Суддя І інстанції- Бабенко С. С.

                                                                                      Суддя-доповідач - Малашкевич С. А.

 

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

Ухвала

Іменем України

 

«18» березня 2009 року                                                               справа № 2-а-292/08/0512

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

 

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Малашкевича С. А.

суддів              Геращенко І. В., Юрченко В. П.

 

при секретарі судового засідання  Літвіновій Л. О.

 

за участю представників сторін:

від позивача - не прибули

від відповідачів -  не прибули

 

розглянувши апеляційну скаргу	Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради
на постанову	Дзержинського міського суду Донецької області
від	20 листопада 2008 року
по адміністративній справі	№ 2-а-292/08
за позовом	ОСОБА_1
до	Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради
про	стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення,

           

         ВСТАНОВИЛА:    

 

            Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 20 листопада 2008 року задоволений частково позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради, внаслідок чого: визнана неправомірною відмова УПСЗН в виплаті позивачу недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки; стягнуто на користь позивача недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки в  сумі 3620 грн. В решті частині позовних вимог відмовлено.

            Не погодившись з судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказує на правомірність проведення виплат позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 р. р. в розмірах встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562).  Окрім того, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не застосував ст. 99 КАС України. До апеляційної скарги відповідачем додане клопотання про розгляд справи без участі його представника.

            Позивач, в письмових запереченнях на апеляційну скаргу, доводи останньої заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

            Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

             Апеляційним судом встановлено.

 Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, визнаний інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, отриманого під час ліквідації аварії.

            Позивачу фактично щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась наступним чином: за 2005 р. - 120 грн., за 2006 р. - 120 грн., за 2007 рік - 120 грн. відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.05 р. № 562.

Як вважає заявник скарги, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.           

 Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

            Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього  Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам ІІ групи 1 категорії - у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.

            Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на  відповідні роки, а не вказана Постанова КМУ.

Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.

Таким чином, діяльність відповідача щодо відмови в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірною. 

            Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2006 р., оскільки до теперішнього часу Конституційним Судом України не були визнані неконституційними п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, яким зупинялася дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік. Таким чином, відповідачем правомірно було виплачено позивачу допомогу на оздоровлення за 2006 рік в розмірі 120 грн., встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смерті.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на застосування у межах спірних відносин річного строку для звернення до суду, оскільки приписами ч. 2 ст. 99 КАС України, передбачено його застосування у випадку якщо законом не встановлено інше. Інше як свідчить аналіз даних норм не встановлено.

            Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

            Керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195,  196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 

У Х В А Л И Л А :

 

            Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 20.11.08 року  у справі № 2-а-292/08 - залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 20.11.08 року  у справі № 2-а-292/08 - залишити без змін.

            Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

 

          Головуючий                                                                                   С. А. Малашкевич

 

           Судді                                                                                              І. В. Геращенко

                                                                                                                   В. П. Юрченко

 

 

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                 С. А. Малашкевич