КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №362/6024/21 Головуючий у 1 інстанції: Марчук О.Л.

Провадження №22-ц/824/13322/2023 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

03 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р.

суддів Музичко С.Г., Сушко Л.П.

за участю секретаря Дуб С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Анзійчука Андрія Івановича - представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюна Дмитра Сергійовича, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Нещасна Тетяна Миколаївна про визнання права на сервітут, визнання рішення протиправним і скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюна Д.С., третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Нещасна Т.М., про визнання права на земельний сервітут, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

Свої вимоги обґрунтували тим, що позивачі є власниками двох земельних ділянок розташованих за адресою АДРЕСА_1 , які вони придбали 27.09.2016 у ОСОБА_7 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

12.04.2017 між позивачами та ОСОБА_7 було укладено договір про право користування земельною ділянкою (договір сервітуту), яка належала на праві власності ОСОБА_7 , площею 0.0156, для забезпечення можливості здійснювати право проходу та проїзду на транспортному засобі.

14.09.2019 ОСОБА_7 продала належну їй земельну ділянку відповідачам ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , які вже на весні 2020 року встановили шлагбаум на в'їзд, а в жовтні 2021 почали будувати капітальні ворота.

04.11.2021 відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулись до державного реєстратора про припинення дії договору про право користування земельною ділянкою (договір сервітуту) від 12.04.2017 в частині припинення позивачам права користування земельною ділянкою.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2022 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 і ОСОБА_6 право на сервітут, установлений укладеним між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договором про право користування земельною ділянкою (договором сервітуту) від 12 квітня 2017 року.

Визнано протиправним рішення державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюна Д. С. від 28 вересня 2021 року № 60625731. Скасовано рішення державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюна Д. С. від 28 вересня 2021 року № 60625731.

Не погоджуючись з рішенням, представник відповідачів - Анзійчук А.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 27.09.2016 за Договорами купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_6 і ОСОБА_5 купили земельні ділянку площею 0,07 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210700000:01:002:0106, площею 0,0809 га.

12.04.2017 між ОСОБА_7 , та ОСОБА_5 і ОСОБА_7 , було укладено договір користування земельною ділянкою (договір сервітуту), за яким власник встановила сервітуаріям право користування земельною ділянкою площею 0,0156 га з кадастровим номером: 3210700000:01:002:0060, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 6.5 договору сервітуту встановлено, що договір може бути припинено, зокрема, п.6.5.6 - у разі припинення права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку.

Вважає, що судом першої інстанції не бралися до уваги доводи відповідачів.

Зазначив, що позивачам було добре відомо про умови припинення дії договору сервітуту п. 6.5, та 6.5.6. у разі припинення права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку 0.0156 га.

На теперішній час спірний договір сервітуту перешкоджає відповідачам користуватись земельною ділянкою за її цільовим призначенням.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів - ОСОБА_9 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

29.09.24 адвокат Анзійчук Андрія Івановича подав доповнення до апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна надати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Доказів направлення доповнення іншим учасникам справи апелянтом не надано, також воно подано з пропуском строку передбачену ч. 1 зазначеної статті, тому колегія суддів не враховує зазначені доповнення при розгляді справи.

У судовому засіданні представник відповідачів - Анзійчук А.І. , підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивачів - ОСОБА_9 , заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 квітня 2017 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_7 з іншого боку було укладено Договір про право користування земельною ділянкою (договір сервітуту), за умовами якого позивачі отримали право на сервітут у вигляді забезпечення можливості здійснювати прохід і проїзд на транспортному засобі по земельній ділянці площею 0,0156 га, кадастровий номер 3210700000:01:002:0060 на АДРЕСА_1 (а.с. 10 - 11).

Згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14 вересня 2019 року, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 купили у відповідача ОСОБА_7 по 1/4 частки кожний вказаної земельної ділянки площею 0,0156 га, кадастровий номер 3210700000:01:002:0060 по АДРЕСА_1 (а.с. 14 - 15).

Право власності відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку площею 0,0156 га, кадастровий номер 3210700000:01:002:0060 по АДРЕСА_1 в рівних частках також підтверджується відповідною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 16 - 17, 18 - 19).

У подальшому, у зв`язку із припиненням права власності ОСОБА_7 на дану земельну ділянку, державний реєстратор Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюн Д.С., на підставі пункту 6.5.6. Договору про право користування земельною ділянкою (договір сервітуту) від 12 квітня 2017 року, прийняв рішення № 60625731 від 28.09.2021 року про припинення дії вказаного договору сервітуту (а.с. 100).

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов до висновку що права позивачів були порушені нікчемною умовою в договорі сервітут щодо припинення дії строку сервітуту, та неправомірною реєстрацією реєстратором цього припинення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеної нормі процесуального закону.

Згідно зі ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);

в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування;

в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту;

в-3) право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу;

в-4) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

ж-1) право на будівництво та проходження інженерних, кабельних, трубопровідних мереж, необхідних для повноцінного функціонування індустріальних парків;

ж-2) право на будівництво, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій;

з) інші земельні сервітути.

Згідно зі ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально.

Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу.

Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, не сформованих у земельну ділянку, допускається формування земельної ділянки в межах території, на яку буде поширюватися право земельного сервітуту.

Особливості встановлення земельного сервітуту для організацій водокористувачів визначаються Законом України "Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель".

Згідно зі ст. 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи.

У разі переходу права власності на об`єкт нафтогазовидобування, об`єкт трубопровідного транспорту, об`єкт енергетики, передачі електричної енергії, для розміщення якого встановлений земельний сервітут, право земельного сервітуту (права та обов`язки особи, на користь якої встановлений земельний сервітут) переходить до нового власника такого об`єкта на тих самих умовах. У такому разі волевиявлення землевласника (землекористувача) та внесення змін до договору про встановлення земельного сервітуту не вимагаються. Документи, що підтверджують набуття права власності на об`єкт, для розміщення якого встановлений земельний сервітут, є підставою для державної реєстрації переходу права земельного сервітуту.

Земельний сервітут може переходити до інших осіб разом з об`єктом, для розміщення якого він встановлений, або у випадках, визначених пунктами "а", "б", "г", "ґ", "д", "е" статті 99 цього Кодексу, - у разі переходу права власності, користування земельною ділянкою, для доступу, обслуговування та провадження іншої діяльності, щодо якої він був встановлений.

Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

Статтею 102 ЗК України передбачено, що дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках:

а) поєднання в одній особі суб`єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки;

б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;

в) рішення суду про скасування земельного сервітуту;

г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;

ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;

д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:

а) припинення підстав його встановлення;

б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Відповідно до частини першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Аналогічна вимога закладена в статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка зазначає, що державній реєстрації прав підлягає право користування (сервітут).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з умовами договору про право користування земельною ділянкою (договору сервітуту) від 12 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , містить умову за якою цей договір припиняється у разі припинення права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку п. 6.5.6.

Але у даній редакції зазначений пункт договору суперечить частині першій статті 101 Земельного кодексу України, оскільки умови припинення дії земельного сервітуту визначені статтею 102 ЗК України та не передбачають припинення сервітуту у разі припинення права власності на земельну ділянку попереднього власника.

Оскільки такий пункт суперечить закону і відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України є недійсним, то підстав для припинення договору сервітуту не має, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що рішення державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюна Д.С. № 60625731 від 28 вересня 2021 року про припинення дії вказаного договору сервітуту протиричить вимогам закону.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, щодо умов договору про припинення його дії у разі переходу права власності на земельну ділянку щодо якої встановлено сервітут, не відповідають вимогам закону, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Анзійчука Андрія Івановича - представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2023 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді С.Г. Музичко

Л.П. Сушко