РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2023 року

м. Рівне

Справа № 563/1538/22

Провадження № 22-ц/4815/1031/23

Рівненський апеляційний суд:

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Боймиструк С.В.,

судді: Ковальчук Н.М., Хилевич С.В.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 22 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 лютого 2022 року на блокпості що знаходився на перехресті доріг Е40 та Т1812 (Федорівський поворот), житель громади ОСОБА_5 привселюдно, в присутності ОСОБА_6 та ще більш ніж десяти чоловік так званої «тероборони» називав позивача сепаратистом та погрожував ножем, також вимагав, щоб позивач не писав ніякі пости у Фейсбук і також, щоб нічого не писав про нього.

У той же день в обідню пору по АДРЕСА_1 біля будинку старости Світанівського округу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 нападав на нього, хапав за руки, при цьому викрикував «чого ти тут їздиш». Разом з сільською головою вони вимагали, щоб позивач їхав з Великомежиріцької громади до місця свої реєстрації в Одеську область. В присутності багатьох людей ОСОБА_4 почала розповідала людям, що він є заколотником, сепаратистом, ставить "мітки на дорогах громади", робив знімки блокпоста також казала всім присутнім, що позивача потрібно гнати звідси.  ОСОБА_8  також почав підбурювати людей, повідомивши неправдиву інформацію, що позивач знімає на телефон блокпости та присутніх там і знов вимагав, щоб позивач перестав писати пости у Фейсбук. Люди, почувши цю дезінформацію, почали підтримувати ідею, що із ним треба розправитись фізично. Саме в цей час туди під?їхало ще декілька машин, з яких вийшли люди, які вигукували про фізичну розправу над позивачем. Згодом один з них схопив позивача за шию та почав душити, вимагаючи, щоб він перестав писати пости у Фейсбук. В цей час ОСОБА_9 , відтягнув даного чоловіка. Сільська голова при цьому спостерігала за цим та посміхалась.

07.03.2022 року позивач їхав на своєму авто о 7:30 ранку на роботу в с. Симонів. Доїхавши до перехрестя доріг Е40 та Т 1812, де був влаштований блокпост Великомежиріцької громади, позивач зупинив своє авто для перевірки документів територіальною обороною з якими виник конфлікт.

Згодом на місце події приїхала голова Великомежиріцької сільської ради ОСОБА_4 безпідставно, в присутності ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ще більш ніж десяти чоловік тероборони, почала розповідати людям, що ОСОБА_1 ухиляється від мобілізації.

Позивач вважає, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, містить відомості, які не доведені в установленому законодавством України порядку, оскільки на даний час немає жодного підтвердження цим висловам. Отже, інформація створює негативну соціальну оцінку позивача для оточуючих стосовно його особистості, порушує його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації.

Просить суд визнати поширену інформацію ОСОБА_4 та ОСОБА_5 недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача; зобов`язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спростувати вищевказану недостовірну інформацію протягом трьох календарних днів з моменту набрання законної сили рішення суду шляхом вибачення та спростування зазначеної інформації у спосіб, який вона буда поширена, а саме особисто кожному з людей, серед яких вона була поширена або в присутності всіх одразу, а також стягнути на користь позивача з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 50000 гривень, а з ОСОБА_5 - 30 000 гривень.

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 22 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій вказує на порушення судом норм процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції протиправно не враховано показання свідка зі сторони позивача – ОСОБА_12 .

Вказує на наявність суперечностей в показаннях відповідачів і їх свідків. Так, твердження відповідачів, що на зустрічі 27.02.2023 року були присутні 4 особи ( ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 ) спростовуються показаннями свідка ОСОБА_7 , яка вказувала, що бачила натовп, всього 20 чоловік. Серед них голосно говорили ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вказані особи спокійно розмовляли, то натовп людей близько 20 осіб не зібралося б.

Також відповідачі зазначали що представників тероборони на місці події 27.02.2022 не було.

Водночас, свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 підтвердили, що входили до складу тероборони та були присутні під час подій, що відбувалися біля будинку ОСОБА_7 .

Крім цього доводить, що показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 суперечать показанням ОСОБА_20 щодо подій на Федорівському повороті 27.02.2023 року зранку та по обіді, оскільки ОСОБА_18 та ОСОБА_21 повідомили, що події відбувались в різні дні, а ОСОБА_19 повідомив, що події відбувались в один і той самий день.

Стверджує, що всі свідки знаходяться в залежності від сільського голови – ОСОБА_4 , підтвердили, що були присутні під час ситуацій якій відбувались, однак зазначили суду, що нічого не чули.

Зазначає, що у всіх трьох епізодах позивач звертався до поліції, однак поліція не здійснювала жодних дій, тому позивач звернувся з цим позовом до суду.

З огляду на зазначене, апелянт вважає, що в даному випадку присутні всі складові юридичного складу правопорушення.

Просить скасувати рішення місцевого суду та задовольнити позовні вимоги.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у відзивах на апеляційну скаргу заперечують доводи апеляційної скарги, вказують на необґрунтованість позовних вимог. Просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.ст.32,34,68, Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 Постанови від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснює, що беручи до уваги положення ст.ст. 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно з ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена згідно частин 4, 7 ст. 277 ЦК України.

Згідно з ст. 201 ЦК України, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У Постанові ВП Верховного суду від 07.12.2021 року по справі № 905/902/20 зазначено наступне.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б)поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г)поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Поширенням інформації вважається опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що обов`язок довести, що інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина шоста статті 81 ЦПК України встановлює, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доводити так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який вірно вказав, що стороною позивача не доведено належними доказами свої вимоги про визнання інформації недостовірною, а тому у такому випадку не підлягають задоволенню і похідні вимоги.

Місцевий суд дослідив заяву ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції від 20 листопада 2021 року, яка була подана суду для підтвердження позовних вимог та дійшов правильного висновку, що вона не стосується предмету спору, який розглядає суд та за своїм змістом не може бути доказом досліджуваних обставин.

Також досліджено дві заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, що датовані 02 березня 2022 року та 15 березня 2022 року відповідно.

За своїм змістом вказані заяви є сформульованим позивачем довільним викладом подій, тобто не може розцінюватись як достовірний доказ.

При цьому відсутні будь-які відомості про те, що відповідачі перебувають у процесуальному статусі підозрюваного, обвинуваченого або засудженого в межах кримінального провадження.

Помилковим є твердження апелянта про неврахування судом показань свідка ОСОБА_12 , оскільки суд надав їм правильну оцінку.

Крім того показання одного з свідків не є достатнім доказом, а сама наявність конфлікту між сторонами не надає вагомих підстав для того щоб розцінювати позовні вимоги доведеними.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження факти порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту, а тому заявлені вимоги не є обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення судом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 22 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складений 02 листопада 2023 року.

Судді:                                                                        С.В. Боймиструк

                                                                               Н.М. Ковальчук

С.В. Хилевич