ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2023 р.                                                  Справа №914/2491/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)                                        Якімець Г.Г.,

Суддів:                                                                      Бойко С.М.,                                                                                                                        Бонк Т.Б.,

в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району), вих.№2135 від 29 вересня 2023 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 20 вересня 2023 року (суддя Рим Т.Я.)

про зупинення провадження

у справі №914/2491/23

за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району), м. Яворів, Львівська область

до відповідача Фізичної особи-підприємця Сокирки Вадима Михайловича, смт. Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область

про розірвання договору оренди та звільнення нерухомого майна

в с т а н о в и в :

Яворівська квартирно-експлуатаційна частина (району) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача – Фізичної особи-підприємця Сокирки Вадима Михайловича про: розірвання договору оренди та звільнення нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21 серпня 2023 року відкрито провадження у справі №914/2491/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20 вересня 2023 року задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у справі №914/2491/23.

Ухвала суду мотивована п. 3 ч. ст. 227 ГПК України, оскільки суд зобов`язаний    зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої сторони, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворень відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залученні до проведення антитерористичної операції.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду позивач – Яворівська квартирно-експлуатаційна частина (району) звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 20 вересня 2023 року. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі встановлені обставини (факти), які мали значення для продовження розгляду справи по суті. А саме, при винесенні ухвали суд не взяв до уваги заперечення позивача щодо зупинення провадження у справі, зокрема, не врахував лист військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2023 року №1267/1273/1, де викладено необхідність щодо закріплення та надання, згідно Наказу МОУ №448 Актом приймання (передачі) для утримання та експлуатації будівель (споруд) територію військового містечка № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , з метою подальшого розміщення підпорядкованих підрозділів та техніки військової частини № НОМЕР_3 та акт приймання-передачі від 07 серпня 2023 року, за яким позивач передав військовій частині для утримання та експлуатації будівлі, споруди і територію військового містечка, де орендує майно відповідач, а також на п. 10.6.3 договору оренди від 30 жовтня 2016 року, за яким договір достроково припиняється на вимогу орендодавця у разі необхідності у використанні орендованого нерухомого майна для потреб Збройних Сил України (формуванні (передислокації) військових частин, закладів, установ Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та за умови попереднього повідомлення орендаря за 30 календарних днів. Наголошує, що військова частина НОМЕР_4 , в якій на службі перебуває ОСОБА_1 , не бере участі у виконанні бойових завдань у зоні бойових дій, а являється навчальною військовою частиною, враховуючи даний факт, вважає, що ФОП Сокирка В.М. має можливість брати участь у розгляді даної справи особисто чи через свого представника, а зупинення провадження у справі необґрунтоване та призводить до затягування строків її розгляду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/2491/23 за апеляційною скаргою Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 20 вересня 2023 року; витребувано з Господарського суду Львівської області матеріали справи; відповідачу надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2023 року апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.2 ст.271 ГПК України.

01 листопада 2023 року від ОСОБА_2 до суду надійшов лист (б/н від 30.10.2023 року), в якому повідомлено, що її чоловік ОСОБА_1 з 22 березня 2023 року проходить військову службу за мобілізацією та перебуває на військовій службі за місцем розташування частини, до заяви додано копію довідки форми 5 про мобілізацію Сокирка В.М., копію довідки про участь ОСОБА_1 у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття “розумного строку” не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

У відповідності до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022    «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої    статті 106 Конституції України, Закону України    «Про правовий режим воєнного стану»    постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено Указами Президента України    «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023 та №451/2023 від 26.07.2023 з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із п. 2    Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 (із змінами до нього), військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені    Законом України    "Про правовий режим воєнного стану" заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Статтями 1 та 3 Закону України    «Про Збройні Сили України» визначено, що Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України    покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи з вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Указом Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022    року «Про загальну мобілізацію    в Україні» оголошено загальну мобілізацію.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей    227,    228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зупинення провадження у справі це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до імперативних приписів ч. 3    ст. 195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених    пунктами 1-3-1    ч. 1 ст. 227 та    п. 1 ч. 1 ст. 228    цього Кодексу.

П. 3 ч. 1    ст. 227 Господарського процесуального кодексу України    передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 3 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу,    до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Учасниками справи у справах позовного провадження є сторони та треті особи (ч.1    ст. 41 ГПК України). Сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у    ст. 4 ГПК України    (ч.1    ст. 45 ГПК України).

Згідно з ч. 2    ст. 4 ГПК України    юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В постанові від 17 листопада 2022 року у справі № 910/9721/18 Верховний Суд вказав, що тлумачення змісту п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України у взаємозв`язку з положеннями ч. ч. 1-3 ст. 56 ГПК України із застосуванням філологічного та логічного способів їх інтерпретації свідчить, що закріплена законодавцем у статті 227 цього Кодексу норма щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан стосується та може бути застосована фактично щодо фізичних осіб, оскільки інститут представництва юридичної особи в суді надає можливість її участі в судовому процесі через уповноваженого представника.

Судом встановлено, що відповідач Фізична особа-підприємець Сокирка Вадим Михайлович перебуває на військовій службі у військовій частині з 22 березня 2022 року, свідченням чого є наявна в матеріалах справи довідка командира військової частини НОМЕР_4 №2309 від 11 вересня 2023 року, а відповідно до приписів ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» військові частини входять до структури Збройних Сил України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вищевказане слугує підставою для застосування судом положень п. 3 ч. 1    ст. 227 Господарського процесуального кодексу України та наявні об`єктивні підстави для зупинення провадження у справі №914/2491/23.

Колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника, які зводяться до необхідності надання оцінки наявним у справі доказам, що суд робить винятково за наслідками судового розгляду справи по суті в рішенні, поряд з цим, процесуальне законодавство в імперативному порядку зобов`язує суд зупинити провадження у справі, у випадку перебування сторони у складі Збройних Сил України під час дії воєнного стану.

Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні та необґрунтовані.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про зупинення провадження у справі (п.12).

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 2 ст.271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Слід зазначити, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, відтак, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваної ухвали без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 236, 255, 270, 271, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 20 вересня 2023 року у справі №914/2491/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) – без задоволення.

Матеріали справи №914/2491/23 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач)                                                  Якімець Г.Г.

Суддя                                                                                          Бойко С.М.

Суддя                                                                                          Бонк Т.Б.