ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4587/22

За позовом позивача-1: ОСОБА_1 , м. Дніпро

позивача-2: ОСОБА_2 , м. Київ

позивача-3: ОСОБА_3 , м. Дніпро

позивача-4: ОСОБА_4 , м. Дніпро

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-2: ОСОБА_5 , м. Київ

про визнання права на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції, стягнення 76 226, 35 грн

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представники:

від позивачів 1-4: Погрібна С.О.

від відповідача-1: Чайкіна К.О.

від відповідача-2: не з`явився

ПРОЦЕДУРА

Сімонов Юрій Юрійович (позивач-1), ОСОБА_2 (позивач-2), ОСОБА_3 (позивач-3), ОСОБА_4 (позивач-4) звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (відповідач-1), ОСОБА_5 , як кінцевого бенефіціарного власника Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (відповідач-2), в якому просять:

- визнати право ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та встановити її розмір на рівні 10, 32 грн;

- стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на відшкодування шкоди, доходів, відсотків за користування чужими коштами на загальну суму 76 226, 35 грн.

16.03.2023 від представника ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката Погрібної Світлани Олександрівни про відвід судді Бажанової Ю.А. у справі № 904/4587/22 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2023 самовідвід судді Бажанової Ю.А. від розгляду справи № 904/4587/22 задоволено.

Матеріали справи № 904/4587/22 за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", відповідача-2: ОСОБА_5 про визнання права на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції, стягнення 76 226, 35 грн передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30.03.2023 матеріали справи № 904/4587/22 передано на розгляд судді Ярошенко В.І.

07.04.2023 від представника позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про відвід судді Ярошенко В.І.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 заявлений представником позивачів про відвід судді Ярошенко В.І. від розгляду справи № 904/4587/22 визнано необґрунтованим. Матеріали справи №904/4587/22 передано для вирішення питання щодо розгляду заяви від 07.04.2023 про відвід судді складом суду, який визначається у порядку ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області №168 від 10.04.2023 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 справу № 904/4587/22 передано судді Золотарьовій Я.С. для вирішення питання про відвід.

Ухвалою суду від 10.04.2023 у задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_7 про відвід судді Ярошенко В.І. у справі № 904/4587/22 відмовлено.

Через систему "Електронний суд" 14.04.2023 від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшов відзив на позовну заяву.

Засобами поштового зв`язку 15.05.2023 від позивачів 1-4 надійшла відповідь на відзив.

Також, 15.05.2023 від представника позивачів 1-4 надійшла заява про надання процесуальних документів та доказів. Крім того, представник позивачів 1-4 подала заяву про витребування доказів, в якій просить суд:

- витребувати у Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл, 8, № тел: 0-800-501-007, e-mail: post@tax.gov.ua) реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП)/раніше індивідуальний податковий номер (ІПН), номер телефону, адресу електронної пошти громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 15.05.2023 в клопотанні ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування доказів відмовлено. Підготовче засідання відкладено до 14.06.2023.

24.05.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

12.06-13.06.2023 від позивачів надійшли письмові пояснення.

07.07.2023 від представника позивачів надійшли письмові пояснення

11.07.2023 від представника позивачів надійшло клопотання про зміну предмету позову, в якій останній просить:

- визнати за ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023) та встановити її розмір на рівні подвійного розміру від 10 (десять) грн 3 192 коп із розрахунку на 1 акцію.

- стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023) та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на відшкодування шкоди, доходів, відсотків за користування чужими коштами за період з 05.04.2018 по 08.11.2022 загальну суму 76 226, 35 (сімдесят шість тисяч двісті двадцять шість) грн 35 коп.

04.08.2023 від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшло клопотання про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 04.08.2023 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/4587/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

07.08.2023 від Приватого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшли письмові пояснення та заперечення на заяву про зміну предмету позову.

08.08.2023 від представника ОСОБА_7 надійшло клопотання про витребування доказів та адвокатський запит.

В клопотанні про витребування доказів представник позивачів просить суд витребувати у:

- Компанії Private Limited Liability Company Metinvest B.V. (Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.») (номер в торговельному реєстрі палати Нідерландів: 24321697, місцезнаходження: Gustav Mahlerplein 74 В, 1082 MA, AMSTERDAM, K-oninkrijk der Nederlanden (Густава Мадера площа 74 Б, 1082 MA, Амстердам, Королівство Нідерланди), № тел: (062)363-19-20, (062) 363-20-30 , e-mail: metinvest@metinvestholding.com),

- Компанії Barlenko LTD (Барленко ЛТД) (реєстраційний номер: НЕ 221823, місцезнаходження: Themistokli Dervi, З JULIA HOUSE, 1066, Nicosia, Cyprus (Фемістоклі Дерві, З ДЖУЛІЯ ХАУС, 1066, Нікосія, Кіпр), № тел: (062) 363-19-20, (062) 363-20-30, e-mail: barenco@metinvestholdіg.com);

- Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023, 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Тернівський район, № тел: (056) 400-63-09, e-mail: sevgok.metinvestholding.com, веб-сторінка: sevgok@metinvesmoldmg. com), відомості стосовно ціни придбання Компанією Private Limited Liability Company Metinvest B.V. акцій ПрАТ «ПІВНГЗК» (ЄДРПОУ 00191023) в IV кварталі 2017 року до пакету 96,4187%.

Ухвалою суду від 08.08.2023 відкладено судове засідання в межах розумного строку до 10.07.2023.

Ухвалою суду 10.08.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 06.09.2023.

31.08.2023 від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшло клопотання про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

31.08.2023 від представника позивачів Погрібної С.О. надійшла заява щодо необхідності врахування правових висновків та письмові пояснення.

04.09.2023 від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшло клопотання про не прийняття до уваги письмових пояснень представника позивачів та письмові заперечення на письмові пояснення щодо стягнення дивідендів та клопотання про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 04.09.2023 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/4587/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

06.09.2023 від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшло клопотання про вступ у справу нового представника та про оголошення перерви у справі.

Ухвалою суду від 06.09.2023 розгляд справи відкладено до 04.10.2023.

04.10.2023 судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Ярошенко В.І. на лікарняному у період з 02.10.2023 по 06.10.2023.

Ухвалою суду від 09.10.2023 призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 07.11.2023.

03.11.2023 від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшло клопотання.

Через систему «Електронний суд» 07.11.2023 від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/3831/22 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/3831/22.

В судове засідання 07.11.2023 з`явилися представники позивачів 1-4 та відповідача-1.

Відповідач-2 до судового засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подане раніше клопотання відповідачем про зупинення провадження у справі суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Мотивуючи подане клопотання відповідач зазначає, що в обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення різниці між фактично сплаченою сумою колишнім акціонерам та справедливої компенсації за примусовий викуп акцій представник позивачів посилався в тому числі на викладений Касаційним господарським судом Верховного суду у постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 правовий висновок про належні способи захисту у разі порушення прав власності позивача, відповідно до якого колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та/або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 Цивільного кодексу України.

Так, позивачі у позовній заяві у якості норм матеріального права в обґрунтування позовних вимог посилаються в тому числі на ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка регулює відносини набуття майна або його збереження особою за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

Положення глави 83 вказаного Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Заявляючи вимоги про стягненні інфляційних втрат, нарахованих на різницю між фактично сплаченою сумою колишнім акціонерам та справедливої компенсації за примусовий викуп акцій, позивачі посилаються на те, що означені нарахування входять до складу грошового зобов`язання з виплати справедливої вартості за примусово вилучені акції, яка через недобросовісні та протиправні спільні дії відповідачів не була виплачена, відтак відповідно до розрахунку нарахування інфляційних втрат здійснюється позивачами, зокрема ОСОБА_4 , починаючи з 05.04.2018, тобто з моменту списання у позивачів примусово викуплених акцій (момент завдання позивачам такої шкоди).

Відповідач звертає увагу, що на вирішенні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 910/3831/22, в якій має бути висловлений висновок щодо виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо питання визначення строку виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна відповідно до ст. 1212 ЦК України в контексті визначення моменту виникнення прострочення виконання відповідного зобов`язання, й відповідне питання стосується предмета спору у даній справі.

Таким чином, в контексті строку виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна, спірні правовідносини у справі № 904/4587/22 та у справі № 910/3831/22 є подібними за матеріально-правовим регулюванням.

Суд зазначає, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясувати, як пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, з даною справою, а також чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду даної справи. Сама лише взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду даної справи та прийняття у ній рішення.

При цьому суд зазначає, що у даному випадку відповідачем не доведено існування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/3831/22.

Не обґрунтоване зупинення провадження у справі з цих підстав призведе до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Оцінюючи предмет і підстави позову у справі що розглядається та у справі № 910/3831/22, враховуючи наявні у справі № 904/4587/22 докази, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 910/3831/22.

Крім того, стаття 228 Господарського процесуального кодексу України регламентує випадки, коли зупинення провадження у справі є правом, а не обов`язком суду, тому суд не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі.

В ході судового засідання 07.11.2023 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 07.11.2023 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

Позиція позивачів, викладена у позовній заяві та поясненнях

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що вони були акціонерами емітента - Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (статутний капітал якого в розмірі 579 707 000, 00 грн був поділений на 2 318 828 000 шт. простих іменних акцій, номінальною вартістю 0, 25 грн), яким належало:

- ОСОБА_6 (позивач-1) - 20 000 шт;

- ОСОБА_2 (позивач-2) - 51 000 шт.;

- ОСОБА_3 (позивач-3) - 3 400 шт.;

- ОСОБА_4 (позивач-4) - 2 000 шт.

В свою чергу, 05.04.2018 з рахунку позивачів були списані належні їм акції відповідно до заявленої компанією Barlenko LTD (Барленко ЛТД) публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій від 15.03.2018, і позивачами були отримані відповідні кошти на списані акції, виходячи з вартості 4, 45 грн/1шт з рахунків ескроу: позивачем-1 - 89 000, 00 грн , позивачем-2 - 226 950, 00 грн, позивачем-3 - 15 130, 00 грн, позивачем- 4 - 8 900, 00 грн.

Проте, позивачі зазначають, що затверджена Наглядовою радою емітента ринкова вартість 1 шт. простої іменної акції в розмірі 4, 45 грн - є несправедливою, внаслідок суттєвого заниження, оскільки з огляду на відомості річної фінансової звітності емітента за 2017 рік, власний капітал (чисті активи) товариства складали 23 928 348 000, 00 грн, що становить 10, 3192 грн із розрахунку на 1 акцію ((23 928 348 000 грн/2 318 828 000 шт. акцій), а нерозподілений прибуток - 14 902 637 000, 00 грн, що складає 6, 4268 грн на 1 акцію.

Окрім того, з огляду на порушення проведеної процедури примусового викупу акцій, позивач зазначає про наявність підстав для застосування до відповідачів згідно з директивою Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 № 2004/25/ЄС за аналогією закону (ст. 8 ЦК України, ч. 10 ст. 11 ГПК України) санкцію у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено у ч. 7 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства».

Таким чином, позивачі зазначають, що сума недоплати за викуплені у них акції складає 5, 8692 грн з 1 акцію (10, 3192 грн (справедлива вартість 1 простої іменної акції, за доводами позивачів) - 4, 45 грн (вартість 1 простої іменної акції за процедурою здійсненого викупу)), і позивачі мають право на застосування санкції, за аналогією закону, у вигляді відшкодування відповідачами солідарно подвійної справедливої ціни, як передбачено ч.ч. 6, 7 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», а також відшкодування шкоди, доходів, відсотків за користування коштами, а саме:

- ОСОБА_6 (позивач-1) - підлягає відшкодуванню загалом 762 265, 97 грн;

- ОСОБА_2 (позивач-2) - підлягає відшкодуванню загалом 1 943 778, 24 грн;

- ОСОБА_3 (позивач-3) - підлягає відшкодуванню загалом 129 584, 72 грн;

- ОСОБА_4 (позивач-4) - підлягає відшкодуванню загалом 76 226, 35 грн, які заявлені останнім до стягнення у позові.

Узагальнено позивачі наголошували, внаслідок неправомірної діяльності відповідачів, вони недоотримали справедливу компенсацію за примусово вилучені належні їм акції, у зв`язку з чим з 05.04.2018 належним їм грошовими коштами незаконно користувались відповідачі.

Також:

- у поясненнях, поданих 12.06.2023 суду, позивачі наголошували на необхідності застосування при вирішенні спору принципу справедливості, наявність сумніву стосовно визначення ціни акцій за якою у позивачів були відчужені належні їм акції;

- у поясненнях, поданих суду 07.07.2023, вказували, що здійснений правочин у вигляді сквіз-ауту був проведений не суспільних інтересах, а в інтересах однієї людини - кінцевого бенефіціарного власника;

- у заяві, поданій 31.08.2023, посилались на необхідність врахування висновків, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 904/6760/21;

- у поясненнях, поданих суду 31.08.2023, навели доводи стосовно подібності правовідносин та необхідності застосування правових висновків, викладених у постанові Верховного суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19;

- у поясненнях, поданих суду 31.08.2023, навели доводи стосовно підстав для стягнення дивідендів;

Позиція відповідача-1, викладена у відзиві на позовну заяву та поясненнях

Відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав:

- ринкова вартість 1 акції товариства визначена суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Оціночний стандарт» та затверджена наглядовою радою товариства з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1983-VІІІ, ст. 8 ЗУ «Про акціонерні товариства»);

- позивачами не надано обґрунтованого розрахунку ринкової вартості акцій товариства в розмірі 10, 3192 грн., а посилання на висновки Верховного Суду у справі № 905/671/19 від 15.06.2022 - є необґрунтованими;

- визначена позивачами вартість 1 акції товариства в розмірі 10, 3192 грн з застосуванням формули «вартості чистих активів згідно фінансової звітності/кількість акцій» - є необґрунтованою, оскільки не відповідає положенням Національного стандарту з оцінки майна, оскільки за допомогою вказаної формули неможливо визначити ринкову вартість акцій товариства;

- згідно поданих у справу доказів, обов`язковий продаж акцій Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" проведено у відповідності до вимог чинного (станом на дату продажу) законодавства;

- позивачами не доведено заниження (справедливої) ринкової вартості акцій товариства шляхом посилання на преюдиційні обставини або належні та допустимі докази;

- враховуючи те, що позивачами заявлено вимоги про визнання права на отримання компенсації у вигляді доплати за продані акції, відсутність у позивачів акцій станом на дату прийняття рішення про виплату дивідендів, вимоги про стягнення збитків у вигляді дивідендів - є необґрунтованими;

- відсутні підстави для застосування ч.ч. 6, 7 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», а відповідальність за заниження ціни акцій у вигляді подвійної ціни продажу - прямо не передбачена законом, а тому не може бути застосована до відповідачів;

- відсутні підстави для застосування ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Додатково відповідач-1 вказував, що кінцевий бенефіціарний власник відповідача-1 ОСОБА_5 - є неналежним відповідачем, вказана особа не може задовольнити вимоги позивача про доплату за продані акції, оскільки законодавством не передбачена та прямо забороняється відповідальність акціонерів за дії (поведінку) акціонерного товариства або інших акціонерів. При цьому, спір між позивачем та кінцевим бенефіціарним власником підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не господарського, оскільки є спором між фізичними особами та виник не з корпоративних відносин, а з завдання шкоди, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Також, відповідач-1 наголошує, що він також є неналежним відповідачем, адже належним відповідачем є заявник публічної безвідкличної вимоги про обов`язковий продаж акцій - Компанія Barlenko LTD (Барленко ЛТД).

Також, у додаткових поясненнях, поданих суду 27.06.2023, відповідач-1 зазначав, що оцінка ринкової вартості акцій товариства проведена у відповідності до положень та вимог законодавства, відповідач-1 вчинив дії, у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме: ст. ст. 8, 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах". Крім того, позивачі не довели факт заподіяння їм шкоди, оскільки не довели факт заниження ціни обов`язкового продажу акцій, а також посилаються на ретроспективне застосування висновків судів. При цьому, позивачі отримали справедливу компенсацію.

Додатково відповідач-1 посилався на те, що предметом спору у даній справі є розмір компенсації за обов`язковий продаж акцій Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на підставі публічної безвідкличної вимоги Компанії Barlenko LTD від 15.03.2018, а тому не входять до предмета доказування у цій справі обставини, не пов`язані з направленням публічної безвідкличної вимоги.

Крім того, 07.08.2023 у поясненнях, поданих суду, відповідач-1 наголошував на тому, що на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" домінуючий контрольний пакет акцій Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" вже перебував у власності Private Limited Liability Company Metinvest B.V., афілійованою та уповноваженою особою якого є компанія Barlenko LTD. Отже, до відносин обов"язкового продажу акцій Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" застосовуються положення п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах", а не ч. 1 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», що виключає обов`язок направлення повідомлення про набуття домінуючого контрольного пакету акцій.

Крім того:

- у поясненнях, поданих суду 31.08.2023, відповідач-1 навів доводи стосовно правових висновків, викладених у постанові Верховного суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19;

- у поясненнях, поданих суду 31.08.2023, відповідач-1 навів доводи стосовно відсутності обумовлених законом підстав для стягнення дивідендів та нарахованих на них інфляційних втрат.

Короткий зміст відповіді позивачів на відзив відповідача-1

Позивачами було надано відповідь на відзив відповідача-1, в якому позивачі заперечуючи доводи відзиву наголошували на необхідності застосування верховенства права, шляхом реалізації принципу справедливості; зняття корпоративної вуалі, що полягає у можливості ототожнення прав, дій та відповідальності юридичної особи з правами, діями та відповідальністю її учасників. Крім того, позивачі повторно вказували, що з огляду на відомості річної фінансової звітності емітента за 2017 рік, власний капітал (чисті активи) товариства складали 23 928 348 000, 00 грн, що становить 10, 3192 грн. із розрахунку на 1 акцію (2 318 828 000, 00 грн/2 318 828 000 шт. акцій), а нерозподілений прибуток - 14 902 637 000, 00 грн, що складає 6, 4268 грн на 1 акцію. Натомість, розмір нерозподіленого прибутку впливає на рентабельність акціонерного капіталу, який розраховується як чистий прибуток, поділений на акціонерний капітал.

При цьому, позивачі зазначали, що Верховний Суд у справах № 910/2483/18, № 910/12591/18, № 905/1926/18, № 908/3492/19 звертав увагу, що затвердження Наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-аут, бо фактично від визначення справедливої ціни акцій залежить правомірність процедури. При проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, але й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати.

Отже, затверджена Наглядовою радою емітента ринкова вартість 1 шт простої іменної акції в розмірі 4, 45 грн. - є очевидно несправедливою, внаслідок суттєвого заниження, оскільки з огляду на відомості річної фінансової звітності емітента за 2017 рік, власний капітал (чисті активи) товариства складали 23 928 348 000, 00 грн, що становить 10, 3192 грн із розрахунку на 1 акцію (2 318 828 000, 00 грн/2 318 828 000 шт. акцій), а нерозподілений прибуток - 14 902 637 000, 00 грн, що складає 6,4268 грн. на 1 акцію.

При цьому, позивачі наголошували, що в контексті спірних правовідносин підлягає врахуванню постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/22, в якій усуваючи розбіжності у судовій практиці, Палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів , корпоративних прав та цінних паперів вважає за необхідне уточнити правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", які містяться у постановах від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 таким чином, що:

- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті;

- у зв`язку з цим має бути обов`язково застосований Національний стандарт № 3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 № 1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за № 924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);

- майновий метод оцінки має бути обов`язково застосований поряд з іншими методами оцінки;

- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.

Узагальнено позивачі наголошували, що ними було доведено належними засобами доказування порушення, допущені відповідачами, в проведеній процедурі сквіз-ауту, керуючись загальними засадами цивільного законодавства щодо справедливості та добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), а тому є обґрунтованим стягнення відповідних збитків на рівні справедливої вартості, яка має бути визначена з урахуванням показників "чисті активи".

Короткий зміст заперечень відповідача-1 на відповідь на відзив

Відповідач-1 у поданих запереченнях на відповідь позивачів на відзив посилався на те, що:

- не підлягають прийняттю до уваги твердження позивачів про існування додаткових вимог щодо законності процедури обов`язкового продажу акцій, окрім її відповідності нормам закону;

- ринкова вартість акцій відповідача-1 визначена в порядку, встановленому чинним законодавством суб`єктом оціночної діяльності, встановлений розмір ринкової вартості акцій товариства не спростований позивачем жодними належними та допустимими доказами, а ґрунтується лише на припущеннях щодо неможливості визначення ринкової вартості акцій;

- посилання позивачів на формулу "чистої вартості активів" не можуть прийматися до уваги та вважатися належними та допустимими доказами (справедливої) ринкової вартості акції товариства;

- позивачами не доведено факт завдання їм збитків;

- заявлений позов не направлений на захист корпоративних прав позивачів , а спір між позивачами та кінцевим бенефіціарним власником відповідача-1 не стосується правочинів з акціями, а тому спір в цій частині в порядку господарського судочинства, а тому провадження по відношенню до відповідача-2 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України;

- посилання позивачів на застосування доктрини "підняття корпоративної завіси" - є необґрунтованим.

Позиція відповідача-2.

Відповідач -2 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (товариство/відповідач-1) є юридичною особою приватного права, і станом на момент виникнення спірних правоідносин у справі статутний капітал товариства становив 579 707 000, 00 грн та поділений на 2 318 828 000 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 0, 25 грн. Вказані обставини учасниками справи не заперечувались.

Станом на 04.06.2017 (дата набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII) у Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" власником домінуючого контрольного пакета акцій, який разом з афілійованими особами володів 96, 3961% акцій товариства, була компанія «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.), а також ТОВ «Метінвест Холдинг» належала частка акцій в товаристві в розмірі 0, 000267%, що підтверджується витягами з виписок про стан рахунків в цінних паперах, які надані відповідачем до відзиву на позов.

Крім того, в особливій інформації емітента, опублікованій в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії про ринок цінних паперів та Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України значиться інформація, що в 4 кварталі 2017 року компанія «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V ) придбала на вторинному ринку акції емітента та її частка в статутному капіталі товариства збільшилася з 96, 3961% до 96, 4187%.

Крім того, учасниками справи також не заперечувалось, і що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах, які додані до позову, позивачі також станом на момент виникнення спірних правовідносин були акціонерами емітента - Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (статутний капітал якого в розмірі 579 707 000, 00 грн був поділений на 2 318 828 000 шт. простих іменних акцій, номінальною вартістю 0, 25 грн), яким належало:

- ОСОБА_6 (позивач-1) - 20 000 шт.;

- ОСОБА_2 (позивач-2) - 51 000 шт.;

- ОСОБА_3 (позивач-3) - 3 400 шт.;

- ОСОБА_4 (позивач-4) - 2 000 шт.

27.02.2018 між Компанією «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) (сторона 1), ТОВ «Метінвест Холдинг» (сторона 2), Компанією «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) (сторона 3) укладено договір, згідно з яким сторона 1 володіє 96, 42% акцій товариства, сторона 2 -0,00027% акцій товариства, сторони разом мають право власності на домінуючий контрольний пакет акцій товариства, який таким чином перебуває у прямій та опосередкованій власності сторони 1.

Також, у договорі сторони визначили сторону 3 особою, що уповноважена на вчинення наступних дій: вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій товариства шляхом надсилання до товариства публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій товариства та вчиняти всі інші дії відповідно до вимог та у порядку, визначеними ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах».

01.03.2018 Компанія «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) направила товариству повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими положеннями ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» у відповідності до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» щодо обов`язкового продажу простих іменних акцій акціонерами на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій.

Вказане повідомлення від 01.03.2018 отримано Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 02.03.2018, про що свідчить вхідний штамп товариства на вказаному повідомленні № 1246.

05.03.2018 ТОВ «Оціночний стандарт» складено звіт, яким визначено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції товариства станом на 02.03.2018 у розмірі 4, 45 грн. Під час оцінки ТОВ «Оціночний стандарт» було обрано порівняльний підхід методом ринкових мультиплікаторів та методом ринку капіталу (п. 3.3.3. звіту).

07.03.2018 Компанія «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) уклала з ПАТ "ПУМБ" договір рахунку умовного зберігання (ескроу) № 31/2017-5, на підтвердження чого банком видано довідку № 2801.

14.03.2018 товариство отримало звіт ТОВ «Оціночний стандарт» з рецензією ВГО «Всеукраїнська спілка оцінювачів», згідно з якою звіт кваліфікований як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно правових актів з оцінки майна.

Рішенням наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (протокол № 292 від 14.03.2018) затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції товариства у розмірі 4, 45 грн згідно зі звітом ТОВ «Оціночний стандарт» станом на 02.03.2018.

15.03.2018 товариство отримало публічну безвідкличну вимогу Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) про обов`язковий продаж акцій за ціною 4, 45 грн за 1 акцію в усіх власників акцій. У публічній безвідкличній вимозі вказано, що компанія є особою, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій із зазначенням групи афілійованих осіб, які опосередковано володіють домінуючим контрольним пакетом акцій у товаристві.

16.03.2018 Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" розмістило копію публічної безвідкличної вимоги на своєму офіційному веб-сайті та у відповідній інформаційній системі Національної комісії цінних паперів та фондового ринку, а також направило копію відповідної публічної безвідкличної вимоги разом з засвідченою копією договору рахунку умовного зберігання.

У цей же день на офіційному сайті товариства розміщено публічну безвідкличну вимогу від 15.03.2018 Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) про придбання акцій товариства в усіх власників акцій за ціною 4, 45 грн.

ЦДЦП отримав копію публічної безвідкличної вимоги і розмістив її на своєму сайті, склав реєстр (перелік) акціонерів товариства станом на 21.03.2018. Отримавши перелік акціонерів, товариство організувало розсилку копій публічної безвідкличної вимоги на адреси акціонерів, зокрема і позивачів, відповідна розсилка була завершена підрядником 03.04.2018.

04.04.2018 Компанія «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) перерахувала грошові кошти на рахунок ескроу, відкритий у ПАТ "ПУМБ" та повідомила про це листом товариство.

05.04.2018 продані в обов`язковому порядку акції товариства, окрема і позивачів, зараховані на рахунок у цінних паперах Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD). Вказані цінні папери примусово списані на користь компанії як заявника публічної безвідкличної вимоги від 15.03.2018 на його рахунок у цінних паперах, відкритий банком (виписка про операції з цінними паперами від 05.04.2018).

Позивачі звернулись до ПАТ "ПУМБ" із заявами про видачу готівки з рахунків ескроу та отримали грошові кошти в наступних розмірах:

- ОСОБА_6 (позивач-1) - виплачено 89 000, 0 грн (20 000 шт. акцій *4,45 грн);

- ОСОБА_2 (позивач-2) - виплачено 226 950, 00 грн (51 000 шт. Акцій*4, 45 грн.).;

- ОСОБА_3 (позивач-3) - виплачено 15 130, 00 грн. (3 400 шт. акцій *4, 45 грн);

- ОСОБА_4 (позивач-4) - виплачено 8 900, 00 грн. (2 000 шт.*4, 45 грн).

Ці обставини сторонами не заперечуються та не оспорюються.

Водночас, позивачі не погоджуються з ціною примусового викупу акцій, вважають, що затверджена наглядовою радою товариства ринкова вартість 1 акції в розмірі 4, 45 грн є несправедливою та суттєво заниженою, у зв`язку з чим звернулись до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просили:

- визнати за ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023) та встановити її розмір на рівні подвійного розміру від 10 (десять) грн 3 192 коп. із розрахунку на 1 акцію.

- стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023) та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на відшкодування шкоди, доходів, відсотків за користування чужими коштами за період з 05.04.2018 по 08.11.2022 загальну суму 76 226, 35 (сімдесят шість тисяч двісті двадцять шість) грн 35 коп.

Обґрунтовуючи розмір компенсації, позивачі зазначають, що мають право на отримання справедливої компенсації вартості 1 акції за ціною у розмірі 10, 3192 грн, яка визначена ними виходячи з вартості чистих активів товариства у відповідності до відомості річної фінансової звітності емітента за 2017 рік, згідно якої власний капітал (чисті активи) товариства складали 23 928 348 000, 00 грн, що становить 10, 3192 грн із розрахунку на 1 акцію (2 318 828 000, 00 грн./2 318 82 000 шт. акцій), а нерозподілений прибуток - 14 902 637 000,00 грн, що складає 6, 4268 грн на 1 акцію. Таким чином, на переконання позивачів, 10, 3192 грн за одну акцію - є найбільш справедливою ціною 1 акції.

При цьому, позивачі зазначали, що визначення справедливої вартості 1 акції в розмірі 10,3192 грн. здійснено з урахуванням офіційної інформації з сайту Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", зокрема, щодо затвердження загальними зборами товариства у 2018 році та 2021 році порядок розподілу прибутків товариства:

- отриманий товариством прибуток (в частині) за 2017 рік направлено на виплату акціонерам дивідендів із розрахунку - 0, 58219066 грн на 1 акцію (протокол загальних зборів акціонерів від 18.05.2018 № 2), строк виплати: з 23.07.2018 по 18.11.2018;

- отриманий товариством прибуток (в частині) за 2016 рік направлено на виплату акціонерам дивідендів із розрахунку - 0, 7819039346 грн на 1 акцію (протокол загальних зборів акціонерів від 13.09.2021 № 3), строк виплати: з 29.09.2021 по 13.03.2022 (включно);

- отриманий товариством прибуток (в частині) за 2017 рік направлено на виплату акціонерам дивідендів із розрахунку - 2, 77805260106 грн на 1 акцію (протокол загальних зборів акціонерів від 13.09.2021 № 3), строк виплати: з 29.09.2021 по 13.03.2022 (включно);

- отриманий товариством прибуток (в частині) за 2018 рік направлено на виплату акціонерам дивідендів із розрахунку - 3, 541028300344 грн на 1 акцію (протокол загальних зборів акціонерів від 13.09.2021 № 3), строк виплати: з 29.09.2021 по 13.03.2022 (включно);

- отриманий товариством прибуток (в частині) за 2021 рік направлено на виплату акціонерам дивідендів із розрахунку - 6, 495401058996 грн на 1 акцію (протокол загальних зборів акціонерів від 13.09.2021 № 3), строк виплати: з 29.09.2021 по 13.03.2022 (включно).

Разом з тим, з огляду на порушення проведеної процедури примусового викупу акцій, згідно з директивою Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 № 2004/25/ЄС, позивачі додатково просять застосувати до відповідачів за аналогією закону (ст. 8 ЦК України, ч. 10 ст. 11 ГПК України) санкцію у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено у ч. 7 ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства».

На думку позивачів, компенсації підлягає вартість акцій виходячи саме з подвійної найбільшої (справедливої) ціни у розмірі 10, 3192 грн за 1 акцію.

До складу заявленої відповідачем-4 до стягнення з відповідачів загальної суми 76 226, 35 (сімдесят шість тисяч двісті двадцять шість) грн 35 коп входить:

- 23 447, 00 грн - подвійний розмір компенсації (11 730, 00 грн (2 000 акцій *5, 8692 грн) - сума справедливої компенсації, яка складає різницю між балансовою вартістю 1 акції в сумі 10, 3192 грн, та ціною викупу в 4, 45 грн);

- 312 975, 08 грн - інфляційні втрати за період з 05.04.2018 по 08.11.2022, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України;

- 32 668, 12 грн - розмір доходів, що підлягає відшкодуванню з врахуванням індексу інфляції, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України;

- 7 106, 15 грн - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 05.04.2018 по 08.11.2022.

Також, позивач-1 у позові вказав, що йому за рахунок відповідачів підлягає відшкодуванню сума загалом у розмірі 762 265, 97 грн, до якої входить:

- 234 768, 00 грн. - подвійний розмір компенсації (117 384, 00 грн (20000 акцій *5, 8692 грн) - сума справедливої компенсації, яка складає різницю між балансовою вартістю 1 акції в сумі 10,3192 грн., та ціною викупу в 4,45 грн.);

- 129 752, 79 грн - інфляційні втрати за період з 05.04.2018 по 08.11.2022, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України;

- 326 681, 23 грн. - розмір доходів, що підлягає відшкодуванню з врахуванням індексу інфляції, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України;

- 71 063, 95 грн. - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 05.04.2018 по 08.11.2022.

Також, позивач-2 у позові вказав, що йому за рахунок відповідачів підлягає відшкодуванню сума загалом у розмірі 1 943 778, 24 грн, до якої входить:

- 598 658, 40 грн - подвійний розмір компенсації (299 329, 20 грн. (51000 акцій *5, 8692 грн) - сума справедливої компенсації, яка складає різницю між балансовою вартістю 1 акції в сумі 10, 3192 грн, та ціною викупу в 4, 45 грн);

- 330 869, 62 грн - інфляційні втрати за період з 05.04.2018 по 08.11.2022, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України;

- 833 037,13 грн - розмір доходів, що підлягає відшкодуванню з врахуванням індексу інфляції, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України;

- 181 213, 10 грн - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 05.04.2018 по 08.11.2022.

Також, позивач-3 у позові вказав, що йому за рахунок відповідачів підлягає відшкодуванню сума загалом у розмірі 129 584, 72 грн, до якої входить:

- 39 910, 56 грн - подвійний розмір компенсації (19 955, 28 грн (3400 акцій *5, 8692 грн) - сума справедливої компенсації, яка складає різницю між балансовою вартістю 1 акції в сумі 10, 3192 грн, та ціною викупу в 4, 45 грн);

- 22 057, 98 грн - інфляційні втрати за період з 05.04.2018 по 08.11.2022, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України;

- 55 535, 31 грн - розмір доходів, що підлягає відшкодуванню з врахуванням індексу інфляції, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України;

- 12 080, 87 грн - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 05.04.2018 по 08.11.2022.

Так, суд зазначає, що вимогу про стягнення з відповідачів спірної суми коштів заявлено відповідачем-4, а позивачами 1-3 - жодних вимог про стягнення спірних коштів - не заявлено в установленому процесуальним законом порядку, проте, розгляд вимог позивачів стосовно здійснення відповідних нарахувань оцінюється судом в сукупності з майновими вимогами відповідача-4 про стягнення.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснювався в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Процедура обов`язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій («сквіз-аут») запроваджена ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII (набув чинності 04.06.2017).

Цим законом внесено зміни до розд. ХІ ЗУ «Про акціонерні товариства» шляхом доповнення його, зокрема, ст. 65-2, яка встановлює порядок обов`язкового продажу акцій на вимогу власника

домінуючого контрольного пакета акцій.

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII (в редакції станом на дату відправлення відповідачем 1 повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства», щодо обов`язкового продажу простих іменних акцій ПрАТ «МК «Азовсталь»), протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.

Для реалізації прав, передбачених статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», заявник вимоги зобов`язаний у строки, передбачені цим пунктом, подати товариству повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» (далі - повідомлення), і публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства». Заявник вимоги втрачає право скористатися положеннями статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» у разі пропуску ним передбачених цим пунктом строків направлення і публікації повідомлення і публічної безвідкличної вимоги. Вимоги до повідомлення, передбаченого цим пунктом, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Товариство зобов`язано опублікувати повідомлення на своєму веб-сайті та у загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом наступного робочого дня з дня його отримання.

Товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення має затвердити ціну обов`язкового продажу акцій та повідомити її заявнику вимоги.

Для цілей цього пункту ціною обов`язкового продажу акцій є:

щодо акцій товариств, акції яких включено до біржового реєстру, - середній біржовий курс таких акцій на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення;

щодо акцій інших товариств - ринкова вартість акцій, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення.

Заявник вимоги протягом 10 робочих днів з дня отримання від товариства повідомлення про затверджену ціну обов`язкового продажу акцій надсилає товариству публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства».

Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, у т.ч. цінних паперів (акцій) встановлений у ст. 8 ЗУ «Про акціонерні товариства» з урахуванням особливостей, передбачених у ст.65-2 цього Закону.

Зокрема, у ст.8 ЗУ «Про акціонерні товариства» встановлено, що ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою).

Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається:

1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів.

У разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, - як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Зокрема, під час проведення оцінки майна та майнових прав (майно) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна, є обов`язковим для застосування Національний стандарт № 1, затв. постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440.

Національний стандарт № 3, затв. постановою КМУ від 29.11.2006 № 1655, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки цілісного майнового комплексу суб`єкта господарювання (далі - цілісний майновий комплекс) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку цілісного майнового комплексу.

Для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: витратний (майновий для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний, порівняльний (п. 38 Національного стандарту № 1). Аналогічні вимоги містяться у п. 7 Національного стандарту № 3.

Особливості та підстави застосування окремих методичних підходів визначені в Національному стандарті №3 (п.п. 8, 13, 27).

Системний аналіз цих положень ЗУ «Про акціонерні товариства», Національних стандартів № 1 (у т.ч. п.п. 35-37) та № 3 свідчить про те, що ринкова вартість акцій товариства у процедурі примусового викупу акцій (сквіз-ауту) для цілей визначення ціни обов`язкового продажу акцій (ціни придбання акцій), визначається суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Оцінювач здійснює вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі.

Як вище встановлено судом, станом на дату набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII, у Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" власником домінуючого контрольного пакета акцій, який разом з афілійованими особами володів 96,3961% акцій товариства, була компанія «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.), а також ТОВ «Метінвест Холдинг» належала частка акцій в товаристві в розмірі 0,000267%, що підтверджується витягами з виписок про стан рахунків в цінних паперах, які надані відповідачем до відзиву на позов.

Крім того, в особливій інформації емітента, опублікованій в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії про ринок цінних паперів та Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України значиться інформація, що в 4 кварталі 2017 року компанія «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V ) придбала на вторинному ринку акції емітента та її частка в статутному капіталі товариства збільшилася з 96,3961% до 96,4187%.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що Компанія «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) згідно з договором від 27.02.2018, укладеним між цими юридичними особами, також виступила і суб`єктом реалізації прав, передбачених ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» та п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII щодо обов`язкового продажу простих іменних акцій акціонерами на вимогу особи (осіб), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій.

На підставі повідомлення Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) вих. № 04 від 01.03.2018 про намір скористатися правом щодо обов`язкового продажу акцій (яке одержано товариством 02.03.2018 та опубліковано на сайті), з метою проведення оцінки ринкової вартості 1 простої іменної акції товариства, наглядовою радою відповідача-1 обрано суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Оціночний стандарт», надано дозвіл товариству на укладення з ним договору про надання відповідних послуг (протокол № 291 від 02.03.2018).

Рішенням наглядової ради товариства (протокол № 292 від 14.03.2018) затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції товариства у розмірі 4, 45 грн згідно зі звітом ТОВ «Оціночний стандарт» (який складено 05.03.2018 та отримано товариством 14.03.2018) станом на 02.03.2018. Під час оцінки ТОВ «Оціночний стандарт» було обрано порівняльний підхід методом ринкових мультиплікаторів та методом ринку капіталу (п.3.3.3. звіту).

В свою чергу, на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" домінуючий контрольний пакет акцій Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" вже перебував у власності Private Limited Liability Company Metinvest B.V., афілійованою та уповноваженою особою якого є компанія Barlenko LTD. Отже, до відносин обов`язкового продажу акцій Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" застосовуються положення п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах", а не ч. 1 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», що виключає обов`язок направлення повідомлення про набуття домінуючого контрольного пакету акцій.

Також, судом встановлено, що 05.04.2018 з рахунку у цінних паперах позивачів були списані акції товариства відповідно до публічної безвідкличної вимоги Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD) від 15.03.2018 про придбання акцій в усіх власників акцій товариства, а в подальшому, позивачами з рахунку ескроу вони отримали грошові кошти за акції, виходячи з ціни 1 акції у розмірі 4,45 грн, затвердженої наглядовою радою товариства, а саме: позивачем-1 - 89 000,00 грн, позивачем-2 - 226 950, 00 грн, позивачем-3 - 15 130, 00 грн, позивачем-4 - 8 900,00 грн.

Між тим, позивачі вказують на неправомірний порядок визначення ціни 1 простої акції відповдача-1 та її несправедливий розмір, що призвело до порушення їх прав, як власників акцій товариства, і відповідно, мінорітарних акціонерів в процедурі сквіз-ауту.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Конституції України, примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Аналогічне положення міститься у ч. 3 ст. 321 ЦК України (примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частина 2 статті 353 цього Кодексу).

Акція є об`єктом права власності (ст. 177 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про акціонерні товариства», ст. 6 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання справедливої компенсації до моменту такого вилучення. У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов`язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ГК України, яка визначає способи захисту, права та законні інтереси суб`єктів господарювання і інших суб`єктів захищаються не лише шляхом стягнення збитків, а й, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Аналогічні положення містяться у ст.16 ЦК України, якою передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 Верховний Суд зазначив, що визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру є належним способом захисту, спрямованим на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером).

Колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та/або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 ЦК України.

Також у вказаній постанові, розглядаючи питання щодо складу відповідачів за такими вимогами, Верховний Суд зазначив, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина «підняття корпоративної завіси».

Вирішуючи цю справу, суд також враховує, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати (постанови Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, від 18.02.2021 у справі №908/3492/19, від 28.04.2021 у справі №910/12591/18).

У постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 Верховний Суд дійшов висновку, що при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-ауті має бути застосований майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч. 6 ст. 9 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт № 1 та Національний стандарт № 3). При застосовуванні майнового підходу справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції товариства має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) за формулою: «ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства».

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 зазначено, що поняття «справедлива вартість» означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб`єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб`єктом. Тобто при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.

Верховний суд у цій справі також зробив наступні висновки:

- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті;

- у зв`язку з цим має бути обов`язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 № 1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за № 924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);

- майновий метод оцінки має бути обов`язково застосований поряд з іншими методами оцінки;

- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.

Водночас, суд виходить з того, що у цій справі підлягає визначенню не ринкова вартість акцій як така, а сума справедливої компенсації, у значенні ч. 5 ст. 41 Конституції України, ч.3 ст. 321 ЦК України, ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яку позивачі мали б отримати за 1 акцію в результаті примусового викупу належних їм акцій.

У Методиці комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, вказано, що у багатьох випадках балансова вартість акцій вважається самою консервативною оцінкою, і в цьому випадку вона може застосовуватися для оцінювання нижньої межі вартості акцій. Автори методики також зазначають, що в Україні при оцінюванні акцій балансова вартість часто виступає на перший план, що пов`язано з відсутністю об`єктивної інформації для використання інших методів.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; консолідована фінансова звітність - фінансова звітність підприємства, яке здійснює контроль, та підприємств, які ним контролюються, як єдиної економічної одиниці.

Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

У розділі 1 вказаного положення визначено, що норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов`язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають такі значення: баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал; власний капітал - різниця між активами і зобов`язаннями підприємства.

У розд. 2 Національного положення встановлено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

В свою чергу, учасниками справи не заперечувалось, що з огляду на відомості річної фінансової звітності емітента за 2017 рік, власний капітал (чисті активи) товариства складали 23 928 348 000, 00 грн, що становить 10, 3192 грн із розрахунку на 1 акцію (23 928 348 000 грн/2 318 828 000 шт. акцій), а нерозподілений прибуток - 14 902 637 000, 00 грн, що складає 6, 4268 грн на 1 акцію, а отже, з огляду на відомості вказаної річної фінансової звітності, у ній відображено активи, зобов`язання і власний капітал товариства, та яка, за висновками суду, є належним та допустимим доказом, на підставі якого можна визначити вартість чистих активів товариства.

Отже, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих та доведених позивачем належними, допустимими та більш вірогідними доказами обставин щодо дійсного визначення вартості 1 акції за балансовою вартістю чистих активів емінента на рівні 10, 3192 грн (23 928 348 000 грн/2 318 828 000 шт. акцій) за формулою, яка наведена у розд. 3.6. «Визначення вартості акцій за балансовим методом» Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зар. в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19. Така визначена судом вартість 1 акції дорівнює справедливій вартості 1 акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», та відповідає принципу справедливості, в сукупності з приписами ст. 41 Конституції України.

Таким чином, суд в контексті обставин саме даного спору, в становив, що ціна за 1 просту іменну акцію у розмірі 4, 45 грн, яка затверджена наглядовою радою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та за якою відбувся примусовий викуп акцій, належних позивачам, - не є справедливою. У зв`язку з наведеним, позивачі мають право на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції в процедурі обов`язкового продажу акцій за 1 акцію у розмірі 5, 8692 грн (10, 3192 грн (справедлива вартість) 4, 45 грн (вартість, за якою відбувся викуп)), що становить різницю між вартістю акцій, визначеною за майновим методом у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) товариства, та вартістю акцій, яка розрахована суб`єктом оціночної діяльності порівняльним методом у складі пакету мінорітарних акціонерів від статутного фонду (капіталу) товариства та за якою відбувся викуп в процедурі «сквіз-ауту».

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивачів до відповідача-1 шляхом визнання за ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023) та встановити її розмір на рівні 10 (десять) грн 3 192 коп із розрахунку на 1 акцію.

Стосовно решти заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (з урахуванням різниці у обставинах справ див. рішення ЄСПЛ у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), від 26.07.2007, п. 29, заява № 35787/03). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998, заява № 28090/95).

Відмова акціонеру у задоволенні вимог і вирішення спору по суті через обрання ним неправильного способу захисту була б надмірним формалізмом та штучним звуженням існуючих способів захисту порушеного права.

У цьому випадку суд вважає за необхідне звернутися до принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 927/531/18, від 19.10.2021 у справі № 910/19021/20).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

Підставою для відшкодування шкоди є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення гл. 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень гл. 83 ЦК України.

За змістом приписів гл. 82 та гл. 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондиційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З урахуванням наведеного, а також того, що предметом позову у цій частині вимог є стягнення грошових коштів саме як компенсації справедливої вартості примусово викуплених акцій, суд вважає, що відповідач-1, як особа, яка є емітентом акцій та встановила несправедливу їх ціну у розмірі 4,45 грн по відношенню до позивачів, і відповідно здійснила примусове їх списання в процедурі сквіз-ауту, фактично без достатньої правової підстави за рахунок позивачів, як власників акцій, у якого вони були примусово викуплені в процедурі сквіз-аут, зберігають у себе кошти, які на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України зобов`язані повернути позивачам як компенсацію справедливої вартості акцій. Такий висновок суду узгоджується з вищенаведеною правовою позицією Верховного Суду у справі №905/671/19.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст.ст. 1212-1214 ЦК України).

Близькі за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги позивача-4 шляхом стягнення з відповідача-1 на користь позивача-4 грошових коштів у розмірі 11 738, 00 грн (2000 шт. акцій (придбаних у позивача-4 у процедурі сквіз - аут) х 5, 8692 грн (різниця, між справедливою компенсацією за 1 акцію, визначена судом - 10, 3192 грн та ціною викупу - 4, 45 грн), що складає справедливу компенсацію за придбані у відповідача-4 в процедурі сквіз-ауту належні йому акції емітента.

При цьому, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання права.

Таким чином, суд зазначає, що обраний позивачами спосіб захисту порушеного права шляхом за ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023) та встановити її розмір на рівні 10 (десять) грн 3 192 коп із розрахунку на 1 акцію - є ефективним в контексті спірних правовідносин в призмі ст. 13 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Щодо позовних вимог в частині стягнення подвійної справедливої ціни акцій, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Директива Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС, на яку посилається позивач, не є ані частиною національного законодавства, ані міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Отже, зважаючи на те, що ця Директива не є актом цивільного законодавства, врегулювання відносин в цій справі в частині стягнення подвійної справедливої ціни - не може бути здійснено на її підставі.

Крім того, слід зазначити, що законодавством України не встановлена відповідальність у вигляді стягнення подвійної ціни акцій (подвійної справедливої ціни акцій) як за невиконання вимог ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» чи п. 2 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 №1983-VIII, так і за заниження ціни обов`язкового продажу акцій.

Суд вважає, що у цьому випадку підлягає застосуванню загальний принцип «nulla poena sine lege» - немає покарання без закону, який його передбачає. Відповідальність за заниження ціни акцій у вигляді подвійної ціни продажу акцій повинна бути прямо передбачена законом.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування в контексті спірних правовідносин санкції у вигляді подвійної справедливої ціни.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані приписи закону поширюються на всі види грошових зобов`язань, в тому числі на зобов`язання щодо виплати вартості акцій у процедурі обов`язкового продажу (процедура сквіз-аут).

Разом з тим, для сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних недостатньо лише факту виникнення грошового зобов`язання. Така норма застосовується лише у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

У цьому випадку існує два окремих грошових зобов`язання: грошове зобов`язання, що існувало в процедурі сквіз-аут відповідно до ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» та п. 2 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 № 1983-VIII (обставини недотримання строків сплати ціни відповідно до публічної безвідкличної вимоги у порядку, встановленому законом, судом не встановлено) та окреме грошове зобов`язання - справедлива компенсація вартості акцій, що встановлена цим рішенням. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/10507/21.

При цьому справедлива компенсація вартості акцій - не є новою ціною акцій та може розглядатись лише як визначена судом сума компенсації, яка відновлює на принципах справедливості майновий стан позивача.

Приймаючи до уваги те, що зобов`язання відповідача-1 щодо сплати справедливої компенсації вартості акцій фактично виникло з цього рішення, нарахування інфляційних втрат з моменту здійснення примусового викупу акцій (за період з 05.04.2018 по 08.11.2022) є безпідставним.

Щодо позовних вимог в частині стягнення дивидендів, суд виходить з наступного.

Вказаний спір стосується визнання права позивачів на справедливу компенсацію та стягнення коштів на відшкодування шкоди внаслідок заниження ціни акцій у процедурі сквіз-аут та не пов`язаний з поверненням цих акцій з метою участі в управлінні та діяльності цієї товариства, тобто направлений на захист майнових прав позивачів, а не корпоративних, у зв`язку з чим підстави для нарахування і стягнення дивідендів, нарахованих на відповідну різницю різницю, між справедливою компенсацією за 1 акцію, визначена судом - 10, 3192 грн. та ціною викупу - 4, 45 грн, з урахуванням належної позивачам на дату викупу кількості акцій - відсутні, у зв`язку з чим вимоги позивачів в цій частині є необґрунтованими. Крім того, у зв`язку з наведеним, відсутні і обумовлені ст. 625 Цивільного кодексу України правові підстави для застосування відповідальності за порушення грошових зобов`язань у вигляді нарахування інфляційних втрат на обраховану позивачами суми дивідендів.

Щодо позовних вимог до відповідача-2 - ОСОБА_5 - суд виходить з наступного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства. В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Корпоративними правами в розумінні вимог цивільного законодавства, є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Справи, що виникають з корпоративних відносин - це, по-перше, спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), по-друге, спори між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства та ґрунтуються на корпоративних правах, тобто на правах і правомочностях особи, передбачених законом і статутними документами, у зв`язку з наявністю у цієї особи частини в статутному фонді (майні) господарського товариства.

В свою чергу, за змістом ст. 167 ГК України, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, ознаками корпоративних прав є те, що суб`єктом цих прав є особа, яка має частку в статутному фонді (майні) товариства та набула правомочностей, передбачених законом та статутом товариства (організаційних та майнових).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 757/39672/17-ц, від 04.09.2019 у справі № 927/90/19.

В свою чергу, вказана стаття 167 Господарського кодексу України на даний час виключена з вказаного кодексу на підставі Закону України "Про акціонерні товариства", яким у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено статтею 96-1 такого змісту:

"Стаття 96-1. Права учасників (засновників, акціонерів, пайовиків) юридичних осіб (корпоративні права)

1. Права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

2. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

3. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; 3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом; 6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

4. Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

5. Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.

6. Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав".

Отже, з урахуванням наведеного, суд встановив, що вказаний спір стосується визнання права позивачів на справедливу компенсацію та стягнення коштів на відшкодування шкоди внаслідок заниження ціни акцій у процедурі сквіз-аут та не пов`язаний з поверненням цих акцій з метою участі в управлінні та діяльності цієї товариства, тобто направлений на захист майнових прав позивачів, а не корпоративних.

Приймаючи до уваги те, що цей спір не містить ознак корпоративного, а також те, що позивачі та відповідач -2 є фізичними особами, суд вважає, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а не господарського, що є підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, яким встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ справа «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин учасників справи, і судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, і за результатами чого ухвалюється рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновків, що:

- позов ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - підлягає задоволенню частково, а саме в частині визнання за ОСОБА_6 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 20 000 штук акцій Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023) та встановити її розмір на рівні 10 (десять) грн 3192 коп із розрахунку на 1 акцію; в решті позовних вимог ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - слід відмовити;

- позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - підлягає задоволенню частково, а саме в частині визнання за ОСОБА_2 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 51 000 штук акцій Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023) та встановити її розмір на рівні 10 (десять) грн 3192 коп із розрахунку на 1 акцію; в решті позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - слід відмовити;

- позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - підлягає задоволенню частково, а саме в частині визнання за ОСОБА_3 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 3 400 штук акцій Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023) та встановити її розмір на рівні 10 (десять) грн 3192 коп із розрахунку на 1 акцію; в решті позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - слід відмовити;

- позов ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - підлягає задоволенню частково, а саме в частині визнання за ОСОБА_4 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 2 000 штук акцій Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023) та встановити її розмір на рівні 10 (десять) грн 3192 коп із розрахунку на 1 акцію, та стягнення з Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023) на користь ОСОБА_4 11 738,00 грн справедливої компенсації за придбані в процедурі сквіз-ауту прості іменні акції емітента - Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» у кількості 2000 шт; в решті позовних вимог ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - слід відмовити;

- провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_8 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судових збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Частиною 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат, процесуальним законом не передбачено.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що спір у справі виник саме внаслідок неправомірних дій відповідача-1, суд дійшов висновку, що судові витрати за подачу позову підлягають відшкодуванню позивачам1-3 за рахунок відповідача-1 повністю, на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, з урахуванням з принципу пропорційності щодо частково задоволених вимог відповідача-4, і з урахуванням того, що відповідач-4 звільнений від сплати судового збору на підставі п.п. 12, 13 ч. 1 ст. 5 та п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за його позовними вимогами немайнового характеру (2 481 грн) та майнового (з урахуванням пропорційності, в сукупності з тим, що за подачу позову майнового характеру у 2022 році судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше від 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з п. п. 2 ч. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (382, 05 грн) підлягає стягненню з відповідача-1 в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. В клопотанні Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про зупинення провадження у справі відмовити.

2. Позов ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 20 000 штук акцій Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023, 50079 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Тернівський район) та встановити її розмір на рівні 10 (десять) грн 3 192 коп. із розрахунку на 1 акцію.

В решті позовних вимог ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023; 50079, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Тернівський район) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору за подачу позову.

3. Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 51 000 штук акцій Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023, 50079 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Тернівський район) та встановити її розмір на рівні 10 (десять) грн 3 192 коп із розрахунку на 1 акцію.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023, 50079 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Тернівський район) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору за подачу позову.

4. Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 3 400 штук акцій Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023, 50079 Дніпропетровська обл, м. Кривий Ріг, Тернівський район) та встановити її розмір на рівні 10 (десять) грн 3 192 коп. із розрахунку на 1 акцію.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023, 50079 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Тернівський район) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору за подачу позову.

5. Позов ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_5 ) право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 2000 штук акцій Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023, 50079 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Тернівський район) та встановити її розмір на рівні 10 (десять) грн 3 192 коп. із розрахунку на 1 акцію.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023, 50079 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Тернівський район) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_5 ) 11 738,00 грн справедливої компенсації за придбані в процедурі сквіз-ауту прості іменні акції емітента - Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» у кількості 2000 шт.

В решті позовних вимог ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відмовити.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191023, 50079 Дніпропетровська обл., м Кривий Ріг, Тернівський район) в дохід державного бюджету України 2 863 (дві тисячі вісімсот шістдесят три гривень 05 копійок) грн. 05 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_8 на підставі пункту 1 частини 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09.11.2023.

Суддя В.І. Ярошенко