справа № 761/20957/22

головуючий у суді І інстанції Притула Н.Г.

провадження № 22-ц/824/15574/2023

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

У Х В А Л А

08 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ? адвоката Чучковської Анни Вячеславівни на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року про відмову у зупиненні провадження

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про поділ майна подружжя.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2023 відкрито провадження у справі.

06 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 ? адвокат Чучковська А.В. подала до суду першої інстанції клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили судового рішення у справі №761/23961/23.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Чучковської А.В. про зупинення провадження у справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 06 вересня 2023 року, представник ОСОБА_1 ? адвокат Чучковська А.В. подала апеляційну скаргу.

Матеріали цивільної справи надійшли з Шевченківського районного суду міста Києва до Київського апеляційного суду 23 жовтня 2023 року.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до частини 2 статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Стаття 353 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано апеляційну скаргу окремо від рішення суду.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина 2 статті 353 ЦПК України).

Згідно з абзацом 5 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 цей припис слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).

Таким чином, право на суд, складовою якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ до правосуддя.

Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц, у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині 1 статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі №752/1016/17 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати в порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи своїми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Враховуючи зміст статті 353 ЦПК України, ухвала суду про відмову у залишенні позовної вимоги без розгляду не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Апелянт має процесуальну можливість поновити свої права в інший спосіб - шляхом заперечення проти цієї ухвали в апеляційній скарзі на остаточне рішення суду.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до положень ЦПК України не входить до переліку ухвал, визначеного статтею 353 ЦПК України, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, тому апеляційну скаргу відповідача на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року слід повернути апелянту.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Керуючись статтями 353, 357 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ? адвоката Чучковської Анни Вячеславівни на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року про відмову у зупиненні провадженняповернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська