Справа № 718/2744/22

Провадження № 2/761/8135/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі судових засідань: Путря Д.В.

розглянувши в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва в порядку загального позовного провадження в заочному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Кіцманський відділ реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини, визнання батьком дитини, зобов`язання внести відомості до актового запису,-

встановив:

В червні 2023р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Кіцманський відділ реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини, визнання батьком дитини, зобов`язання внести відомості до актового запису, в якому позивач просила визнати ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язати Кіцманський відділ реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключити, зобов`язати Кіцманський відділ реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 та видати нове свідоцтво про народження змінивши прізвище дитини на ОСОБА_1 .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 04.12.2016 р. позивач з ОСОБА_2 зареєструвала шлюб, який було розірвано за рішенням суду від 19.09.2019 р. Під час перебування у шлюбі народилась дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька були записані відповідно до ст 133 СК України, оскільки дитина народилась в зареєстрованому шлюбі.

Позивач зазначає, що фактично проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 , який є біологічним батьком дитини.

З 16.08.2022 р. позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

Наявність по батькові дитини « ОСОБА_5 » спричиняє незручності дитині.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

В судове засідання позивач не з`явилась, від представника надійшла заява про розгляд справи без їх участі, в якій позовні вимоги підтримують, просять задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, про що свідчать матеріали справи.

Третя особа 1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи, пояснень на позов, заяви про визнання батьківства не подав.

Представник третьої особи 2 подав заяву про розгляд справи без його участі.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 03.07.2023 відкрито провадження, призначено цивільну справу до розгляду в загальному позовному провадження за участю сторін із проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 30.08.2023 р. закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено її судовий розгляд по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що з 04.02.2016 р. по 19.09.2019 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану від 30.06.2023 р., свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дитина ОСОБА_4 , батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , актовий запис про народження №1 від 06.01.2022 р.

Відомості про батька дитини ОСОБА_4 - ОСОБА_2 записані відповідно до ст. 133 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану від 17.10.2022 р.

Як вбачається з свідоцтва про шлюб 16.08.2022 р. ОСОБА_6 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ) зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 .

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 22.08.2022 р. ОСОБА_6 проживає з ОСОБА_3 та дітьми ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач ОСОБА_1 , як мати дитини ОСОБА_4 , просила визнати ОСОБА_3 (третю особу) батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язати Кіцманський відділ реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) виключити відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 та видати нове свідоцтво про народження змінивши прізвище дитини на ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог до Кіцманського відділу реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини, внесення відомостей до актового запису.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Статтею 133 СК України передбачено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (стаття 136 СК України), шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї, як батька, з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (стаття 138 СК України), звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Відповідно до частини першої статті 138 СК України жінці, яка народила дитину у шлюбі, надано право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.

Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини, відповідно до частини другої статті 138 СК України, може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

Рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), установивши порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Встановлена національним сімейним законодавством (частиною другою статті 138 СК України) конструкція, за якою вимога матері про виключення даних про її чоловіка як про батька дитини задовольняється лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство, спрямована саме на захист інтересів дитини, щоб забезпечити стабільність умов життя дитини, уберегти її від душевних потрясінь та унеможливити ситуацію, за якої жоден чоловік не визнає своє батьківство щодо дитини.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 01.05.2023 р. у справі № 753/7593/21.

Між тим, третя особа ОСОБА_3 не подавав суду заяву про визнання свого батьківства відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень статті 128 СК України батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу (заяви жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою), якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

З огляду на викладене, виключення запису про ОСОБА_2 , як батька дитини ОСОБА_4 з актового запису про його народження без подання іншою особою, в даному випадку ОСОБА_3 , відповідної заяви про своє батьківство буде суперечити вимогам частини другої статті 138 СК України, не відповідатиме інтересам дитини, оскільки допустить перетворення соціального статусу дитини, народженої батьками, які перебували у шлюбі, у соціальний статус дитини, народженої батьками, які не перебувають у шлюбі, із записом прізвища батька за вказівкою матері.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі №755/14176/18, провадження №61-5683св21.

Також висновку суд приходить про безпідставність вимоги ОСОБА_1 про внесення змін до актового запису, оскільки ОСОБА_3 не подано заяви про своє батьківство, обов`язкова наявність якої передбачена ст. 138 СК України, на підставі якої подано позов.

Щодо вимог про визнання батьківства.

Позивач у справі просила визнати третю особу ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась під час перебування позивача у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 .

Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини

від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Згідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Частиною 1 ст. 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 15.09.2021 р у справі №754/18412/19.

Між тим, як було зазначено вище, відомості про батька дитини ОСОБА_4 - ОСОБА_2 записані відповідно до ст. 133 СК України, за якою якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Відтак, відсутні підстави для визнання ОСОБА_3 батьком дитини.

Варто також зазначити, що на підтвердження своїх позовних вимог надано результати молекулярно-генетичного дослідження медичної лабораторії «Ескулаб» від 01.12.2022 р.

У постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19) зазначено, що «висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини

і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест

є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» («Калачова проти російської федерації», Kalacheva v. russia, № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Відтак, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути саме висновок судової експертизи, а не результати дослідження, проведенні приватною лабораторією.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Відтак, права позивача можуть бути захищені у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство, яке є підставою згідно ст. 138 ч.2 СК України, для виключення запису про чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про відсутність підстав для виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини, визнання батьком дитини, зобов`язання внести відомості до актового запису

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 121, 126, 128, 134, 135, 138 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 128, 211, 223, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Кіцманський відділ реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини, визнання батьком дитини, зобов`язання внести відомості до актового запису, - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 .

Повне рішення виготовлено 08.11.2023

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов