П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2023 року м. Київ

Справа № 375/835/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/11370/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області, постановлену під головуванням судді Чорненької О.І., 18 травня 2023 року в м. Києві та на ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області, постановлену під головуванням судді Чорненької О.І., 26 травня 2023 року, за заявою позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна,

В С Т А Н О В И В

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 18 травня 2023 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та заборонено вчиняти дії щодо відчуження майна, а саме колісного транспортного засобу «BMW IX XDRIVE 40», д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску.

Ухвала суду мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулась.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 26 травня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на транспортний засіб «BMW IX XDRIVE 40», 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , застосовано заборону іншим особам користуватись, розпоряджатись, володіти вказаним транспортним засобом.

При встановленні місця знаходження транспортного засобу «BMW IX XDRIVE 40», 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 визначено передати транспортний засіб ОСОБА_2 на відповідальне зберігання, як позивачеві.

Ухвала суду мотивована тим, що вимоги ОСОБА_2 носять майновий характер, між сторонами існує спір, а тому заявлені вимоги щодо забезпечення позову суд вважав обґрунтованими, оскільки існують підстави вважати, що невжиття вказаних заходів у виді накладення арешту може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Не погодилась із зазначеними ухвалами суду особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , її представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість ухвал, як таких, що постановлені з порушенням норм процесуального законодавства.

Представник скаржника вказує на те, що 18 травня 2023 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №8046/2023/3828496. На час укладення договору жодних заборон не було, але як виявилося в подальшому ухвалою суду від 26 травня 2023 року, на даний транспортний засіб було накладено арешт в рамках судової справи, та передано транспортний засіб на зберігання ОСОБА_2 ..

Особа, як звернулась з апеляційною скаргою вказує на те, що вона не є стороною у справі про поділ спільного майна подружжя, не залучена в якості третьої особи, проте оскаржуваними ухвалами суду порушуються її майнові права, вона є добросовісним набувачем транспортного засобу, та на день оформлення угоди з придбання даного транспортного засобу жодних обтяжень не існувало.

Станом на 26 травня 2023 року, день постановлення ухвали суду про арешт та передання транспортного засобу на зберігання позивачу, суду вже було відомо, що існує третя особа, яка придбала даний транспортний засіб, проте вказана обставина проігнорована судом, її не було залучено до участі у вирішенні питання щодо арешту належного їй майна, не було перевірено та не встановлено чи не буде забезпечення позову порушувати інтереси інших осіб, права яких можуть бути обмежені.

При цьому ухвала суду від 26 травня 2023 року не містить обґрунтування необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на транспортний засіб та передання його на зберігання позивачу, а має лише посилання щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

На підстав викладеного, просить скасувати ухали суду першої інстанції від 18 травня 2023 року та 26 травня 2023 року про забезпечення позову та скасувати вжиті заходи забезпечення позову щодо автомобіля марки «BMW IX XDRIVE 40», д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску.

В судовому засіданні представники особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвокат Івахненко Ю.О. та адвокат Маслей І.М. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Башловка А.М. також підтримали апеляційну скаргу та просили про її задоволення.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Напередодні судового засідання до апеляційного суду позивачем була подана заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю позивача у зміні та пошуку адвоката.

Колегія суддів , врахувавши предмет даного апеляційного розгляду, а також те, що апеляційне провадження у справі було відкрито 24 липня 2023 року і сторони у справі були обізнані про призначений розгляд справи з 27 липня 2023 року, а також наявність у позивача декількох представників, що вбачається з матеріалів справи, не вбачала підстав для визнання зазначених позивачем причин поважними та відкладення розгляду справи. Позивач особисто в судове засідання не з`явилась і причини неявки суду не повідомила.

Тому, керуючись ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторони позивача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що 11 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна. У позовних вимогах позивач просила:

- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 транспортний засіб марки «BMW IX XDRIVE 40», д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 ;

- визнати за нею право власності на частину транспортного засобу «BMW IX XDRIVE 40», д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 .

Одночасно з позовом позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій вона просила заборонити вчиняти дії щодо відчуження майна, а саме колісного транспортного засобу «BMW IX XDRIVE 40», д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 15 травня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 18 травня 2023 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та заборонено вчиняти дії щодо відчуження майна, а саме колісного транспортного засобу «BMW IX XDRIVE 40», д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску.

Ухвала суду мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулась.

25 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Рокитнянського районного суду Київської області з новою позовною заявою (уточненою) до ОСОБА_3 , третя особа: Головний сервісний центр МВС про поділ спільного майна подружжя. У позовних вимогах якого просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «BMW IX XDRIVE 40», д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , укладений 18 травня 2023 року ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Головний сервісний центр МВС скасувати реєстрацію транспортного засобу марки «BMW IX XDRIVE 40», д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 від 18 травня 2023 року на покупця та провести реєстрацію вказаного транспортного засобу за попереднім власником ОСОБА_3 ;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 транспортний засіб марки «BMW IX XDRIVE 40», д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 ;

- визнати за нею право власності на частину транспортного засобу «BMW IX XDRIVE 40», д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 .

В обґрунтування змін позовних вимог позивач вказувала на те, що їй стало відомо про здійснення відчуження відповідачем спірного транспортного засобу.

Одночасно з цією заявою позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій вона просила:

- накласти арешт на транспортний засіб марки «BMW IX XDRIVE 40», 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 із забороною іншим особам користуватись, розпоряджатись, володіти вказаним транспортним засобом;

- при встановленні місця знаходження транспортного засобу «BMW IX XDRIVE 40», 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 визначено передати транспортний засіб ОСОБА_2 на відповідальне зберігання, як позивачеві.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 26 травня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на транспортний засіб «BMW IX XDRIVE 40», 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , застосовано заборону іншим особам користуватись, розпоряджатись, володіти вказаним транспортним засобом.

При встановленні місця знаходження транспортного засобу «BMW IX XDRIVE 40», 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 визначено передати транспортний засіб ОСОБА_2 на відповідальне зберігання, як позивачеві.

Ухвала суду мотивована тим, що вимоги ОСОБА_2 носять майновий характер, між сторонами існує спір, а тому заявлені вимоги щодо забезпечення позову суд вважав обґрунтованими, оскільки існують підстави вважати, що невжиття вказаних заходів у виді накладення арешту може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до договру купівлі-продажу 8046/2023/3828946 транспортного засобу, цей договір укладений 18 травня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_5 , за його умовами ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 транспортний засіб «BMW IX XDRIVE 40», 2021 року випуску, номер кузова (VIN) НОМЕР_2

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого була надана особою, яка подала апеляційну скаргу, транспортний засіб «BMW IX XDRIVE 40», 2021 року випуску, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , з 18 травня 2023 року зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.п. 1,2,3 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.10ст.150 ЦПК України).

В порядку ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження, і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з роз`ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17). Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обрати такий спосіб, який у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 04 травня 2022 року у справі № 175/3514/19.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Така правова позиція висловлена Верховним Судом неодноразово, зокрема, в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 354/1616/21.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом також неодноразово, зокрема, в постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21-ц.

З наведених обставин справи вбачається, що предметом спору у даній справі є поділ набутого сторонами під час перебування у шлюбі у власність рухомого майна, а саме транспортного засобу «BMW IX XDRIVE 40», 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 . Між сторонами дійсно існує спір, що ними не заперечувалось в ході апеляційного перегляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час звернення позивача до суду з першою позовною заявою спірний транспортний засіб належав відповідачу у справі. Відповідач, як власник, може розпорядитися своїм майном та відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті, що ускладнить розгляд справи, так як може виникнути необхідність: залучення інших осіб в ході розгляду справи; зміни предмета і підстав позову, та ін. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

А отже суд першої інстанції поставляючи ухвалу від 18 травня 2023 року, якою заборонено вчиняти дії щодо відчуження майна, а саме колісного транспортного засобу «BMW IX XDRIVE 40», д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, додержався вимог процесуального закону та зробив вірний висновок про необхідність задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують. Як вбачається з матеріалів справи вона набула право власності на транспортний засіб, що є предметом спору у даній справі, на підставі договору укладеного 18 травня 2023 року. Оскільки матеріали даної справи не містять даних про конкретний час постановлення ухвали судом першої інстанції, та про конкретний час укладення договору купівлі-продажу та реєстрації прав ОСОБА_1 , а тому не можна стверджувати, що на час постановлення ухвали судом першої інстанції, вже порушувались права ОСОБА_1 ..

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції від 18 травня 2023 року.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо ухвали суд від 26 травня 2023 року апеляційним судом встановлено, що при зверненні із заявою про зміну позовних вимог та у вимогах другої заяви про забезпечення позову, позивач вказувала на обставини відчуження відповідачем транспортного засобу «BMW IX XDRIVE 40», д.н.з. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, чим було зумовлено подання вказаних заяв.

Усталена судове практика вказує на те, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору. При застосуванні заходів забезпечення позову суд повинен серед іншого з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Задовольняючи заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, право власності на який вже було зареєстровано за ОСОБА_1 , суд першої інстанції інстанцій не перевірив обставин належності саме відповідачу у справі майна, на яке просила накласти арешт позивач, не звернув уваги на те, що майно відчужене і дані про власника майна на той момент відсутні були, але застосовані заходи забезпечення позову прямо впливають на реалізацію прав власника. Суд першої інстанції не врахував відсутність процесуального статусу власника транспортного засобу, на який ним накладений арешт, застосовано заборону користуватись, розпоряджатись, володіти вказаним транспортним засобом.

При цьому слід також звернути увагу на те, що судом в якості заходу забезпечення позову визначено передати транспортний засіб, який вже не належить сторонам у справі, на відповідальне зберігання позивачеві. Проте застосування такого заходу жодним чином не обґрунтовано судом першої інстанції, ним порушуються права особи, яка не бере участі у справі,, і по суті такий захід не відповідає заявленим позовним вимогам, в яких позивач просила про визнання за нею права власності на частину цього майна.

Таким чином, доводи наведені в апеляційній скарзі щодо ухвали суду першої інстанції від 26 травня 2023 року знайшли своє підтвердження, вони спростовують висновки суду першої інстанції та впливають на законність оскаржуваної ухвали. А тому апеляційний суд приходить до висновку про наявність визначених ст.376 ЦПК України підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог заяви ОСОБА_7 від 25 травня 2023 року про застосування заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції від 18 травня 2023 року відповідає обставинам справи, постановлена із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі відсутні. Натомість ухвала суду першої інстанції від 26 травня 2023 року постановлена без додержанням норм матеріального і процесуального права, атому підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 18 травня 2023 року - залишити без змін.

Ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 26 травня 2023 року - скасувати та постановити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: С.М. Верланов

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 06 листопада 2023 року.