08.11.2023

Справа № 522/10746/23

Провадження № 1-кп/522/2245/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022163020000079 від 01.08.2022 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Інгулець, Широківського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, не працюючого, інваліда І-ї групи, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3. ст. 307 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

встановив:

В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №42022163020000079 від 01.08.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3. ст. 307 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченим необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, так як існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та до обвинувачених неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, так як більш м`які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню ризикам та належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання, обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення клопотання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, продовжити відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Частиною 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №42022163020000079 від 01.08.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3. ст. 307 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення.

Приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду робити висновки щодо наявності, або відсутності обґрунтованості обвинувачення.

Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.

Тобто, суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про обрання або продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.

Окрім того, відповідно до п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вже пред`явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли останній перебував у процесуальному статусі підозрюваного.

За таких обставин суд не переглядає обґрунтованість підозр ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, при розгляді клопотання про обрання чи продовженні строку запобіжного заходу.

Надаючи оцінку доводам клопотання щодо наявності ризиків та неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд враховуючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, за вчинення якого в разі доведеності їх вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від шести до десяти років з конфіскацією майна, вважає наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачені, враховуючи тяжкість покарання, що їм загрожує у разі встановлення їх вини, можуть вдатися до спроб переховуватися від суду.

При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також зважаючи на те, що остаточне рішення по справі не прийнято, свідки підлягають безпосередньому допиту судом та суд має дослідити докази у справі, суд вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на свідків, з метою зміни останніми показань.

Крім того, наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується, тим, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 офіційно не працевлаштовані, не мають джерел доходу.

За таких обставин, суд вважає, що у клопотанні прокурора доведено про не зменшення ризиків, передбачених п.п. 1,3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд при обранні запобіжного заходу, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, враховує дані щодо особи обвинувачених, у тому числі зазначені під час розгляду клопотання.

Стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про відсутність встановлених ризиків, а також про наявність у обвинувачених міцних соціальних зав`язків, які б у сукупності вказували на можливість обрання обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу.

Таким чином, суд вважає, що прокурором доведені ризики, передбачені п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є обґрунтованими з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинувачених, а також доведена неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, продовжити відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Також, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставив інкримінованого злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , осіб обвинувачених, вважаю, про необхідність визначення застави у розмірі 30 та 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 80520 грн. та 107360 грн.,оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, зможе забезпечити їх належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризиків.

Крім того, у судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 .

Так, в судовому засіданні прокурор наполягав на необхідності застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та зазначив про наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків.

Захисник ОСОБА_7 проти обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту заперечував. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_3 , інші учасники кримінального провадження, які з`явились у судове засідання, підтримали думку захисника.

Дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заслухавши думку учасників процесу, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України домашній арешт є запобіжним заходом у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинувачуваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Так, у клопотанні про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, прокурор вказує на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, які вказують на те, що обвинувачений може: 1) переховуватись від органу досудового розслідування, суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 2) впливати на свідків з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин; 3) вчиняти інші кримінальні правопорушення, з огляду на відсутність постійного місця роботи в обвинуваченого.

Суд вважає обґрунтованими доводи вищевказаного клопотання прокурора, приходить до висновку про необхідність обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Крім того, суд не вбачає на даний час підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні судом поставлено питання про можливість призначення обвинувального акту у кримінальному провадженні до судового розгляду.

Прокурор, наполягав на призначені обвинувального акту у кримінальному провадженні до судового розгляду.

Захисники та обвинувачені не заперечували проти призначення обвинувального акту у кримінальному провадженні до судового розгляду.

Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні можливо призначити до судового розгляду.

Під час підготовчого судового засідання встановлено, що кримінальне провадження підсудне Приморському районному суду м. Одеси, підстави для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акту прокурору відсутні.

Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 194, 196, 197, 331, 371-372, 376, 395 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 06.01.2024 року включно.

Визначити відносно ОСОБА_5 розмір застави як запобіжного заходу, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі - 80520 (вісімдесят тисяч п`ятсот двадцять) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_5 .

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора в розумні строки;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) не відлучатися з міста Одеси без дозволу прокурора або суду;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд/в`їзд з України;

5) утримуватись від спілкування із особами допитаними в якості свідків в рамках даного кримінального провадження.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 06.01.2024 року включно.

Визначити відносно ОСОБА_4 розмір застави як запобіжного заходу, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі - 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_4 .

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора в розумні строки;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) не відлучатися з міста Одеси без дозволу прокурора або суду;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд/в`їзд з України;

5) утримуватись від спілкування із особами допитаними в якості свідків в рамках даного кримінального провадження.

Роз`яснити обвинуваченим наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачені, будучи належним чином повідомлені, не з`явяться за викликом до прокурора, суду, без поважних причин не повідомлять про причину своєї неявки, або якщо порушать інші покладені на них при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 строком на 60 діб, тобто до 06.01.2024 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- не відлучатися цілодобово з місця мешкання, а саме: АДРЕСА_1 без дозволу суду;

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд та в`їзду в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання, покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.

Виконання ухвали про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді домашнього арешту та контроль за його поведінкою покласти на співробітників ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

Копію ухвали направити ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області для виконання та групі прокурорів Малиновської окружної прокуратури м. Одеси для відому та контролю.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду в частині продовження відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місць ув`язнення.

Суддя: