Справа №760/23630/23

1-кс/760/9803/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2023 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у залі судових засідань Солом`янського районного суду міста Києва клопотання Старшого слідчого в ОВС 1-го відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області майора юстиції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР № 12022111050002053 від 25.06.2022 року, за підозрою громадян рф ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 28ч.2 ст. 438 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування, в якому просить надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022111050002053 від 25.06.2022 за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч.2 ст. 438 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначає, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022111050002053 від 25.06.2022 року, за підозрою громадян РФ ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 28 ч.2 ст. 438 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19 лютого 2014 року представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.

Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.

Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.

Надалі, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.

Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" (Україна проти РФ) та ін.)».

Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб:

a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;

b) захоплення заручників;

c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;

d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні (стаття 3 Конвенції).

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.

Відповідно до положень ст. 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

З урахуванням положень стосовно здоров`я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.

Статтею 29 Конвенції передбачено, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.

Згідно ст. 32 Конвенції Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Статтею 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року передбачено, що цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.

Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).

Як вказує у клопотанні слідчий, у результаті вищезазначених подій, значна частина території Київської області, починаючи з 24.02.2022, у тому числі село Мотижин та частково Макарівська територіальна громада Бучанського району - знаходились під постійним обстрілом з різного виду озброєння з боку підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань Російської Федерації.

У період часу з 27.02.2022 по 30.03.2022 громадянин Російської Федерації ОСОБА_14 , рядовий, військовослужбовець 1 взводу вч НОМЕР_1 закріплений за бойовою машиною НОМЕР_2 , перебуваючи на території окупованого представниками підрозділів ЗС РФ села Мотижин Бучанського району Київської області, вчинив інші порушення законів та звичаїв війни, шляхом здійснення нападів на цивільне населення, поєднане з умисним вбивством у вказаному населеному пункті.

При цьому, останній був обізнаний із законами та звичаями війни, передбаченими та закріпленими в положеннях міжнародного законодавства, Статутом внутрішньої служби ЗС РФ, тобто вчиняючи дії по вбивству цивільного населення, останній чітко усвідомлював їх злочинність.

Як вказує у клопотанні слідчий, 27.02.2022, близько 22 години, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_14 разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими на даний час військовослужбовцями ЗС РФ, які були озброєні вогнепальною зброєю та бойовою технікою, діючи умисно, з метою здійснення фільтраційних та інших заходів, рухалися в напрямку села Мотижин, що було окуповане РФ.

В подальшому, приблизно о 22 год. 00 хв. 27.02.2022 зі сторони села Мотижин Бучанського району в напрямку автомобільної траси М06, поблизу сімейного ландшафтного парку «Добропарк» по зустрічному напрямку від броньованої техніки ЗС РФ (МТЛБ) із позначкою «V» та маркуванням «143» на якій перебували військовослужбовці ЗС РФ ОСОБА_14 разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням військовослужбовцями ЗС РФ рухався транспортний засіб марки «Opel», моделі «Zafira» з номерним знаком НОМЕР_3 , в якому перебували цивільні особи: ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, вказаний транспортний засіб не мав будь яких знаків розрізнення та приналежності до Сил оборони України. Зазначений автомобіль зупинився на відстані приблизно 100 метрів до вказаної вище МТЛБ ЗС РФ. Після встановлення зорового контакту з вказаним транспортним засобом, приблизно о 22 год. 00 хв. 27.02.2022 всупереч положень статей 3, 27, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_14 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на напад на цивільне населення, поєднане з умисним вбивством, без попередження про відкриття вогню, групою осіб без попередньої змови разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням військовослужбовцями ЗС РФ здійснили невстановлену кількість прицільних пострілів із невстановленої стрілецької (вогнепальної) зброї, яка перебувала на озброєнні підрозділу ЗС РФ в бік вказаного цивільного транспортного засобу, який вже на той час перебував в нерухомому стані поблизу сімейного ландшафтного парку «Добропарк» на автодорозі «Мотижин - Житомирська траса». В результаті таких пострілів, цивільні особи які перебували у салоні зазначеного транспортного засобу отримали вогнепальні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а саме:

- ОСОБА_18 отримав численні вогнепальні сліпі та крізні поранення тіла (передній поверхні грудей зліва, передній поверхні живота у нижній третині, передньо-внутрішній поверхні правого передпліччя у нижній третині, нижньо-зовнішньому квадраті правої сідниці) з ушкодженнями внутрішніх органів, внаслідок чого настала смерть останнього;

- ОСОБА_19 отримав численні вогнепальні сліпі та крізні поранення тіла (вхідна вогнепальна рана на волосяній частині голови в потиличній області, від якої іде рановий канал ззаду наперед і закінчується вихідною раною в лобній області, по ходу якого ушкоджені кістки черепа, оболонки та тканина головного мозку, вхідні вогнепальні рани на задній поверхні шиї, в області правого надпліччя, на спині, на правій боковій поверхні тулуба, ранові канали, які ідуть від даних ран ззаду наперед частина з яких проникає в плевральну та черепну порожнини, з ушкодженнями по ходу них кісток, масивна вогнепальна рана на правому передпліччі, в глибині якої ушкоджені м?які тканини та кістки з дефектом їх) з ушкодженнями внутрішніх органів та кісток скелета, внаслідок чого настала смерть останнього;

- ОСОБА_20 отримав множинні сліпі вогнепальні кульові поранення грудної клітки з ушкодженнями внутрішніх органів (легені) та шиї з розвитком шоку і крововтрати, внаслідок чого настала смерть останнього.

Вказане вище свідчить про те, що є прямий причинний зв`язок між отриманими вогнепальними ушкодженнями, які спричинені зі стрілецької зброї ОСОБА_14 разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням військовослужбовцями ЗС РФ та настанням смерті ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 за вказаних вище обставин.

Отже, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_14 вчинив інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які виразились у нападі на цивільне населення, поєднані з умисним вбивством цивільних осіб ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , вчинене групою осіб без попередньої змови, чим порушив вимоги ст.ст. 3, 27, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, підписаній у м. Женеві 12.08.1949 та ст. ст. 43, 44, 51, 75 додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року, Гаазькими конвенціями 1907 року, вчинив злочин проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Слідчий у клопотанні вказує, що ОСОБА_14 обґрунтовано підозрюється в іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаному з умисним вбивством, вчинене без попередньої змови групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України.

17.07.2023 складено, але не вручено, повідомлення про підозру військовослужбовцю Збройних сил Російської Федерації ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченогоч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України, у зв`язку із перебуванням останнього на території держави-агресора.

На виконання вимог ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення та відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою, та відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Так, 20.07.2023 року вручено повідомлення про підозру ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного та повістки про виклик на допит в якості підозрюваного на 07.08.2023, 08.08.2023 та 09.08.2023 шляхом опублікування повідомлення про підозру та повісток про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, зокрема, в офіційній газеті органів державної виконавчої влади України, «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».

07.08.2023, 08.08.2023 та 09.08.2023 ОСОБА_14 на допит в якості підозрюваного не з`явився та не повідомив поважних причин свого неприбуття.

Згідно з повідомленням Фастівського РВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, ОСОБА_14 у складі збройних сил російської федерації, які окупували населений пункт Київської області, виїхав з території України на територію Російської Федерації, де й знаходиться до теперішнього часу.

Разом з тим, під час проведення досудового розслідування встановити місцезнаходження підозрюваного не вдалося.

Відповідно відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_14 перетин державного кордону України не здійснював.

10.08.2023 підозрюваного ОСОБА_14 оголошено в розшук.

У подальшому Фастівським РВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук» стосовно ОСОБА_14 . У ході проведених оперативно-розшукових заходів встановлено, що ОСОБА_14 перебуває на території рф.

Постановою Верховної Ради України «Про комплекс невідкладних заходів щодо практичної реалізації міжнародно-правової відповідальності Російської Федерації за збройну агресію проти України» від 20 березня 2018 року № 2356-VIII, Російську Федерацію визнано державою-агресором.

В подальшому підозрюваного оголошено в міжнародний розшук, про що винесено відповідну постанову.

Беручи до уваги викладене, зважаючи на наявність достатніх доказів вчинення ОСОБА_14 , інкримінованого йому злочину, а також враховуючи той факт, що останній переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошений у розшук та перебуває на території рф, в органу досудового розслідування виникла необхідність у зверненні до слідчого судді з клопотанням про застосування процедури спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_14 .

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав наведених в ньому.

Захисник просив відмовити в задоволенні клопотання. Посилався на те, що відсутні дані щодо того, чи живий підозрюваний, а також на те, що не вважає публікацію підозри та викликів здійсненими належним чином.

З`ясувавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022111050002053 від 25.06.2022 року, за підозрою громадян рф ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 28ч.2 ст. 438 КК України.

Як свідчать матеріали клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу з 27.02.2022 по 30.03.2022 громадянин РФ ОСОБА_21 , рядовий, військовослужбовець 1 взводу вч НОМЕР_1 закріплений за бойовою машиною НОМЕР_2 , перебуваючи на території окупованого представниками підрозділів ЗС РФ села Мотижин Бучанського району Київської області, вчинив інші порушення законів та звичаїв війни, шляхом здійснення нападів на цивільне населення, поєднане з умисним вбивством у вказаному населеному пункту.

Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень врегульовані главою 24-1 КПК України.

Згідно ч.1 ст.297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

Відповідно до ч.2 ст.297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Згідно ч.1-3 ст.297-4 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає мотиви задоволення або відмови у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.

Враховуючи вищевикладені норми, слідчий суддя при вирішенні питання про здійснення спеціального досудового розслідування повинен встановити набуття особою статусу підозрюваного, наявність обґрунтованої підозри, можливість здійснення спеціального досудового розслідування за фактом інкримінованого правопорушення, та доведеність, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Слідчим у клопотанні доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 28 та частиною другою статті 438 КК України матеріалами клопотання в їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Частиною першою статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Порядок здійснення повідомлень передбачений статтею 135 КПК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Частиною восьмою статті 135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.02.2022, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022111050002053 розпочате 25.02.2022. Відносно ОСОБА_14 17.07.2023 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 28 та частиною другою статті 438 КК України, що підтверджується письмовим повідомленням про підозру. Крім того, повідомлення про підозру ОСОБА_14 20.07.2023 опубліковано на офіційному вебсайті Офісу генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр».

Слідчий суддя дійшов висновку, що органом досудового розслідування вжито усіх заходів для вручення підозрюваному повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій підозрюваного, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України, повідомлена йому підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21 квітня 2001 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N182).

Аналіз наданих доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, а тому на даному етапі, хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Отже, у відповідності до вимог статті 42 КПК України ОСОБА_14 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про здійснення спеціального досудового розслідування.

Крім того, слідчий суддя має також перевірити наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

З матеріалів клопотання вбачається, що Фастівським РВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук» стосовно ОСОБА_14 . У ході проведених оперативно-розшукових заходів встановлено, що ОСОБА_14 перебуває на території рф.

Повістки про виклик на 07.08.2023, 08.08.2023 та 09.08.2023 опубліковані в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті Кабінету міністрів України «Урядовий кур`єр»., за результатами чого підозрюваний не з`явився.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01.09.2023р. у справі № 760/19715/23, надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_14 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

10.08.2023 підозрюваного ОСОБА_14 оголошено в розшук.

Таким чином, вищевказані матеріали досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_14 умисно переховується від слідства та суду на тимчасово окупованій території України, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

З огляду на викладене, враховуючи те, що є підстави вважати, що ОСОБА_14 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 438 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за вчинення якого, передбачене покарання у виді, зокрема, на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, визначений таким при розслідуванні якого можливе здійснення спеціального досудового розслідування, останній переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, оголошений в розшук, та після вручення повідомлення про підозру не з`являвся на виклики слідчого, прокурора, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого про здійснення спеціального досудового розслідування.

Керуючись статтями 9, 22, 42, 297-1, 297-2, 297-3, 297-4, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ :

Клопотання задовольнити.

Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022111050002053, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.06.2022 р., відносно громадянина російської федерації ОСОБА_14 (рос. ОСОБА_14 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Нитва Нитвінського району Пермського краю, РФ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України.

Копію хвали направити слідчому, прокурору та захиснику.

Якщо підозрюваний, стосовно якого слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, затриманий або добровільно з`явився до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснюється згідно із загальними правилами КПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1