Справа № 175/5211/23

Провадження № 1-кп/175/257/23

2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2023 року                                смт Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

за участю захисника: адвоката ОСОБА_4

за участю обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 62023050010002935 за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, стрільця-помічника гранатометника 1 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, маючого професійно-технічну освіту, не одруженого,

обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє і дотепер.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 липня 2023 року № 196 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Однак, 07 серпня 2023 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин, солдат ОСОБА_5 , знаходячись за місцем тимчасового розташування запасного командного пункту НОМЕР_2 окремої аеромобільної бригади військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, порушуючи установлений порядок підлеглості, відкрито відмовився виконати наказ начальника – заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 , який був виданий на підставі бойового розпорядження командира НОМЕР_3 аемб НОМЕР_2 оаембр КСП – Ямпіль від 07 серпня 2023 року № 6626/5р, про необхідність за сигналом «ОХОТА-777» здійснити переміщення за маршрутом Краматорськ – Ямпіль і до 12 години 30 хвилин 07 серпня 2023 року зосередитись в районі ксп 2 аемр, у подальшому виконувати задачі у складі штатного підрозділу, 2 аеромобільна рота зосереджена в Ямполі ( НОМЕР_4 ), діє в складі 1 аеромобільного батальйону з задачею загальновійськовий резерв командира НОМЕР_5 одшбр в готовності до виконання раптово-виникаючих завдань в смузі оборони 95 одшбр та 42 омбр.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону у військовому званні – солдат, в порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, 07 серпня 2023 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин, вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 402 КК України як непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Під час підготовчого провадження між прокурором та обвинуваченим за участю захисника укладена угода про визнання винуватості від 18 вересня 2023 року, відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Відповідно до умов наданої угоди, прокурор та обвинувачений уклали цю угоду про визнання винуватості, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 402 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для цього кримінального провадження, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України. Сторони узгодили призначення покарання обвинуваченому за ч. 4 ст. 402 КК України у виді п`яти років позбавлення волі. В угоді передбачені та роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, визнав повністю та підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_4 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена сторонами добровільно, за безпосередньої участі захисника, тому просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Судом з`ясовано, що обвинувачений повністю розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд, вивчивши угоду про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 402 КК України кваліфіковано правильно, це кримінальне правопорушення згідно з положеннями ст. 12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення та може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Будь-яких перешкод для укладення та затвердження угоди судом не встановлено, матеріали провадження, які надані суду, таких відомостей не містять.

Суд не досліджує докази у цьому провадженні, оскільки вирок ухвалюється в особливому порядку кримінального провадження, передбаченому положеннями Глави 35 КПК України.

ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

ІV. Мотиви призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце мешкання, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується задовільно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини, які пом`якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Тому обвинуваченому необхідно призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді п`яти років позбавлення волі. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Під час досудового розслідування обвинуваченому був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому ухвалою суду був продовжений. При цьому жодних обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити той самий – тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 18 вересня 2023 року, укладену між прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винним за ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичної затримки з 11 години 00 хвилин 07 серпня 2023 року.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити той самий – тримання під вартою.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: