Справа № 22-ц-2300/2008 рік.

Категорія: визнання договору недійсним.

Головуючий 1-ї інстанції: Погасій О.Ф.

Суддя-доповідач: Кокоша В.В.

 

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

 

27 травня   2008 року.            Судова колегія судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Коростійової В.І., суддів: - Ситнік О.М., Кокоші В.В., при секретарі - Єндовицькій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 березня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про стягнення подвійної суми завдатку, відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_1про визнання договору про наміри і завдатку недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди, покладення зобов'язань щодо повернення документу,

 

встановила:

 

У липні 2007 року ОСОБА_1. звернувся в суд із вказаним позовом.

В уточнених позовних вимогах зазначав, що 23 травня 2007 року він та ОСОБА_2.,ОСОБА_3. уклали договір про наміри і завдаток, згідно з яким він зобов'язався в строк до 1 липня 2007 року придбати у відповідачів, а останні продати йому свою квартиру АДРЕСА_1за еквівалент 60 000 доларів США та укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу на умовах, зазначених в договорі.

В забезпечення майбутнього договору, він передав ОСОБА_2.,ОСОБА_3. завдаток в сумі еквівалентній 3 500 доларів США, який відповідачі зобов'язалися повернути йому в подвійному розмірі у разі не укладення з їх вини договору купівлі-продажу квартири.

В подальшому відповідачі відмовилися укласти з ним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири та виплатити йому подвійну суму завдатку.

Крім того, 12 квітня 2007 року він та ОСОБА_2.,ОСОБА_3. уклали договір-доручення, згідно з яким він зобов'язався в строк до 1 серпня 2007 року знайти відповідачам покупця на квартиру за ціною еквівалентній 85 000 доларів США.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору-доручення, ОСОБА_2.,ОСОБА_3. зобов'язалися виплатити йому 2 відсотки від обумовленої   вартості квартири, якщо

 

продавець відмовиться продати квартиру покупцеві, або достроково розірве з ним договір-доручення.

Відповідачі відмовилися продати йому у власність свою квартиру, а тому мають сплатити на його користь 2 відсотки від вартості квартири, що становить 8 585 грн.

Готуючи квартиру ОСОБА_2.,ОСОБА_3. до продажу, він із власних коштів сплатив борги по комунальним послугам в сумі 225 грн., які відповідачі повернути йому відмовилися.

Невиконанням укладених договорів, відповідачі завдали йому моральної шкоди.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1. просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2.,ОСОБА_3. на його користь подвійну суму задатку в сумі 35 350 грн., відсотки за невиконання договору-доручення в сумі 8 585 грн., витрати по сплаті комунальних послуг в сумі 255 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн., судовий збір в сумі 466 грн. 85 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Відповідачі ОСОБА_2.,ОСОБА_3. позов не визнали, посилаючись на його безпідставність.

У жовтні 2007 року ОСОБА_2.,ОСОБА_3. звернулися в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1. про визнання договору про наміри і завдаток недійсним, покладення зобов'язання про повернення документів та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

В обґрунтування зустрічного позову зазначали, що укладаючи 23 травня 2007 року договір про наміри і завдаток з ОСОБА_1., вони діяли під впливом помилки, оскільки зобов'язалися продати ОСОБА_1. належну їм на праві приватної власності квартиру по заниженій ціні.

Крім того, ОСОБА_1. не виконав умови договору-доручення від 12 квітня 2007 року щодо пошуку потенціального покупця на їх квартиру та безпідставно утримує у себе свідоцтво про право власності та технічний паспорт на належну їм квартируАДРЕСА_1

Готуючи свою квартиру до продажу, вони виготовили нові правоустановчі документи та понесли на це витрати в сумі 100 грн.

Противоправними діями ОСОБА_1. їм завдана моральна шкода. Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 229, 1167 ЦК України, ОСОБА_2.,ОСОБА_3. просили суд визнати недійсним договір про наміри і завдаток, зобов'язати ОСОБА_1. повернути їм свідоцтво про право власності та технічний паспорт на квартиру, стягнути з ОСОБА_1. на їх користь матеріальну шкоду в сумі 100 грн., моральну шкоду в сумі 1500 горн, судові витрати в сумі 59 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 березня 2008 року основний та зустрічний позови задоволені частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2.,ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. аванс в сумі 17 675 грн., витрати по сплаті за комунальні послуги в сумі 225 грн., судові витрати в сумі 197 грн., а всього 18 097 грн.

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

Визнано недійсним договір про наміри і завдаток, укладений 23 травня 2007 року між ОСОБА_1та ОСОБА_2.,ОСОБА_3.

Зобов'язано ОСОБА_1. повернути ОСОБА_2.,ОСОБА_3. свідоцтво про право власності на житло та технічний паспорт на квартируАДРЕСА_1

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_2., ОСОБА_3відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким визнати

 

дійсним    договір про наміри і завдаток від 23 травня    2007 року та стягнути з відповідачів подвійну суму завдатку у розмірі 35 300 грн.

В запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_2.,ОСОБА_3. просять залишити рішення суду першої інстанції без зміни.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з підстав, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1., суд виходив з того, що останній в рахунок належних з нього платежів за договором купівлі-продажу квартири та на підтвердження і забезпечення його виконання, передав ОСОБА_2.,ОСОБА_3. аванс еквівалентний 3 500 доларів США.

Оскільки порушення зобов'язання сталося з вини ОСОБА_2.,ОСОБА_3., які відмовилися укладати договір купівлі-продажу квартири, вони зобов'язані повернути ОСОБА_1. аванс, який становить 17 675 грн.

Рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2.,ОСОБА_3. є власниками трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1(а.с.9-13).

23 травня 2007 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2.,ОСОБА_3. уклали договір про наміри і завдаток, згідно з яким зобов'язалися в строк до 1 липня 2007 року укласти між собою договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1за ціною еквівалентною 60 000 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань, ОСОБА_1. передав ОСОБА_2.,ОСОБА_3. аванс в сумі еквівалентній 3 500 доларів США, що становить на час ухвалення рішення  судом 17 675 грн. (а.с. 6).

В подальшому ОСОБА_2.,ОСОБА_3. відмовилися укладати з ОСОБА_1договір купівлі - продажу квартири (а.с.22-23).

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правило ч. 1 ст. 571 ЦК України щодо повернення кредитором боржникові завдатку та додаткової сплати суми у розмірі завдатку або його вартості, застосовується судом у випадках, коли між сторонами було укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь зі сторін. У разі коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі вважаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавались.

Оскільки договір купівлі-продажу квартири, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону між сторонами по справі укладено не було, а вони лише виразили свій намір укласти такий договір в майбутньому, то передані ОСОБА_1 гроші ОСОБА_2.,ОСОБА_3. в сумі еквівалентній 3 500 доларів США є авансом і мають повертатися в тому ж розмірі, в якому вони надавалися.

Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_2.,ОСОБА_3., суд першої інстанції виходив з того, що договір про наміри і завдаток, укладений між сторонами 23 травня 2007 року, був вчинений ОСОБА_2.,ОСОБА_3. під впливом помилки, оскільки вони помилялися відносно ціни, за яку зобов'язалися продати квартиру ОСОБА_1., а тому цей договір слід визнати недійсним.

Проте, погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України ціна товару встановлюється сторонами у договорі купівлі-продажу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом

 

недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Визнаючи договір про наміри і завдаток недійсним, суд першої інстанції не врахував, що на час укладення цього договору, ОСОБА_2.,ОСОБА_3. перебували власниками квартири та мали право на свій розсуд встановити ціну на продаж квартири.

Доказів того, що ціна за яку ОСОБА_2.,ОСОБА_3. погодилися в майбутньому продати квартиру ОСОБА_1. є нижчою від її дійсної продажної вартості, матеріали справи не містять.

З огляду на це, судова колегія скасовує рішення суду в цій частині та відмовляє ОСОБА_2.,ОСОБА_3. у задоволенні позову щодо визнання недійним договору про наміри і завдаток.

Рішення суду в частині відмови сторонам у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає залишенню без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Законним та обґрунтованим є рішення суду і в частині стягнення з ОСОБА_2.,ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. витрат по сплаті комунальних послуг, а також покладення на останнього зобов'язання повернути ОСОБА_2.,ОСОБА_3. правоустановчі документи на їх квартиру.

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1. щодо визнання договору про наміри і завдаток дійсним, не можуть бути взяті судовою колегією до уваги, оскільки ці вимоги ОСОБА_1раніше не заявлялися та вони не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п. п.3, 4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 березня 2008 року змінити.

Рішення суду в частині визнання недійсним договору про наміри і завдаток, укладеного 23 травня 2007 року між ОСОБА_1та ОСОБА_2, ОСОБА_3- скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_1про визнання недійсним договору про наміри і завдаток, укладеного між ними 23 травня 2007року - відмовити за його безпідставністю.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.