Справа № 191/1356/19

Провадження № 1-в/191/361/23

У Х В А Л А

іменем України

10 листопада 2023 року                                        м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Синельниківського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , від призначеного покарання у виді 180 годин громадських робіт, у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.12.2019 року за ч.1 ст.125 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2023 року суду надійшло подання начальника Синельниківського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення від відбування покарання ОСОБА_4   засудженої 13 грудня 2019 року вироком Синельниківського  міськрайонного суду  Дніпропетровської області за  ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді 180 годин громадських робіт.

Станом на 30.10.2023 не відбута частина покарання становить 156 годин громадських робіт.

Відповідно до п 1. ч.1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання законної сили обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

З матеріалів особової справи встановлено, що в період 2019 року по 2023 рік ОСОБА_4 нового злочину не скоїла, що підтверджено актуальними даними з сектору інформаційних технологій Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, які містяться в особовій справі.

За фактами ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт відносно ОСОБА_4 17.11.2020 вих. №21/30/4113-20 до Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області направлялося подання для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України. Згідно з повідомлення Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 12.01.2021, у діяннях ОСОБА_4 відсутній склад кримінального проступку.

ОСОБА_4 під час перебування на обліку в Синельниківському районному відділі № 2 перебувала на стаціонарному та на амбулаторному лікуванні у зв`язку із хворобою. Відповідно до результатів огляду № 25417081 від 14.04.2021 Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_4 встановлено діагноз злоякісне новоутворення нирки, за винятком ниркової миски. Відповідно до витягу з протоколу № 62 засідання ЛКК НКП «Центр первинної медико- санітарної допомоги» Раївської сільської ради від 19.04.2021, ОСОБА_4 встановлено ряд обмежень щодо фізичних навантажень та виконання певних видів робіт.

10.06.2021 ОСОБА_6 самостійно звернулась до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про звільнення від призначеного покарання за хворобою. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду від 15.09.2023, заяву засудженої ОСОБА_4 про звільнення від покарання у виді громадських робіт, призначеного вироком Синельниківського міськрайонного суду від 13.12.2019 у зв`язку із хворобою, залишено без розгляду.

4.5.2022 ОСОБА_4 надала до відділу пробації довідку Міжрегіонального Васильківського МСЕК серія 12 ААБ № 599369, згідно з якою ОСОБА_4 надано третю групу інвалідності з 15.03.2022 безстроково. Висновком ЛКК ОСОБА_4 встановлено обмеження щодо фізичних навантажень, зокрема, не рекомендовано роботу на сонці, тривале перебування в похилому положенні, несприятливих умовах переохолодження.

Станом на 01.11.2023 строк давності виконання вироку Синельниківського міськрайонного суду від 13.12.2019 відносно ОСОБА_4 , сплив.

Оскільки строк виконання вироку, визначений ст.80 КК України у два роки, сплинув, строк давності виконання обвинувального вироку закінчився і не переривався вчиненням нового злочину, тому, керуючись п.1 ч.1 ст.80 Кримінального кодексу України, просить суд вирішити питання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання у виді 180 годин громадських робіт, призначеного вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.12.2019 року, в зв`язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.

Представник Синельниківського районного відділу №2 філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, у письмовій заяві подання підтримав та просив суд його задовольнити, розгляд здійснити без участі представника відділу.

ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася.

Прокурор проти задоволення подання не заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 539 КПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що подання необхідно задовольнити з огляду на наступні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 засуджена вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2019 року, який набрав законної сили 14.01.2020 року, до покарання у виді 180 годин громадських робіт.

За інформацією сектору інформаційних технологій Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, за період з 2019 року по 2023 рік ОСОБА_4 нового злочину не скоїла.

Згідно вимог ч.1 ст.80 КК України слідує, що: особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Згідно з ч.4 ст.80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч.1 та ч.3 цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Отже, ст.80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Положення ст.80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі №5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

У справі «Грабчук проти України» Європейський Суд зазначає, що «презумпція невинуватості порушена, якщо посадова особа висловлює думку про винність особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, коли цього не було доведено відповідно до закону».

Момент, з якого особа вважається винуватою, є саме той час, коли вина особи доведена в законному порядку, тому альтернативна процедура встановлення винуватості особи є неприпустимою.

Зокрема відповідно до ч.1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у чиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки їх вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тому до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання, питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду вирішувати неправомірно (Постанова ВС України від 24.12.2015 року №5- 324-15 кс.).

Отже, в матеріалах провадження відсутні дані про ухилення засудженою від відбування покарання, призначеного вироком, або про вчинення ним нового злочину, а відтак, відсутні підстави для зупинення перебігу строку виконання обвинувального вироку і застосування частини третьої або частини четвертої статті 80 КК України, висновки суду з цього приводу не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до приписів ст.152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.

Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст.80 КК України складається з трьох обов`язкових елементів:

1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку;

2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання;

3) не вчинення нею нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливого тяжкого.

Враховуючи вищенаведене та той факт, що на даний час закінчились строки давності виконання обвинувального вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2019 року, який набрав законної сили 14 січня 2020 року, факт ухилення від відбування покарання не встановлений вироком суду, ОСОБА_4 не вчинено нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого, суд вважає, що клопотання про звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для його звільнення від відбування покарання на підставі ст.80 ч.1 п.1 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.80 КК України, ст. 152 КВК України, керуючись ст.ст.372, 537, 539 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Подання начальника Синельниківського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_4 , 26.11.1981 року про звільнення від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено 13 грудня 2019 року вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 180 годин громадських робіт, задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання призначеного вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.12.2019 року за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 180 годин громадських робіт, у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.                        

Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя                                         ОСОБА_1