Код суду 0555                                 Справа № 2-518/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області  у складі:    

головуючого судді             Гаврилюка О.І.,

при секретарі                 Шпаковській Ю.В.,

за участю позивача             ОСОБА_1,

представників відповідача         ОСОБА_2, ОСОБА_3,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Ясинувата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Донецькпогрузтранс” про стягнення не виплаченої вихідної допомоги у зв’язку із звільненням,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаним вище позовом.

Свій позов обґрунтував тим, що з 13 лютого 2007 року він працював на підприємстві відповідача. 22 вересня 2008 року на його вимогу, унаслідок порушення відповідачем законодавства про працю і умов колективного договору, трудовий договір був розірваний на підставі наказу № 123-к з формулюванням звільнення - за власним бажанням згідно п. 3 ст. 38 КЗпП України. В день звільнення відповідач повинен був сплатити йому усі належні йому суми, однак відповідач усі виплати не провів, чим порушув його трудові права. В даний час йому не виплачена вихідна допомога згідно до ст.44 КЗпП України у розмірі 6745,44 грн., яку він й просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2009 року судом прийнята відмова від позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми індексації заробітної плати у розмірі 80,76 грн., суми компенсації за затримку виплати позивача заробітної плати у розмірі 71,41 грн., суми заподіяного позивачу морального збитку у розмірі 25000 грн., а також зобов’язання відповідача сплатити середній заробіток за весь час затримки виплати всіх сум, що належать позивачу при звільненні по день фактичного розрахунку.  

 У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача не виплаченої вихідної допомоги згідно до ст.44 КЗпП України у розмірі 6745,44 грн. Крім того, просив суд поновити йому строк для звернення до суду, оскільки він знаходився на санаторно – курортному лікуванні в м.Києві на протязі місяця.  

Представники відповідача позов не визнали, пояснивши, що дійсно позивач працював на підприємстві відповідача та був звільнений на підставі наказу № 123-к з формулюванням звільнення - за власним бажанням згідно п. 3 ст. 38 КЗпП України. Усі виплати йому були проведенні. З приводу вихідної допомоги згідно зі ст.44   КЗпП України, пояснили, що Законом ВР України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 44 КЗпП України викладено в новій редакції, однак рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 положення пункту 96 розділу II визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Тобто, з травня 2008 року посилання на ст.44 КЗпП України є незаконними і вимоги щодо стягнення суми вихідної допомоги в розмірі 6745,44 грн.- не можуть бути задоволені. За таких обставин просили відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає  з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом № 40-к від 13 лютого 2007 р. позивач прийнятий на роботу до Державного підприємства «Донецькпогрузтранс» на посаду юрисконсульта, тобто сторони знаходилися у трудових відносинах.

22 вересня 2008 р. на вимогу позивача, унаслідок порушення відповідачем законодавства про працю і умов колективного договору, трудовий договір розірвано на підставі наказу № 123-к з формулюванням звільнення - за власним бажанням згідно п. 3 ст. 38 КЗпП України. Трудову книжку ОСОБА_1 отримав у день звільнення, тобто 22 вересня 2008 року.

Згідно трудової книжки ОСОБА_1, 01.10.2008 року Ясинуватским міським центром зайнятості Донецької області ОСОБА_1 виплачується допомога по безробіттю.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при  припиненні  трудового  договору  з підстав, зазначених у пункті  6  статті 36 та пунктах 1,  2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна  допомога  у  розмірі  не  менше середнього  місячного  заробітку;  у  разі  призову  або вступу на військову  службу,  направлення  на  альтернативну   (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат;  внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства   про  працю,  колективного  чи  трудового  договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. { Стаття  44  із змінами,  внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11від 27.05.88;  Законами N  871-12  від  20.03.91,  N  3694-12  від 15.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95; в  редакції  Закону  N  1356-XIV (  1356-14 ) від 24.12.99; із змінами, внесеними згідно із Законом N  1014-V  (  1014-16 ) від 11.05.2007; текст статті 44 в редакції Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 – зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008 }

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточним, не може бути оскаржене та має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

З урахуванням вищевикладеного, на день звільнення позивача ст.44 КЗпП України була визнана неконституційною згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 р., а тому позивачу відповідач не правомірно не нарахував вихідну допомогу при звільненні, яка до заробітної плати не відноситься.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з цього ж дня у ОСОБА_1 виникло право звернутися до суду з заявою про стягнення з відповідача не виплаченої вихідної допомоги протягом тримісячного строку, однак ним подана заява лише 02 лютого 2009 року, тобто через 5,5 місяців.

Таким чином, надані позивачем докази поважності причин пропуску строку на звернення до суду про стягнення вихідної допомоги правового значення не мають, оскільки право поновити цей строк можливо з поважних причин.

Допитаний у судовому засіданні позивач, не привів переконливих доводів і не надав суду будь-яких документів, що свідчать про те, що процесуальний строк на оскарження не виплаченої вихідної допомоги їм пропущений із поважної причини, а тому суд не знаходить підстав для відновлення пропущеного строку, а отже і в решті частині позову ОСОБА_1 слід відмовити у зв’язку з пропуском строку для звернення до суду.

Керуючись ст.ст.44,233,234 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.92 р. „Про практику розгляду судами трудових спорів” та ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України суд, -    

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1  у поновленні строку на звернення до суду про стягнення вихідної допомоги у розмірі 6745,44 грн. у справі за його позовом до Державного підприємства „Донецькпогрузтранс” про стягнення не виплаченої вихідної допомоги у зв’язку із звільненням.

В позові ОСОБА_1 до Державного підприємства „Донецькпогрузтранс” про стягнення не виплаченої вихідної допомоги у зв’язку із звільненням – відмовити у зв’язку з пропуском строку для звернення до суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Донецькій області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, рішення вважається таким, що набрало законної сили.

Суддя                                     О.І.Гаврилюк