Справа № 629/5049/23

провадження № 1-кп/632/136/23

У Х В А Л А

02 листопада 2023 року місто Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого – ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , її представника - адвоката ОСОБА_8 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває наведене кримінальне провадження.

01 листопада 2023 року прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 діб.

В обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України, які є тяжкими злочинами, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Висунуте ОСОБА_4 обвинувачення ґрунтується на показаннях потерпілих, які були безпосередніми учасниками подій вчинених щодо них кримінальних правопорушень та свідків, даних, що триманні в результаті проведених слідчих дій.

Крім того, прокурор вказав, що підставою для продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , з урахуванням даних про його особу, який хоча й має постійне місце мешкання, однак не одружений, не працює, дітей та інших осіб на утриманні не має, тобто не має міцних соціальних зв`язків, є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих і свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, які ґрунтуються на тому, що ОСОБА_4 , раніше судимий, у тому числі і за вчинення аналогічного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Звільнився з місць позбавлення волі 27 січня 2023 році, однак вже 17 липня 2023 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких злочинів із застосуванням насильства.

Усвідомлюючи тяжкість покарання яке йому може бути призначене у разі визнання його винуватим ОСОБА_4 може переховуватися від суду.

Також з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків, які ще судом не допитані, схиляючи їх надати необхідні йому покази.

Крім того ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином – не з`являтися за викликом до суду.

Також прокурор зазначив, що на даний час ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування щодо ОСОБА_4 саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати.

На думку прокурора, виключно застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку та запобігання наведеним вище ризикам.

Внесення зазначеного клопотання обумовлено тим, що вказаний запобіжний захід щодо обвинуваченого був застосований по 05 листопада 2023 року включно.

У судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 законним і обґрунтованим.

Потерпілі та представник потерпілої ОСОБА_7 підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечував.

Також обвинувачений зазначив, що він має постійне місце мешкання, дві потерпілі особи із трьох допитані судом.

При цьому ОСОБА_4 заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу - на запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання також заперечувала, зазначивши, що ризики, на які посилається прокурор, достатніми доказами не доведені.

Разом із цим захисник заявила клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу – на цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд доходить наступного.

Статтею 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Частиною 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, поміж іншого, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Як вбачається зі ст. 194 КПК України, під час розгляду вказаного питання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені пунктами 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.

Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 липня 2023 року щодо ОСОБА_4 , був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави – по 11 вересня 2023 року включно, який в подальшому був продовжений до 05 листопада 2023 року.

Підставою для прийняття такого рішення стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень – тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, у тому числі, передбаченим пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище.

На даній стадії суд позбавлений можливості робити будь-які висновки щодо обґрунтованості підозри, оскільки з моменту надходження обвинувального акта до суду змінюється процесуальний статус підозрюваної особи на обвинуваченого (ч. 1, ч. 2 ст. 42 КПК України), і вказаній особі висувається обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).

У свою чергу, обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Так, відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» суд зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_4 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень – тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України – відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, на обґрунтування чого зібрані докази, про які йдеться в реєстрі матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню, який доданий до обвинувального акта, та дослідження яких розпочате судом.

Оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, суд, враховуючи викладене доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Вказане свідчить про те, що обвинувачений, який хоча і має місце проживання, однак не має стабільних джерел існування, міцних соціальних зв`язків, усвідомлюючи обсяг висунутого йому обвинувачення та покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, опинившись на волі, може залишити місце тимчасового проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

До того ж суд зазначає, що даний ризик, в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.

Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків (потерпілих) може бути визнано на початкових стадіях процесу.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими і свідками у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - надаються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. ст. 352, 353 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого і свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, те, що потерпіла ОСОБА_9 , яка згідно із обвинувальним актом, була безпосереднім учасником подій вчинення злочину щодо неї, судом не допитана, як і не допитані свідки у даному кримінальному провадженні, суд доходить висновку про існування ризику незаконного впливу на потерпілу і свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_4 , ступінь якого хоча не зменшився у зв`язку із допитом у суді потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв`язки, репутацію та майновий стан, у сукупності з обставинами інкримінованих йому кримінальних правопорушень, враховуючи те, що ОСОБА_4 раніше судимий, у тому числі і за вчинення аналогічного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, звільнився з місць позбавлення волі 27 січня 2023 році, однак вже 17 липня 2023 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких злочинів із застосуванням насильства, суд доходить висновку, що наведені обставини об`єктивно вказують на наявність ризику продовження ОСОБА_4 кримінально-протиправної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В обґрунтування існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором жодних об`єктивних даних суду не надано.

Враховуючи викладене, існування та вагомість доведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеристику кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , репутацію останнього, суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, та саме тільки такий запобіжний захід зможе запобігти цим ризикам.

За таких обставин суд доходить висновку про доцільність продовження строку дії застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які його характеризують, тяжкості злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, стану здоров`я, щодо якого на даний час у розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження про неможливість перебування вказаної особи під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

При цьому обставини, на які посилається сторона захисту у даному конкретному випадку, не є тими стримуючими факторами, які свідчать про те, що обвинуваченим не будуть чинитися перешкоди відправленню правосуддя, вчинятися кримінально-протиправні діяння та недостатньо свідчать про належне виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, у разі обрання щодо нього більш м`яких запобіжних заходів.

З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Крім того, згідно із сформованою практикою ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (справа «Летельє проти Франції»).

При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, зокрема обвинувачення у вчиненні злочинів на території міста Лозова, згідно із яким у всіх випадках напад був вчинений на осіб жіночої статі із застосуванням до них насильства, дані про потерпілих, на думку суду, у цій справі наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є досить вагомими і достатніми для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку, що клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу на інші більш м`які, не пов`язані з триманням під вартою та цілодобовий домашній арешт, задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , у тому числі із застосуванням насильства до потерпілих, даних про його особу, суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченому розмір застави в межах застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, 369 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 31 грудня 2023 року, включно, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - на запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» – для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя:ОСОБА_1