КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.02.2009 № 2/144
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Рєпіної Л.О.
Синиці О.Ф.
при секретарі: Волуйко Т.В.
За участю представників:
Від позивача – Нікітіна А. С. – по довіреності.
Від відповідача – не з’явився.
Від третьої особи – Онопко В. О. – по довіреності.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області та Фермерського господарства (ФГ) “Лео і партнери”
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.10.2008
у справі № 2/144 (Михайлюк С.І.)
за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області
до Фермерське господарство "Лео і Партнери"
третя особа позивача Державне сільськогосподарське підприємство "Білики"
третя особа відповідача
про розірвання договору оренди
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 р. у справі № 2/144 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до ФГ “Лео і партнери”, за участю третьої особи – Державного сільськогосподарського підприємства “Білики” про розірвання договору оренди було задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач та відповідач звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області – залишити без змін рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 р. у справі № 2/144 в частині “Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 113-06, укладений 30.06.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець) та Приватним підприємством “Лео та партнери” (орендар), правонаступником якого є ФГ “Лео та партнери”, розірвати”, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 р. у справі № 2/144 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо вилучення у ФГ “Лео і партнери” орендованого майна на користь регіонального відділення та прийняти нове рішення, яким вилучити у ФГ “Лео і партнери” орендоване майно по договору оренди № 113-06 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.06.2006 р. на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, ФГ “Лео і партнери” – скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 р. у справі № 2/144 в частині розірвання договору оренди № 113-06 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.06.2006 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Чернігівській області в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважають, що рішення було прийняте по неповно з’ясованим обставинам, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу переглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги позивача та відповідача, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та третьої особи, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець) та приватним підприємством „Лео і партнери” (орендар) укладено та нотаріально посвідчено державним нотаріусом Козелецької районної державної нотаріальної контори договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 113-06, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно – групу інвентарних об’єктів, що включає 9 тваринницьких будівель загальною площею 9026,3 кв. м., яке розташовано за адресою: с. Білики, Козелецького р-ну, вул. Незалежності, 99 та знаходиться на балансі державного сільськогосподарського підприємства „Білики”, а саме:
- будівлю санпропускника „А” загальною площею 388,5 кв.м., вартістю 40890 грн.;
- будівлю амбулаторії „Б” загальною площею 190,9 кв.м., вартістю 20090 грн.;
- будівлю телятника „В” загальною площею 1223,8 кв. м. та тамбур „в” загальною площею 33,6 кв.м. – разом 1257,4 кв.м., вартістю 39310 грн.;
- будівлю телятника „Г” загальною площею 1223,8 кв.м. та тамбур „г” загальною площею 33,6 кв.м. – разом 1257,4 кв.м., вартістю 39310 грн.;
- будівлю телятника „Д” загальною площею 1049,8 кв. м. та тамбур „д” загальною площею 20,4 кв.м. – разом 1070,2 кв.м., вартістю 33110 грн.;
- будівлю родильного відділення „Е” загальною площею 1046,3 кв.м. та тамбури „е” загальною площею 33,8 кв.м і „е1” загальною площею 9,6 кв.м. - разом 1089,7 кв.м. вартістю 33375 грн.;
- будівлю кормокухні „З” загальною площею 476,2 кв.м., гараж „з1” загальною площею 253,3 кв.м., овочесховище „з2” загальною площею 449,7 кв.м. - разом 1179,2 кв.м., вартістю 32160 грн.;
- будівлю сіносховища „К” загальною площею 972,9 кв.м., вартістю 18195 грн.;
- будівлю корівника на 200 голів „П2” загальною площею 1529,1 кв.м. та тамбури: „п2” загальною площею 31,6 кв.м., „п3” загальною площею 18,0 кв.м., „п4” загальною площею 12,0 кв.м., „п5” загальною площею 17,2 кв.м. та приміщення щитової кімнати № 23 молочного блоку „П1” загальною площею 12,2 кв.м. - разом 1620,1 кв.м., вартістю 51000 грн.
Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна (п. 2.1.)
Передача майна в оренду здійснюється шляхом підписання акту прийому-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором та погодженням з балансоутримувачем (п.2.2.).
Акт приймання передачі майна підписаний сторонами та балансоутримувачем 30 червня 2006 р.
Згідно статуту, зареєстрованого Козелецькою райдержадміністрацією 17.11.2006 р, фермерське господарство „Лео і партнери” є правонаступником прав та обов’язків приватного підприємства „Лео і партнери”.
Пунктом 8.1. договору оренди № 113-06 від 30.06.2006 р. передбачено право орендодавця контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду. Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди. В силу ч. 2 ст. 2 цього Закону державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва – щодо державного майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно п. 9.4. договору оренди № 113-06 від 30.06.2006 р. у разі, якщо орендар користується майном, переданим йому в оренду, не за його призначенням або з порушенням умов цього договору, орендар має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Договором оренди № 113-06 від 30.06.2006 р. сторони визначили, що майно передається в оренду для здійснення діяльності з відгодівлі та вирощування свиней (п. 1.2.). Орендар зобов’язався використовувати майно відповідно до його призначення та умов цього договору (п. 5.1.).
11.07.2008 р. представниками позивача та управління агропромислового розвитку Козелецької райдержадміністрації складений акт перевірки виконання умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.06.2006 р. № 113-06, яким встановлено факт невикористання для здійснення діяльності з відгодівлі та вирощування свиней будівель санпропускника „А”, амбулаторії „Б”, телятників „В”, „Г”, „Д”, сіносховища „К”.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав доказів на підтвердження проведення профілактичних заходів та яких саме. Докази, які б вказували на використання відповідачем майна для здійснення діяльності з відгодівлі та вирощування свиней як на час перевірки, так і після 11.07.2008 р. відсутні. Довідка управління статистики у Козелецькому районі від 05.09.2008 р. № 348, якою підтверджується надання відповідачем звітів за ф. „ 24-сг „Звіт про рух худоби”, не вказує на вирощування відповідачем саме свиней та саме у приміщеннях, які орендуються.
Закон України „Про оренду державного та комунального майна” покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невикористання орендованого майна відповідачем для здійснення діяльності з відгодівлі та вирощування свиней вказує на те, що відповідач фактично користується майном всупереч договору та дає підстави стверджувати, що позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору (підвищення ефективності використання державного майна), а також про істотне порушення відповідачем договору. Тому заперечення відповідача у своїй апеляційній скарзі щодо такого висновку суду першої інстанції до уваги не приймаються.
Пунктом 5.5. договору оренди № 113-06 від 30.06.2006 р. передбачений обов’язок відповідача протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його балансову вартість, на користь орендодавця в порядку, визначеному законодавством, та надати до Регіонального відділення копію договору страхування та копію платіжного доручення про сплату страхового платежу; постійно, протягом дії договору оренди поновлювати договір страхування таким чином, щоб майно було застраховане на весь період дії договору оренди.
З акту перевірки вбачається, що орендоване майно застраховано згідно договору від 27.07.2006 р. № 003396502 та договору від 30.08.2007 р. № 0040373505 на суму 368,928 тис.грн., тоді як умовами договору передбачено страхування не менш як на балансову вартість; 30.08.2007 р. договір страхування було переукладено (договір № 0040373502), але на ту саму вартість, що і попередній договір.
Згідно договорів добровільного страхування майна № 0033963502 від 27.07.2006 р., № 0040373502 від 30.08.2007 р., що укладені між відповідачем та ЗАТ „Страхова група „ТАС”, страхова сума визначена в розмірі 368,928 тис.грн. Тобто відповідачем допущено невиконання зобов’язань за договором оренди щодо страхування орендованого майна не менш, ніж на його балансову вартість. За договором страхування від 29.08.2008 р. № 0011543 загальна страхова сума визначена в розмірі 368,928 тис.грн. Відповідно до умов додаткового договору від 02.10.2008 р. до договору № 0011543 загальна страхова сума складає 1552109,63 грн., яка відповідає балансовій. Однак, додаткова угода була укладена вже після здійснення позивачем волевиявлення на розірвання договору оренди шляхом звернення з позовною заявою до суду.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підставою для розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 113-06 від 30.06.2006 р. є користування відповідачем майном всупереч договору, позбавлення позивача значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору (істотне порушення відповідачем договору) та порушення умов договору щодо суми страхування майна. Посилання позивача на невиконання відповідачем зобов’язань щодо амортизаційних відрахувань та їх використання, протипожежної безпеки, здійснення капітального, поточного та ін. виду ремонтів орендованого майна, а також щодо виконання бізнес-плану обґрунтовано не були прийняті до уваги.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008 р. позовна вимога про повернення орендованого майна одночасно із задоволенням позовної вимоги про дострокове розірвання договору оренди можуть бути об’єднані в одній позовній заяві. Та обставина, що розірвання договору оренди і є підставою для повернення орендованого майна, такому об’єднанню не перешкоджає. Наведене підтверджується й положенням ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, якою встановлено обов’язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ (предмет оренди). Закон не вимагає від наймодавця (орендодавця) спочатку пред’явити наймачеві (орендареві) вимогу про розірвання договору найму, і лише після її задоволення – вимогу про повернення орендованого майна.
Таким чином, на думку судової колегії, вимога позивача щодо вилучення у ФГ “Лео і партнери” орендованого майна на користь Регіонального відділення та прийняти нове рішення, яким вилучити у ФГ “Лео і партнери” орендоване майно по договору оренди № 113-06 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.06.2006 р. на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області підлягає задоволенню, а суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що така вимога є передчасною.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 р. у справі № 2/144 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 р. у справі № 2/144 необхідно скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо вилучення у ФГ “Лео і партнери” орендованого майна на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області та прийняти нове рішення, яким вилучити у ФГ “Лео і партнери” орендоване майно по договору оренди № 113-06 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.06.2006 р. на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області. У задоволенні апеляційної скарги Фермерського господарства “Лео і партнери” на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 р. у справі № 2/144 необхідно відмовити.
Згідно п. 35 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 р. позивач звільнений від сплати державного мита. Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Отже, з Фермерського господарства “Лео і партнери” підлягає стягненню в доход бюджету суму державного мита у розмірі 42, 50 грн. за подання апеляційної скарги Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволені апеляційної скарги Фермерського господарства “Лео і партнери” на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 р. у справі № 2/144 – відмовити.
2. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 р. у справі № 2/144 – задовольнити.
3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 р. у справі № 2/144 – скасувати частково, а саме: в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо вилучення у Фермерського господарства “Лео і партнери” орендованого майна на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області.
Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Фермерського господарства “Лео і партнери” задовольнити повністю.
Зобов’язати Фермерське господарство “Лео і партнери” повернути орендоване майно по договору оренди № 113-06 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.06.2006 р. на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області.
В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2008 р. у справі № 2/144 залишити без змін.
4. Стягнути з Фермерського господарства “Лео і партнери” (17004, вул. 1 Травня, 25, с. Шами, Козелецького району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 32154677; р/р 26005052793020 в Печерській філії Приватбанку м. Києва, МФО 300711) в доход бюджету (УДК у Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, ГУДК України у м. Києві, р/р 31110095700011, код банку отримувача 820019) суму державного мита у розмірі 42, 50 грн. за подання апеляційної скарги.
5. Справу № 2/144 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Рєпіна Л.О.
Синиця О.Ф.
26.02.09 (відправлено)