ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 листопада 2023 року

м. Чернівці

справа № 724/1625/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,

секретар Паучек І. І.

заявниця ОСОБА_1

заінтересована особа Служба у справах дітей Хотинської міської ради

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 вересня 2023 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Єфтеньєв О. Г.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою.

Просила встановити факт, що вона є єдиним опікуном неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .

Посилалась на те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_3 . Батьком дитини був зазначений ОСОБА_4 зі слів заявниці.

З дня народження донька проживала лише з матір`ю, заявниця здійснювала над нею опікунство. На даний час вони з донькою виїхали в Ізраїль. Для проживання на території даної країни необхідно надати рішення суду, що виключне опікунство над неповнолітньою дитиною належить матері у зв`язку з тим, що у свідоцтві про народження відомості про батька вказана особа, якої не існує.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 вересня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено.

Суд виходив з того, що ОСОБА_3 не є дитиною-сиротою, батьки не позбавлені батьківських прав щодо неї, а також відсутнє подання органу опіки та піклування про призначення піклувальника (опікуна) над дитиною, що є необхідною передумовою для призначення піклування (опіки).

Заявниця в силу закону є єдиним законним представником своєї неповнолітньої доньки з урахуванням того, що відомості про батька дитини до актового запису про народження дитини внесені відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 135 СК України. Питання відсутності у неповнолітньої доньки ОСОБА_3 на час народження батька, особа якого записана зі слів матері, відповідно до норм статті 135 СК України врегульовано нормами Сімейного кодексу України і не потребує додаткового встановлення в судовому порядку.

Фактично відсутні три основні підстави для задоволення заяви про встановлення факту про те, що заявниця є опікуном ОСОБА_3 .

Законодавець передбачив можливість видачі довідки про народження дитини відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України як підставу для виїзду неповнолітньої дитини за кордон (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Із заявою про встановлення факту, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю, остання до суду не зверталась.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що судом не враховано те, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 . Відповідно до закону заявниця є опікуном своєї неповнолітньої доньки, а тому судовим рішенням можливо встановити вказаний факт.

Звернення до суду про встановлення зазначеного факту є заходом для надання необхідних документів Міністерству внутрішніх справ держави Ізраїль з метою проживання неповнолітньої дитини на території цієї країни.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інший учасник справ відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 . В графі батьки вказані мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 (а.с.4).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до статті 135 СК України №0030931745 від 27 травня 2021 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , актовий запис № 48, відомості про батька дитини ОСОБА_4 внесені відповідно до частини 1 статті 135 СК України (а.с.5).

Відповідно до заяви, яка посвідчена нотаріально та зареєстрована в реєстрі за № 499, ОСОБА_1 вказує, що вона є єдиним законним представником своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 (а.с.6).

Як вбачається з паспортів громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виїхали за межі країни (а.с.7).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 7 постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 273 ЦПК України (пункт 1 частини першої статті 315 діючого ЦПК України) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 161/853/19 зазначила, що вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про належність даної справи до юрисдикції суду.

Також помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що судовим рішенням у даному випадку можливо встановити факт про який просить заявниця.

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з статтею 243 СК України, опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України.

Згідно з правилами частин третьої та четвертої статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою (піклування над неповнолітньою особою), якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна (піклувальника) за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Згідно з підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999, N 34/166/131/88 опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів. Опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей. Опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно з статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами 1, 2 статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , отже має відповідно до вимог закону права та обов`язки щодо виховання, утримання дитини, піклування про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток, та є законним представником такої дитини.

З огляду на те, що опіка встановлюється для забезпечення виховання дітей, захисту їх особистих і майнових прав та інтересів, встановлення юридичного факту, що мати ОСОБА_3 є її єдиним опікуном не має юридичного значення та від встановлення такого факту не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявниці або її доньки.

Заявницею не зазначено, як саме встановлення факту про те, що вона є єдиним опікуном ОСОБА_3 , вплине на виникнення, зміну або припинення її особистих чи майнових прав, зокрема право на проживання неповнолітньої дитини на території Ізраїлю.

Вказане виключає одну з умов, яка необхідна для належності до юрисдикції суду даної справи про встановлення факту, що мають юридичне значення.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Отже, справа не підлягає розгляду в судах.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 стаття 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому його слід скасувати та закрити провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в судах.

Керуючись ст.ст. 255, 367, 368, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 вересня 2023 року скасувати.

Закрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 8 листопада 2023 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді Мирослава КУЛЯНДА

Наталія ПОЛОВІНКІНА