СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року        м. Харків    Справа № 9/5014/969/2012 (5/65/2011)  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя  Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” (вх.№1957 Л/2) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2023 (прийняту у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Фоновою О.С., повний текст ухвали підписано 28.08.2023) у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011)

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот”, м.Сєвєродонецьк Луганської області,

про стягнення 394 066 751,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.08.2023 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) заяву представника Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” - адвоката Яковенка П.А. від 09.08.2023 №31/01-403 про видачу дубліката наказу від 04.04.2016 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) задоволено.

Ухвалено видати Дочірній компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” дублікат наказу від 04.04.2016 №9/5014/969/2012 (5/65/2011) про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 3% річних у сумі 8206220,29 грн, пені в сумі 3411912,92 грн, інфляційних нарахувань в сумі 67926087,57 грн, судового збору за позовною заявою у розмірі 72801,99 грн.

Ухвала суду обґрунтована тим, що у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Маріуполь Донецької області, де знаходився офіс приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича, наказ Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 №9/5014/969/2012 (5/65/2011) було втрачено, про що повідомив приватний виконавець у листі від 20.07.2023 №509. З 05.03.2022 вся територія Маріупольського району перебуває під тимчасовою окупацією військ російської федерації, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309. Відомості щодо виконання рішення суду не надані. Суд, з урахуванням вимог Закону    України “Про внесення зміни до розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про виконавче провадження” від 15.03.2022 № 2129-IX, дійшов висновку, що з 26.03.2022 строк пред`явлення наказу до виконання перервався та на даний час не сплив, оскільки воєнний стан ще триває, в зв`язку з чим задовольнив вимогу щодо видачі дублікату наказу Господарського суду Луганської області    від 04.04.2016 №9/5014/969/2012 (5/65/2011).

Приватне акціонерне товариство “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2023 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про видачу дублікату наказу Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 №9/5014/969/2012 (5/65/2011).

Скарга обґрунтована тим, що  повернення наказу відбулось на підставі заяви позивача, а не з підстав неможливості виконання рішення або заборони на відчуження на майно, у зв`язку з чим це не є підставою для поновлення строків для повторної подачі наказу, строк подачі якого до виконання закінчився у 2019 році. У даному випадку, задоволення заяви стягувача про видачу дублікату наказу Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) є неправомірним, оскільки сплинув строк для його повторного пред`явлення до виконання.

Зазначає, що суд першої інстанції в своїй ухвалі встановив факт втрати виконавчого документа на підставі листа від приватного виконавця Григорчука П.В. про неможливість доступу до матеріалів виконавчого провадження, які залишились на тимчасово окупованій території. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, тобто, фізично відсутнім у стягувача або виконавця, у разі коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює пред`явлення його виконання. 09.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66441729 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011). Тобто позивач передав оригінал виконавчого документа приватному виконавцю у 2021 році разом із відповідною заявою. Таким чином, позивач не міг втратити оригінал наказу, оскільки даний наказ був пред`явлений на виконання в порядку ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”. В даному випадку, виконавчий документ, як зазначено в ухвалі, втрачено виконавцем після відкриття виконавчого провадження, а, отже, з відповідною заявою про видачу дублікату мав звернутись саме приватний виконавець для відновлення втрачених ним матеріалів виконавчого провадження.

Крім того, вказує, що посилання суду в ухвалі на лист від 26.07.2023 від приватного виконавця, в якому зазначено, що станом на теперішній час виконавче провадження перебуває на тимчасово окупованій території, викликає сумнів, оскільки з 05.03.2022 вся територія Маріупольського району перебуває під тимчасовою окупацією військ російської федерації, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309. Тобто з березня 2022 року відсутній доступ на територію, на якій, як вказує виконавець, знаходяться матеріали виконавчого провадження, однак приватний виконавець проінформував про це стягувача лише у липні 2023 року. При цьому, в цей період проводились виконавчі дії по примусовому виконанню даного наказу, зокрема, діяв арешт рахунків і майна боржника, здійснювались заходи по зверненню стягнення на грошові кошти, які належать особам, які мають заборгованість перед ПРАТ “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” (ухвала Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №913/869/14, ухвала Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/20301/20, в яких розглянуті вимоги стягувача в рамках зведеного виконавчого провадження №66446979, яке, у тому числі, містить наказ Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011)). Проте, суд першої інстанції при розгляді заяви взагалі не досліджував зазначені обставини.

31.10.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13295), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що відповідно до п.3 розділу XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України 02.04.2012 за № 512/5 виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа. Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. Враховуючи, що наказ від 04.04.2016 № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) втрачений на тимчасово окупованій території, видача дублікату наказу не створює для боржника додаткових прав та обов`язків, строк пред`явлення даного наказу не сплинув, ДК “Газ України” звернулася до суду з заявою про видачу дублікату наказу, яка була Господарським судом Луганської області задоволена. Також повідомляє, що протягом березня 2022 року по липень 2023 року приватним виконавцем ніяких виконавчих дій не здійснювалось у зв`язку окупацією військ російської федерації м. Маріуполь.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 18.10.2023.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у 2011 році Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” заборгованості за договором поставки природного газу від 28.01.2011 № 06/11-48, а саме: 313 023 445,02 грн основного боргу, 3 411 912,92 грн пені, 1 499 085,56 грн інфляційних нарахувань, 659 851,08 грн - 3% річних. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач прийняті на себе зобов`язання виконав частково, розрахувавшись із позивачем не в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку до цього часу не погашено.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Луганської області від 30.11.2015 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2015 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) скасовано частково. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 8 206 220,29 грн, пеню у сумі 3 411 912,92 грн, інфляційні нарахування у сумі 67 926 087,57 грн, судовий збір за розгляд позовної заяви – 72 801,99 грн. У решті рішення залишено без змін. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд апеляційної скарги – 80 082,19 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 скасовано, рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2015 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено, постанову Вищого господарського суду України від 14.06.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) скасовано, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 залишено без змін.

На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі № 9/5014/969/2012 Господарським судом Луганської області видано відповідний наказ від 04.04.2016 № 9/5014/969/2012.

09.08.2021 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66441729 з виконання наказу від 04.04.2016 № 9/5014/969/2012.

26.07.2023 від приватного виконавця, на запит позивача від 05.07.2023 № 31/01-106, надійшов лист від 20.07.2023 №509, в якому повідомлено, що станом на теперішній час виконавче провадження № 66441729 перебуває на тимчасово окупованій території, а саме в офісі приватного виконавця, що розташований за адресою: проспект Миру, 85-а, офіс № 9, м. Маріуполь, Донецька область, 87555, а також повідомлено  про відсутність доступу до офісу та матеріалів виконавчого провадження, що перебувають (перебували) в офісі.

17.08.2023 до суду звернувся з заявою  представник Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” - адвокат Яковенко П.А. від 09.08.2023 №31/01-403, в якій останній просить видати дублікат наказу від 04.04.2016 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 3% річних у сумі 8 206 220,29 грн, пені в сумі 3 411 912,92 грн, інфляційні нарахування в сумі 67 926 087,57 грн, судовий збір за позовною заявою у розмірі 72 801,99 грн.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Маріуполь Донецької області, де знаходився офіс приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича (проспект Миру, 85-а, офіс № 9, м. Маріуполь, Донецька область, 87555), наказ Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 №9/5014/969/2012 (5/65/2011) є втраченим, тому просить видати його дублікат.  

28.08.2023 Господарським судом Луганської області прийнято оскаржувану ухвалу.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом розгляду у цій справі є питання дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання щодо задоволення заяви про видачу дубліката наказу від 04.04.2016 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011).

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

З аналізу змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України вбачається, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та  звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що повернення наказу відбулось на підставі заяви позивача, а не з підстав неможливості виконання рішення або заборони на відчуження на майно, у зв`язку з чим це не є підставою для поновлення строків для повторної подачі наказу, строк подачі якого до виконання закінчився у 2019 році. У даному випадку, строк для повторного пред`явлення наказу до виконання сплинув.

Обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду  (близька за змістом правова позиція щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 01.04.2020 у справі № 916/924/16, від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 03.08.2020 у справі №  904/9718/13,  від 17.09.2020 у справі № 19/093-12).

Отже,  умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду  відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України  протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення (пункт 3.15 постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 18/1147/11).

Під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою, обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість,  коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви  (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11, постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/22462/15).

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 жовтня 2023 року у cправі № 2/28.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України від 21.04.1999  №606-XIV “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній на момент видачі наказу суду) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 23 Закону №606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Водночас 05.10.2016 набув чинності Закон України “Про виконавче провадження” №1404-VIІI (далі - Закон №1404-VIІI), яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 цього Закону).

У пункті 5 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом №1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016, та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016 (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі №910/11424/15, від 20.05.2019 у справі №904/10285/15, від 30.07.2019 у справі №922/3137/15, від 26.12.2019 у справі №10/339/10).

Як вже зазначалось, на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016, Господарським судом Луганської області видано наказ від 04.04.2016 № 9/5014/969/2012 (5/65/2011), строк пред`явлення до виконання якого встановлено до 05.04.2017.

Наказ Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 №9/5014/969/2012 (5/65/2011) пред`являвся до виконання неодноразово.

19.03.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58667811 з примусового виконання зазначеного наказу.

За заявою стягувача 16.07.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

16.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62597669 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011).

За заявою стягувача 15.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною 5 цієї статті визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частиною 5 даної статті встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до змісту вказаних норм, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

09.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66441729 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011).

26.08.2021 Приватне акціонерне товариство “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” звернулось до Господарського суду Луганської області відповідно до ст. 339 ГПК України зі скаргою (вх.№34/21 30.08.2021) на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011), у якій просило:

- визнати неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича від 09.08.02021 ВП №66441729;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.08.02021 ВП №66441729.

За результатами розгляду вказаної скарги Господарським судом Луганської області постановлено ухвалу від 07.09.2021, якою в частині оскарження пункту 3 постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича про відкриття виконавчого провадження ВП №66441729 від 09.08.2021 – провадження у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) закрито; в решті скарги Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” (вх.№34/21 30.08.2021) на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) – відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.09.2021 залишено без змін. Судом апеляційної інстанції зазначено, що правові наслідки у вигляді переривання такого строку настають у будь-якому випадку і не ставляться законодавцем в залежність від підстав подальшого повернення виконавчого документа стягувачеві, а спеціальна норма ч.5 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” лише визначає момент, з якого встановлюється строк пред`явлення документа до виконання після переривання в окремих випадках (а саме, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення та у разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника. Разом з тим, зазначеною нормою не виключається та не обмежується можливість переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання у разі повернення його стягувачу з інших підстав.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.12.2021 суд відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2021, зазначивши, що в судових рішеннях про перегляд яких подано касаційну скаргу правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц.

Отже, постанова приватного виконавця від 09.08.2021 про відкриття виконавчого провадження №66441729 є чинною.

Наведені обставини підтверджують незакінчення строку пред`явлення наказу до виконання при відкритті виконавчого провадження, та переривання строку пред`явлення наказу до виконання на підставі п.1 ч.1 ст.12 Закону України “Про виконавче провадження”.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022. Указом Президента України №451/2023 від 26.07.2023 строк дії воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб, тобто до 15.11.2023.

26.03.2022 набрав чинності Закон України “Про внесення зміни до розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про виконавче провадження” від 15.03.2022 № 2129-IX, згідно з яким розділ XIII “Прикінцевих та Перехідних положень” Закону України “Про виконавче провадження” доповнено пунктом 102.

Так, абзацом 5 підпункту 3 пункту 102 розділу XIII “Прикінцевих та Перехідних положень” Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Таким чином, з 26.03.2022 строк пред`явлення наказу до виконання перервався та на даний час не сплив, оскільки воєнний стан ще триває.

Стягувач із заявою про видачу дубліката наказу звернувся до суду 14.08.2023, що підтверджується поштовим конвертом, тобто в межах строку для пред`явлення його до примусового виконання.

За таких обставин, посилання скаржника на те, що строк для повторного пред`явлення наказу до виконання сплинув, є необґрунтованими.

Стосовно твердження апелянта про те, що в даному випадку виконавчий документ втрачено виконавцем після відкриття виконавчого провадження, а, отже, з відповідною заявою про видачу дублікату мав звернутись саме приватний виконавець для відновлення втрачених ним матеріалів виконавчого провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту листа приватного виконавця Григорчука П.В. від 20.07.2023 №509 вбачається, що станом на теперішній час виконавче провадження № 66441729 перебуває на тимчасово окупованій території, а саме в офісі приватного виконавця, що розташований за адресою: проспект Миру, 85-а, офіс № 9, м. Маріуполь, Донецька область, 87555; доступ до офісу та матеріалів виконавчого провадження, що перебувають (перебували) в офісі відсутній.

З 05.03.2022 вся територія Маріупольського району перебуває під тимчасовою окупацією військ російської федерації, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Таким чином, наказ Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 № 9/5014/969/2012 є втраченим.

Докази виконання наказу суду в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 3 розділу XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України 02.04.2012 за № 512/5 виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа.

Таким чином, наведені посилання скаржника є необґрунтованими, оскільки з заявою про видачу дубліката наказу можуть звернутися як виконавець, так і сторони виконавчого провадження. Законом не передбачено зобов`язання стягувача наводити причини втрати наказу. Підставою є встановлення факту невиконання судового рішення.

Щодо доводів скаржника про те, що в період з березня 2022 року по липень 2023 року проводились виконавчі дії по примусовому виконанню даного наказу, зокрема, діяв арешт рахунків і майна боржника, здійснювались заходи по зверненню стягнення на грошові кошти, які належать особам, які мають заборгованість перед ПРАТ “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” (ухвала Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №913/869/14, ухвала Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/20301/20, в яких розглянуті вимоги стягувача в рамках зведеного виконавчого провадження №66446979, яке, у тому числі, містить наказ Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011)), проте, суд першої інстанції при розгляді заяви взагалі не досліджував зазначені обставини, колегія суддів зазначає, що в межах розгляду заяви про видачу дублікату наказу дані обставини не входять до кола дослідження.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) "кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру".

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 05.07.2012 "Глоба проти України", пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

За таких обставин, колегія суддів, розглядаючи аргументи апеляційної скарги в частині видачі дубліката виконавчого документа, згідно з приписами підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення заяви представника Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” - адвоката Яковенка П.А. від 09.08.2023 №31/01-403 про видачу дубліката наказу від 04.04.2016 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Луганської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Луганської області від 28.08.2023 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2023 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011)  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено   13.11.2023

Головуючий суддя                                                                    Я.О. Білоусова

Суддя                                                                                           О.А. Пуль  

Суддя                                                                                           І.В. Тарасова