ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/10768/19 Номер провадження 22-ц/814/884/23Головуючий у 1-й інстанції Крівцов Д.А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Дряниці Ю.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1   на рішення  Московського районного суду м. Харкова від 06 травня 2021 року у справі за позовом  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 , до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 , про визнання рішення нечинним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання рішення нечинним та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.08.2019 позивачам стало відомо, що вони були зняті з реєстрації у квартирі за адресою АДРЕСА_1 .

У квітні 2019 року відповідач підтвердив факт зняття їх з реєстрації, проте не роз`яснив причину.

Вказуєють, що виходячи з положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Позивач проживає в квартирі за адресою АДРЕСА_1 з моменту народження, його діти також народились в цій квартирі та постійно проживають.

Зазначає, що згідно договору від 09.06.2016 батько подарував позивачу 1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Позивачі вважають дії відповідача щодо зняття їх з реєстрації незаконними, в зв`язку з чим звернулись до суду з даним позовом.

Просили суд з урахуванням наступних уточнень визнати нечинним рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо зняття позивачів з реєстрації за адресою: за адресою АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача поновити реєстрацію позивачів у квартирі за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06 травня 2021 року у задоволенні позову   ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання рішення нечинним та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено повністю.

Рішення оскаржив ОСОБА_1 , який посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, та наводить доводи аналогічні доводам позовної заяви.

Вказує, що місцевим судом належним чином не були досліджені надані позивачем докази, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Представником Департаменту реєстрації Харківської міської ради подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно довідки про зареєстрованих в житловому приміщенні осіб від 20.08.2018 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з квітня 2016.

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 08.06.2016 № 97, виданої ЖК «Радіст» на ім`я уповноваженого власника (співвласника, наймача) ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до складу його сім`ї входять син ОСОБА_2 , онуки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 09.04.2019, ОСОБА_2 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено місцевим судом, позивача ОСОБА_2 знято з реєстрації 14.02.2017 на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 20.09.2016, ухваленого в цивільній справі № 643/14214/14-ц, про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування Квартирою (а.с. 42-43). Позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 27.10.2018 на підставі заяви ОСОБА_5 та доданих до неї документів, зокрема договору дарування Квартири від 15.12.2004, постанови Апеляційного суду Харківської області від 19.07.2018 по справі № 643/14392/16-ц, рішення Апеляційного суду Харківської області від 02.06.2016 по справі № 643/19799/15-ц.

Встановлено, що право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру виникло на підставі договору дарування квартири від 15.12.2004, посвідченого Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою 15.12.2004, зареєстрованого в реєстрі за № 5-2319, згідно якого ОСОБА_8 безоплатно передав у власність ОСОБА_5 спірну квартиру.

З 14.11.2020 право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_6 , що підтверджується даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 241884082 від 26.01.2021. Згідно вказаної довідки, підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на квартиру є договір купівлі-продажу від 14.11.2020.

Заочним рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.02.2016, ухваленим в цивільній справі № 643/19799/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину спірної квартири.

На підставі вказаного рішення право власності на 1/2 частину квартири було зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 57448737 від 15.04.2016., та було проведено реєстрацію позивача ОСОБА_1 за адресою квартири 21.04.2016.

В подальшому рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02.06.2016, ухваленим в цивільній справі 643/19799/15-ц, рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.02.2016 було скасовано.

Таким чином, районний суд дійшов висновку, що станом на час вирішення даної цивільної справи, ОСОБА_1 не є власником частини спірної квартири, оскільки в задоволенні його позову про визнання права власності на частину квартири було відмовлено.

Щодо наявності права власності на частку спірної квартири у ОСОБА_2 , місцевий судом встановлено наступне.

Згідно договору дарування частки в праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 від 09.06.2016, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. 09.06.2016, зареєстрований в реєстрі за № 636, ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняв у дар 1/2 частку в праві спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 61071413 від 09.06.2016, на підставі вказаного договору право власності на 1/2 частину спірної квартири зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 5).

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 19.07.2018, ухваленою в цивільній справі № 643/14392/16-ц, задоволено частково позов ОСОБА_5 , визнано недійсним вказаний вище договір дарування частки в праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 від 09.06.2016 та скасовано здійснену на підставі цього договору державну реєстрацію права на частку в праві власності ОСОБА_2 ..

Постановою Верховного Суду від 03.06.2020, ухваленою в цивільній справі №643/14392/16-ц, касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 19.07.2018 в частині позовних вимог про визнанні недійсним договору дарування скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову Апеляційного суду Харківської області від 19.07.2018 залишено без змін (а.с. 118, 120-127).

За результатами розгляду справи місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, пред`явлених до Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо визнання протиправним зняття позивачів з реєстрації місця проживання та про зобов`язання поновити реєстрацію їх місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , оскільки позивачами не надано доказів неправомірності рішення щодо зняття позивачів з реєстрації.

Крім того, суд вказав, що у даній справі до предмету спору також стосується права користування квартирою, при цьому власник квартири не залучений до участі в справі в якості співвідповідача та позовні вимоги до нього не пред`являлись, хоча його процесуальна співучасть є обов`язковою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду за наступних обставин.

Згідно статей 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окрему, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи слідує, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 вказував на неправомірність рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо зняття з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

При цьому в обґрунтування своєї позиції позивач вказував на наявність права користування спірною квартирою, а також на те, що згідно договору дарування від 09.06.2016 року він є власником частки вказаної квартири.

Як вірно встановлено місцевим судом, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 знято з реєстрації у спірній квартирі на підставі заяви ОСОБА_5 , як власника квартири. При цьому право власності заявника ОСОБА_5 підтверджено договором дарування квартири від 15.12.2004, постановою Апеляційного суду Харківської області від 19.07.2018 по справі № 643/14392/16-ц, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02.06.2016 по справі № 643/19799/15-ц.

Згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 20.09.2016, ухваленого у цивільній справі № 643/14214/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , останнього визнано таким, що втратив право користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23.11.2016, вказане рішення Московського районного суду м. Харкова від 20.09.2016 залишено без змін. Таким чином, 23.11.2016 набрало законної сили судове рішення, згідно якого ОСОБА_2 визнаний таким, що втратив право користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 , що стало підставою зняття його з реєстрації за вказаною адресою.

Згідно положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;

судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

свідоцтва про смерть;

паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

інших документів, які свідчать про припинення:

підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;

підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;

підстав на право користування житловим приміщенням.

       Отже з наведеного слідує, що підстави для зняття позивачів з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 є законними та не суперечать вимогам Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Обставин, встановлених місцевим судом, ОСОБА_1 у апеляційній скарзі не спростував.

У суді першої інстанції а також у доводах апеляційної скарги позивач посилається на те, що згідно постанови Верховного Суду від 03.06.2020 ОСОБА_2 є власником частини спірної квартири, проте вказані доводи не заслуговують на увагу суду, оскільки районним судом їм була дана вірна правова оцінка.

Як вірно зазначено районним судом, у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 зроблений висновок, що власником спірної квартири є саме ОСОБА_5 , в зв`язку з чим залишено без змін рішення в частині скасування державної реєстрації права ОСОБА_2 на 1/2 частину спірної квартири, що здійснена на підставі договору дарування від 09.06.2020.

За таких обставин місцевий суд вірно відхилив аргументи ОСОБА_2 відносно того, що останній згідно постанови Верховного Суду від 03.06.2020 має право користування квартирою як її співвласник.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правомірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші, наведені в апеляційній скарзі, доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними за своїм змістом позиції позивача, якій суд першої інстанції надав вірну правову оцінку, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати обґрунтування кожному з доводів скарги, що узгоджується з усталеною практикою ЕСПЛ, зокрема при розгляді справи «Серявін та інші проти України».

Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.

За вказаних обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційній суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 06 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач                                                                     Ю. В. Дряниця

Судді:                                                                                       Л.І. Пилипчук

О.В. Чумак