Справа № 308/11085/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2023 року                                                         м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого –                             судді ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання –     ОСОБА_4

прокурора -                                      ОСОБА_5

обвинувачених -                         ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді об"єднане кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина російської федерації, уродженця Новгородської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 109, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 14 ст. 112 КК України

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 111, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 109, ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 14 ст. 112 КК України

та

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Порошково Перечинського району, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_5

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 111, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 109, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 14 ст. 112 КК України

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Ужгородського міськрайонного суду знаходиться об"єднане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 109, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 14 ст. 112 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 111, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 109, ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 14 ст. 112 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 111, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 109, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 14 ст. 112 КК України.

У судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що продовження обвинуваченому ОСОБА_6  строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлюється продовженням існування відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується. Наявність вищевказаних ризиків підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, які інкримінуються  ОСОБА_6  є особливо тяжким та тяжким злочином і передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду. При цьому, Закарпатська область межує чотирма країнами, і ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого та тяжкого злочину в умовах військового стану, може переховуватись від суду, а враховуючи його зв`язок з представниками російської федерації та федеральної служби безпеки зазначеної країни може переховуватися, в тому числі на території зазначеної країни та на території тимчасово непідконтрольній Україні та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких. Окрім того, оскільки ОСОБА_6 знайомий із свідком ОСОБА_12 та використовуючи свої зв`язки може вжити заходи щодо його пошуку з метою зміни останнім показань або відмови від вже наданих показань. Також, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері національної безпеки України України та незаконного поводження з зброєю та бойовими припасами та виконував завдання представників російської федерації та федеральної служби безпеки даної країни щодо проведення підривної діяльності проти України, в тому числі щодо посягання на життя Президента України, та аналізуючи його подальшу діяльність є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення злочинів у яких обвинувачується.

Також прокурор зазначив, що ОСОБА_6 раніше засуджувався за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 186,ч.1 ст. 358 КК України, ніде не працює, змінював прізвище змінюючи при цьому документи, що посвідчують особу, неповнолітніх дітей на утриманні немає.

Щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 прокурор зазначає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою обумовлюється продовженням існування відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні,  перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується. Наявність вищевказаних ризиків підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, які інкримінуються  ОСОБА_7   є особливо тяжким та тяжким злочином і передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду. При цьому, Закарпатська область межує чотирма країнами, і ОСОБА_7  усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого та тяжкого злочину в умовах військового стану, може переховуватись від суду, а враховуючи його зв`язок з представниками російської федерації та федеральної служби безпеки зазначеної країни може переховуватися, в тому числі на території зазначеної країни, та на території тимчасово непідконтрольній Україні та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких. Окрім того, оскільки ОСОБА_7 знайомий зі свідками та іншими учасниками провадження, які встановлені під час досудового розслідування, наявні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 може вдатись до протиправних дій щодо останніх, в тому числі, з метою зміни їх показів на свою користь. Також, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері національної безпеки України України та незаконного поводження з зброєю та бойовими припасами та виконував завдання представників російської федерації, зокрема ОСОБА_11 , та федеральної служби безпеки даної країни щодо проведення підривної діяльності проти України, в тому числі щодо захоплення державної влади та посягання на життя Президента України, та аналізуючи його подальшу діяльність є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення злочинів у яких обвинувачується.

Також прокурор зазначив, що обвинувачений ОСОБА_7 неодружений, неповнолітніх дітей не має, сталих соціальних зв"язків не має, звільнявся від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав за вчинення злочину передбаченого ст. 342 КК України.гн

Прокурор у клопотаннях про продовження відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою також звертає увагу, що, у відповідності до ч.6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід виключно тримання під вартою.

Крім того, прокурор зазначив, що відповідно до ч. 4ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

А тому на підставі вищенаведеного, посилаючись на те, що зазначені у клопотаннях ризики з моменту встановлення їх при обранні відносно ОСОБА_13 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, просить задовольнити клопотання та продовжити відносно ОСОБА_13 та ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Також, 12.10.2023 року обвинувачений ОСОБА_6 подав до суду клопотання в порядку ст. 201, 331 КПК України, про зміну відносно нього запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м"який запобіжний захід не пов"язаний з триманням під вартою, або визначення ОСОБА_6 застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Аналогічного змісту клопотання обвинувачений ОСОБА_6 подав до суду 16.10.2023 року через ДУ "Закарпатська УВП (№9)".

В обгрунтування заявленого клопотання зокрема посилався на необгрунтованість пред"явленого обвинувачення та відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та наявність у нього міцних соціальних зв"язків у місці постійного проживання, постійного місця роботи.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлені клопотання про продовження відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив задовольнити клопотання, з наведених у клопотанні підстав. Зазначив, що вищенаведені обставини свідчать про неможливість застосування відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 більш м"яких запобіжних заходів. В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну відносно нього запобіжного заходу - просив відмовити як безпідставному та необгрунтованому.

Захисник обвинуваченого  ОСОБА_7  – адвокат  ОСОБА_10  у судовому засіданні заперечила проти клопотання прокурора, зазначивши, що ризики, зазначені прокурором, є необгрунтовані. Її підзахисний не має наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні,  перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується. Захисник уважає, що підстав уважати, що ОСОБА_7 буде вчиняти інші кримінальні правопорушення також немає. Просила обрати відносно ОСОБА_7 більш м"який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, або визначити помірний розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив. Підтримав позицію свого адвоката а також просив визначити розмір застави.

Захисник обвинуваченого  ОСОБА_6  – адвокат  ОСОБА_8  у судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора щодо продовження відносно його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що всі ризики передбачені ст. 177 КПК України, у клопотанні дублюються із попередніх клопотань прокурора. За час перебування під вартою ОСОБА_6 не порушував процесуальних обов"язків, не має наміру переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, жодним чином не тиснув на свідків. ОСОБА_6 не судимий, працює торговим представником. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , задовольнити подане його підзахисним клопотання про зміну запобіжного заходу та змінити обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м"який запобіжний захід не пов"язаний з триманням під вартою - домашній арешт, а у разі не застосування судом до ОСОБА_6 більш м"якого запобіжного заходу визначити ОСОБА_6 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов"язків передбачених КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив. Підтримав подані ним клопотання про зміну відносно нього запобіжного заходу та просив змінити відносно нього запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м"який запобіжний захід не пов"язаний з триманням під вартою, або визначити йому заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Посилався на необгрунтованість пред"явленого йому обвинувачення і неправильність кваліфікації його дій, недоведеність ризиків, на які посилається прокурор та немотивованість клопотання в частині неможливості застосування щодо нього більш м"якого запобіжного заходу. Також зазначав, що не може братися до уваги посилання прокурора на положення ч.6 ст. 176 та ч.4 ст. 183 КПК України, які визначають можливість застосування щодо нього тільки запобіжного заходу у виді тримання під вартою та передбачають право не визначати розмір застави, оскільки такі набрали чинності після першопочаткового обрання відносно нього запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників судового провадження по заявленим клопотанням прокурора про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотань обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, суд доходить наступного.

Частинами першою та третьою статті 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Як встановлено судом, у кримінальному провадженні № 22022070000000014 від 25.02.2022  року, що знаходиться на розгляді суду, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.03.2022 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 діб, без визначення розміру застави, строк дії якого згідно ухвали слідчого суді Ужгородського міськрайонного суду продовжувався, і згідно з ухвалою суду від 11.09.2023 року строк тримання під вартою ОСОБА_6 спливає 08.11.2023 року.

Також встановлено, що згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.03.2022 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави, строк дії якого згідно ухвал слідчого суді Ужгородського міськрайонного суду продовжувався, і згідно з ухвалою суду від 11.09.2023 року строк тримання під вартою ОСОБА_7 спливає 08.11.2023 року.

У відповідності  до вимог ст. 177 КПК  України  - метою застосування  запобіжного заходу є забезпечення виконання  підозрюваним, обвинуваченим  покладених на нього  процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Крім того, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини суд своїм рішенням  повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а  й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п. 35 рішення ЄСПЛ № 12369/86 від 26.06.1991 року "Летельє проти Франції).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості.

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

24.02.2022 року військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин території України, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.

У зв`язку із відкритою військовою агресією російської федерації проти України, 24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено воєнний стан на всій території України, який діє і на теперішній час.

Згідно з обвинувальним актом, переданим на розгляд суду ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 111, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 109, ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 14 ст. 112 КК України, з яких кримінальні правопорушення передбачені ч.2 ст. 111 та ч.1 ст. 112 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів та передбачають можливість призначення покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Також, згідно з обвинувальним актом, переданим на розгляд суду ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 111, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 109, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 14 ст. 112 КК України, з яких кримінальні правопорушення передбачені ч.2 ст. 111 та ч.1 ст. 112 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів та передбачають можливість призначення покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Суд враховує, що злочини проти основ національної безпеки України посягають не тільки на безпеку держави, а й на національну безпеку загалом, яка, відповідно до Закону «Про основи національної безпеки України», визначається як рівень захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечується сталий розвиток суспільства.

У ході розгляду клопотання судом встановлено, що ОСОБА_6 ніде не працює, притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 358 КК України, на даний час відповідно до ст. 89 КК України вважається несудимим, обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері національної безпеки.

Як встановлено судом в ході розгляду клопотання, ОСОБА_7 неодружений, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв"язків, є військовослужбовцем та відповідно володіє навичками використання зброї та проведення бойових робіт, при цьому обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері національної безпеки передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст. 109, ч.1 ст. 112 КК України, раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст. 342 КК України та був звільнений від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

Аналізуючи доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких вони обвинувачуються, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями 177 КПК України, що стали підставою для обрання відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, продовжують існувати та не втратили своєї актуальності, а підстави за яких слідчим суддею було обрано обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою не відпали.

При цьому, суд враховує і те, що навіть якщо обвинувачені і не мають на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, однак, обставини, за яких вчинено інкриміновані їм кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, а також вищенаведені дані про їх особи, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 інших більш м`яких запобіжних заходів.

При постановленні ухвали, суд також звертає увагу, що Закарпатським апеляційним судом, неодноразово, при перегляді як ухвали про обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і ухвал про продовження строку дії такого, констатовано, що судом першої інстанції з огляду на положення абз.8 ч.4 ст.183 КПК України, при постановленні зазначених ухвал, правильно прийнято рішення про не визначення розміру застави обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У відповідності до практики  Європейського суду з прав людини,  суд своїм  рішенням повинен забезпечити не тільки  права  підозрюваного, а й високі  стандарти охорони  загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд уважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості та у співвідношенні із тяжкістю обвинуваченння на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які їм інкримінуються, тяжкості покарання, яке їм загрожує та кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Обставини, на які посилається обвинувачений ОСОБА_6 у своїх клопотаннях не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 та надали б можливість суду застосувати до нього запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу обраного відносно обвинувачених не вбачається, а тому, враховуючи вищенаведене та те, що судове провадження не завершено, суд приходить до висновку про   необхідність продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Водночас, суд звертає увагу, що у зв"язку з неможливістю проведення 18.10.2023 року судового засідання колегією суддів, у зв"язку з перебуванням судді ОСОБА_14 на лікарняному, розгляд клопотань обвинуваченого ОСОБА_6 поданих ним 12.10.2023 року і 16.10.2023 року, здійснено у даному судовому засіданні, дата якого була попередньо погоджена учасниками кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 176-178, 315,331, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 з тримання під вартою на більш м"який запобіжний захід не пов"язаний з триманням під вартою, або визначення обвинуваченому ОСОБА_6 розміру застави - відмовити.

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою  відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 111, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 109, ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 14 ст. 112 КК України - на період судового розгляду кримінального  провадження,  по 03 січня 2024 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою  відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Порошково Перечинського району, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 111, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 109, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 14 ст. 112 КК України - на період судового розгляду кримінального  провадження,  по 03 січня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом п"яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали, відповідно до ст. 376 КПК України буде складений 07.11.2023 року.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3