Справа №760/3390/23

2/760/4933/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2023 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Мех В.Ю.

позивача- ОСОБА_1

представників позивача- ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представників відповідача 2- ОСОБА_11., ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання інформації недостовірною, захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з зазначеним позовом до відповідачів і просить:

- визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію: що будинок по АДРЕСА_1 є незаконним будівництвом, що всі документи підроблені, будівлю відключено від водопостачання та електроенергії, а йому, як громадянину, який збудував цей будинок, вручено підозру у скоєні злочину;

- зобов`язати відповідачів спростувати поширену ними вказану інформацію про це шляхом зняття плакатів із своїх парканів;

- стягнути з відповідачів солідарно на його користь 2 000 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що в 2019 році він придбав земельну ділянку в АДРЕСА_1 .

Отримавши всі необхідні документи та дозволи, почав будувати приватний будинок та зареєстрував право власності на нього в установленому законом порядку.

Протягом 2020, 2021, 2022 та початку 2023 років його сусіди ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 чинили йому перешкоди у будівництві та обслуговуванні будинку, блокуючи спеціальну будівельну техніку, а також шляхом розміщення на парканах своїх будинків завідомо неправдивої інформації, яка псувала його ділову репутацію та принижувала його честь та гідність перед друзями, родичами, знайомими та клієнтами, яким він хотів продати будинок.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Інформація щодо нього була поширена відповідачами в присутності його родичів, ділових партнерів, мешканців району, мешканців вулиці, та мешканців будинку.

Інформація про те, що будинок по АДРЕСА_1 є, начебто, незаконним будівництвом, що всі документи підроблені, будівлю відключено від водопостачання та електроенергії, а йому, як громадянину, який збудував цей будинок, вручено підозру у скоєні злочину, завдала йому майнових збитків, псування ділової репутації, йому прийшлося всім доводити, що це не так, адже як електропостачання, водопостачання, так і водовідведення було в будинку, а інформація була неправдивою.

В результаті протиправних дій відповідачів йому було завдано душевних страждань.

Зазначена інформація є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності.

Земельна ділянка була придбана ним на підставі договору купівлі-нродажу, право власності зареєстроване в установленому законом порядку.

Декларації про початок будівельних робіт, завершення будівельних робіт та введення в експлуатацію були подані та зареєстровані в установленому законом порядку,договори з Київводоканалом та електропостачальною організацією були укладені в установленому законом порядку та не були розірвані.

Таким чином інформація, поширювана щодо нього, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ним загальновизнаних правил співжиття, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, та порушує його немайнові та майнові права, що полягає у перешкоджанні щодо вільного володіння та розпорядженні своїм чайном.

Беззаперечно, що поширення окресленої інформації порушує його майнові права на розпорядження майном та немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію.

Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідачів до нього, що, в свою чергу, впливає на зниження цінності його особи.

Також поширенням вказаної інформації відповідачі створили негативну соціальну оцінку його в очах оточуючих, порушивши його честь.

Вважає, що поширенням недостовірної інформації щодо нього відповідачами завдано шкоди його немайновим інтересам порушенням його гідності, честі та ділової репутації, а також майновим інтересами через перешкоджання вільного розпорядження своїм майном, які полягали у відлякуванні клієнтів від купівлі будинку, коли він вчиняв його продаж.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 14 лютого 2023 року та відповідно до ст.33 ЦПК України визначено склад суду.

Ухвалою від 01 травня 2023 року у справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачам копію позовної заяви з додатками.

04 липня 2023 року до суду надійшов відзив на позов представника відповідача ОСОБА_6 , яким останній проти позову заперечує.

Посилається на те, що за цивільним процесуальним законодавством обов`язок доведення обставин, які є підставою позовних вимог, покладається на позивача.

Проте, в порушення цих вимог закону позивачем не надано жодного доказу на підтвердження тих обставин, якими обгрунтовуються його позов, зокрема щодо недостовірності розповсюдженої інформації, часу та місця її розповсюдження, особи, яка її розповсюдила та ін.

Єдиними доказами, наданими позивачем, є 5 (п`ять) фотографій, на яких зображені розміщені на парканах вивіски із інформацією про те, що будівництво та документація підроблена, будівлю відключено від водопостачання та від постійного підключення електроенергії, а громадянину який збудував цю будівлю вручено підозру.

Проте, з цих фотографій неможливо встановити адресу будинків, на паркані яких розміщена ця інформація.

З цих вивісок неможливо встановити, що інформація стосується саме позивача, оскільки його прізвище або інші відомості, які б дозволяли безсумнівно стверджувати, що вона стосується тільки позивача, а не інших осіб, в ній відсутні.

Крім того, з цих фотографій не вбачається, що саме відповідачем ОСОБА_6 було розміщено інформацію, яка, на думку позивача, псує його ділову репутацію та принижує його честь та гідність.

Разом зтим, звернув увагу на те, що позивач навмисно стверджує, що зазначена на вивісках інформація не відповідає дійсності.

Зазначив, що відносно позивача Солом`янським УП ТУ НП у м. Києві 29 січня 2021 року порушено кримінальне провадження за №12021100090000229 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

30 квітня 2021 року йому повідомлено про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Як вбачається з повідомлення про підозру позивач, достеменно знаючи про те, що Асоціація «Авістор-Буд» не надавала замовнику ОСОБА_10 послуг щодо проведення технічної інвентаризації та поділу об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а директор та інженер з інвентаризації нерухомого майна не підписували висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна в окремі житлові квартири, надав приватному нотаріусу вказаний вище висновок.

В подальшому приватним нотаріусом зареєстровано право власності на квартири АДРЕСА_2 .

Таким чином, позивач вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, за кваліфікуючими ознаками: використання завідомо підробленого документа.

Крім того, позивачу відомо, що Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження у справі №640/14009/21 за позовом Департаменту з питань державного архітектурно- будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до нього про припинення права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16 листопада 2021 року у цій справі зупинено дію декларації про готовність до експлуатації вищезазначеного об`єкта будівництва.

Ухвала не скасована та діє по теперішній час.

За змістом ухвали позивач вніс недостовірні дані у повідомлення про початок виконання будівельних робіт та у декларації про готовність до експлуатації будинку за адресою АДРЕСА_1 в частині наявності проектної документації, інформації про проектанта, відповідальної особи, що здійснює авторський нагляд та відомостей про характеристику житлових будинків, чим порушено ч. 8 ст. 36 та ч. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, розміщена інформація та висловлювання в ній щодо позивача є правдивою, і її повідомлення громадськості в будь-кому випадку не може завдати моральної шкоди та не може бути підставою для притягнення до відповідальності у вигляді її відшкодування.

Крім того, згідно листа ПрАТ «АК «Київводоканал» №338/18/36/02-21 від 19 січня 2021 року договір на водопостачання та водовідведення до об`єкта за адресою АДРЕСА_1 не укладений.

У зв`язку з відсутністю договірних відносин товариством у грудні 2020 року було припинено водопостачання та водовідведення об`єкта.

З урахуванням цього вважає, що позивачем не доведено як розміщення вказаної інформації відповідачем ОСОБА_6 , так і її недостовірність та порушення її розміщенням прав позивача на честь, гідність та ділову репутацію.

Навпаки, інформація, спростувати яку просить позивач, відповідає дійсності та є правдивою.

Крім того, зазначив, що жодного доказу на підтвердження глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інших обставин, які мають істотне значення, позивачем не надано.

Позивачем взагалі не обгрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами заявлений ним розмір моральної шкоди.

Просить у позові відмовити.

Інші відповідачі своїм правом не скористалися, відзив на позов не подали.

Позивач та його представники в судовому засіданні позов підтримали.

Представники відповідача ОСОБА_6 проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві.

Інші відповідачі в судові засідання неодноразово не з`являлися, про час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові в справі № 918/539/16 від 07 липня 2022 року, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в відсутності відповідачів, що не з`явилися.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими гл.3 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти, зокрема,: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти.

З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Судом встановлено, що позивачем на придбаній земельній ділянці по АДРЕСА_1 був побудований приватний будинок.

У подальшому право власності було зареєстровано за позивачем як на окремі квартири під АДРЕСА_3 .

Позивач при зверненні до суду зазначає, що протягом 2020 -2023 років відповідачі чинили йому перешкоди у будівництві та розміщували на парканах своїх будинків завідомо неправдиву інформацію щодо будівництва, а саме: що будинок є незаконним будівництвом, всі документи підроблені, будівлю відключено від водопостачання та електроенергії, а йому вручено підозру у скоєні злочину.

При цьому долучив до позову плакати з відповідною інформацією, яка є предметом спору.

Встановлено також, що Солом`янським УП ТУ НП у м. Києві відносно позивача здійснювалося досудове розслідування в кримінальному провадженні №12021100090000229, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

30 квітня 2021 року позивачу вручено підозру в даному кримінальному провадженні.

Сторони в судовому засіданні підтвердили, що кримінальне провадження знаходиться на розгляді Голосіївського районного суду м.Києва.

Представник відповідача ОСОБА_11 в судовому засіданні зазначив і це підтверджується наданим ним до суду обвинувальним актом, позивач обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 358 ч.4, ч.2 ст.209 КК України.

Відповідачі в справі визанні потерпілими в даному кримінальному провадженні.

( т.1, а.с. 97 - 103; 151 - 179 )

Крім того, з долученої представником відповідача копії позову вбачається, що в провадженні Окружного адміністративного суду м.Києва знаходилася справа за позовом Департаменту з питань державного архітектурно- будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до позивача про припинення права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16 листопада 2021 року в порядку забезпечення позову зупинено дію декларації про готовність до експлуатації вищезазначеного об`єкта будівництва.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що на даний час розгляд справи здійснює Київський окружний адміністративний суд.

Дані обставини позивач та його представники в судовому засіданні також не спростовували.

За змістом ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Разом з тим, одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.2 ст. ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Європейський суд з прав людини у своїй чисельній практиці зазначає, що свобода вираження поглядів становить одну з основних підвалин демократичного суспільства і одну з принципових умов його прогресу і самореалізації кожної особи, та робить розрізнення між твердженнями факту та оціночними судженнями.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факти», ЄСПЛ виходить з того, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування та реальність яких можна довести на відміну від оціночних суджень.

Оціночне судження, як стверджує практика Європейського суду з прав людини (справа «Лінгенс проти Австрії»), є висновком, отриманим в результаті інтелектуальної, логічної обробки і узагальнення фактів, оцінок інших людей, інформації довідкового характеру та причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними джерелами інформації.

Вимога щодо доведення правдивості оціночного судження є неможливою та порушує свободу вираження поглядів та думки. Люди мають право мати думки та висловлювати їх вільно з питань, які становлять їх інтерес, думки, які дехто чи навіть усі можуть вважати перебільшеними, обмеженими або упередженими, але думки, яких вони чесно дотримуються.

Європейський Суд у своїй судовій практиці дотримується підходу щодо захисту свободи вираження, вказуючи, що свобода висловлювати свої погляди є правом людини, визнаним у світі, мабуть, найбільш широко. Свобода слова визнається цінною, оскільки публічні обговорення є можливим інструментом досягнення суспільних цілей та вираження особистих поглядів саме по собі є людським благом - благом пошуку істини, досягнення справедливості, викриття негативних тенденцій у суспільстві і взаємовідносинах між людьми.

Вільне передавання почуттів, поглядів та ідей є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, так само, як і здатність людини сприймати заперечення, спонукання, заохочення через ідеї, висловлені іншими людьми, яка є також важливою для формування особистих переконань.

З урахуванням приведених доказів з боку відповідача ОСОБА_6 , які не заперечувалися стороною позивача, не знаходить підстав для задоволення його вимог.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 270 ЦК України право на повагу до гідності та честі є особистим немайновим правом фізичної особи.

Звертаючись до суду, цитуючи норми законодавства, позивач не зазначає, які його особисті немайнові права були порушені кожним з відповідачів,які перешкоджали йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, та які конкретні дії, спрямовані на відновлення та захист порушених прав, йому довелось вчиняти.

Обмежившись при зверненні до суду констатацією фактів розвішування плакатів та наявності у нього права на захист, позивач у позові та представники останнього в судовому засіданні не довели порушення прав позивача, доказів на підтвердження приведених у позові обставин не надали, як і не довели настання негативних наслідків.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За змістом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відпо до яких будинків та за якими адресами, відно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто позивач, з урахуванням визначених нормами процесуального законодавства принципів змагальності та диспозитивності, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

З плакатів, долучених позивачем до позову, вбачається, що на них приведена інформація, яку позивач вважає недостовірною та просить зобов`язати відповідачів спростувати.

В той же час, вбачається, що дані плакати розміщені на парканах, однак до яких будинків та за якими адресами, невідомо,і з долучених світлин це не прослідковується.

Яке відношення до розміщення вказаних плакатів мають відповідачі чи вони розміщувалися саме ними, доказів суду не надано.

З урахуванням цього, одного з основних принципів цивільного судочинства-принципу змагальності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. 32 Конституції України, ст.ст. 15, 16,23,270, 275,277, 279,302, 1167 ЦК України, ст.ст. 12,13, 76-81, 209, 258, 259, 263- 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання інформації недостовірною, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2023 року.

Суддя Л.А.Шереметьєва