,77300
до відповідача ТзОВ "Голіаф", вул.Івасюка, 40/7, м.Івано-Франківськ,76006
фактична адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Сорохтея, 28а
про стягнення 567 577 грн. 84 коп.
За участю представників:
Від позивача: Ханенків О.М. - представник, (довіреність №132/22 від 12.06.2008 року)
Від відповідача: Мельник О.М. - представник ТзОВ "Голіаф".
встановлено: заявлено позов про стягнення 569 395 грн. 84 коп., в тому числі 51000 грн. 00 коп. основного боргу, 1185 грн. 03 коп. річних, 9607 грн. 00 коп. інфляційних, 498 500 грн. 00 коп. штрафу, 7285 грн. 81 коп. пені.
Згідно ч.3 ст.55 ГПК України у випадку неправильного зазначення ціни позову позивачем, вона визначається суддею. Враховуючи те, що позивачем допущено помилку та включено в ціну позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення, ціна позову визначена судом становить 567 577 грн. 84 коп.
11.11.08 позивачем подана заява про збільшення позовних вимог і стягнення з відповідача 573389 грн. 80 коп. Вказана заява не прийнята судом до розгляду, оскільки позивачем збільшено позовні вимоги на суму доплаченого державного мита, що не є збільшенням розміру позовних вимог в розумінні ст.22 ГПК України враховуючи те, що до ціни позову не включається державне мито. За таких обставин, позов розглядається за вимогою про стягнення 567 577 грн. 84 коп., в тому числі 51000 грн. 00 коп. основного боргу, 1185 грн. 03 коп. річних, 9607 грн. 00 коп. інфляційних, 498 500 грн. 00 коп. штрафу, 7285 грн. 81 коп. пені.
Представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання з'явився, відзив на позов не подав, позовні вимоги заперечує.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
20.07.2007 року між ТзОВ "Голіаф" (Виконавець) і ДП ТВФ "Стиль" ТзОВ фірми "Гоба" (Замовник ) було укладено договір на виготовлення проектної документації, додаток №1 до договору Графік виконання робіт, розрахунок вартості проектної документації.
Відповідно до п.п.1.1, 1.3 Договору Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався виготовити проектну документацію на будівництво 9-ти поверхового житлового будинку з приміщенням комерційного призначення по вул.Каракая, що в м.Калуші (район СЕС).
Виконавець виконує роботи згідно з вимогами завдання на проектування, затвердженого Замовником. Роботи виконуються у відповідності з технічними, економічними, науковими та іншими вимогами.
Пунктом 1.4 Договору термін здачі робіт встановлюється 31.12.07. Поетапна здача роботи проводиться згідно графіка (додаток №1) який є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.п.2.1,2.3,2.4 Договору Замовник в 5-ти денний термін після підписання договору, перераховує Виконавцю аванс в розмірі 30000 грн. Кінцевий розрахунок за виготовлену проектну документацію проводиться на протязі 10 днів після підписання акту про приймання проектної документації з врахуванням перерахованих авансових коштів та поточних розрахунків. Вартість робіт складає 100 003 грн. згідно із підписаним сторонами розрахунком вартості проектної документації.
На виконання умов договору від 20.07.2007року позивача перерахував відповідачу згідно платіжного доручення №2217098224 від 25.07.07 передоплату в сумі 30000 грн. та згідно платіжного доручення № 2217098893 від 19.11.07 -15000 грн., згідно платіжного доручення №154 від 03.04.08-6000 грн. Всього на загальну суму 51000 грн.
Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов’язання згідно договору від 20.07.2007року за належним чином не виконував, роботи передбачені в графіку виконаних робіт не здійснив, проектну документацію в термін передбачений договором - до 31.12.07 не передав, про що позивачем на адресу відповідача направлялись претензії № 139/15 від 19.06.08р та №13/15 від 25.01.08, з вимогою виконання зобов'язань згідно з договором, які відповідач залишив без реагування.
Відповідно до п.4.4 Договору, при несвоєчасному виконанні робіт та непереданні проектної документації в 5-ти денний термін з дати закінчення робіт ( 31.12.07), Виконавець зобов"язаний повернути Замовнику отриману оплату.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 51000 грн. (попередньої оплати) підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 4.2 Договору у випадку несвоєчасного виконання робіт Виконавцем або їх несвоєчасної оплати Замовником, винною стороною виплачується штраф в розмірі 2 % від вартості невиконаних робіт за кожний день затримки.
Позивач нарахував відповідачу за період з 21.09.07 по 07.08.08 - 498500 грн. штрафу.
Сума штрафу, нарахована позивачем, що підлягає стягненню становить 362010 грн. 86 коп. за період прострочки в межах строку встановленого ч.6 ст.232 ГК України з 02.01.08 по 30.06.08.
В частині стягнення решти штрафу відмовити в позові, оскільки позивач здійснив нарахування штрафу включаючи період коли строк виконання зобов'язання ще не настав та при нарахуванні штрафу не враховано положення п.6 ст.232 ГК України, згідно з яким, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вимога про стягнення пені в сумі 7285 грн. 81 коп. задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.546 ЦК неустойка (штраф, пеня) є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання. Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у договорі не було передбачено стягнення пені, як один із видів забезпечення виконання зобов'язання, а отже вимога про її стягнення необґрунтована.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов’язанню, правова природа яких, є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов’язань.
Вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 9607 грн. 00 коп. та 3 % річних в сумі 1185 грн. 03 коп. за період з 21.09.07 по 07.08.08 підлягають частковому задоволенню в сумі 898 грн. 77 коп. річних та 7105 грн. 45 коп. інфляційних за період з 06.01.08 по 07.08.08.
В частині стягнення решти інфляційних втрат та 3% річних, відмовити в позові, оскільки, позивачем здійснено нарахування за період коли строк виконання зобов'язання ще не настав (тобто до 31.12.07).
Заперечення відповідача проти позову щодо невчасної передачі йому завдання на проектування не підтверджуються матеріалами справи, враховуючи наступне.
Договір на виготовлення проектної документації, додаток №1 до договору Графік виконання робіт, розрахунок вартості проектної документації (кошторис) укладені сторонами 20.07.08. Склад документації визначено п.1.2 договору. Відповідно до п.1.3 договору виконавець виконує роботи згідно з вимогами завдання на проектування, затвердженого замовником. Відповідно до графіку виконання робіт початок робіт призначено на 20.07.07, тобто на дату підписання договору. Договір від 20.07.07 не містить будь-яких зобов"язань позивача щодо порядку та строків передачі завдання на проектування. Отже, із самого договору та додатків до нього вбачається, що на момент його укладення завдання на проектування було передано відповідачу.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не подано суду будь-яких письмових доказів, які б підтверджували його заперечення проти позову.
За наведених обставин, позов слід задоволити частково та стягнути з відповідача 51000 грн. 09 коп. боргу, 362010 грн. 86 коп. штрафу, 7105 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 898 грн. 77 коп. річних. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Повернути ДП ТВФ "Стиль" ТзОВ фірми "Гоба" надмірно сплачене державне мито в сумі 18 грн. 19 коп.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509,526, 546 Цивільного кодексу України , ст.ст.20,193,216,230,231,232 Господарського кодексу України 49,83, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов задоволити частково.
Стягнути з ТзОВ "Голіаф", вул.Івасюка, 40/7, м.Івано-Франківськ, фактична адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Сорохтея, 28а (ідентифікаційний код 19400647) на користь ДП ТВФ "Стиль" ТзОВ фірми "Гоба" вул. Каракая, 24а, м.Калуш, Івано-Франківська область (ідентифікаційний код 22170978) 51000 грн. 09 коп. боргу, 362010 грн. 86 коп. штрафу, 7105 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 898 грн. 77 коп. річних, 4210 грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита, 87 грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішення законної сили.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Повернути ДП ТВФ "Стиль" ТзОВ фірми "Гоба" вул. Каракая, 24а, м.Калуш, Івано-Франківська область (ідентифікаційний код 22170978) надмірно сплачене державне мито в сумі 18 грн. 19 коп. з державного бюджету.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття підписання.
Суддя Неверовська Лариса Миронівна
рішення підписане 30.12.08
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ Жураківська М.І.