Справа 705/4763/22

                                                                               2/693/281/23

У Х В А Л А

Іменем України

01.11.2023        року                                                         м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді                 Шимчика Р. В.,

за участю секретаря судового засідання Коломієць С.В.,        

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Жашків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Черкаський апеляційний суд,

ВСТАНОВИВ:

        ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Черкаський апеляційний суд.

        Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 року вищевказану справу передано для розгляду судді Шимчику Р.В..

       Ухвалою від 21.08.2023 року прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

13.10.2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Шимчика Р.В.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказала, що суддя Жашківського районного суду Черкаської області Шимчик Р.В. не може приймати участь у розгляді справи за наступних обставин.

Пунктом 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України передбачено підстави, згідно яких суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 4 ст. 39 ЦПК України встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Предмет розгляду цивільної справи №705/4763/22 пов`язаний зі цивільною справою № 705/2159/19.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 09.06.2022 р. задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Шимчика Р.В. у цивільній справі № 705/2159/19.

Крім того, суддею Шимчиком Р.В. задовольнялись відводи у інших справах за участі позивача та представника позивача за наявності підстав, визначених п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПКУ.

А тому, враховуючи ч.4. ст.39 ЦПК України, ОСОБА_1 вважає, що вона звільнена від доказування обставин п. 3 ч. 1 ст. 36 ЦПК України відносно неможливості забезпечити об`єктивний та неупереджений розгляд справи за участі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та судді Р.Шимчика.

Жашківський районний суд Черкаської області є судом першої інстанції в Черкаській області, судовий контроль за яким здійснюється Черкаським апеляційним судом, який є учасником даної справи.

З викладеного вбачаються однозначні підстави з боку судді Шимчика Р.В. щодо заявлення самовідводу від участі у розгляді даної справи, що станом на 12.10.2023р. не відбулось.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову.

Відповідно до ч. 5 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до усталеної практики ВП ВС, яка має своє відображення в ухвалі від 04.02.2020 р. щодо розгляду заяви про відвід судді у справі №908/137/18 Велика Палата Верховного Суду у складі 17 суддів зазначила наступне: «..для правової системи України, а також для того, щоби за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникли сумніви у неупередженості судді доповідача під час вирішення справи №908/137/18, Велика Палата Верховного Суду задовольняє клопотання про відвід судді-доповідача.

Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові №277/599/15-к 17.09.2019 р. будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Аналогічні правові висновки викладено в ухвалах про самовідвід судді ВС КЦС О.Ступак від 19.04.2023 р. та А.Олійник від 01.05.2023 р. у цивільній справі №705/2159/19.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість — іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя — ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Згідно з роз`ясненнями ЄСПЛ у справах «Мікаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти

Хорватії» в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом учасників цивільного процесу.

Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.

ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.

У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.

З огляду на вищевикладені обставини, позивач вважає за необхідне заявити відвід судді Жашківського районного суду Черкаської області Шимчику Р.В. з урахуванням існування істотних обставин, які свідчать про наявність підстав для відводу судді, а тому завідомо майбутнє рішення у справі в будь-якому випадку позивачем ставиться під сумнів.

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася по невідомих суду причинах.

У підготовче засідання представник позивача ОСОБА_4 не з`явилася по невідомих суду причинах.

У підготовче засідання представник відповідача - Державної казначейської служби -України Ярош С.В. не з`явився, при цьому до суду направив заяву про розгляду справи у його відсутності.

У підготовче засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Черкаського апеляційного суду – не з`явився по невідомих суду причинах.

Згідно ч.ч. 1, 2,3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 ЦПК України, якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

Вивчивши заяву про відвід судді, матеріали цивільної справи в розрізі вирішення питання про відвід судді, суд приходить до наступних висновків.

Із заяви про відвід судді вбачається, що підставою для відводу судді Шимчика Р.В. позивач вважає норми п. 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, відповідно до яких суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Позивач зазначає, що Черкаський апеляційний суд, який є стороною у справі, здійснює судовий контроль за Жашківським районним судом як судом першої інстанції.

Суд звертає увагу, що повноваження апеляційного суду визначені ст. 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», серед яких відсутній будь який контроль, зокрема судовий, судів першої інстанції.

Будь яких інших доказів, що суддя заінтересований у результаті розгляду справи, позивачем не наведено.

З урахуванням зазначеного, доводи заявника не знайшли підтвердження в ході розгляду клопотання про відвід судді.

Разом з тим, суд повинен зазначити, що довіра громадянина до суду є суб`єктивною обставиною, яку суд повинен всіляко підтримувати та підвищувати. Однією з мір такої підтримки є право сторони на заяву про недовіру судді. Суд зазначає, що довіра до судового рішення певної мірою залежить від довіри до судді.

Відповідно до статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.06 у справі «Білуга проти України», від 28.10.98 у справі «Ветштайн проти Швейцарії», тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

       Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суддя

                                               п о с т а н о в и в :

       Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Шимчика Р.В. у справі № 705/4763/22 - задовольнити.

Відвести суддю Жашківського районного суду Черкаської області Шимчика Романа Васильовича від розгляду цивільної справи № 705/4763/22, провадження № 2/693/281/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Черкаський апеляційний суд.

Цивільну справу №705/4763/22, провадження № 2/693/281/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Черкаський апеляційний суд передати до канцелярії суду для повторного розподілу між суддями в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

               Головуючий:                                                Роман Васильович Шимчик