08.11.23

22-ц/812/1230/23

Справа №1423/14904/2012

Провадження № 22-ц/812/1230/23

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 листопада 2023 року                                                         м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М,. Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання - Ковальському Є.В.,

без участі учасників справи, повідмолених про дату, час та місце розгляду справи належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження,

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2023 року, постановлено у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Чулупом О.С., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В

У червні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі – ТОВ «ФК» Дніпрофінансгруп») звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи заяву вказували, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2012 року по справі №1423/14904/2012 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №08/07/2007/840-К 1177 від 30 липня 2007 року в розмірі 598 063,94 грн. та судові витрати 3 219 грн.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2021 року замінено стягувача у справі №1423/14904/2012 з ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Відзначають, що при примусовому виконанні виконавчого листа №1423/14904/2012 по стягненню боргу з ОСОБА_1 у розмірі 598 063,94 грн. Центральним відділом державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 12 лютого 2015 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби), у редакції на час винесення постанови, та у подальшому Дніпровським районним відділом ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області 14 квітня 2015 року відповідно до вимог пункту 4 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання.

При цьому, згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 21 червня 2023 року виконавчий лист не перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби чи на виконанні у приватних виконавців.

Зазначають, що в кредитній справі, яку передано від ПАТ «КБ «Надра» до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 відсутній.

Стягувач зазначає, що єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час обов`язковою умовою видачі дублікату виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або до його поновлення за рішенням суду.

Якщо строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дублікату втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. З врахуванням викладеного, вбачається, що ТОВ «ФК» Дніпрофінансгруп» звернулося із заявою про видачу дублікату виконавчого документа в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Посилаються на те, що із листів від 11 березня 2022 року №5022/02.02-17 Управління забезпеченняпримусового виконання рішень у Миколаївській області, від 22 червня 2022 року №21306 Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві, від 20 червня 2023 року №24793/05.2-08 Управління забезпеченняпримусового виконання рішень у Дніпропетровській області вбачається, що виконавчий лист у справі №1423/14904/2012 про стягнення боргу з ОСОБА_1 у розмірі 598 063,94 грн був втрачений органами ДВС при пересилці за територіальністю між відділами ДВС Миколаївської і Дніпропетровської областей, стягувач просив видати дублікат виконавчого листа у справі №1423/14904/2012 про стягнення солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь В. «КБ «Надра» 598 063,94 грн, стосовно боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції вказав, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплинув до моменту набуття заявником права вимоги до боржника, та заявником не надано суду доказів поважності причин для поновлення строку звернення виконавчого листа до виконання, а також такої вимоги не заявлено, відповідно заява про видачу дублікату виконавчого листа задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК» Дніпрофінансгруп», посилаючись на обставини та підстави викладені у заяві про видачу дублікату виконавчого листа, просило ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити їх заяву у повному обсязі.

Правом на подачу відзиву інші учасники справи не скористалися.

Про дату, час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. В силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2012 року по справі №1423/14904/2012 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №08/07/2007/840 К-1177 від 30 липня 2007 року в розмірі 598 063,94 грн. та судові витрати 3219 грн (т.1 а.с.68-69).

16 липня 2013 року представником ПАТ КБ «Надра» було отримано виконавчі листи для пред`явлення їх до примусового виконання.

21 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення права вимоги №GL48N718070_І_4, який посвідчено нотаріально, та до якого доданий реєстр боржників, внаслідок чого право вимоги за кредитним договором №08/07/2007/840 К-1177 від 30 липня 2007 року, який укладено з ОСОБА_1 та її поручителями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , передано новому кредитору, та між попереднім та новим кредиторами проведено відповідний розрахунок за набуття та відступлення права вимоги.

За заявою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» від 27 жовтня 2021 року, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2021 року замінено стягувача у справі № 1423/14904/2012 з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (т.1 а.с. 90-92,124-126)

Згідно з листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області від 11 березня 2022 року перевіркою автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у Центральному відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві перебували виконавчі провадження №№45227448 та 45228297 з виконання виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2013 року за №1423/14904/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» судового збору в сумі 3219 грн та виконавчого листа №1423/14904/2012 про стягнення з ОСОБА_1 в сумі боргу в сумі 598063 грн.94 коп., відповідно. Вказані виконавчі провадження завершені 12 лютого 2015 року з підстав визначених пунктом 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (т.2 а.с.104).

Листом Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві від 22 червня 2022 року повідомлено, що виконавчий документ № 1423/14904/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» в розмірі 598063 грн.94 коп. направлено на подальше виконання до Дніпропетровського ВДВС РУЮ (т.2 а.с.106).

Відповідно до листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області від 20 червня 2023 року перевіркою автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконання до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надходили виконавчі листи № 1423/14904/2012 від 11 червня 2013 року, видані Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» у розмірі 598062 грн. 94 коп. та про стягнення судового збору у розмірі 3219 грн.

02 квітня 2015 року державним виконавцем на підставі пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження №47243984 з примусового виконання виконавчого листа № 1423/14904/2012 про стягнення судового збору з ОСОБА_1 у розмірі 3219 грн.00 коп., оскільки виконавчий документ пред`явлений не за місцем виконання.

14 квітня 2015 року державним виконавцем на підставі пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження №47243984 з примусового виконання виконавчого листа № 1423/14904/2012 про стягнення боргу з ОСОБА_1 у розмірі 598062 грн. 94 коп., оскільки виконавчий документ пред`явлений не за місцем виконання.

Проте надати більш детальну інформацію з виконання вказаного рішення суду, а також дані про підтвердження відправки виконавчих документів, неможливо. Оскільки відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07 червня 2017 року виконавчі провадження знищені, у зв`язку з закінченням строку зберігання (т.2 а.с.109).

Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 21 червня 2023 року виконавчий лист № 1423/14904/2012 відносно ОСОБА_1 не перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби чи на виконанні у приватних виконавців (т.2 а.с.112).

Звертаючись до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа стягував зазначав, що у кредитній справі, яку було передано від ПАТ «КБ Надра» до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», відсутній виконавчий лист по справі № 1423/14904/2012, виданий Центральним районними судом м. Миколаєва про стягненню боргу з ОСОБА_1 .

А відповідно до листів Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській та у Дніпропетровській області, Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві вбачається, що виконавчий лист у справі № 1423/14904/2012 щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 втрачено при пересилці за територіальністю між відділами ДВС Миколаївської та Дніпропетровської областей. Факт втрати виконавчого листа є свідченням неможливості виконання рішення суду, а обставини за яких це сталося, не можуть негативно впливати на права стягувача.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України").

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною першою статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.

До того ж дублікат виконавчого документа може бути виданий, якщо зацікавлена особа звернулась до суду із заявою про це до закінчення строку встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі якщо такий строк закінчився, зацікавлена особа яка звертається до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа може одночасно ставити питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

На час відкриття виконавчого провадження був чинний Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року(далі - Закон № 606-XIV), а на час звернення державного виконавця до суду з поданням про видачу дубліката виконавчих листів був чинний Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року(далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Результат аналізу пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що цей пункт застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим Законом. Для пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIIIдо виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний висновок зроблений в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6)і постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18).

Відповідно до статей 1, 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII, пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року N 606-XIV). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Згідно з пунктом 5 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" (на час відкриття виконавчого провадження та направлення виконавчого листа за належністю) - у paзi якщо у процесі виконавчого провадження дepжaвним виконавцем отримано документальне підтвердження про змiнy або встановлення мicця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з`ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на територію, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи мicцeзнaxoджeнням боржника, місцем його роботи чи мicцeзнaxoджeнням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Одночасно, передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України (частина 4 статті 25 Закону України N 606-XIV ).

Відповідно до пункту 6.І розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 02 квітня 2012 року № 512/5, в редакції чинній на 12 лютого 2015 року( далі- Інструкція), виконавче провадження може бути передано від одного органу ДВС до іншого, від одного державного виконавця до іншого у випадках, визначених Законом та цією Інструкцією.

Згідно з пункту 6.4 цього розділу вказаної Інструкції передача виконавчого провадження до іншого органу ДВС або у зв`язку з утворенням виконавчої групи при іншому органі ДВС здійснюється за вмотивованою постановою особи, яка прийняла рішення про передачу матеріалів виконавчого провадження, яка надсилається сторонам виконавчого провадження та до відповідного органу ДВС.

В силу пункту 6.6 розділу VІ цієї Інструкції при передачі матеріалів виконавчого провадження до іншого органу ДВС державний виконавець або керівник виконавчої групи в день одержання матеріалів виконавчого провадження виносить постанову про прийняття виконавчого провадження до виконання, яку надсилає сторонам виконавчого провадження із супровідним листом, у якому зазначає свій робочий телефон, дні прийому та місцезнаходження органу ДВС, до якого передано виконавче провадження або при якому утворено виконавчу групу.

У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19) зроблено висновок, що "стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу "Перехідні положення" ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви".

Виходячи зі змісту положень частин першої, другої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду у цивільній справі, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Однак, заявником взагалі не ставилося питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Заявник обґрунтовує втрату виконавчого документу фактом його втрати органами ДВС при пересилці за територіальністю між відділами ДВС Миколаївської і Дніпропетровської областей.

Проте таке твердження не заслуговує на увагу, оскільки спростовується матеріалами справи.

У пункті 4 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV вказано, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом (частина друга статті 26 Закону № 606-XIV).

Отже, з врахуванням вказаних норм матеріального права виконавчий документ державним виконавцем направляється стягувачеві, який отримавши виконавчий документ не побавлений можливості звернутися до відділу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження відповідно до частини 1 статті 20 Закону №№ 606-XIV.

Зважаючи на обставини цієї справи, виконавчий документ про стягнення боргу з ОСОБА_1 був отриманий Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, проте державним виконавцем прийнято рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження. А тому виконавчі документи відповідно до вимог частини 2 статті 26 Закону №№ 606-XIV підлягали поверненню стягувачеві, тобто ПАТ КБ «Надра».

За такого, аргументи заяви та апеляційної скарги про втрату виконавчого провадження саме при пересилці між відділами ДВС колегія суддів відхиляє.

Відтак, не можуть братися до уваги і посилання ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» на правову позицію, яка висловлювалася Верховним Судом у постанові від 08 березня 2023 року у справі 2-2236/12, ухваленої у справі, пов`язаних із видачею дубліката виконавчого листа, позаяк висловлювалася за інших фактичних обставин, зокрема, у цій справі судом встановлено, що виконавчий лист, який було пред`явлено до примусового виконання стягувачем втрачено під час його пересилання між відділами ДВС, тобто за обставин, які не залежали від волі стягувача.

Тоді як в за обставинами цієї справи виконавчий лист було отримано відділом ДВС, а відмовивши у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець зобов`язаний був виконавчий документ, відповідно до вимог чинного законодавства, направити стягувачеві, а не до відділу ДВС, як помилково вважає апелянт.

Частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 стаття 78 ЦПК України).

Апеляційний суд виходить з того, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18).

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

До заяви про видачу дублікату виконавчого листа мають бути додані: довідка стягувача, державного виконавця чи органу зв`язку про втрату виконавчого листа; при втраті виконавчого листа стягувачем довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що виконавчий лист втрачено і до виконання не пред`явлено.

Направлення або не направлення ПАТ КБ «Надра» копій процесуальних рішень державного виконавця після відмови у відкриття провадження можливо перевірити лише дослідивши матеріали ВП №47243984. Проте як вбачається із відповіді Управління забезпечення виконання рішень у Дніпропетровській області детальну інформацію з виконання вказаного рішення суду, а також дані про підтвердження відправки виконавчих документів, неможливо, оскільки виконавче провадження знищено, у зв`язку з закінченням строку зберігання.

Апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи відсутні акти проведення перевірки ПАТ «КБ «Надра» щодо наявності виконавчих документів, матеріали службових розслідувань у випадку виявлення втрати, і до часу укладення договору про відступлення права вимоги від 21 липня 2020 року, ці обставини самим банком не встановлювались.

У поданій заяві ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не наведено обставин, які об`єктивно перешкоджали ПАТ «КБ «Надра» реалізувати своє право на повторне пред`явлення виконавчих листів № 1423/14904/20-12 відносно ОСОБА_1  до виконанняпісля 14 квітня 2015 року та мало місце переривання строку пред`явлення його до виконання.

Вказівка стягувача про те, що виконавчий лист при прийманні кредитної справи від попереднього кредитора ними не отримано, оскільки його було втрачено нічим не підтвердженні, а сама відсутність виконавчого документа у заявника не свідчить про його втрату.

Тим більше, що під час продажу ПАТ «КБ «Надра» права вимоги ТОВ «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , банк вже втратив право пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статей 15,16,20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Відступлення прав вимог не є причиною для відновлення прав стягувача або звільнення його від обов`язку добросовісно користуватися своїми правами та виконувати обов`язки під час виконання рішення суду.

Згідно пунктом 10 Договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070 _І_4 від 21 липня 2020 року встановлено, що новий кредитор цим підтверджує, що до моменту укладення цього договору ознайомився із фактичним станом заборгованості за основними договорами, змістом основних договорів та зауважень до них не має і приймає усі ризики, пов`язані із основними договорами та правами вимоги. Новий кредитор самостійно несе ризики, пов`язані із порушення зазначених у цьому пункті договору гарантій та запевнень (т. 1. а.с.99-101).

Тобто, заявник, укладаючи договір про відступлення прав вимоги, прийняв на себе свідомий ризик настання наслідків вчинення чи не вчинення дій у справі та у виконавчому провадженні первісним стягувачем до його заміни правонаступником.

Отже, для видачі дублікату виконавчого документу заявнику потрібно надати суду відомості про існування певних обставин, за якими виконавчий документ було втрачено.

Заява про видачу дубліката виконавчого документа не містить ніяких фактів, які могли б бути перевірені судом, або прийняті до уваги як достовірні відомості, що вказують на втрату виконавчого документа за певних обставин та у певному періоді, який не може перевищувати строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

А з врахуванням обставин цієї справи вважати факт втрати виконавчого документа доведеним лише на основані пояснень стягувача неможливо.

Посилання ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на те, що ЦПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати виконавчого листа, не заслуговують на увагу, оскільки закон пов`язує можливість видачі дубліката виконавчого документа не лише із його втратою, а й із дотриманням строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання. Законодавець обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися, однак визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.

З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для видачі дублікату виконавчого листа.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, на підставі статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», доводи якої правильності по суті, законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції не спростовують, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий                                                                Ж.М. Яворська

Судді                                                                        Т.М. Базовкіна

       Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 08 листопада 2023 року.