Справа № 135/756/23

Провадження № 2/135/236/23

РІШЕННЯ

іменем України

13.10.2023 Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, про визначення місця проживання дитини. В позові зазначила, що вона з 02.08.2009 по 07.05.2020 перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 07.05.2020 шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Під час перебування у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати разом із нею. Вона разом із сином зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина влаштована за місцем проживання, навчається в Ладижинському ліцеї №2 та повністю перебуває під її доглядом та вихованням. Між нею та відповідачем за взаємною усною згодою було вирішено, що в інтересах дитини після припинення між ними шлюбних відносин дитина залишиться проживати разом із матір`ю у звичній для неї обстановці, відвідує навчальний заклад, що сприяє його розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Вони погодили, що в подальшому укладуть письмовий договір стосовно визначення місця проживання дитини та утримання відповідачем малолітнього сина, нотаріально посвідчивши його. Однак, відповідач не виявив бажання укладати договір, тому між ними виник спір з даних питань. Згідно судового наказу виданого Ладижинським міським судом від 04.10.2022 з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини. Іншої участі у вихованні та догляді дитини відповідач не приймає, зареєстрований за іншою адресою та проживає окремо від них. Вона працює в Вінницькій обласній організації Товариства Червоного Хреста України. Тому вона може забезпечити дитині належні умови проживання, необхідними речами для навчання, розвитку та відпочинку, займатися її вихованням. Відповідач не піклується про розвиток дитини, більше року не зустрічався з сином. Тому вона вимушена звернутися в суд з позовом про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, згідно якої просила розгляд справи провести у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, будучи належно повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Представник відповідача подав до суду відзив, згідно якого повідомив, що відповідач ОСОБА_2 проживає за межами України, однак з дитиною підтримує зв`язок по телефону, за допомогою інтернет зв`язку, забезпечує сина матеріально. Крім сплати аліментів, купує йому одяг, іграшки та всі необхідні речі для розвитку дитини. Не погоджується з твердженнями позивачки про те, що батько не піклується про розвиток дитини, більше року не зустрічався з сином, так як вони разом більше восьми років виховували спільно сина перебуваючи у шлюбі. Він з самого народження сина турбується про нього, піклується про його стан здоров`я, бере участь в його утриманні та вихованні. Не має заборгованості по аліментам. Виявляє до сина якнайкращу батьківську турботу. Зазначив, що дійсно проживає на даний час за межами України, однак підтримує постійний зв?язк із сином як батько. Щодо вимоги позивачки про визначення місця проживання дитини він не заперечує, однак існують заперечення щодо обставин, якими позивачка по справі обґрунтовує свій позов, оскільки вони надумані.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Ладижинської міської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року, визначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 07.08.2020 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.

З копії судового наказу виданого 04.10.2022 Ладижинським міським судом Вінницької області вбачається, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 29 вересня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

З копії постанови про відкриття провадження від 19.10.2022 вбачається, що начальником відділу Ладижинського ВДВС у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Зайком Т.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70100428 на підставі судового наказу №135/966/22 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі частини заробітку (доходу), до повноліття дитини.

З копії довідки виданої 14.06.2023 вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді фахівця з розвитку організацій та волонтерства Гайсинської районної організації у Вінницькій обласній організації Товариства Червоного Хреста України з 14.09.2022 за договором цивільно-правового характеру.

З висновку органу опіки та піклування Ладижинської міської ради від 01.08.2023 вбачається, що орган опіки та піклування виніс висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 ..

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини передбачено, що найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини передбачено, що суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

При вирішенні позовних вимог, судом враховується, вік малолітньої дитини ОСОБА_3 , якому на момент ухвалення рішення виповнилося 11 років, та який постійно проживає з матір`ю, можливість матері дитини забезпечити належні умови проживання, виховання та розвитку сина ОСОБА_3 , оскільки вона отримує стабільний дохід. Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю може зашкодити інтересам малолітньої дитини, в ході розгляду справи не здобуто.

З огляду на викладене, позицію органу опіки та піклування та не заперечення відповідачем, щодо визначення місця проживання дитини з матір?ю, суд вважає, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і є всі підстави визначити місце проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_1 ..

Разом з тим, посилання позивача на те, що відповідач проявляє байдужість до дитини, не піклується про розвиток дитини, суд вважає не доведеним.

Так само не доведено відповідачем і викладені у відзиві обставини про те, що він, виїхавши за кордон, продовжує підтримувати постійний зв?язок із сином.

Проте, вказані обставини, які не доведено сторонами, в даному випадку не впливають на визначення місця проживання дитини, оскільки судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 тривалий час проживає з матір?ю, і подальше таке проживання відповідає інтересам дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-161, 181, 182, 192, 197 СК України; ст.ст. 4, 12, 13, 81, 128, 247, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) разом із матір`ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Суддя