ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
РІШЕННЯ
Іменем України
07.05.2009 | Справа №2-18/827-2009 |
За позовом – Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда», с. Октябрь, Джанкойський р-н (вул. Кірова, 30, с. Октябрь, Джанкойський р-н, 96176)
До відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034).
Про визнання не підлягаючими сплаті рахунків та спонукання до списання заборгованості.
Суддя І.К. Осоченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – не з’явився
Від відповідача – Дяченко Т.В. – ю/к, лов. Від 05.01.2009 р.
СУТЬ СПОРУ: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надежда» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (далі - відповідач), в якій просить суд визнати не підлягаючим сплаті рахунок № 330/066/0506Ш від 23.05.2006 року на суму 44954, 91 грн. та спонукати відповідача до списання даної суми заборгованості позивача.
У процесі розгляду справи позивач надав Заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд визнати не підлягаючими оплаті рахунки ВАТ «Крименерго» № 330/066/0506Ш від 23.05.2006 року на оплату 44954,91 грн., № 330/066/0108Ш від 23.01.2008 року на оплату 83127,36 грн., а також зобов’язати відповідача списати заборгованості позивача у сумах 44954,91 грн. та 83127,36грн.
Судом дана Заява позивача була прийнята до свого розгляду.
Позовні вимоги позивача в цілому мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір про постачання електроенергії № 330/066 від 24.10.2002 року, згідно з умовами якого відповідач був зобов’язаний постачати електроенергію на об’єкти позивача.
20.04.2006 року під час технічного огляду приборів обліку електроенергії, представниками відповідача було складено Акт про порушення Правил користування електричною енергією № 7312, згідно з яким позивач повинен сплатити суму у розмірі 44 954,91 грн.
12.01.2008 року під час технічного огляду приборів обліку електроенергії, представниками відповідача було складено Акт про порушення Правил користування електричною енергією № 103271, згідно з яким позивач повинен сплатити суму заборгованості за недораховану електричну енергію у розмірі 83 127,36 грн.
Позивач вважає, що відповідач неправомірно нарахував зазначені суми по рахункам від 20.04.2006 року та від 12.01.2008 року, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач у своєму відзиві позов не визнав, пояснивши суду, що провадження по даній справі підлягає припиненню в з в’язку з тим, що позивач спонукає відповідача вчинити певні дії, які для ВАТ «Крименерго» не є обов’язковими, що суперечить положенням ст.. 14 Цивільного Кодексу України.
Строк розгляду даної справи судом продовжено ухвалою заступника голови господарського суду АР Крим від 13.04.2009 року у порядку, передбаченому статтею 69 ГПК України.
Слухання справи відкладалося, у справі з 27.04.2009 року по 07.05.2009 рогу судом оголошувалася перерва у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського Кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ч.2 ст. 275 Господарського Кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Як свідчать матеріали справи, між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Надежда» та Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» 28.04.2007 року укладено договір на поставку електричної енергії № 330/066.
У наступному 28.04.2004 року між сторонами по справі була підписана Додаткова Угода до Договору «Про постачання електричної енергії споживачу» № 330/066 про внесення змін до вказаного договору, яка є його невід ємною частиною.
08.04.2008 року між сторонами по справі була укладена ще одна Додаткова Угода № 1/202 до Договору № 330/066, згідно якої СТОВ «Надежда» як споживач прийняло на себе зобов’язання сплатити ВАТ «Крименерго» заборгованість по Актам порушення ПКЕЕ у розмірі 131810, 94 грн., реструктурізувавши дану заборгованість згідно доданого графіку на період квітень 2008 року - березень 2010 року.
Згідно з п. 8.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р., постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право, у тому числі на безперешкодний доступ (за пред'явленням службового посвідчення) до розрахункових засобів обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживачів, для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів обліку; на безперешкодний доступ (за пред'явленням службового посвідчення) до електричних установок споживача для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, контрольного огляду електричних мереж від межі балансової належності до точки обліку та технічної перевірки засобів обліку споживача відповідно до умов укладених договорів, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку та умов договору, виконання інших робіт відповідно до договору.
20.04.2006 р. відповідачем проведена перевірка технічного стану приборів звіту на об’єкті, який належить позивачеві, за наслідками якої був складений Акт № 7312 про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.
В акті № 7312 відповідачем зафіксовано, що користувач порушив Правила користування електричною електроенергією шляхом самовільного підключення до мереж «Крименерго».
Відповідно до п. 6.41 Правил користування електричної енергією, затверджених Постановою НКРЕ 31.07.96. № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005. № 910), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.2005. № 1399\11679) (далі Правила), у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії або передавальної організації порушень Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформлюється двосторонній акт порушень.
Крім того, відповідно до п.6.40 Правил на підставі акту про порушення ПКЕЕ, визначається обсяг неврахованої електроенергії, який нараховується згідно з Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не врахованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006. №563, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 р. № 782/12656 (далі Методика).
Згідно з п. 6.42 ПКЕЕ на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Комісією ВАТ “Крименерго” у складі трьох представників відповідача було розглянуто акт № 7312 про порушення Правил користування електроенергією.
За результатами розгляду акту складено протокол № 281 від 18.05.2006 р., який підписаний уповноваженою особою позивача.
У даному протоколі розраховано, що вартість недоотриманої електричної енергії становить 44954,91 грн.
Відповідачу було направлено рахунок № 330/066/0506Ш від 23.05.2006 року на оплату 44954,91 грн.
12.01.2008 р. відповідачем проведена перевірка технічного стану приборів звіту на об’єкті, який належить позивачеві, за наслідками якої був складений Акт № 103271 про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.
В акті № 103271 відповідачем зафіксовано, що користувач порушив Правила користування електричною електроенергією шляхом самовільного підключення до мереж «Крименерго» і без облікового споживання електричної енергії.
Комісією ВАТ “Крименерго” у складі трьох представників відповідача було розглянуто акт № 103271 про порушення Правил користування електроенергією.
За результатами розгляду акту складено протокол № 2030 від 21.01.2008 р.
У даному протоколі розраховано, що вартість недоотриманої електричної енергії становить 83127,36 грн.
Відповідачу було направлено рахунок № 330/066/0108Ш від 23.01.2008 року на оплату 83127,36 грн.
Вважаючи здійснене відповідачем нарахування вартості електроенергії неправомірним, позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати не підлягаючими оплаті рахунки ВАТ «Крименерго» № 330/066/0506Ш від 23.05.2006 року на оплату 44954,91 грн., № 330/066/0108Ш від 23.01.2008 року на оплату 83127,36 грн., а також зобов’язати відповідача списати заборгованості позивача у сумах 44954,91 грн. та 83127,36грн.
Виходячи з матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджуються матеріалами справи та нормами законодавства України, в зв’язку з чим задоволенню не підлягають у зв’язку з наступним:
За змістом ст..15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст. 16 ЦК України.
Частина 2 ст. 20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких передбачено ст..16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживача.
Тобто за змістом зазначеної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, зокрема, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов’язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Акт № 7312 та Протокол № 281, складений на його підставі, Акт № 103271 та Протокол № 22030, складений на його підставі, до таких актів НЕ ВІДНОСИТЬСЯ, оскільки не є обов’язковим до виконання ненормативними документами, а лише ФІКСАЦІЄЮ ПОРУШЕННЯ, яке було виявлене при проведенні перевірки дотримання позивачем Правил користування електричною енергією.
Такий оскаржуваний Акт може бути використаний як доказ у разі звернення ВАТ «Крименерго» з позовом до суду про стягнення з СТОВ «Надежда» с. Октябр заборгованості за невраховану електричну енергію і підлягає оцінці судом відповідно до вимог ст. 43 ГПК України.
Саме така правова позиція викладена і позивачем в мотивувальній частині свого позову, згідно якого позивач вірно посилається на Інформаційний Лист Вищого Господарського Суду України (але не п.5, а пункт 10) від 18.03.2008 року № 01-8/164, у якому роз’яснено, що у Постанові Верховного Суду України від 12.06.2007 року зі справи № 3/576н викладено правову позицію, згідно якої:
Рішення комісії постачальника електричної енергії та протокол, яким воно оформлене, за своїми ознаками не належить до актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов’язковий характер для учасників відповідних правовідносин; такі рішення та протокол є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією; зазначені акти можуть бути використані як докази у разі звернення ПОСТАЧАЛЬНИКА ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ з позовом до суду і підлягають оцінці останнім згідно з вимогами статті 43 ГПК України.
Отже, правова позиція Верховного Суду України полягає в тому, суд повинен дати правову оцінку рішенню комісії постачальника електричної енергії та протоколу, яким воно оформлене, саме у разі звернення постачальника електричної енергії - у даному випадку ВАТ «Крименерго» - з позовом до суду про стягнення з СТОВ «Надежда» вартості недорахованої електричної енергії.
Але, у межах даної справи, ВАТ «Крименерго» ні с первісним, ні з зустрічним позовом до суду про стягнення вартості недорахованої енергії з СТОВ «Надежда» нарахованої згідно Актів №7312 (а\с 11) та 103271 (а/с15) про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб та Протоколів, якими вони оформлені (а/с 12, 16), не зверталося.
У свою чергу, позивач самостійно виходить з позовом до ВАТ «Крименерго» та просить суд визнати не підлягаючими оплаті рахунків ВАТ «Крименерго» № 330/066/0506Ш від 23.05.2006 року на суму 44954,91 грн. та № 330/066/0108Ш від 23.01.2008 року на суму 83127,36 грн. та спонукати відповідача списати заборгованість СТОВ «Надежда» у розмірі 44954,91 грн. та 83127,36 грн.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що у даний час позивач безпідставно звернувся з даним позовом до суду та невірно обрав спосіб захисту свого, як він вважає, порушеного права, при цьому суд виходить з наступного:
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з’ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов’язку.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога про визнання не підлягаючими оплаті рахунків та зобов’язання відповідача списати суми заборгованості. Підставою позову є незаконність, на думку позивача, актів про порушення Правил користування електричною енергією, складених відповідачем 20.04.2006 року і 12.01.2008 року., та рішення комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 18.05.2006 року і 21.01.2008 року.
Але ця думка позивача не підтверджується ні якими документами, у тому числі, судовими рішеннями, у яких би судом була би дана правова оцінка Актам перевірки та Протоколам, складеним на їх підставі.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюванними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою –посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога – спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб’єктами правовідносин з приводу їх прав та обов’язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Проте заявлені у даній справі вимоги позивача суд вважає необґрунтованими, оскільки умовами укладеного між сторонами договору про поставку електричної енергії № 330/066 від 28.04.2004 р. та Правилами користування електричною енергією НЕ ВСТАНОВЛЕНО ОБОВ ЯЗКА ВІДПОВІДАЧА ВЧИНЯТИ БУДЬ-ЯКІ ДІЇ ЩОДО СПИСАННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ СПОЖИВАЧА.
Що стосується позовної вимоги визнати не підлягаючими оплаті рахунків, то суд вважає необхідним зауважити, що дійсно згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Даною правовою нормою передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Але такого способу захисту цивільного права - як визнати не підлягаючими оплаті рахунки діючим законодавством не передбачено.
Наведене свідчить про відсутність у позивача права вимагати від відповідача та суду вчинити такі дії, які не ґрунтується на матеріальних правовідносинах, що склалися між сторонами.
Відповідно до пункту 2 ст. 14 ЦК України, особа - в тому числі і відповідач - не може бути примушена до яких-небудь дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Суд зауважує, що пунктом 6 статті 6 ГК України встановлено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого управління, їх посадових осіб у господарські відносини.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 - пункт 3 - викладається правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способу захисту прав, суд ПОВИНЕН ВІДМОВИТИ В ПОЗОВІ, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
За вказаних обставин суд прийшов до висновку, що позивач в цілому не вірно обрав спосіб захисту своїх прав та інтересів, в зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог відмовляє.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України суд відносить на позивача.
Вступна та резолютивна частина рішення за згодою відповідача була оголошена у судовому засіданні 07.05.2009 року.
Повний текст рішення підписаний суддею 12.05.2009 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.