Справа 2-а-781/09/1402

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

            12.03.2009 року Баштанський районний суд Миколаївської області, в складі судді Желєзного І.В., при секретарі Гриненку М.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі про зобов’язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії особі, що відноситься до категорії дітей війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області, яким просив зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі перерахувати та виплатити підвищення до пенсії в сумі 3602 грн.70 коп., а саме в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за 2006 – 2008 роки відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 рік від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, оскільки вважає, дії та бездіяльність відповідача щодо невиконання вищезазначеного закону та рішень Конституційного Суду України неправомірним.

Позивач просив поновити строк для звернення до суду, оскільки про грубе порушення своїх прав йому стало відомо з засобів масової інформації після прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.

В судове засідання позивач не з’явився, повідомивши суд про слухання справи в його відсутність і підтримання позовних вимог.

Від відповідача надійшла заява про слухання справи в відсутність представника відповідача та заперечення на позов. В запереченні на позов відповідач вказав на відсутність законодавчого  врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення доплати за статусом діти війни та відсутність бюджетного фінансування на вказані цілі, оскільки відповідно до норм чинного законодавства виплата подібної доплати до пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного фонду України до Державного бюджету України не включені. При цьому, відповідач не оспорював факт наявності у позивача статусу дитини війни.

З огляду на те, що в матеріалах справи є достатньо даних про права та обов’язки сторін, та не має необхідності в особистих поясненнях сторін, від яких надійшли заяви про слухання справи в їх відсутність, суд ухвалив про слухання справи в порядку письмового провадження.

    Дослідивши наявні у справі докази, суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, вважає, заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

    Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з яким дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Статус позивача підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою в ньому.

Згідно ст. 6 Закону України № 2195-ІУ (в редакції до 28 грудня 2007року)   дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дія ст. 6 Закону України № 2195-ІУ була призупинена п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України № 2195-ІУ визнані неконституційними.

Тобто після прийняття Конституційним Судом України рішення № 6-рп від 09 липня 2007 року, відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та здійснити виплати у розмірах, передбачених Законом.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо внесення змін до ст. 6 Закону України № 2195-ІУ( ред.. від 28.12.2007 року)  визнані неконституційними.

Заперечення відповідача проти позову, щодо законодавчого не врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком, яка підлягає застосуванню для обчислення розміру доплати, порядку виплат та джерел фінансування та про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом суд визнає невмотивованими, оскільки відсутність механізму не може бути підставою для позбавлення можливості реалізації громадянином прав, що передбачені законами України.

В той же час, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити йому недоплачену суму підвищення пенсії в конкретно визначеному розмірі - 3602 грн.70 грн. не підлягають задоволенню, оскільки питання про розрахунок розміру такого роду виплат відносяться до компетенції Управління Пенсійного фонду.

Крім того, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача в майбутньому проводити перерахунок пенсії у відповідності із змінами діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, оскільки відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.

За таких обставин, в даному випадку незаконною є бездіяльність відповідача по неперерахунку та невиплаті передбаченої для позивача законом доплати до пенсії. При цьому, в позовних вимогах позивач просить суд визнати дії відповідача незаконними. Подібна позовна вимога не може бути задоволена судом через нечітке її визначення (в частині визначення позивачем конкретної незаконної дії відповідача) та через те, що судом не встановлено наявність активних дій відповідача по порушенню прав позивача. В даному випадку позивач помилився у визначенні виду поведінки відповідача, яка порушує права позивача, оскільки порушення відповідача знайшли своє вираження не у вчиненні певних активних дій, а в бездіяльності – тобто в утриманні від виконання дій по реалізації законних прав позивача.

Згідно з вимогами ч.1-2 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

В зв’язку з цим, для повного захисту прав та інтересів сторін виникла необхідність вийти за межі позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача незаконною, - визнавши незаконною бездіяльність відповідача по неперерахунку та невиплаті передбаченої для позивача законом доплати.

    З врахуванням похилого віку позивача, його юридичної необізнаності суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення  до адміністративного суду за захистом своїх прав, що є підставою для вирішення справи по суті спору.

На підставі викладеного та керуючись. ст.ст.  70-72, 86, 122 ч.3 ,138, 158 - 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області щодо не проведення нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” - неправомірною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області провести нарахування та виплатити суму підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області провести нарахування та сплатити суму підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 22 травня 2008 року.

    В частині задоволення інших позовних вимог – відмовити.

    Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.  

СУДДЯ: