Справа № 740/1228/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/794/23

Категорія - – ч.2 ст.309, ч.2 ст.310 КК України                                        Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів  - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

          секретаря судового засідання – ОСОБА_5

          з участю: прокурора – ОСОБА_6

                захисника – ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

        обвинуваченого – ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції об`єднане кримінальне провадження №42022272180000046 та №12022275380000179 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 серпня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 , розлучений, освіта професійно-технічна, не працює, раніше судимий 03.05.2017 за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за ч.3 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; зміненого на підставі ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 29.06.2017 з призначенням покарання за ч.3 ст.309 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

засуджений за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_8 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.

ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, та виправдано, у зв`язку з недоведеністю у його діянні складу кримінального правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 4633,66 грн. процесуальних витрат. Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертиз на суму 7310 грн. 96 коп. – віднесено на рахунок Державного бюджету України.

Вироком місцевого суду встановлено, що ОСОБА_8 у невстановлені час, місці та спосіб, з метою вживання наркотичних засобів, діючи умисно, придбав частини рослин коноплі, після чого приніс їх за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де почав їх зберігати з метою подальшого використання для власних потреб без мети збуту.

01.04.2022 у період часу з 16:24 год по 17:20 год, працівниками Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області за місцем проживання ОСОБА_8 у домоволодінні за вищевказаною адресою, виявлено та вилучено в приміщенні кімнати житлового будинку речовину рослинного походження зеленого кольору, що знаходилась у скляних банках, поміщених у пластикове відро, та яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якої заборонено, – канабісом, масою в перерахунку на висушену речовину 714,7 г, що згідно з Таблицею 1, затвердженою наказом МОЗ України 01.08.2000 №188 (у редакції наказу МОЗ України від 29.07.2010 №634), відноситься до великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу.

Згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, затвердженим постановою КМУ №770 від 06.05.2000, канабіс віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Також, органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на присадибній ділянці вказаного господарства умисно здійснював роботи з вирощування рослин коноплі з метою їх подальшого збору та використання для власних потреб без мети збуту.

24.06.2022 у період часу з 10:22 год по 11:36 год, під час проведення санкціонованого обшуку за вищевказаною адресою, працівниками Ніжинського районного відділу поліції на присадибній ділянці вказаного господарства виявлено та вилучено 78 рослин роду коноплі, які згідно з висновком експерта є рослинами роду коноплі (Cannabis), які ОСОБА_8 незаконно вирощував за місцем свого проживання для власних потреб без мети збуту.

Такі дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.310 КК України, як незаконне вирощування рослин коноплі у кількості п`ятдесят і більше рослин, особою, яка була засуджена за кримінальне правопорушення, передбачене ст.309 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_8 , місцевий суд вказав, що з наданих прокурором доказів не підтверджується поза розумним сумнівом учинення ОСОБА_8 дій, які б підпадали під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, а саме незаконне вирощування конопель.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.310 КК України, та призначити йому покарання: за ч.2 ст.309 КК України – у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч.2 ст.310 КК України – у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_8 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_8 та кваліфікацію його дій за ч.2 ст.309 КК України, прокурор послався на необґрунтованість та незаконність вироку в частині виправдання обвинуваченого за ч.2 ст.310 КК України. Зазначив, що притягнення ОСОБА_10 за ч.2 ст.309 КК України в об`єднаному кримінальному провадженні, а також наявність у нього незнятої та непогашеної судимості за ч.3 ст.309 КК України, нездійснення ним дій по вириванню рослин коноплі на присадибній ділянці за місцем його проживання, та показання самого ОСОБА_8 про вживання ним коноплі як наркотичного засобу, підтверджує наявність у діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, оскільки вказане вирощування коноплі на присадибній ділянці забезпечувало йому доступ у достатній кількості до наркотичної речовини з метою подальшого використання її для власних потреб. Також вказав на невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.309 КК України ступнею тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який, на думку прокурора, будучи раніше судимим за ч.3 ст.309 КК України, та відбувши покарання в установах виконання покарань, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив аналогічний злочин. Крім того, судом першої інстанції було помилково вказано як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_8 – рецидив кримінального правопорушення, яка в свою чергу була помилково зазначена в обвинувальному акті. Вказав, що у даному випадку необхідно визнати обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_8 – повторність, оскільки останній має лише одну непогашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.309 КК України.

Заслухавши доповідь судді; прокурора, котрий підтримав апеляційну скаргу частково - просив призначити ОСОБА_8 більш суворе покарання за ч.2 ст.309 КК України та виключити з вироку суду посилання на обставину, яка обтяжує покарання останнього - рецидив кримінальних правопорушень; обвинуваченого ОСОБА_8 і його захисника, які просили вирок місцевого суду залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються.

Доводи апеляційної скарги прокурора про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, не заслуговують на увагу, з наступних міркувань.

Перевіривши матеріали кримінального провадження в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з доводами місцевого суду щодо правильності оцінки доказів у справі, оскільки судом при прийнятті рішення дотримано вимог діючого законодавства.

Так, відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, відповідно до положень ч.1 ст.92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, стороною обвинувачення на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_8 надано докази, які були безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні місцевого суду та перевірені судом апеляційної інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, категорично заперечував та пояснив, що не вирощував коноплі, вони самосійні, ростуть як бур`яни, навпаки він їх постійно зривав.

Аналізуючи докази сторони обвинувачення на підтвердження обставин кримінального правопорушення за ч.2 ст.310 КК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом доводили склад цього злочину.

Так, частиною 2 ст.310 КК України передбачена відповідальність, зокрема, за незаконне вирощування конопель особою, яка була засуджена за цією статтею чи яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 307, 309, 311, 317 цього Кодексу, а також незаконне вирощування конопель у кількості п`ятдесят і більше рослин.

Об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, утворюють дії, що полягають у незаконному вирощуванні коноплі.

Вирощування - це догляд за посівами або сходами (спушування, прополювання, проріджування, полив, підживлення) з метою доведення їх до стадії достигання.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення включає вину у формі прямого умислу.

На підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, сторона обвинувачення посилається, зокрема, на протокол обшуку від 24.06.2022 з додатком - флешкартою з відеозаписом, згідно з яким було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого відшукано рослини зі стеблами та кореневищами в кількості 49 штук, котрі було знайдено на прибудинковій споруді біля входу в будинок з правого боку, запаковано до спецпакетів №№ 7254388 та 7254390; на земельній ділянці поблизу будинку – рослини зі стеблами та кореневищами в кількості 29 штук – № 7254387; у приміщенні сараю – одну рослину – SUD № 1053901.

Так, під час обшуку дійсно було вилучено рослини зі стеблами та кореневищами в кількості 49 штук на прибудинковій споруді біля входу в будинок, на земельній ділянці поблизу будинку – рослини зі стеблами та кореневищами в кількості 29 штук, у приміщенні сараю – одну рослину.

Однак, як убачається з відеозапису вказаної слідчої дії, рослини коноплі росли не в спеціально відведеному місці, а по всій території подвір`я і земельної ділянки. При цьому, були відсутні ознаки їх вирощування - спушування, прополювання, проріджування, полив, підживлення. До того ж деякі з рослин коноплі знаходилися в купах зірваного зілля на городі, що у свою чергу свідчить про правдивість показань обвинуваченого про те, що рослини коноплі самосійні і він не вчиняв цілеспрямованих дій з їх вирощування, а навпаки - зривав.

Крім цього, допитаний у місцевому суді свідок ОСОБА_11 показав, що його ніхто не допитував, підписи в протоколах – не його, хоча схожі, але нічого він не підписував. До нього приїздили поліцейські з пропозицією свідчити проти ОСОБА_8 , сказали, що в нього у дворі росте конопля, але до господарства ОСОБА_12 він не ходив і нічого не підписував. У присутності ОСОБА_11 поліцейські не складали жодних документів. Він є особою з інвалідністю, має ряд захворювань, йому важко пересуватися. З ОСОБА_12 він не знайомий, і в жодних стосунках із ним не перебуває, знає його лише наглядно.

З огляду на наведене, надані прокурором до суду першої інстанції протокол огляду предметів від 24.06.2022 з відеозаписом, згідно з яким було проведено огляд предметів, а саме рослин роду конопель зі стеблами та кореневими системами, котрі були вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , та висновок експерта від 17.08.2022 № СЕ-19/111/22/23313/НЗПРАП, згідно з яким надані на дослідження 78 рослин зелено-коричневого кольору з коренями, ознаками плісняви та гниття – відносяться до рослин, обіг яких допускається для промислових цілей та є рослинами роду коноплі (Cannabis) - є процесуальними документами, і самі по собі не мають доказового значення. Інших доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому правопорушення, стороною обвинувачення надано не було.

Посилання прокурора на те, що вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, наявність у нього незнятої та непогашеної судимості за ч.3 ст.309 КК України, нездійснення ним дій по вириванню рослин коноплі на присадибній ділянці за його місцем проживання, та підтвердження факту вживання ОСОБА_8 коноплі як наркотичного засобу, жодним чином не підтверджує наявності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, і є лише версією сторони обвинувачення.

Отже, перевірені в судовому засіданні апеляційним судом вищенаведені докази сторони обвинувачення у своїй сукупності не містять достатніх та переконливих даних, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді,  а саме - винуватість особи у вчиненні  кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Викладене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України від 23лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права.

Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії»  від 25 липня 2000 року).

Відтак, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість виправдання місцевим судом ОСОБА_8 за ч.2 ст.310 КК України – непереконливими, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог за обставин, викладених в апеляційній скарзі, у цій частині не вбачається.

Посилання прокурора на помилкове врахування місцевим судом рецидиву кримінального правопорушення, як обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 , оскільки в даному випадку такою обставиною має бути повторність, частково заслуговують на увагу, з наступних міркувань.

За змістом ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Як слідує зі змісту ст.34 КК України та п.15 постанови Пленуму ВСУ №7 від 04.06.2010 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Оскільки згідно з ч.1 ст.88 КК України, особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості, то вчинення саме в цей період нового умисного злочину утворює з попереднім умисним злочином їх рецидив.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 був засуджений вироком Ніжинського міськрайонного суду від 03.05.2017 за ч.3 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29.06.2017 вказаний вирок був змінений - ОСОБА_8 призначено покарання за ч.3 ст.309 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_8 , маючи непогашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.309 КК України, вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.309 КК України, то у даному випадку в його діях убачається повторність, а тому висновки місцевого суду про наявність рецидиву кримінальних правопорушень є помилковими.

Отже, посилання суду першої інстанції у вироку на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 - рецидив кримінальних правопорушень, підлягає виключенню, а вирок у цій частині підлягає зміні. 

Разом з тим, беручи до уваги вимоги ст.337 КПК України, апеляційний суд позбавлений повноважень визнати обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 – повторність, оскільки така обставина не зазначена в обвинувальному акті. 

Доводи прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі, внаслідок м`якості, є непереконливими, з огляду на таке.

Згідно зі ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Так, відповідно до вимог ст.65 КК України, при призначенні покарання, суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

За змістом ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Водночас загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення обвинувачених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст.75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення обвинуваченого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, але й інші обставини справи.

Призначене ОСОБА_8 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення зазначеним вище вимогам відповідає, воно є пропорційним характеру скоєних дій, їх небезпечності, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, призначаючи ОСОБА_8 покарання та звільняючи від його відбування з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, місцевий суд, разом зі ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, врахував також дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

Мотивуючи свої висновки щодо обраного ОСОБА_8 розміру покарання, місцевий суд узяв до уваги, що останній щиро розкаявся, визнавши протиправність своєї поведінки, критично оцінив свої дії, шкодує з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію подальшою правомірною поведінкою. 

Крім того, після 24.02.2022, тобто після введення воєнного стану на території України у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, обвинувачений брав участь у захисті України, вступив до територіальної оборони за місцем проживання в м. Ніжині, у зв`язку з чим отримав зброю і боєприпаси, що вочевидь позитивно характеризує обвинуваченого.

Беручи до уваги конкретні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є учасником бойових дій; обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 , місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст.309 КК України, зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком, на підставі ст.75 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, під час апеляційного розгляду не знайшла свого підтвердження обставина, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 – рецидив кримінальних правопорушень, що, на думку колегії суддів, суттєво покращує процесуальне становище обвинуваченого.

Відтак, усі обставини, на які посилається апелянт, судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 враховані, тому доводи про м`якість призначеного покарання не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора у цій частині.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора – задовольнити частково.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 серпня 2023 року щодо ОСОБА_8 – змінити.

Виключити з вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 серпня 2023 року посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 – рецидив кримінальних правопорушень.

У решті цей же вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

СУДДІ:

ОСОБА_3                       ОСОБА_2                              ОСОБА_4