Справа № 180/1654/23

2/180/503/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 р. м.Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Хомченко С.І.,

       з секретарем судового засідання Меньшиковою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 24.06.1989 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 спільне життя з відповідачем не склалося, через різні погляди на життя. З осені 2022 року між ними припинилися шлюбні відносини, перестали вести спільне господарство. Також відповідач проживає з іншою жінкою. Просить суд розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 . Також, у період шлюбу ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 . Дана квартира на праві власності належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2016 року. Згідно звіту суб`єкта оцінювальної діяльності ОСОБА_3 від 20.11.2022 року вартість квартири становить 208 000,00 гривень. Виходячи із вищевикладеного, позивач вважає, що квартира була придбана під час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Просила здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом виділення у власність по 1/2 частині квартири кожному та стягнути судові витрати.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 24.06.1989 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.6).

Сторони спільного господарства не ведуть.

За змістом ч. 2 ст. 104, ст. 110 Сімейного кодексу (далі СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як роз`яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 передбачено, що охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Враховуючи, що судом установлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, спільне господарство вони не ведуть, між сторонами втрачено взаєморозуміння та почуття любові, примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і суперечить інтересам подружжя та дитини, суд дійшов висновку про те, що збереження сім`ї є неможливим, шлюб між сторонами існує формально і може бути розірваним.

За змістом ч. 2 ст. 114, ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчується свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Згідно договору купівлі-продажу від 19.10.2016 року, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Згідно звіту суб`єкта оцінювальної діяльності ОСОБА_3 від 20.11.2022 року вартість квартири становить 208 000,00 гривень (а.с.10-11).

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сімї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обовязків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися „обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола обєктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п. п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобовязаннями, що виникли в інтересах сімї.

Таким чином, враховуючи, що спірна квартира набута сторонами за час шлюбу, то така є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, у звязку з чим суд доходить висновку про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, виділивши в власність за позивачем та відповідачем по 1/2 частини квартири.

Відповідно до ст.141 ЦПК Українина користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2147,20 грн.

Керуючись ст.ст.2,3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна - задовольнити.

Шлюб, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 червня 1989 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Марганецького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 199 - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Поділити спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 41,6 кв.м., житлова площа 27,7 кв.м.; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 41,6 кв.м., житлова площа 27,7 кв.м..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2147 гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

       Суддя: С. І. Хомченко