ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.11.2023Справа № 910/15808/19

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши позовні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Таймкол» як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у справі

За первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

до Публічного акціонерного товариства «Київмедпрепарат»

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національний банк України

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтакт»

про стягнення 98600680,05 грн

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Київмедпрепарат»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про визнання недійсним пункту договору

за позовом третьої особи, яка

заявляє самостійні вимоги щодо

предмета спору Акціонерного товариства «Галичфарм»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про визнання недійсним пункту договору

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/15808/19 за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Публічного акціонерного товариства «Київмедпрепарат» про стягнення стягнення 98600680,05 грн (треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтакт»), за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Київмедпрепарат» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсним пункту договору, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Акціонерного товариства «Галичфарм» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсним пункту договору.

У підготовчому засіданні 25.10.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.11.2023.

07.11.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таймкол» як від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, надійшли позовні заяви (вх. №17155/23, №17156/23, №17157/23) про визнання недійсним пункту договору.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем інша особа (третя особа) з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.

Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справу, зокрема врегульовано нормами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Зміст частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що необхідною умовою набуття іншою особою статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).

Дотримання цих критеріїв підлягає оцінці та з`ясуванню під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи з самостійними вимогами (аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12463/18, від 27.09.2019 у справі № 904/323/19, від 05.12.2019 у справі №911/3132/17, від 11.11.2020 у справі № 912/2751/16).

Відповідно до частини п`ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Тлумачення наведеної процесуальної норми дає підстави стверджувати, що положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України окремо унормовано строк вступу у справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, яким згідно із частиною першою цієї статті є строк до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та правила пред`явлення (подачі) таких позовів, які передбачено частиною п`ятою цієї статті з урахуванням якої такі позови повинні відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, за приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або кількох сторін. При цьому позови таких осіб мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п`ятої статті 49 та частини 4 статті 180 Господарського процесуального кодексу України та відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та від 12.06.2019 у справі № 916/542/18.

Отже, право на пред`явлення позовної заяви третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору не є абсолютним, подаючи позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту, строку подання, а також порядку її подання.

Частинами четвертою - шостою статті 180 Господарського процесуального кодексу України визначено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Із системного аналізу змісту статей 49 та 180 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавцем встановлено строк для пред`явлення, зокрема, позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору, порушення (недотримання) якого має наслідком повернення позовної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №910/6681/20.

Зважаючи на ті обставини, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Таймкол» були подані позовні заяви третьої особи, як заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з порушенням строку, встановленого ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження), суд дійшов висновку повернути їх заявнику.

Керуючись статтями 49, 180, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Таймкол» як третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №910/15808/19, позовні заяви (вх. №17155/23, №17156/23, №17157/23) про визнання недійсним пункту договору.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя О.М. Спичак