ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/16887/22 пров. № А/857/10809/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді:                                             Кухтея Р.В.

суддів :                                                            Носа С.П., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання :          Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ОККО-ДРАЙВ” та Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Морською Г.М., час ухвалення рішення 10 год 57 хв у м. Львові, повний текст судового рішення складено 23 травня 2023 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОККО-ДРАЙВ” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОККО-ДРАЙВ” до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,

                                                       в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби, контролюючий орган, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОККО-ДРАЙВ” (далі – ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ”, Товариство, відповідач), в якому просило стягнути з Товариства до Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції в розмірі 2911258,14 грн, відповідно до рішення №41 від 14.07.2022 про їх застосування за порушення законодавства про ціни і ціноутворення.

Позовна заява мотивована тим, що за результатами проведеної за дорученням Прем`єр-Міністра України та погодженням Держпродспоживслужби позапланової перевірки, предметом якої було дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, було складено акт №530 від 27.06.2022, яким встановлено, що ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” взагалі не здійснювало декларування зміни роздрібних цін на товари, що мають істотну соціальну значущість. За результатами проведеного позапланового заходу ГУ Держпродспоживслужби було видано припис про виконання законних вимог щодо усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та 14.07.2022 прийнято рішення за №41, яким за порушення Товариством п.2 ч.1 ст.13, п.1 ч.1 ст.20 Закону України “Про ціни і ціноутворення” №5007-VI від 21.06.2012 (далі - Закон №5007, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), було вирішено застосувати адміністративно-господарські санкції у вигляді вилучення необґрунтованої виручки та накладення штрафу у розмірі 100% вуд суми такої виручки.

04.01.2023 ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” пред`явило зустрічний позов до ГУ Держпродспоживслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення контролюючого органу №41 від 14.07.2022 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення.

Зустрічний позов мотивований тим, що контролюючим органом за результатами проведеного позапланового заходу не було встановлено порушень Товариством вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. При цьому, вказує на неможливість порушення вимог законодавства щодо формування ціни при застосуванні такого способу державного регулювання як декларування зміни ціни, оскільки воно полягає в інформуванні про наміри встановлення та застосування ціни, відмінної від поточної. тобто, на момент повідомлення ціна є сформованою. Звертає увагу на порушення контролюючим органом вимог щодо обґрунтованості прийнятого ним рішення. Також вказує на відсутність передбаченої законодавством відповідальності за недекларування зміни ціни.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 зустрічний позов Товариства було прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” зазначає, що до висновків про те, що декларування зміни ціни є невід`ємною частиною процесу формування, встановлення та застосування таких цін, суду першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права. Діючим нормами законодавства про ціни і ціноутворення не визначено, що реалізація товарів без декларування зміни ціни є порушенням вимог щодо формування, встановлення та застосування державного регулювання цін, а також не передбачено відповідальність за реалізацію пального без попереднього декларування зміни його ціни. Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ГУ Держпродспоживслужби правомірно під час обрахунку необгрунтовано отриманої виручки застосував ціну станом на 12.05.2021, оскільки роздрібна ціна пального станом на цю дату взята контролюючим органом для порівняння не відповідає жодній з тих, які передбачені п.3 Порядку №341, оскільки не ціною на дату набрання чинності цим Порядком або попередньо задекларованою роздрібною ціною. Просило змінити оскаржуване рішення в частині мотивів задоволення зустрічного позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ГУ Держпродспоживслужби вказує на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у прийнятті зустрічної позовної заяви поза межами встановлених КАС України строків її пред`явлення. Зазначає, що чинним законодавством України встановлено обов`язок декларування зміни роздрібних цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, і товари протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVІD- 19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, зокрема бензину марки А-92, бензину марки А-95 та дизельного пального, якщо роздрібну ціну на такий товар збільшено на 5 відсотків і вище, порівняно з роздрібною ціною на дату набрання чинності постановою КМУ №341 від 22.04.2020 або з попередньо задекларованою роздрібною ціною. Проте, ТзОВ «Окко-Драйв» взагалі не здійснювалось декларування зміни роздрібних цін на дизельне пальне та бензин А-95, відповідно до Порядку декларування зміни роздрібних цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, і товари протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою КМУ № 341 від 22.04.2020, у тому числі і на АЗС №ОД18 ТзОВ «Окко-Драйв» за місцем здійснення господарської діяльності: м. Одеса, узвіз Маринеско, буд.8. Оскільки ТзОВ «Окко-Драйв»  взагалі не здійснювалось декларування, тому у відповідності до п.3 Порядку, під час перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області досліджувалось питання дотримання товариством порядку декларування зміни роздрібних цін на бензин А-92, А-95 та дизельне паливо з 12.05.2021  за період з 20.05.2022 по 14.06.2022.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача за первісним позовом просить залишити апеляційну скаргу Товариства без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача за зустрічним позовом просить залишити апеляційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача за первісним позовом - Волчкової А., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства, представника відповідача за первісним позовом - Лемішка І.П., який підтримав апеляційну скаргу ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги контролюючого органу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” задовольнити повністю, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що на підставі наказу ГУ Держпродспоживслужби “Про проведення позапланової перевірки” №833 від 14.06.2022 та направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №730 від 14.06.2022, посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби у період з 14.06.2022 по 27.06.2022 було проведено позапланову перевірку ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” за місцем здійснення господарської діяльності АЗК - м. Одеса, Приморський район, узвіз Маринеско, буд.8.

Позапланова перевірка ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” була проведена на підставі доручення Прем`єр-міністра України №11381/0/1-22 від 08.05.2022 та погодження Держпродспоживслужби №15.2.2-7/4861 від 08.05.2022 на проведення ГУ Держпродспоживслужби позапланових заходів державного нагляду (контролю) з питань дотримання суб`єктами господарювання на роздрібному ринку пального вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Предмет перевірки : дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

27.06.2022 було складено акт за результатами проведення позапланової перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін №530, відповідно якого встановлено, що на момент перевірки АЗС №ОД18 TзOB “ОККО-ДРАЙВ” за місцем здійснення господарської діяльності : м. Одеса, узвіз Маринеско, буд.8 здійснювало реалізацію пального (бензин автомобільний А-95 та дизпаливо). Під час перевірки були переглянуті первинні документи - касові “Z-звіти” за період з 08.05.2022 по 14.06.2022.

За результатами позапланової перевірки встановлено, що ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” взагалі не здійснювалось декларування зміни роздрібних цін на дизельне пальне та бензин А-95, відповідно до Порядку декларування зміни роздрібних цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, і товари протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №341 від 22.04.2020 (далі - Порядок №341, Постанова №341), у тому числі на АЗС №ОД18 ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” за місцем здійснення господарської діяльності : м. Одеса, узвіз Маринеско, буд.8.

У результаті допущених порушень АЗС №ОД 18 ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” за місцем здійснення господарської діяльності : м. Одеса, узвіз Маринеско, буд.8, з урахуванням обсягу реалізованого пального була необґрунтовано одержана додаткова виручка в сумі 1455629,07 грн. Один примірник акту був вручений менеджеру (управителю) (супервайзеру) Тадіян Н.П. 27.06.2022.

01.07.2022 ГУ Держпродспоживслужби було видано припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін №131, відповідно до якого від ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” вимагалось в термін до року здійснити декларування зміни роздрібних цін на дизельне пальне та бензин А-95 відповідно до Порядку №341.

14.07.2022 ГУ Держпродспоживслужби було прийнято оспорюване рішення, яким до ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” за порушення вимог п.2 ч.1 ст.13, п.1 ч.1 ст.20 Закону №5007 та Постанови №341, вирішено застосувати наступні адміністративно-господарські санкції, зокрема, вилучити необгрунтовано одержану виручку в сумі 1455629,07 грн до державного бюджету та застосувати до Товариства штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки, що становить 1455629,07 грн, який підлягає сплаті в дохід державного бюджету Одеської міської територіальної громади.

14.07.2022 на адресу ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” засобами поштового зв`язку було направлено оспорюване рішення, яке було отримане Товариством 02.08.2022.

Спір між сторонами стосується правомірності вищевказаного рішення.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи вимоги за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ Держпродспоживслужби під час обрахунку необгрунтовано отриманої Товариством виручки, були допущені суттєві помилки у визначенні ціни реалізованого товару, що призвело до неправильного обрахунку суми штрафної санкції. При цьому, суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.06.2020 по справі №817/1785/17, відповідно до якої встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому. Суд також врахував, що надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру штрафної санкції, нарахованої контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення суми штрафної санкції. Суд досліджує виключно прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності закону. Разом з тим, суд першої інстанції вважав необґрунтованими доводи позивача про відсутність у Законі №5007 відповідальності за недекларування зміни ціни та вказав, що декларування зміни ціни на паливо є невід`ємною частиною процесу формування, встановлення та застосування таких цін. Також суд не взяв до уваги позицію позивача, що під час обрахунку суми необгрунтовано отриманої виручки, ГУ Держпродспоживслужби застосувало ціну реалізації товару станом на 12.05.2021, оскільки Товариством взагалі не здійснювалось декларування зміни роздрібних цін, що свідчить про правомірність обрахунку необгрунтовано отриманої виручки відповідно до п.3 Порядку №341 із застосуванням ціни станом на 12.05.2021. Суд вважав помилковим посилання ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” на недотримання ГУ Держпродспоживслужби доручення Прем`єр-міністра України №11381/0/1-22 від 08.05.2022, оскільки з додатку до акту перевірки слідує, що період обрахунку необгрунтовано отриманої Товариством виручки 24.05.2022-11.06.2022, тобто після 20.05.2022.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади цінової політики визначає Закон №5007, який регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №5007, уповноважені органи мають право проводити у суб`єктів господарювання в встановленому порядку планові та позапланові перевірки, зокрема, достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №667 від 02.09.2015 (далі - Положення №667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та яка реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, та зокрема, з контролю за цінами.

Згідно п.п.1, 2 п.3 Положення №667, одним із завдань Держпродспоживслужби є реалізація державної політики з контролю за цінами та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Пунктом 7 Положення №667 визначено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до Положення про ГУ Держпродспоживслужби, затвердженого наказом Держпродспоживслужби №159 від 24.02.2020, ГУ відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

Таким чином, ГУ Держпродспоживслужби є територіальним органом виконавчої влади, уповноваженим здійснювати державний нагляд у спосіб проведення планових та позапланових перевірок щодо дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства стосовно формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Згідно ст.13 Закону №5007, державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом : 1) установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Пунктом 3 Порядку №341 передбачено, що декларування зміни роздрібних цін на товари здійснюється суб`єктом господарювання щодо об`єкта (закладу) роздрібної торгівлі у разі збільшення роздрібної ціни на товар, що реалізується таким об`єктом (закладом), порівняно з роздрібною ціною на дату набрання чинності постановою КМУ №341 від 22.04.2020 або з попередньо задекларованою роздрібною ціною (крім випадків збільшення ціни внаслідок закінчення строку дії знижки або зменшення ціни): на 15 відсотків і більше - за 30 днів до початку застосування роздрібної ціни, яка декларується, без урахування дня декларування; на 10 відсотків і більше, але менше ніж 15 відсотків, - за 14 днів до початку застосування роздрібної ціни, яка декларується, без урахування дня декларування; на 5 відсотків і більше, але менше ніж 10 відсотків, - за три дні до початку застосування роздрібної ціни, яка декларується, без урахування дня декларування.

Постановою КМУ №450 від 21.03.2021 “Про внесення змін до Постанови №341” було доповнено перелік товарів бензином та дизельним пальним та пункт 3 Порядку доповнено абзацом такого змісту : ”Декларування зміни роздрібних цін на бензини марки А-92 та А-95 і дизельне пальне здійснюється суб`єктом господарювання щодо об`єкта (закладу) роздрібної торгівлі у разі збільшення роздрібної ціни товару на 1 відсоток і більше порівняно з роздрібною ціною на момент декларування за 20 днів до початку застосування роздрібної ціни, яка декларується, без урахування дня декларування”. Вказана постанова набрала чинності 12.05.2021.

Постановою КМУ №474 від 14.05.2021 “Про внесення змін до постанов КМУ №341 від 22.04.2020, №1236 від 09.12.2020, абзац п`ятий пункту 3 Порядку виключено. Доповнено постанову КМУ №1236 від 09.12.2020 пунктом 41-4 такого змісту : Установити на період дії карантину граничний рівень торговельної надбавки в розмірі : не більше 7 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра дизельного палива; не більше 5 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензинів автомобільних.

Середня вартість 1 літра дизельного палива ULSD 10 ppm та бензинів автомобільних GASOLINE 10 ppm визначається Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства на підставі розрахунків акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, проведених з урахуванням відповідних даних міжнародного інформаційного агентства Platts CIF NWE за попередні 10 днів, розрахункових коефіцієнтів 0,825 кг/літр та 0,745 кг/літр відповідно, сум митних платежів (акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) та щоденного офіційного курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком у відповідному періоді. Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України подає зазначені розрахунки Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства щомісяця до 1, 11 і 21 числа.

Інформація про середню вартість 1 літра дизельного палива та бензинів автомобільних оприлюднюється на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства щомісяця до 3, 13 і 23 числа.

Судом першої інстанції, при розрахунку “економічно обґрунтованої ціни” ГУ Держпродспоживслужби не взято до уваги, що з 14.05.2021 по 20.05.2022 було встановлено інший спосіб державного регулювання цін на бензин та дизельне пальне застосування формули розрахунку та граничної надбавки.

Колегія суддів зазначає, що проведеною перевіркою не було встановлено порушення Товариством порядку декларування у період з 12.05.2021 по 13.05.2021, як не встановлено факту завищення граничного рівня торгової надбавки ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” при формуванні цін у період з 14.05.2021 по 20.05.2022 на бензини та дизельне паливо.

З матеріалів справи видно, що розпорядженням №0000000150 про зміну ціни від 18.05.2022 ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” встановило з 00 год 01 хв 19.05.2022 на АЗС (адреса : м. Одеса, узвіз Маринеско, 8) наступні ціни : паливо дизельне ДП-Л-Євро5- ВО 42,31 грн, бензин автомобільний А-95 Євро5-ЕО 39,86 грн.

Вказані ціни було сформовано під час дії державного регулювання цін шляхом встановлення граничного розміру торговельної надбавки та формули розрахунку середньої вартості бензинів та дизельного палива.

При цьому, порушень у формуванні зазначених цін при перевірці ГУ Держпродспоживслужби не виявило.

У додатку до акту перевірки (розрахунку додаткової виручки по АЗС  ОД18 ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” за період з 20.05.2022 по 13.06.2022 (м. Одеса, узвіз Маринеско, 8) “економічно обґрунтовану ціну” за 1 літр, згідно якої повинна бути реалізація в період 20.05.2022 по 13.06.2022 : паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО 31,49 грн, бензин автомобільний А-95 Євро5-ЕО 33,59 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає слушними доводи скаржника про те, що ціни на бензин та дизельне пальне, визначені ГУ Держпродспоживслужби при проведенні перевірки як “економічно обгрунтовані ціни” є нижчими на паливо дизельне на 10,82 грн, а на бензин А-95 на 6,27 грн, ніж встановлені з 19.05.2022 Товариством з дотриманням вимог пункту 41- 4 Постанови №1236.

Більше того, колегія суддів враховує розміщення позивачем 23.02.2023 на офіційному веб-сайті Міністерства економіки 14.05.2022 об 11 год 49 хв повідомлення, яким було оприлюднено середню вартість 1 літра дизельного палива ULSD 10 пропроміле та бензинів автомобільних GASOLINE 10 пропроміле (станом на 12.05.2022) та визначено середню вартість 1 літра дизельного палива ULSD 10 ppm, яка становить 35,31 грн та 1 літра бензинів автомобільних GASOLINE 10 ppm, яка становить 33,36 грн.

З наведеного видно, що визначені відповідачем ціни як “економічно обґрунтовані” є нижчими ніж середні ціни визначені державою, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні оскаржуваного рішення.

Стосовно доводів ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ” про відсутність відповідальності за недекларування зміни ціни, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.16 Закону №5007, повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської господарської діяльності” №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон №877) та іншими законами.

Частиною сьомою статті 7 Закону №877 передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.          

За змістом статтею 8 та 9 статті 7 Закону №877, припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства, який не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов`язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки, яке видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) та може передбачати застосування до суб`єкта господарювання санкцій, передбачених законом.

Отже, відмінність вищевказаних розпорядчих документів полягає у можливості або її відсутності застосувати до суб`єкта господарювання передбачені законом санкції.

При цьому, у спірному випадку було складено саме припис, який містить обов`язкову для виконання у визначені строки письмову вимогу посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства та не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання.

Крім того, стаття 1 Закону №5007 містить визначення термінів, які вживаються у ньому, зокрема, встановлення ціни - затвердження (фіксація) рівня ціни; декларування зміни ціни та/або реєстрація ціни - інформування суб`єктом господарювання у встановленому порядку органів державного регулювання і контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення про наміри встановлення та застосування ціни, відмінної від поточної; застосування ціни - продаж (реалізація) товару за встановленою ціною; формування ціни - механізм визначення рівня ціни товару.

Статтею 20 Закону №5007 передбачені адміністративно-господарські санкції, які застосовуються до суб`єктів господарювання за порушення законодавства про ціни і ціноутворення, а саме : 1) порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки; 2) стягнення плати за товари, які згідно із законодавством надаються безоплатно, - штраф у розмірі 100 відсотків вартості проданих (реалізованих) товарів; 3) надання уповноваженим органам недостовірних відомостей - штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 4) невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вищевказана норма Закону №5007 містить чітке визначення відповідальності саме за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та не містить посилання на вчинення інших порушень у сфері регулювання цін, до яких можна віднести і недекларування зміни ціни.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що декларування зміни ціни на паливо є невід`ємною частиною процесу формування, встановлення та застосування таких цін, колегія суддів вважає, що до таких суд дійшов з неправильним трактуванням доводів Товариства, оскільки як зазначалось вище, Закон №5007 містить окреме визначення термінів, які застосовуються у ньому та не передбачає відповідальність за вчинення інших порушень у сфері регулювання цін.

Аналіз приведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що у даному випадку Товариство може нести відповідальність лише у разі невиконання припису контролюючого органу, оскільки з урахуванням тих вимог, які ставляться контролюючим органом до ТзОВ “ОККО-ДРАЙВ”, Законом №5007 передбачено відповідальність за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, поряд з якими поняття “декларування зміни ціни та/або реєстрація ціни” у статті 1 цього Закону має окреме та самостійне за змістом визначення поняття “декларування зміни ціни та/або реєстрація ціни”.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерела права.

У контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенції, яка захищає право особи на справедливий суд.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ “Христов проти України” від 19.02.2009, заява №24465/04, Суд дійшов висновку, що “право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав”.

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що зазначена стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Крім цього, цей принцип є одним з визначальних принципів “доброго врядування” і “належної адміністрації” (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до “якості” закону).

Зокрема, у справі “Олександр Волков проти України” від 09.01.2013 (заява №21722/11), порушення принципу юридичної визначеності було констатоване ЄСПЛ з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог “якості закону” при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Аналізуючи дотримання вимог “якості закону”, ЄСПЛ зазначив, що відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.

Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (рішення від 21.10.2010 у справі ““Дія-97” проти України”, заява №19164/04, п.47, з подальшими посиланнями).

Отже, суд наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 по справі №826/16495/17 зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення з достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

На думку колегії суддів, вищевказане може свідчити або упущення відображення такого речення у приведеній нормі Закону №5007 або про віднесення спірного випадку до ситуації, коли мав би бути застосований пункт 4 частини першої статті 20 Закону №5007.

Однак, будь якому з наведених випадків, враховуючи практику ЄСПЛ, позивач мав би передбачати ситуацію, за якої встановлено відповідальність у разі порушення певних норм, і за таких умов він би діяв не всупереч ним.  

З огляду на вищевикладені мотиви, висновки суду першої інстанції стосовно того, що декларування зміни ціни на паливо є невід`ємною частиною формування, встановлення та застосування таких цін, колегією суду відхиляються, як такі, що не узгоджуються з підставами заявленого позову в цій частині.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України” (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Згідно ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні первісного позову та задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

                                                  п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОККО-ДРАЙВ” задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року по справі №380/16887/22 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОККО-ДРАЙВ” про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити повністю, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ОККО-ДРАЙВ” до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №41 від 14 липня 2022 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОККО-ДРАЙВ” адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді С. П. Нос

Н. В. Ільчишин

Повне судове рішення складено 06.11.2023