ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
РІШЕННЯ
Іменем України
12.05.2009Справа №2-18/1087-2009
За позовом – фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (1. 98100, АДРЕСА_1; 2. 98112, АДРЕСА_2)
До відповідача – Виконавчого комітету Орджонікідзевської селищної ради (98184, м. Феодосія, смт. Орджонікідзе вул. Леніна, 10)
Про визнання договору оренди продовженим.
Суддя І.К. Осоченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – не з’явився.
Від відповідача – Соболюк М.М. – представник, довіреність від 04.02.2009 року.
СУТЬ СПОРУ: фізична особа – підприємець ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Виконавчого комітету Орджонікідзевської селищної ради (далі відповідач), у якій просить суд визнати договір № 14 оренди вбудованих нежитлових приміщень площею 100,5 кв.м. на першому поверсі 4-х поверхового будинку, розташованого за адресою: м. Феодосія, смт. Орджонікідзе, вул. Леніна, 2 від 13.12.2002 року продовженим на той же строк і на тих же умовах.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 764 Цивільного кодексу України та 17, 28, 29 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» та мотивовані тим, що на підставі Розпорядження виконавчого комітету Орджонікідзевської селищної ради від 13.12.2002 року № 60, між позивачем та відповідачем укладено договір оренди вбудованих нежитлових приміщень площею 100,5 кв.м. на першому поверсі 4-х поверхового будинку, розташованого за адресою: м. Феодосія, смт. Орджонікідзе, вул. Леніна, 2 строком до 01.12.2007 року.
Як пояснив позивач, листом № 02-17/1365 від 12.11.2007 року селищний голова Орджонікідзевської селищної ради повідомив позивача про відмову у пролонгації договору оренди у зв’язку з передачею майна на баланс Комунального підприємства «Орджонікідзе» з 01.01.2008 року.
На думку позивача, підставою для припинення дії договору повинне бути лише рішення виконавчого комітету про це.
Також у своїй позовній заяві позивач зазначає, що у продовж усього строку дії договору він сумлінно виконував його умови, у тому числі своєчасно сплачував орендну плату, у зв’язку із чим вважає, що має переважне право на продовження терміну дії договору оренди.
Відмова відповідача від продовження строку дії договору оренди № 14 від 13.12.2002 стала підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач у письмовому відзиві заперечує проти позовних вимог позивача, мотивуючи свої заперечення тим, що строк дії договору оренди № 14 закінчився 01.12.2007 року. Виконавчий комітет листом повідомив позивача про те, що договір поновлятися не буде.
Крім того, рішенням Орджонікідзевської селищної ради № 380 від 20.12.2007 року вирішено, що передача в оренду приміщення, розташованого за адресою: смт. Орджонікідзе вул. Леніна, 2, буде здійснена на підставі результатів конкурсу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -–
ВСТАНОВИВ:
На підставі рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської селищної ради від 13.12.2002 р. №60 «Про надання в орендне користування СПД ОСОБА_2 нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_3, 13.12.2002 р. між виконавчим комітетом Орджонікідзевської селищної ради та СПД ОСОБА_2. було укладено договір оренди №14.
Згідно з вказаним договором СПД ОСОБА_2. передано у строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 100,5 кв.м. на першому поверсі 4-поверхового жилого будинку за адресою: смт. Орджонікідзе, вул. Леніна, 2. Приміщення орендоване для розміщення магазину та здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, по договору найму (оренди) одна сторона наймодавець передає або зобов’язується передати наймачу майно у користування за плату на певний строк.
Пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що договір укладено на строк 5 років до 01.12.2007 р.
Відповідно до пункту 9.1 договору, договір припиняється в разі спливу строку, на який договір було укладено.
Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення терміну, на який він був укладений.
Пунктом 9.3.2 договору встановлено, що після спливу строку договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, має переважне право при інших рівних умовах на продовження договору оренди на новий строк.
Згідно зі статтею 3 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, відносини стосовно оренди державного майна, майна що належить АР Крим чи знаходиться у комунальній власності, регулюються договором оренди, цім Законом і іншими нормативно-правовими актами.
Нормами пункту 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найма, то при відсутності заперечень наймодавця у продовж одного місяця, договір вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений у договорі.
Письмові заперечення здійснюються листом-повідомленням.
Відповідно до пункту 9.3.1 у разі відсутності заяви однієї з сторін про розірвання договору протягом 1 місяця після спливу строку дії договору, він вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах, які були передбачені договором.
З матеріалів справи вбачається, що листом №02-17/1365 від 12.11.2007 р. селищний голова від імені виконкому селищної ради повідомив СПД ОСОБА_2. про відмову від пролонгації договору оренди № 14.
Позивач не заперечує, що отримав 17.11.2007 р. від виконкому Орджонікідзевської селищної ради лист №02-17/1365 від 12.11.2007 р. про відмову від пролонгації договору №14 від 13.12.2002 р., строк дії якого закінчувався 01.12.2007 р. Те, що таке заперечення було спрямовано СПД ОСОБА_2. не протягом місяця після закінчення строку договору, а до його закінчення, не порушує прав орендаря та не може розглядатися, як несвоєчасне попередження орендаря про відмову у пролонгації такого договору.
Президія Вищого арбітражного суду України у своїх роз’ясненнях „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного і комунального майна” від 25.05.00 р. №02-5/237 із змінами, внесеними роз’ясненням президії ВГС України від 31.05.02 р. №04-5/609, звертає увагу на те, що заявити про припинення або зміну умов договору орендодавець або орендар можуть як протягом місячного терміну після закінчення строку договору оренди, так і до закінчення строку дії договору (П.12).
Також суд звертає увагу, що позивач вже звертався до господарського суду АР Крим з позовом до Орджонікідзевської селищної ради про визнання договору оренди від 13.12.2002 р. №14 продовженим.
Рішення від 29.01.-10.02.2009 року у справі № 2-4/10074-2008 у позові відмовлено за мотивів, що позов пред’явлено СПД ОСОБА_2. до Орджонікідзевської селищної ради, яка є самостійною юридичною особою та не є суб’єктом спірних правовідносин, пов’язаних з укладенням договору оренди, тобто є неналежним відповідачем.
Дане рішення не було сторонам оскаржене і вступило в законну силу.
Отже суд вважає, що відповідач своєчасно повідомив позивача як орендаря про відмову від пролонгації договору оренди, у зв’язку із чим строк дії такого договору сплив 01.12.2007 року.
Крім того, вивчивши матеріали справи та норми діючого законодавства України, суд прийшов до висновку, що предмет позову по даній справі, який був обраний позивачем, не відповідає передбаченим законом способам захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання, при цьому суд виходить з наступного:
виходячи із змісту ст.16 Цивільного Кодексу України, цей Кодекс не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як визнання договору продовженим, і такий спосіб не встановлений будь-яким законом України.
Суд вважає та звертає увагу позивача на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною.
Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб’єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв’язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
По суті, така позовна вимога носить декларативний характер, оскільки в майбутньому не може бути виконана шляхом державно-примусової діяльності, яка (діяльність) не може відбутись шляхом спонукання особи визнати певні обставини або не вчинювати певних дій, що фактично лежить в площині її особистого волевиявлення.
В разі якщо позивач вважає, що договір є продовженим, то це є юридичний факт, який підлягає встановленню за умови наявності спорів, які ініціюються у зв’язку з невизнанням відповідачем цього факту, наприклад, при розрахунках по умовам такого договору або про усунення перешкод у користуванні майном.
Визнання договору продовженим, по суті, є встановленням юридичного факту.
Такий спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, при тому що в господарському процесі справи розглядаються виключно у позовному провадженні.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач не вірно обрав спосіб захисту свого порушеного права.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 - пункт 3 - викладається правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд ПОВИНЕН ВІДМОВИТИ В ПОЗОВІ, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, суперечать нормам діючого законодавства України та задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на позивача.
12.05.2009р. у судовому засіданні за згодою відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.05.2009 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.