У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 642/2079/22

№ 1-кп/183/1146/23

02 листопада 2023 року колегія суддів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості по якому внесені 12.12.2022 року до ЄРДР за № 62022170020001211, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И ЛА :

Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, з тих підстав, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.

16.06.2022 року із дотриманням норм ст. ст. 40, 276-278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.

Відразу після повідомлення про підозру 16.06.2022 року о 10.18 годині із дотриманням ст. ст. 40, 104, 131,132, 208-211, 213, 615 КПК України ОСОБА_5 було затримано в порядку п.6 ч. 1 ст. 615 КПК України, а саме у разі введення воєнного стану виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Згідно відповідям на доручення на проведення слідчих дій встановлено, що ОСОБА_5 , будучи поліцейським, не доповів керівництву про своє місцеперебування, на опитування з використанням поліграфу не з`явився, переховувався, мобільні номери телефонів, якими користувався, вимкнув. Також встановлено, що ОСОБА_5 не має стійких родинний і соціальних зв`язків на підконтрольних Україні територіях, не має у власності об`єкти житла чи іншого нерухомого майна, відсутнє офіційне місце роботи та дохід, та може виїхати за межі Харківської області на тимчасово окуповані території або до рф з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, зокрема:

-протоколами допитів свідків;

-тимчасовий доступом до речей та документів у оператора мобільного зв`язку;

-відповіддю на запит з Міністерства оборони України.

-проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями.

-іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке відповідно до

ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину та карається караються позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.

13.05.2022 року у даному кримінальному провадженні за іншим епізодом злочинної діяльності було повідомлено про підозру ОСОБА_5

07.07.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави (справа №552/2300/22, провадження №1-кс/552/1364/22) продовжено строк досудового розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 62022170020000146 від 14.03.2022 року до 13.11.2022 року.

21.10.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави (справа №552/2300/22, провадження №1-кс/552/3001/22) продовжено строк досудового розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 62022170020000146 від 14.03.2022 року до дев`яти місяців, а саме до 13.02.2022 року.

20.06.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави (справа №552/2300/22, провадження №1-кс/552/1115/22) відносно підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжній захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» без визначення застави до 13.07.2022 року, тобто в межах строку досудового розслідування.

07.07.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави (справа №552/2300/22, провадження №1-кс/552/1420/22) продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 без визначення застави до 05.09.2022 року.

31.08.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави (справа №552/2300/22, провадження №1-кс/552/2169/22) продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 без визначення застави до 29.10.2022 року.

21.10.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави (справа №552/2300/22, провадження №1-кс/552/3000/22) продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 без визначення застави до 19.12.2022 року.

13.12.2022 року ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова (справа № 642/1822/22, провадження №1-кс/642/991/22) продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 без визначення застави до 13.02.2023 року.

13.01.2023 року ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова (справа № 642/2079/22, провадження №1-кп/642/7/23) продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 без визначення застави до 13.03.2023 року.

13.03.2023 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (справа № 642/2079/22, провадження №1-кп/183/1146/23) продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 без визначення застави до 10.05.2023 року включно.

04.05.2023 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (справа № 642/2079/22, провадження №1-кп/183/1146/23) продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 без визначення застави до 29.06.2023 року включно.

06.06.2023 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (справа № 642/2079/22, провадження №1-кп/183/1146/23) продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 без визначення застави до 20.07.2023 року включно.

06.09.2023 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (справа № 642/2079/22, провадження №1-кп/183/1146/23) продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 без визначення застави до 03.11.2023 року включно.

На даний час ризики, визначені в ухвалі слідчого судді від 06.09.2023 року про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - не зменшилися та не відпали.

Зокрема, встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України:

1.п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватися від органу досудового розслідування або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 перебував на тимчасово окупованій території, не має нерухомого майна, офіційного місця роботи та доходу, а тому не має стійких соціальних зв`язків, і відтак отримає умови, за яких зможе переховуватися від явки до суду в інших областях України, і на тимчасово окупованих територіях, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Вказані обставини створюють передумови уникнути обвинуваченому від кримінальної відповідальності переховуватися від суду.

2.п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 на час вчинення злочину обіймав посаду начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області та мав певний авторитет серед підлеглих, знайомий з усіма свідками по провадженню, тому ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх колег, здійснити вплив на свідків, можуть погрожувати їм, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

3.п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до закінчення судового розгляду. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування судового розгляду. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів тощо попередити інших осіб, в тому числі військових РФ, на вимогу яких останній агітував інших поліцейських до співпраці з окупантами, або передавати їм будь - яку інформацію, що може нашкодити суверенітетові і державній цілісності України.

Інші більш м`які запобіжні заходи неможливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 з наступних причин:

- особисте зобов`язання - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, та обрання такого запобіжного заходу може виразитися у перешкоджанні встановленню об`єктивної істини по даному кримінальному провадженні, повного, всебічного розслідування шляхом незаконного впливу на свідків, з метою уникнення покарання;

- особиста порука - на адресу прокуратури не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за обвинуваченого;

- домашній арешт - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що такий запобіжний захід не може забезпечити відсутності можливості впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні та переховування від суду, а також обвинувачений підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків, а нерухомого майна у власності ОСОБА_5 не має.

У разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість обвинуваченого свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.

З метою запобігання вищевказаним ризикам необхідно продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі обрання судом стосовно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі, останній зможе реалізувати дії, зазначені у п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, це може призвести до втрати доказів для доведення вини ОСОБА_5 в суді, що призведе до уникнення особою кримінальної відповідальності за скоєння особливо тяжкого злочину.

В свою чергу, це створить в очах суспільства уяву про безкарність, свавілля та неспроможність правоохоронних органів захистити пересічних громадян, а також може нашкодити суверенітетові і територіальній цілісності України.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1141, 2582585, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05.30 години 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 години 26.03.2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05.30 години 25.04.2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05.30 години 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який продовжено і триває й на теперішній час.

Враховуючи викладене, встановлено, що наявні вищевказані ризики не зменшились, а, також той факт, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тому наявна обґрунтована необхідність щодо продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-2585, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої ст. 176 КПК України (тримання під вартою).

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: переховуватися від суду , незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні , перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про необхідність продовження строку дії тримання під вартою.

На підставі вищевикладеного прокурор просить задовольнити клопотання.

Обвинувачений та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти клопотання прокурора.

Розглянувши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів дійшла до таких висновків.

У відповідності з ч. 3 ст. 331 КПК України, суд, незалежно від клопотань, зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою до спливу двомісячного строку застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На теперішній час розгляд кримінального провадження по суті не завершений.

В своєму клопотанні прокурор обґрунтував наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались при застосуванні та продовженні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Колегія суддів вважає, що вказані ризики продовжують існувати, оскільки стороною захисту не надано жодних доказів на спростування твердження прокурора про їх існування.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 колегія суддів враховує, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з огляду на тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі на строк від 15 років або довічного позбавлення волі, з конфіскацію майна, з метою подальшого виконання можливого винесеного відносно нього обвинувального вироку за вчинення вищевказаного злочину вбачається ризик того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності оскільки ОСОБА_5 перебував на тимчасово окупованій території, не має нерухомого майна, офіційного місця роботи та доходу, а тому не має стійких соціальних зв`язків.

Відповідно до наявності ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 на час вчинення злочину обіймав посаду начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області та мав певний авторитет серед підлеглих, знайомий з усіма свідками по провадженню, тому ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх колег, здійснити вплив на свідків, можуть погрожувати їм, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

Відповідно до наявності ризиків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до закінчення судового розгляду. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування судового розгляду. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів тощо попередити інших осіб, в тому числі військових РФ, на вимогу яких останній агітував інших поліцейських до співпраці з окупантами, або передавати їм будь - яку інформацію, що може нашкодити суверенітетові і державній цілісності України.

Колегія суддів при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оцінила в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 не одружений, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, ніде не працює, тому офіційні джерела доходів в нього відсутні; підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного законом до категорії тяжких, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.

Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_5 , ніж тримання під вартою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним застосувати обвинуваченому найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначеного раніше ризику.

Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ніж тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178 КПК України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Новомиколаївка Шевченківського району Харківської області, громадянину України, у вигляді тримання під вартою продовжити, строком до 21 грудня 2023 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3