РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1124/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

Позивач: ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнфілд ЛТД»,

код ЄДРПОУ 40326255, вул. Голосіївська, 13А, кв. 240, м. Київ, 03039

Предмет спору: про стягнення 20 000 000,00 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Нефьодов С. М., адвокат;

від відповідача: Ілюк А. І., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнфілд ЛТД», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 20000 000,00 грн компенсації за неповідомлення позивача про зміну складу учасників ТОВ «Корнфілд ЛТД».

Процесуальні дії у справі.

Разом з позовною заявою позивач через підсистему «Електронний суд» подав заяву про забезпечення позову, яку ухвалою від 15.08.2023 повернуто позивачу.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 15.08.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

24.08.2023 позивач через підсистему «Електронний суд» сформував заяву про забезпечення позову, яка отримана судом 28.08.2023.

Ухвалою суду від 30.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 04.09.2023 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 28.09.2023 о 10:30 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву.

19.09.2023 представник відповідача - адвокат Ілюк А. І. направив до суду клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 28.09.2023 о 10:30, у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 25.09.2023 цю заяву задоволено та постановлено підготовче засідання, призначене на 28.09.2023 о 10:30, та усі наступні судові засідання провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua).

У підготовчому засіданні 28.09.2023 представник відповідача повідомив, що відповідач не отримав позовну заяву, а лише отримав заяву про усунення недоліків позовної заяви, у зв`язку з чим заявив клопотання про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи для підготовки відзиву на позов.

Як встановив суд, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.09.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача (вул. Голосіївська, 13А, кв. 240, м. Київ, 03039), зазначену в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 12.09.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать відомості про місцезнаходження юридичної особи та інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон та/або адреса електронної пошти (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений ст. 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено, зокрема, у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд відзначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 27.06.2023 у справі № 910/4473/21 (910/19757/21).

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Таким чином, у розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення ухвали від 04.09.2023 є 12.09.2023.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 27.09.2023.

Крім того, з метою додаткового повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі секретарем судового засідання 19.09.2023 на номер телефону відповідача - НОМЕР_2 , який зазначений у позовній заяві як засіб зв`язку з цією юридичною особою, було передано телефонограму про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання; особа, яка прийняла телефонограму назвалася представником ТОВ «Корнфілд ЛТД» - адвокатом Противенем С. Л. ( а.с.-181).

Згідно з п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02)).

Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1 ст.118 ГПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) учасника справи, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. Норма про можливість поновлення процесуальних строків може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому ГПК України не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Зазначені представником відповідача обставини щодо неотримання позовної заяви, яка була направлена на належну адресу товариства, не можуть бути поважними причинами пропуску процесуального строку для подання відзиву, оскільки представник відповідача був обізнаний про відкриття провадження у справі щонайменше 19.09.2023, про що, крім зазначеної вище телефонограми, свідчить направлення ним заяви про проведення судових засідань у режимі відеоконференції, та мав можливість і достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, у тому через особистий кабінет у підсистемі «Електронний суд», однак цього не зробив.

Така процесуальна поведінка відповідача (його представника) не демонструє повноти та достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх інтересів під час розгляду цієї справи.

Суд вважає, що можливість вчасного подання відповідачем відзиву мала суб`єктивний характер, тобто залежала від його волевиявлення, а пропуск строку на подання відзиву на позов викликаний пасивною поведінкою відповідача, яка полягає у небажанні реалізувати свої процесуальні права в повній мірі.

За наведених обставин, суд відмовив відповідачу у відкладенні розгляду справи та надання додаткового строку для подання відзиву на позов.

У підготовчому засіданні 28.09.2023 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.10.2023 об 11:00.

Ухвалою суду від 29.09.2023 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання 17.10.2023.

29.09.2023 від представника відповідача - адвоката Ілюка А. І. на електронну пошту надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

03.10.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, про що свідчать його відмітка та підпис на заяві.

16.10.2023 від представника відповідача до суду надійшли:

- клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження;

- письмові пояснення по суті спору.

16.10.2023 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав заперечення на клопотання та письмові пояснення відповідача.

У судовому засіданні 17.10.2023 представник відповідача зазначив про неотримання від позивача заперечень на його клопотання та письмові пояснення.

У судовому засіданні 17.10.2023 суд зобов`язав надати представника позивача свій РНКОПП для забезпечення можливості направляти йому процесуальні документи через підсистему «Електронний суд».

У зв`язку з неотриманням відповідачем заперечень позивача суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.11.2023 на 12:00.

Ухвалою суду від 18.10.2023 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання 02.11.2023.

18.10.2023 через підсистему «Електронний суд» представник відповідача подав заяву про внесення його даних, у тому числі РНОКПП, для доступу до електронної справи.

31.10.2023 від представника відповідача надійшли письмові пояснення на заперечення позивача на клопотання та письмові пояснення.

01.11.2023 через підсистему «Електронний суд» представник позивача подав заперечення на письмові пояснення відповідача, які отримані судом 02.11.2023.

У судовому засіданні 02.11.2023 суд розглянув заяви та клопотання, які надійшли до його початку.

Щодо клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що перехід на стадію розгляду справи по суті є передчасним, оскільки на сьогодні не досягнута мета та не виконані завдання підготовчого провадження, а права відповідача були суттєво порушені, з огляду на таке:

1. Відповідач не отримував ухвалу про відкриття провадження у справі та не був повідомлений про проведення підготовчого засідання в інший спосіб. Матеріали справи містять докази того, що ухвала від 04.09.2023 була повернута з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (саме напроти неї стоїть відповідна відмітка «галочка»), що не свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі. Телефонограмою була повідомлена особа (Противень С. Л.), яка не має статусу уповноваженої особи ТОВ «Корнфілд ЛТД», а також у ній зазначено про призначення підготовчого засідання на 20.09.2023 на 10:00, а не на 28.09.2023 на 10:00, як вказано в ухвалі суду. Відповідач також не отримував копію позовної заяви і матеріали справи не містять відповідних доказів.

2. Відповідач був позбавлений можливості надати свої заперечення та докази через відсутність належного повідомлення про відкриття провадження у справі. Суд дійшов помилкового висновку про вручення відповідачу ухвали суду, а відтак і про закінчення строку на подання відзиву. Позбавлення відповідача права в належний спосіб подати документи по суті спору та докази на їх підтвердження є грубим порушенням норм процесуального права, принципів і завдань господарського судочинства.

3. Судом не було встановлено порядок з`ясування обставин, які мають значення для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи. Істотне порушення процесуальних прав відповідача та виконання всіх завдань підготовчого провадження є вагомою підставою для повернення на стадію підготовчого провадження.

Позивач заперечує проти зазначеного клопотання відповідача, оскільки вважає, що він був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, представник товариства подав клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції та пропустив строк на подання відзиву без поважних на те причин.

Окрім того, відповідач подав письмові пояснення на заперечення позивача на клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, а позивач - заперечення на ці письмові пояснення відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Зі змісту наведеної процесуальної норми слідує, що учасник справи має право подати заяву або клопотання з процесуальних питань, а інший учасник - заперечення проти такої заяви/клопотання.

Тобто ГПК України не передбачено подання заперечень на заперечення іншого учасника щодо заяви з процесуальних питань.

Отже, подання відповідачем письмових пояснень на заперечення позивача на клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, а позивачем - заперечень на ці письмові пояснення відповідача не може вважатись реалізацією сторонами своїх процесуальних прав, а лише спрямоване на штучне доповнення доводів, які мали бути викладені в первісних клопотаннях.

Частиною 5 ст. 161 ГПК України передбачено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Проте суд не надав сторонам дозволу на подання вказаних заяв, а їх подання не визнав необхідним.

За таких обставин, суд залишив без розгляду подані відповідачем письмові пояснення на заперечення позивача на клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, а також заперечення позивача на ці письмові пояснення відповідача.

Суд зазначає, що ГПК України не передбачено повернення до стадії підготовчого провадження, разом з тим, відповідно до практики Верховного Суду суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

При цьому такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Щодо доводів відповідача про неналежне повідомлення його про відкриття провадження у справі.

За Правилами надання послуг поштового зв`язку (у редакції, чинній на час направлення та повернення ухвали суду, далі - Правила) внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом 14 календарних днів.

Натомість, відповідно до п. 99-2 Правил рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або «Адміністративна послуга» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 99-3, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Отже, Правила встановлюють окремі строки та процедури вручення загальних рекомендованих листів та рекомендованих поштових відправлень з позначкою «Судова повістка».

У довідці за формою Ф.20 про причини повернення поштової кореспонденції (ухвали суду від 04.09.2023, направленої на адресу відповідача) працівник відділення поштового зв`язку декількома лініями підкреслив таку причину повернення як «адресат відсутній за вказаною адресою». Дійсно, на цьому бланку міститься якась позначка, схожа на символ «галка», що розташована біля напису «за закінченням терміну зберігання» і яка одночасно поєднана з лінією підкреслення причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому відсутнє чітке проставлення такої позначки у відповідній графі (квадратику).

З метою додаткового з`ясування цього питання судом зроблено витяг з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400057786967, тобто ухвали суду від 04.09.2023, направленої на адресу відповідача, з якого вбачається, що зазначена ухвала не була вручена відповідачу 08.09.2023 та 12.09.2023 повернута на адресу суду з причини «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також судом зроблено витяг з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0103333185109, тобто позовної заяви, направленої на адресу відповідача, з якого вбачається, що зазначена заява по суті була у точці видачі/доставки 25.08.2023, 28.08.2023 не була вручена відповідачу та 08.09.2023 повернута позивачу з причини «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач також не отримав направлену на його адресу позивачем вимогу від 31.05.2023 про сплату компенсації. Відповідно до трекінгу з сайту Укрпошти зазначене відправлення було у точці видачі/доставки 07.06.2023, 10.06.2023 не вручене під час доставки (інші причини), а 21.06.2023 повернуто відправнику з причини «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Отже, поштові відправлення (вимога від 31.05.2023 та позовна заява) перебували у відділенні пошти протягом 14 днів, що узгоджується з положеннями п. 116 Правил, тоді як ухвала суду від 04.09.2023 була повернута на адресу суду, хоча і не наступного робочого дня, а через день, проте, як вбачається з практики суду, таке запізнення з повернення поштових відправлень з відміткою «Судова повістка» на один-два дні є звичайним явищем.

Таким чином, у суду відсутні підстави сумніватись у недотриманні працівниками відділення пошти вимог п. 99-2 Правил щодо правильності зазначення причини повернення поштового відправлення з позначкою «Судова повістка» - «адресат відсутній за вказаною адресою» і відмітки у довідці за формою Ф.20.

Отже, відповідач помилково вважає, що ухвала про відкриття провадження у справі не була вручена йому з причини «за закінченням терміну зберігання».

Більш того, з вищенаведеного вбачається, що неотримання відповідачем поштової кореспонденції носить систематичний характер, а відтак зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому суд наголошує, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил.

Стосовно повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі в телефонному режимі суд зазначає, що повідомлення учасника про постановлення ухвали альтернативними засобами комунікації, зокрема, телефоном є правом суду, а не його обов`язком, та має на меті проінформувати учасника справи та надати йому можливість скористатись своїми процесуальними правами щодо захисту власних інтересів.

Телефонограму було передано 19.09.2023 об 11:36 за номером телефону, зазначеним в позовній заяві як відомий засіб зв`язку з відповідачем, що узгоджується з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Вже о 13:43 19.09.2023 представник відповідача оформив до відправлення у відділенні пошти клопотання про його участь у підготовчому засіданні 28.09.2023 о 10:30 в режимі відеоконференції, що з достатньою вірогідністю свідчить про те, що таке клопотання було подане саме після отримання інформації телефонограмою від суду.

Наведені обставини свідчать про обізнаність відповідача зі змістом ухвали про відкриття провадження у справі від 04.09.2023.

Неправильно зазначена у телефонограмі дата проведення підготовчого засідання є суто технічної опискою, про що секретарем судового засідання складено довідку від 17.10.2023, і це жодним чином не порушило процесуальних прав відповідача, зважаючи на його обізнаність з правильною датою підготовчому засіданні участь та безпосередню участь у ньому.

Тому суд відхиляє доводи відповідача про те, що телефонограмою повідомлено неуповноважену особу.

При цьому, суд проявив добросовісність та вжив додаткових заходів для повідомлення товариства про розгляд цієї справи у суді, а наявність телефонограми не є єдиною підставою для висновку суду про належність повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Суд враховує, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

При цьому, у силу принципів змагальності та диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 ГПК України).

У контексті можливості реалізації відповідачем своїх процесуальних прав щодо подання відзиву на позов суд звертається до рішень ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», від 26.04.2007 у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14.10.2007 у справі «Трух проти України» за якими сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ «Богонос проти Росії» від 05.02.2004).

Відповідно, з метою своєчасного подання відзиву на позов, відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості ознайомитись з матеріалами справи, оскільки про наявність судового провадження представнику відповідача було відомо щонайменше 19.09.2023 (дата поданням ним заяви про проведення судових засідань у режимі відеоконференції), тобто до закінчення строку на подання відзиву на позов.

Однак протягом дев`яти днів (з 19.09.2023 до дня проведення підготовчого засідання - 28.09.2023) відповідач жодних дій з метою реалізації своїх процесуальних прав не вчинив, що свідчить про недобросовісність та нерозумність в його поведінці.

Більш того, як зазначив представник відповідача у минулому судовому засіданні, відповідач отримав заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви, а отже мав проявити розумну обачність та уважність щодо руху поданої позивачем позовної заяви, скориставшись для цього відкритим безоплатним цілодобовим доступом до ЄСІТС та Єдиного державного реєстру судових рішень.

У цій ситуації суд оцінює не лише час процесуальної бездіяльності відповідача, а, в першу чергу, його ставлення як до реалізації своїх процесуальних прав, так і до виконання своїх процесуальних обов`язків.

Суд міг би зрозуміти та погодитись з поважністю причин для поновлення строків подання відзиву, якби відповідач за цей час дійсно вживав би якихось реальних заходів з ознайомлення з матеріалами справи (що при наявному у його представника доступу до ЄСІТС труднощів не складало), почав готувати відзив, збирати докази тощо, проте не встигав усього цього зробити до 27.10.2023, а тому і просив би відкласти підготовче засідання.

Натомість, відповідач не зробивши жодного кроку в цьому напрямку, дочекався судового засідання і заявляє про необхідність судового засідання тільки ще для ознайомлення з позовною заявою.

І таку поведінку відповідача суд не може розцінити інакше як недобросовісну, направленою саме на затягування судового процесу.

Згідно із статтею 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 178 ГПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

За змістом статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У главі 3 розділу ІІІ ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу «диспозитивності господарського судочинства» у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи.

Тобто, вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження, не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу.

Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18.

За загальним правилом відповідач повинен був подати до суду усі наявні докази разом з поданням відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк.

Проте, як вже було висновано судом, відповідач хоча фізично і не отримав ухвали суду від 04.09.2023 засобами поштового зв`язку, проте був обізнаний з її змістом, а несвоєчасне подання відзиву і доказів було викликане не об`єктивними причинами, а виключно недобросовісною процесуальною поведінкою відповідача.

Стосовно доводів відповідача про те, що судом не встановлено порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 4, 9 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відповідного відзиву на позовну заяву не подав, а тому він не вправі заперечувати проти наведених позивачем обставин під час розгляду справи по суті.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 209 ГПК України з урахуванням змісту спірних правовідносин, обставин справи та зібраних у справі доказів суд під час розгляду справи по суті може змінити порядок з`ясування обставин справи та порядок дослідження доказів, про що зазначається у протоколі судового засідання.

Оскільки справа розглядається на стадії розгляду справи по суті, порядок з`ясування обставин справи та порядок дослідження доказів може змінюватись і не є підставою для повернення на стадію підготовчого провадження.

За наведених обставин у їх сукупності, суд вважає, що обґрунтування відповідача щодо необхідності повернення на стадію підготовчого провадження не є вагомими обставинами, які б вказували на неможливість останнім в процесі перебування даної справи на стадії підготовчого провадження вчинити відповідні процесуальні дії, тобто подати відзив на позов у встановлений судом строк.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

У справах «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany», «Kreuz v. Poland», «Пелевін проти України», «Наталя Михайленко проти України» та інших Європейський суду з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (див. згадане вище рішення у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини», п. 59; рішення у справі «Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства» (T.P. and K.M. v. The United Kingdom) [GC], № 28945/95, п. 98, ECHR 2001; а також у справі «Z. Та інші проти Сполученого Королівства» (Z. And Others v. The United Kingdom) [GC], № 29392/95, п. 93, ECHR 2001). Якщо дане обмеження відповідає таким принципам, то воно не становить порушення статті 6.

Відтак суд дійшов висновку, що повернення до стадії підготовчого провадження у цій справі призведе до порушення принципів пропорційності господарського судочинства та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та надасть одній зі сторін у справі, а саме відповідачу, значну процесуальну перевагу, що є неприпустимим з огляду на засади господарського судочинства, а тому відмовив у задоволенні вказаного клопотання відповідача.

Щодо письмових пояснень відповідача по суті спору, заперечень позивача на ці письмові пояснення, письмових пояснень відповідача на ці заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 165, ч. 1 ст. 166, ч. 1 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Зі змісту поданих письмових пояснень вбачається, що відповідач виклав свої заперечення щодо позовних вимог, тобто за своєю суттю ці письмові пояснення фактично є відзивом на позовом, а інші заперечення позивача та письмові пояснення відповідача на ці заперечення - похідними заявами по суті, а саме відповіддю на відзив та запереченнями, відповідно.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач направив до суду письмові пояснення, які суд розцінив як відзив на позовну заяву, 11.10.2023, тобто з пропущенням строку на його подання.

Суд вважає неповажними причинами пропущення відповідачем встановленого судом строку на подання відзиву на позов з підстав, викладених судом вище.

Отже, суд не прийняв подані відповідачем письмові пояснення, а спір вирішується без їх урахування.

У зв`язку з неприйняттям поданих відповідачем письмових пояснень, інші похідні заяви сторін також не приймаються судом до розгляду.

У судовому засіданні 02.11.2023 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2018 між ОСОБА_1 (далі - Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корнфілд ЛТД" (далі - Сторона-2) укладено корпоративний договір учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Агро Сервіс" (далі - Корпоративний договір), у преамбулі якого зазначено, що сторони володіють спільним бізнесом у сфері сільськогосподарського товарного виробництва, який ведеться (здійснюється) ними через ТОВ "Іст Агро Сервіс" (далі - Товариство); сторони володіють частками статутного капіталу Товариства, кожній належить частка розміром 50% статутного капіталу Товариства.

Відповідно до 4.6 Корпоративного договору Сторона-2 взяла на себе зобов`язання письмово повідомляти Сторону-1 про зміну (можливу зміну) складу своїх учасників (засновників) не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої зміни складу учасників (засновників) Сторони-2. У разі такого неповідомлення Сторона-2 зобов`язалась у строк до 7 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги від Сторони-1 сплатити на користь Сторони-1 компенсацію у розмірі 20 000 000,00 грн.

21-21 листопада 2022 року відповідачем здійснено державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу, а саме: зміну учасників (засновників) та зміну кінцевого бенефіціарного власника (контролера), проте всупереч вимогам п. 4.6 Корпоративного договору відповідач не повідомив позивача про таку зміну, а тому зобов`язаний сплатити позивачу компенсацію у розмірі 20 000 000,00 грн. Позивач направив відповідачу вимогу про сплату такої компенсації, яка була проігнорована відповідачем, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

06.03.2018 між ОСОБА_1 (далі - Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корнфілд ЛТД» (далі - Сторона-2) було укладено корпоративний договір учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Серівс» (далі - Корпоративний договір) (а.с. 28-39).

У преамбулі Корпоративного договору зазначено, що сторони володіють спільним бізнесом у сфері сільськогосподарського товарного виробництва, який ведеться (здійснюється) ними через ТОВ «Іст Агро Сервіс» (далі - Товариство) (пунт «А»); сторони володіють частками, які у своїй сукупності складають 100% статутного капіталу Товариства (пункт «С»); кожній Стороні належить частка розміром 50% статутного капіталу Товариства (пункти «D», «Е»).

Відповідно до 4.6 Корпоративного договору Сторона-2 взяла на себе зобов`язання письмово повідомляти Сторону-1 про зміну (можливу зміну) складу своїх учасників (засновників) не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої зміни складу учасників (засновників) Сторони-2.

У разі неповідомлення Сторони-1 про зміну (можливу зміну) складу учасників (засновників) Сторони-2 у порядку та строки, встановлені цим пунктом Договору, Сторона-2 зобов`язалась у строк до 7 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги від Сторони-1 сплатити на користь Сторони-1 компенсацію у розмірі 20 000 000,00 грн. Такий розмір компенсації відповідно до домовленості Сторін є справедливим і не підлягає зменшенню.

За умовами п. 4.7 Корпоративного договору після одержання від Сторони-2 відповідного письмового повідомлення про зміну (можливу зміну) складу учасників (засновників) Сторони-2, Сторона-1 (особисто або через представника) вступає в переговори з діючими учасниками (засновниками) Сторони-2 щодо подальшої долі їх спільного бізнесу у сфері сільськогосподарського товарного виробництва, а також щодо викупу Стороною-1 у діючих учасників (засновників) Сторони-2 належних їм часток у статутному капіталі Сторони-2.

У п. 4.8 Корпоративного договору Сторони домовилися про те, що у разі неповідомлення Сторони-1 про зміну (можливу зміну) складу учасників (засновників) Сторони-2 у порядку та строки, встановлені пунктом 4.6 цього Договору, виникає також безвихідна ситуація у значенні, яке наведене у пункті 8.1 цього Договору.

У пп. «b», «с» п. 5.2 Корпоративного договору сторони розділили між собою частину повноважень з управління Товариством.

Так, загальне оперативне управління Товариством належить до сфери відповідальності Сторони-1. З урахуванням цього, на посаду одноособового виконавчого органу або керівника колегіального виконавчого органу Товариства має бути призначена особа, рекомендована Стороною-1.

У свою чергу, управління фінансовою діяльністю Товариства належить до сфери відповідальності Сторони-2. Враховуючи це, на посаду керівника фінансового підрозділу (фінансового директора) Товариства має бути призначена особа, рекомендована Стороною-2.

Згідно з п. 8.1 Корпоративного договору у разі неможливості Сторін досягти згоди щодо будь-якого питання з управління Товариством, Сторони зобов`язуються докласти всіх можливих зусиль для вирішення такої безвихідної ситуації у строк до одного місяця. Під безвихідною ситуацією Сторони домовилися розуміти ситуацію, коли те чи інше питання, яке потребує обов`язкового вирішення Загальними зборами учасників Товариства, не може бути вирішене Загальними зборами учасників Товариства через недостачу голосів у кожної із Сторін для прийняття відповідного рішення із цього питання Загальними зборами учасників Товариства, а Сторони у строк до одного місяця не можуть дійти до згоди щодо можливого варіанту виходу із такої ситуації та прийняття відповідного рішення, що створює загрозу господарській, виробничій, операційній діяльності Товариства та виконанню виробничого плану Товариства, а також ситуацію, визначену пунктом 4.8. цього Договору.

Відповідно до п. 8.2 Корпоративного договору у випадку виникнення безвихідної ситуації Сторони домовилися вирішувати її наступним чином:

8.2.1. Будь-яка із Сторін (Сторона-ініціатор) має право відправити іншій Стороні свій варіант вирішення безвихідної ситуації, а інша Сторона зобов`язується протягом 5 робочих днів розглянути пропозицію Сторони-ініціатора або прийняти пропозицію Сторони-ініціатора, або запропонувати альтернативний варіант вирішення безвихідної ситуації;

8.2.2. У разі відсутності від іншої Сторони повідомлення про прийняте рішення протягом 5 робочих днів, варіант вирішення безвихідної ситуації, запропонований Стороною-ініціатором, вважається прийнятим іншою Стороною;

8.2.3. У разі, якщо Сторони і таким чином не дійшли до узгодженого рішення про вихід із безвихідної ситуації, будь-яка із Сторін вправі надіслати іншій Стороні письмову вимогу з такими двома пропозиціями:

а) викупу належної іншій Стороні частки у статутному капіталі Товариства за певною ціною;

b) продажу своєї частки у статутному капіталі Товариства іншій Стороні за тією ж ціною.

8.2.4. Інша Сторона, одержавши таку письмову вимогу від Сторони-ініціатора вимоги про викуп, повинна протягом 5 робочих днів прийняти на свій вибір одну з таких пропозицій Сторони-ініціатора вимоги про викуп, тобто або викупити у Сторони-ініціатора вимоги про викуп її частку у статутному капіталі Товариства за вказаною нею ціною, або ж продати Стороні-ініціатору вимоги про викуп свою частку у статутному капіталі Товариства за цією ж ціною з укладанням відповідного договору купівлі-продажу. При цьому, за домовленістю Сторін у такому разі строк оплати ціни (вартості) частки у статутному капіталі Товариства не може перевищувати 30 календарних днів з моменту укладання відповідного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства.

Згідно з п. 9.1. Корпоративного договору всі повідомлення та інше листування Сторін за цим Договором повинні бути оформлені українською та/або російською мовами (за винятком повідомлень, листування або документів, які виходять від або надаються третьою особою), в письмовій формі і повинні бути направлені іншій стороні одним із наступних способів:

а) цінним листом з описом вкладення і повідомленням про вручення або кур`єром за наступними адресами:

Сторона-1: АДРЕСА_2 ;

Сторона-2: зареєстрована у встановленому законом порядку адреса місцезнаходження Сторони-2;

b) шляхом особистого вручення Стороні;

c) шляхом направлення електронного листа на наступні електронні адреси Сторін:

Сторона-1: ІНФОРМАЦІЯ_1;

Сторона-2: cornfield.llc@gmail.com.

Цей Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до моменту повного припинення участі у Товаристві однієї та/або обох Сторін (окрім випадків переходу частки у статутному капіталі Товариства до правонаступника(ів) Сторін) у порядку, визначеному цим Договором, та повного виконання Сторонами всіх своїх зобов`язань за цим Договором (п. 10.5 Корпоративного договору).

Корпоративний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавською М. А. та зареєстрований в реєстрі за №74.

Станом на дату укладення Корпоративного договору (06.03.2018) до складу учасників ТОВ «Корнфілд ЛТД» входили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які також є кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) (а.с. 40-46).

21.11.2022 та 22.11.2022 приватним нотаріусом Трач І. С. проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ «Корнфілд ЛТД», а саме: зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника; зміна місцезнаходження юридичної особи; зміна установчих документів.

Відповідно до витягів з ЄДР станом на 22.11.2022 та станом на 11.08.2023 єдиним засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Корнфілд ЛТД» є ОСОБА_2 (а.с. 47-60).

Як зазначає позивач, відповідач всупереч вимогам п. 4.6 Корпоративного договору не повідомив позивача про зміну учасників (засновників) товариства, у зв`язку з чим 06.06.2023 направив на адресу відповідача ( вул. Голосіївська, 13-А, кв. 240, м. Київ, 03039 ) вимогу від 31.05.2023 про сплату у семиденний строк з дня отримання вимоги компенсації у розмірі 20 000 000,00 грн (а.с. 61-65).

Вказана вимога не була отримана відповідачем та повернута 21.06.2023 позивачу з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінчення встановленого терміну зберігання», що підтверджується роздруківкою трекінгу з сайту Укрпошти (а.с. 66-67).

Відповідач доказів повідомлення позивача про зміну (можливу зміну) складу своїх учасників (засновників) відповідно до п. 4.6 Корпоративного договору у встановлений судом та ГПК України строк суду не надав.

Доказів сплати відповідачем позивачу компенсації у розмірі 20 000 000,00 грн матеріали справи також не містять.

Крім ТОВ «Іст Агро Сервіс» сторони у справ є співзасновниками ТОВ «Улянівське» з часткою позивача у розмірі 3 512 371,50 грн, а відповідача - 3 547 850,00 грн, та ТОВ «Іст Агро» (з часткою позивача у розмірі 250 000 грн, а відповідача - 250 000,00 грн (а.с. 77-96).

Оцінка суду.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, яка була чинною на момент укладення Корпоративного договору, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Як убачається із частини 1 статті 96-1 ЦК України (у редакції, чинній з 01.01.2023), права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Як слідує із частини другої цієї статті, корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Згідно із частиною 6 цієї норми права корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

За визначенням, викладеним в ч. 1 ст. 7 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», корпоративним договором є договір, за яким учасники товариства зобов`язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації.

У справі, що розглядається, спір виник між позивачем та відповідачем як учасниками юридичної особи - ТОВ «Іст Агро Сервіс» щодо невиконання ТОВ «Корнфілд ЛТД» своїх зобов`язань за Корпоративним договором в частині повідомлення про зміну (можливу зміну) складу своїх учасників (засновників), тобто спір у цій справі виник з корпоративних відносин.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1-3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції, чинній на момент укладення Корпоративного договору) корпоративний договір є безвідплатним і вчиняється в письмовій формі. Корпоративний договір, який не відповідає цим вимогам, є нікчемним. Дата укладення та строк дії корпоративного договору визначаються в договорі. Корпоративний договір може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких учасник має право або зобов`язаний купити або продати частку у статутному капіталі (її частину), а також визначати випадки, коли таке право або обов`язок виникає.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановив суд, між позивачем та відповідачем був укладений Корпоративний договір, за умовами п. 4.6 якого відповідач зобов`язався повідомити позивача про зміну (можливу) зміну складу своїх учасників (засновників) не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати такої зміни, при цьому сторони встановили відповідальність за невиконання відповідачем такого обов`язку у вигляді сплати компенсації позивачу у розмірі 20 000 000,00 грн, який сторони вважають справедливим та таким, що не підлягає зменшенню.

Тобто, підписуючи договір, відповідач мав усвідомлювати негативні наслідки нездійснення ним дій, визначених сторонами у п. 4.6 Корпоративного договору, та погодився з розміром компенсації, що підлягає сплаті у разі порушення взятих на себе зобов`язань.

Разом з тим, 21.11.2022 та 22.11.2022 було проведено державну реєстрацію змін щодо складу учасників відповідача та бенефіціарних власників, внаслідок яких виключено зі складу учасників ТОВ «Корнфілд ЛТД» ОСОБА_3 , а єдиним засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником стала ОСОБА_2 .

Проте в порушення приписів п. 4.6 Корпоративного договору відповідач не повідомив позивача у встановлений у п. 4.6 цього договору строк про таку зміну складу учасників, що за змістом п. 4.7, 4.8 Корпоративного договору порушило права позивача на вступ в переговори з діючим учасником (засновником) відповідача щодо подальшої долі їх спільного бізнесу у сфері сільськогосподарського товарного виробництва та щодо викупу у діючого учасника (засновника) відповідача належної йому частки у статутному капіталі ТОВ «Корнфілд ЛТД», а також призвело до виникнення безвихідної ситуації у значенні, яке наведене у пункті 8.1 цього Договору.

Оцінюючи умови Корпоративного договору та інші взаємовідносин сторін, у тому числі, наявність інших спільних проектів (ТОВ «Улянівське» та ТОВ «Іст Агро»), розподілення повноважень в управлінні Товариством (пп. «b», «с» п. 5.2 Корпоративного договору) тощо, суд доходить висновку, що спірні умови п. 4.6 Корпоративного договору носять не просто інформативний та формальний характер, а викликані саме наявністю певної конкуренції та взаємоконтролю між сторонами у їх спільній діяльності (в усіх спільних проектах), а відтак і необхідністю певного контролю та виключним ставленням з боку позивача до складу засновників відповідача, саме як учасника ТОВ «Іст Агро Сервіс», тобто об`єкта їх спільних корпоративних прав.

У цих взаємовідносинах прослідковується причинно-наслідковий зв`язок між зміною складу учасників відповідача та зміною корпоративної політики ТОВ «Корнфілд ЛТД» в управлінні ТОВ «Іст Агро Сервіс», зокрема, з чим і пов`язується необхідність спірного інформування позивача для можливості подальшого придбання ним частки відповідача, що планується (-лась) до відчуження, а як наслідок і можливості збільшити свій вплив в корпоративному управлінні Товариством через участь в управлінні його співзасновника.

Таким чином, суд дійшов висновку, що неповідомлення відповідачем про зміну його складу учасників унеможливило його участь в придбанні частки співзасновника Товариства, та як наслідок порушило корпоративні права позивача, безпосередньо обумовлені Корпоративним договором.

Позивач направив на адресу відповідача вимогу, у якій просив у семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги, що узгоджується з приписами п. 4.6 Корпоративного договору, сплатити компенсацію у розмірі 20 000 000,00 грн, проте ця вимога не була вручена відповідачу та повернута позивачу з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого терміну зберігання». Днем проставлення вказаної відмітки є 21.06.2023.

Проте сам по собі факт неотримання відповідачем кореспонденції, яку позивач надіслав на офіційну адресу відповідача, вказану в ЄДР, не може вважатися поважною причиною невиконання дій, обумовлених таким поштовим відправленням, оскільки викликаний не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, семиденний строк для сплати відповідачем компенсації відліковується з дня проставлення відділенням поштового зв`язку відмітки про невручення (повернення) вказаної вимоги від 31.05.2023.

Отже, останнім днем для виконання відповідачем свого зобов`язання щодо сплати позивачу компенсації є 28.06.2023.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу компенсації у встановлений у Корпоративному договорі строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 20 000 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 240 000,00 грн покладається на відповідача.

Оскільки ухвалою суду від 30.08.2023 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову судом відмовлено, судові витрати в частині сплаченого судового збору за подання вказаної заяви у розмірі 1073,60 грн в силу приписів ст.129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнфілд ЛТД» (код ЄДРПОУ 40326255, вул. Голосіївська, 13А, кв. 240, м. Київ, 03039) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 20 000 000,00 грн компенсації та 240 000,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 13.11.2023.

Суддя В. В. Шморгун