номер провадження справи 6/16/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Запоріжжя

11.03.2015 Справа № 908/698/15-г

За позовом           Публічного акціонерного товариства „Київсільелектро” (вул. Льва Толстого, буд. 55-А, м. Київ, 01032)

До           Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)

          Про стягнення 35 935 801 грн. 57 коп. та зобов’язання відповідача прийняти в експлуатацію закінчений об’єкт будівництва

Суддя                    Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача:           не з’явився

Від відповідача:           ОСОБА_1 – довіреність № 56 від 31.12.2014р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства „Київсільелектро” м. Київ до Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” м. Запоріжжя про стягнення 35 935 801 грн. 57 коп. та зобов’язання відповідача прийняти в експлуатацію закінчений об’єкт будівництва, суд          

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості на підставі договору про закупівлю робіт за державні кошти № 870413 від 30.04.2013 року, в сумі 28 456 302 грн. 14 коп., пеню за невиконання грошового зобов’язання по договору в сумі 3 613 742 грн. 61 коп., 3 % річних в сумі 509 046 грн. 63 коп., інфляційні витрати в сумі 3 356 710 грн. 19 коп., а також зобов’язати відповідача прийняти в експлуатацію закінчений об’єкт будівництва, а саме: „ПЛ 150 кВ від ПС „Мелітопольська-330” до ПЛ 150 кВ – 35 кВ ЦРП – 150 кВ „Ботієвська ВЕС” у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області”.

Позивач надав суду письмові пояснення, де вказав наступне: Обов'язок відповідача прийняти в експлуатацію закінчений об'єкт будівництва виходить з умов договору № 870413 від 30.04.2013р., державних будівельних норм, з норм законодавства, яке регулює введення в експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки, а також із загальногосподарського інтересу відповідача. Згідно п.1.1. договору. Підрядник (за договором - ПАТ «Київсільелектро») зобов’язується у 2013 - 2014 роках виконати роботи передбачені в п.1.5., 1.6. Договору, а Замовник (за договором - ВАТ «Запоріжжяобленерго») - прийняти і оплатити роботи. Згідно п.5.7.1 договору, здача-приймання робіт після закінчення будівництва об'єкту проводиться відповідно до діючих норм і правил і оформляється декларація про готовність об'єкта до експлуатації, відповідно до чинного законодавства, після проведення комплексного опробовування і усунення виявлених дефектів і недоробок. Згідно п.6.1.2 договору, Замовник зобов'язаний приймати виконані роботи згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт. На виконання умов договору № 870413 від 30.04.2013р., позивачем виконано, а відповідачем прийнято всі роботи передбачені проектною документацією, загальною вартістю 168 814 145 грн. 34 коп. В рахунок оплати виконаних робіт від відповідача на рахунок позивача надійшли кошти в загальній сумі 140 357 843 грн. 20 коп. Станом на дату складання даних додаткових пояснень, заборгованість відповідача по оплаті робіт виконаних позивачем та прийнятих відповідачем становить 28 456 302 грн. 14 коп. Документи, що підтверджують факти виконання та здачі-прийняття робіт, а також документи, що містять інформацію про надходження коштів за договором № 870413 від 30.04.2013р. були додані до позовної заяви. На заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 870413 від 30.04.2013р., нараховано пеню згідно з п.7.1. договору, ст. 230 ГК України, ст. 549, 625 ЦК України. Формула за якою здійснено розрахунок пені наведена у позовній заяві в розділі «Розрахунок пені». Фактичні значення необхідні для розрахунку та безпосередній розрахунок пені наведено у додатку до позовної заяви - «таблиця розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат внаслідок невиконання ВЛТ «Запоріжжяобленерго» зобов’язань по оплаті виконаних робіт за договором договору про закупівлю робіт за державні кошти №8 70413 від 30.04.201Зр.». При розрахунку термінів прострочення грошового зобов'язання для подальшого розрахунку пені за кожен день прострочення, враховано положення ч.6 ст.232 ГК України а саме, нарахування пені не проводилось за термін більший ніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Про врахування положень ч.6 ст.232 ГК України зазначено в позовній заяві в розділі «Розрахунок пені», а також у додатку до позовної заяви - «таблиця розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат внаслідок невиконання ВАТ «Запоріжжяобленерго» зобов’язань по оплаті викопаних робіт за договором договору про закупівлю робіт за державні кошти № 870413 від 30.04.2013р.». При розрахунку загальної суми заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 870413 від 30.04.2013р., позивачем враховано економічні втрати від процесу інфляції, який має місце в державі. Розрахунок втрат від інфляції проведено відповідно до роз'яснень наведених у листі Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. та у листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. а саме, шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Проценти інфляції за кожен місяць, сукупні індекси інфляції за періоди прострочення платежу, а також формула за якою здійснено розрахунок наведені у позовній заяві в розділі «Розрахунок втрат внаслідок інфляції». Фактичний розрахунок (множення сум заборгованості на сукупний індекс інфляції) наведено у додатку до позовної заяви - «таблиця розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат внаслідок невиконання ВАТ «Запоріжжяобленерго» зобов’язань по оплаті виконаних робіт за договором договору про закупівлю робіт за державні кошти № 870413 від 30.04.2013р.». Претензія в порядку ст.5 ГК України до ВАТ «Запоріжжяобленерго» не направлялась. Згідно п.8 постанови пленуму Верховного суду України, №9 від 01.11.1996р, урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийняті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Згідно рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року №15-рп/2002, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти гак, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовні вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню внаслідок наступного: між відповідачем та позивачем укладений договір про закупівлю робіт за державні кошти № 870413 від 30.04.2013 року, предметом якого є "Будівництво ПЛ-150 кВ від ПС "Мелітопольська-330" до ПЛ 150 кВ ЦРП-150 кВ "Ботієвської ВЕС" у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області (II пусковий комплекс)" (надалі - договір). За договором відповідач є замовником, а позивач - підрядником. Працівниками Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, на виконання п. 1.2.3.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в Запорізькій області на III квартал 2014 року, було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.03.2011р. по 30.06.2014р., висновки якої відображені в акті ревізії від 15.10.2014р. № 05-21/28 (надалі - Акт ревізії). На підставі Акту ревізії Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області було прийнято вимогу від 18.11.2014р. № 08-05-14-14/8186 «Про обов’язкові для виконання вимоги по усуненню порушень, виявлених ревізією фінансово - господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (надалі - вимога). В пункті № 2 вимоги вказано, що ревізією правильності визначення вартості будівельних робіт по договору підряду від 30.04.2013р. № 870413 на об'єкті "Будівництво ПЛ-150 кВ від ПС "Мелітопольська-330" до ПЛ 150 кВ ЦРП-150 кВ "Ботієвської ВЕС" у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області (ІІ пусковий комплекс)" встановлено, що в порушення п. 1.4.2 ДБН Д. 1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва", затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000р. № 174 і введених в дію з 01.10.2000 року (далі - ДБН Д. 1.1-1-2000) замовником - відповідачем, прийнято у підрядника - позивача, згідно актів форми № КБ-2в за червень-грудень 2013 року та січень-червень 2014 року роботи "Розвезення по трасі сталевих опор для ВЛ 150 кВ", "Розвезення по трасі залізобетонних фундаментів для ВЛ 150 кВ", "Розвезення по трасі залізобетонних ригелів для ВЛ 150 кВ" та "Розвезення по трасі дроту та тросу та лінійної арматури для ВЛ 150 кВ", вартість яких визначена на підставі ресурсних елементних кошторисних норм ЕЗЗ-120-13, ЕЗЗ-120-7, ЕЗЗ-120-6, ЕЗЗ-120-13 (із зміненими їх назвами) Розділу 1.3 "ОСОБА_2 електропередачі 0,38-35 кВ" Збірника 33 ДБН Д.2.2-33-99 "ОСОБА_2 електропередач", тоді як роботи виконувались на лінії електропередач ВЛ 150 кВ, а відповідно Розділу 1.2 "ОСОБА_2 електропередачі 35-1150 кВ і відкриті розподільні пристрої 35 кВ і вище" Збірника 33 ДБН Д.2.2-33-99 "ОСОБА_2 електропередач" роботи по розвезенню по трасі сталевих опор, залізобетонних фундаменті та ригелів, а також; дроту та тросів не передбачено. Таким чином, в результаті встановленого порушення завищено вартість виконаних робіт, включених до актів форми № КБ-2в на суму 4 379 148 грн., в тому числі: за червень - грудень 2013 року на суму 3 078 788 грн. 40 коп. (з ПДВ) та за січень - червень 2014 року на суму 1 300 359 грн. 60 коп. (з ПДВ), чим відповідачу завдано шкоду (збитки) на вказану суму. За вказаним порушенням (епізодом), виявленим проведеною ДФІ в Запорізькій області ревізією, СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області було відкрите кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015080010000021 від 17.01.2015р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України («привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені за попередньою змовою групою осіб»). Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.01.2015р. слідчому СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області було надано дозвіл на тимчасовий доступ та вилучення у ВАТ «Запоріжжяобленерго» оригіналів наступних документів: договору про закупівлю робіт за державні кошти від 30.04.2013 року № 870413, укладеного між ПАТ «Київсільелектро» та ВАТ «Запоріжжяобленерго» та додаткової угоди від 07.05.2013р. №1 до вказаного договору; актів форми № КБ-2в: №№ 2, 4 за червень 2013 року, №№ 7, 8, 9 за липень 2013 року, №№ 11, 12, 13 за серпень 2013 року, №№ 15, 18, 21 за вересень 2013 року, №№ 30, 31, 33 за жовтень 2013 року, №№ 34, 35, 36 за листопад 2013 року, №№ 38, 41, 44, 45, 50 за грудень 2013 року, №№ 2, 4, 6 за січень 2014 року, №№ 8, 9, 10, 11 за лютий 2014 року, №№ 13, 14, 16, 17 за березень 2014 року, №№ 20, 23, 25, 29 за квітень 2013 року, №№ 30, 35 за травень 2014 року, №№ 40, 47 за червень 2014 року; платіжних документів, що підтверджують оплату виконаних позивачем робіт за вищезазначеними актами. На підставі зазначеної ухвали слідчого судді оригінали цих документів були вилучені у відповідача оперативним працівником УСБУ в Запорізькій області, про що складено відповідний протокол від 13.02.2015р. Джерелами фінансування для оплати робіт по будівництву ПЛ-150 кВ від ПС "Мелітопольська-330" до ПЛ 150 кВ ЦРГТ-150 кВ "Ботієвської ВЕС" у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області (II пусковий комплекс), що є предметом укладеного між сторонами договору, була Інвестиційна програма ВАТ «Запоріжжяобленерго» на 2014 рік, схвалена пунктом 3 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики України № 1703 від 23.12.2013 р. (зі змінами та доповненнями) в сумі 125 946 тис. грн. (без урахування ПДВ). Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2014р. у справі № 826/18046/14 за позовом ВАТ «Запоріжжяобленерго» до НКРЕ України, пункт 3 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1703 від 23.12.2013 року, зі змінами внесеними постановами НКРЕ України від 13.02.2014 року № 118, від 24.03.2014 року № 279, від 08.05.2014 року № 699 та від 22.05.2014 року № 726, був визнаний незаконним. В мотивувальній частині постанови від 24.12.2014р. окружний адміністративний суд м. Києва встановив, зокрема, наступні обставини: "Спірною Інвестпрограмою передбачено будівництво ПЛ 150 кВ від ПС "Мелітопольська" до ПЛ 150 кВ к ЦРП - 150 кВ "Ботіївської" у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області II пусковий комплекс (надалі - ОСОБА_2). ОСОБА_2 призначена для приєднання об’єкту електроенергетики, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел, а саме - виробника електричної енергії за допомогою вітряних генераторів - ТОВ "Вінд Пауер". Відповідно до Інвестпрограми та звіту про виконання Інвестпрограми, джерелом фінансування означеного будівництва визначено прибуток позивача». «... фінансування робіт, пов’язаних із приєднанням, не повинно здійснюватись за рахунок прибутку енергопередавальної організації. ... зі змісту спірної постанови (зі змінами та доповненнями) внесене в Інвестпрограму положення про будівництво ОСОБА_2 прямо передбачає фінансування будівництва ОСОБА_2 не за рахунок замовника, або поворотної фінансової допомоги, а навпаки, за рахунок прибутку енергопостачальної організації, що в кінцевому випадку веде до суттєвого здороження тарифу для споживачів електроенергії та споживачів послуги з транспортування електроенергії. З огляду на викладене, обумовлюється висновок про те, що позивач замість інвестування коштів у розвиток власних мереж (ремонт ліній; заміна трансформаторів; будівництво нових об'єктів, які забезпечать збільшення потужності, можливість приєднання нових споживачів; впровадження заходів з поліпшення якості електроенергії та інших важливих заходів), змушений був направляти кошти в великому об’ємі на будівництво ОСОБА_2 для створення можливості здійснення господарської діяльності певного суб’єкта господарювання, який не вкладає кошти у будівництво своїх виробничих потужностей». «... в межах розгляду справи, суд дійшов до висновку про те, що п. 3 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1703 від 23.12.2013р. зі змінами внесеними постановами НКРЕ України від 13.02.2014 року № 118, від 24.03.2014 року № 279, від 08.05.2014 року № 699, та від 22.05.2014 року № 726, якою затверджено інвестиційну програму Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на 2014 рік у сумі 117414 тис. грн., суперечить приписам статті 17-2 Закону України «Про електроенергетику», пункту 3.1.7 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 32 від 17.01.2013р., що, на переконання суду, є підставою для визнання її незаконною». Позивач - ПАТ «Київсільелектро», не є стороною по справі № 826/18046/14, але скористалось своїм правом, передбаченим ст. 185 Кодексу адміністративного судочинства України, на апеляційне оскарження постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2014р., так як вважає, що суд вирішив питання про його права та інтереси. Так, в своїй апеляційній скарзі від 12.01.2015р. № 12-05 ПАТ «Київсільелектро», зокрема, зазначає: «... спірною Інвестиційною програмою фактично затверджено порядок фінансування робіт, які виконувались ПАТ «Київсільелектро» відповідно до договору з ВАТ «Запоріжжяобленерго». «Скасування Окружним адміністративним судом міста Києва п. 3 постанови № 1703 від 23.11.2013р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, яким затверджено Інвестиційну програму, безпосередньо впливає на права та безпосередньо стосується інтересів ПАТ «Київсільелектро». «... визнання незаконним п. 3 постанови НКРЕ від 23.12.2013р., яким затверджено Інвестиційну програму спричиняє правову суперечність, оскільки взаємні обов’язки ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ПАТ «Київсільелектро» (виконання робіт та їх часткова оплата) не можуть бути повернені до первісного стану. Отже, при набранні постановою законної сили, буде створено перешкоди для розрахунку позивачем за виконані скаржником роботи». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015р. відкрито апеляційне провадження у справі № 826/18046/14 за апеляційними скаргами, в т.ч. апеляційною скаргою ПАТ «Київсільелектро». Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова НКРЕ України № 1703 від 23.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) є не нормативно-правовим актом, а правовим актом індивідуальної дії. Отже, у випадку залишення судом апеляційної інстанції постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2014р. у справі № 826/18046/14 без змін, пункт 3 постанови НКРЕ України № 1703 від 23.12.2013р. буде вважатись незаконним (скасованим) з моменту набрання ним чинності, тобто з 01.01.2014 р. Відповідно, буде вважатись, що з цієї дати у відповідача відсутнє законне джерело фінансування будівництва об’єкта, яке є предметом договору. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2014р. у справі № 826/18046/14, після набрання нею законної сили, матиме преюдиціальне значення для справи (спору), що розглядається господарським судом Запорізької області. Щодо стягнення пені в сумі 3 613 742 грн. 61 коп. за порушення відповідачем грошових зобов’язань за договором, то відповідач вказує таке: відповідно до приписів Господарського кодексу України (далі - ГК України): штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст.230); у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231). Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов’язання. Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996р. встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 14) роз’яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов’язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом, наприклад статтею 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», статтею 36 Закону України «Про телекомунікації» тощо. Умовами укладеного між сторонами договору не передбачена відповідальність відповідача (замовника) перед позивачем (підрядником) у вигляді сплати пені за невиконання або несвоєчасне виконання своїх грошових зобов’язань. Чинними законодавчими актами України також не передбачена сплата пені за невиконання грошових зобов’язань при здійсненні закупівель товарів (робіт, послуг) за державні кошти. Отже, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що випливає зі змісту позову та доданого до нього відповідного розрахунку) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення на загальну суму 3 613 742 грн. 61 коп. відповідач вважає незаконними та необґрунтованими. Щодо зобов’язання відповідача прийняти в експлуатацію закінчений об’єкт будівництва, а саме «ПЛ-150 кВ від ПС "Мелітопольська-330" до ПЛ 150 кВ ЦРП - 150 кВ "Ботієвської ВЕС" у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області», то відповідач вказує наступне: свої позовні вимоги позивач обґрунтовує п. п. 5.7.1 п. 5.7 укладеного між сторонами договору, яким передбачено, що здача-приймання робіт після закінчення будівництва об’єкту проводиться відповідно до діючих норм і правил, і оформлюється декларація про готовність об’єкта до експлуатації, відповідно до чинного законодавства, після проведення комплексного опробування і усунення виявлених дефектів та недоробок (постанова КМУ від 13.04.2011 року №461). Відповідач вважає позовні вимоги позивачем нормативно не обґрунтовані, документально не підтверджені, а відтак такі, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. У відповідності з вимогами ст. 2 ГПК України, позивач має право звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Враховуючи, що правовідносини сторін виникли на підставі договору підряду, який укладено між сторонами, регулюються його умовами та вимогами чинного законодавства, позивач мав навести факт невиконання чи неналежного виконання умов договору чи діючого законодавства відповідачем, однак фактів порушення умов договору позивачем не наводиться. Відповідач не заперечує проти наявності в нього зобов’язань, передбачених п. 5.7.1 договору, однак вважає його виконання на цей час неможливим через відсутність підтвердження усунення позивачем недоліків в роботі. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений Постановою КМУ № 461 від 13.04.2011 року (надалі - Порядок), яким передбачено: п.11 - датою прийняття в експлуатацію об’єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката; п.18 - замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 1, у разі, коли будівельні роботи виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання, - за формою, згідно з додатком 7; п.19 - замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації. Виходячи з вказаного, відповідач, впевнившись, що роботи виконанні позивачем якісно, а всі виявлені недоліки усунуто, готує декларацію за встановленою формою, підтверджуючи відповідність виконаних робіт вимогам діючих нормативних актів та проектної документації, та несе за це повну відповідальність. Позивач зазначає в позові, що листом № 04-374/6 від 26.11.2014 року він повідомив відповідача про готовність об’єкту до комплексних випробувань та прийняття в експлуатацію, а виявленні недоліки вважає такими, що не впливають на можливість проведення комплексних випробувань. Однак відповідач тричі повідомляв позивача про необхідність усунення недоліків у виконаних роботах, а саме: листи № 006-05/17348 від 20.11.2014р. та № 006-05/17977 від 01.12.2014р. - відхилення опор від вертикальної осі; лист №006-05/14872 від 09.10.14р. - просідання ґрунту біля фундаменту опор. Позивач частково погодився з зазначеними в листах недоліками та здійснив їх усунення, що підтверджується актом від 18.02.2015 р., складеним комісією за участю представника субпідрядника ТОВ «Запорізька механізована колона №1». Проте, 19.02.2015 року комісією ВАТ «Запоріжжяобленсрго» було проведено загальний огляд відповідальних конструкцій ПЛ-150 кВ до пред’явлення робочій технічній комісії, що визначає готовність об’єкта до експлуатації, за результатами якого складено «Акт огляду відповідальних конструкцій на об’єкті «Будівництво ПЛ-150 кВ від ПС «Мелітопольська-330» до ПЛ 150 кВ-35 ЦРП - 150 кВ «Ботієвської ВЕС» у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області (II пусковий комплекс)». В акті приведено виявлені комісією відхилення від затвердженого робочого проекту та невідповідність виконаних вимог діючим нормативним документам, а саме: 1) під час візуального огляду металевих конструкцій опор було виявлено, що опори №83 (диспетчерський №73), 84 (74), 85 (75), 88 (78), 89 (79), 91 (81), 93 (83), 100 (90) мають значні нахили від вертикальної осі вздовж лінії; 2) в перетині ПЛ-150кВ із ПЛ-330 кВ Л-249 на анкерно-кутових опорах УС 110-3 № 36 (32), 36а (32), 37 (33), 37а (33), та в перетині з ПЛ-150кВ ПЛ-176/177 на опорах № 1а, 2а, 2, 3 виявлено, що збирання опор виконане з відхиленням від типового проекту 3079ТМ-Т4-22а, а саме: у нижній секції опори кріплення кутків діафрагми виконане не до фасонок із сталі = 8мм (деталь У212 - 4шт на одну опору), а безпосередньо болтами до горизонтальних кутків розпорок (деталь У207), а фасонки відсутні взагалі; 3) на опорах № 86 (76), 87 (77), 88 (78), 89 (79), 91 (81), 92 (82) на анкерних болтах фундаментів встановлено по одній гайці, замість двох; 4) на опорі № 42 (38) - на одній опорній нозі не дотягнуті гайки; 5) на опорі № 52 (44) (У330-2+9) в підставці опори відсутні 4 вертикальні розпорки (деталь С857) із металевих кутків (І_90х7мм); 6) не приварені шайби анкерних болтів до плит башмаків опор в прольотах № 80-120 (70-110), що є відхиленням від проекту 971-19-2-СР16«И» лист 1, п.6; 7) виявлене просідання ґрунту на опорах 116 (106), 118 (108), 119 (109), 120 (110), 121 (111), 122 (112), 126 (116), 142 (132), 154 (144), 156 (146), 161 (151), 164 (154), 165 (155); 8) виявлено зазор висотою h=10мм між фундаментом та опорною п’ятою на опорі № 133(123). Відповідач зазначає, що відхилення опор від вертикальної осі більш ніж на 19 см свідчить про порушення вимог СОУ - Н ЕЕ 20.502:2007 «Повітряні лінії електропередавання напругою 35 кВ і вище», зазначені в таблиці 7.5 «Допустимі відхилення опор». Тобто відхилення опор на більш значну величину, ніж максимально допустима діючим нормативним документом, свідчить про неможливість для відповідача експлуатації такого об’єкту, а відповідно, така невідповідність є суттєвою. Таким чином, відповідач має підстави вимагати від позивача усунення виявлених недоліків, а відповідно, твердження позивача про ухилення відповідача від приймання об’єкта в експлуатацію не відповідає дійсності. Крім вказаного, відповідачем не може бути порушено прав позивача щодо неприйняття об’єкта в експлуатацію (підготовка та подання декларації про готовність об’єкта до експлуатації), так як така підготовка та подання відповідно до умов договору та Порядку, покладається саме на відповідача, при цьому для позивача відсутні будь-які негативні наслідки, які б ним було наведено в позові як порушення його прав. Також важливим є той факт, що ні Порядком, ні договором не встановлено строків, в які така декларація про готовність об’єкту до експлуатації має бути підготовлена та подана відповідачем. Пунктом 10.1 договору передбачено - цей договір, відповідно до ч. 2 ст. 640 ЦКУ набирає чинності з моменту його затвердження ОСОБА_3 ВАТ «Запоріжжяобленерго» та підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року. Згідно ч.1 ст. 631 ЦК України - строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Таким чином, відповідач має право виконати свої зобов’язання за договором в строк до 31.12.2015 року, не порушуючи будь-яких правил позивача. Відповідач зазначає, що все вищевказане свідчить, що позовні вимоги є необґрунтованими, так як саме недоліки у виконаних роботах, відповідальним за які є позивач, є підставою для відповідача у відповідності з умовами договору не приймати в експлуатацію закінченого об’єкта будівництва, до усунення таких недоліків в повному обсязі, як це передбачено п. п. 5.7.1 п. 5.7 договору. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволені позовних вимог позивачу відмовити.

В судовому засідані 02.03.2015 року оголошувалася перерва.

11.03.2015 року розгляд справи продовжений.

Про розгляд справи у судовому засіданні 11.03.2015 року сторони повідомлені розпискою про оголошення перерви у судовому засіданні 02.03.2015 року.

Від позивача надійшла телеграма, в якій він просить суд відкласти розгляд справи у зв’язку з тим що представник позивача зайнятий в іншому судовому процесі.

Телефонограма приймається судом, однак суд вказує позивачу на наступне: дата судового засідання була зі сторонами погоджена у судовому засіданні 02.03.2015 року.

Крім того, позивач не надав суду докази перебування представника позивача 11.03.2015 року в іншому суді по іншій справі (відповідну копію ухвали або повістки про розгляд справи в іншому суді та інш.).

Також, слід зазначити, що позивач є юридичною особою, і чинний Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не обмежує коло осіб, які можуть з’явитися в судове засідання та представляти інтереси юридичної особи. Крім того, неявка представника не є підставою для ненадання витребуваних судом документів.

На думку суду, саме позивач повинен бути зацікавлений у розгляді справи, а не затягувати судовий процес.

Позивач повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання не з’явився, витребувані судом документи не надав.

В судовому засіданні відповідач надав клопотання, в якому просить суд призначити комплекну судову експертизу (економічну та будівельно-технічну), та вказав які саме питання потрібно поставити на вирішення експерту.

Клопотання відповідача приймається судом.

Також, в судовому засіданні 11.03.2015 року від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд може ухвалою продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п’ятнадцять днів.

Клопотання відповідача приймається судом та підлягає задоволенню, оскільки заявлено у відповідності до вимог ст. 22 та 69 ГПК України, суд вважає за необхідне продовжити строк розгляду справи на 15 днів.

У зв’язку з неявкою відповідача та з урахуванням його клопотання, розгляд справи слід відкласти.

Керуючись ст. ст. 22, 69, 77, 86 ГПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Продовжити строк розгляду спору на 15 днів.

Розгляд справи відкласти до 18.03.2015 об 14 год. 10 хв.

Зобов’язати позивача заздалегідь, але не пізніше 16.03.2015р. виконати дії та надати документи, витребувані ухвалою суду від 04.02.2015р., а також надати суду: докази перебування представника позивача у судовому засіданні 11.03.2015 року в іншому суді (копія ухвали або повістки суду та інш.); письмові пояснення на відзив відповідача з посиланням на конкретні норми чинного законодавства; надати копію Постанови Міністерства палива та енергетики України № 296 від 13.06.2003р.; детальний письмовий розрахунок суми інфляційних витрат по кожному місяцю окремо, від суми по кожному акту окремо, з урахуванням листа з урахуванням приписів листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. та п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р.; належним чином засвідчені читаємі копії витребуваних документів – надати суду для справи, оригінали надати в судове засідання – для огляду. Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.

Зобов’язати відповідача заздалегідь, але не пізніше 16.03.2015р. виконати дії та надати документи, витребувані ухвалою суду від 04.02.2015р.; оригінали витребуваних документів - в судове засідання для огляду, належним чином засвідчені читаємі копії документів – надати суду для доручення до матеріалів справи; письмові пояснення на позов - надати суду (в т.ч. на диску, дискеті, флешці); у випадку неможливості направити письмові пояснення та додані до них документи поштою – надіслати на адресу електронної пошти господарського суду Запорізької області: E-mail: inbox@zp.arbitr.gov.ua /із зазначенням номеру справи, судді та дати слухання/; а також: надати суду проект на кошторисну документацію. Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.

Суд вважає за необхідне попередити сторін, що за невиконання вимог суду, у тому числі у випадку неявки представника, у відповідності з ст. 83 ГПК України, суд має право стягнути в доход Державного бюджету України із сторони, яка ухиляється від вчинення дій, покладених судом штраф у розмірі до 1 700 грн.

Суддя Л.С. Місюра