145/1195/22

1-кп/145/80/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2023 р.                         смт. Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

                головуючого ОСОБА_1

               при  секретарі ОСОБА_2 ,       

                за участі прокурора ОСОБА_3 ,

                обвинуваченого ОСОБА_4 ,

                захисника ОСОБА_5

                потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по обвинувальному акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020080000220 від 19.07.2022 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,     

встановив:

На розгляді Тиврівського районного суду знаходиться обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

31.10.2023 року від прокурора Тиврівського відділу Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою на 60 днів, оскільки останній, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, який вчинено в період іспитового строку, може незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення подібного характеру, оскільки мова йде про особливо тяжкий злочин пов`язаний з нападом в тому числі на малолітню дитину зі сторони ОСОБА_4 , тобто наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження сроку тримання під вартою підтримав, з підстав викладених у ньому та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою, та та вважав, що ОСОБА_4 слід змінити запобіжний захід на домашній арешт з носінням засобів електронного контролю, оскільки на його думку відсутні ризики перераховані прокурором.

Обвинувачений ОСОБА_4 також заперечував щодо задоволення клопотання про продовження строку тримання його під вартою та підтримав думку свого захисника.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора та просила його задовольнити.

Заслухавши думку учасників даного кримінального провадження, вивчивши матеріали справи, суд враховує вимоги ст.178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Крім того, суд враховує вимоги ст.177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Також суд, приймає до уваги вимоги ст.5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі.

Обвинуваченому ОСОБА_4 обрано та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням ризиків, передбачених ст.177 КПК України, жодного доказу про зникнення цих ризиків суду не надано, тому на даний час підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому суд не вбачає. Посилання захисника на те, що вже допитано потерпілих судом до уваги не приймається, оскільки це не усуває ризику впливу з боку обвинуваченого на потерпілих, серед яких є малолітня дитина.

Отже, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує те, що останньому висунуте обвинувачення у вчиненні умисного, тяжкого злочину пов`язаного з нападом в тому числі на малолітню дитину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став і даний злочин вчинив в період іспитового строку, офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду. Термін тримання обвинуваченого під вартою спливає 09 листопада 2023 року. Розгляд справи не закінчено, та у справі не допитані всі свідки, оскільки стороною захисту було заявлено клопотання про допит свідка, що не виключає можливості тиску обвинуваченого на даного свідка, також, обвинувачений може іншим чином перешкоджати встановленню об`єктивної істини, вчинити інше кримінальне правопорушення, що і доводить існування ризиків у кримінальному провадженні, визначених ст. 177 КПК України.

У даному разі суд звертає увагу, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Реальне існування ризику обвинуваченого переховуватися від суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Так, встановлюючи існування ризику переховування ОСОБА_4 від суду, суд бере до уваги відомості щодо особи обвинуваченого, його сімейний стан, спосіб життя, тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа та тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі встановлення вини особи та приходить до висновку про його існування.

Встановлено, що ОСОБА_4 офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, на його утриманні перебуває троє малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачений раніше судимий за ч.1 ст.121 КК України, однак звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, під час дії якого йому інкримінується вчинення даного кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України. Викладене, на переконання суду, свідчить про те, що обвинувачений переоцінку своєї моделі поведінки не здійснив.

Таким чином, у разі переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду. До того ж, у разі переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду існує висока ймовірність спроб перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки існує велика імовірність того, що не перебуваючи під дією запобіжного заходу, який буде гарантувати належну поведінку обвинуваченого, останній може створити умови та обставини з метою уникнення кримінальної відповідальності останньому висунуте обвинувачення у вчиненні умисного, тяжкого злочину пов`язаного з нападом в тому числі на малолітню дитину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не встав і даний злочин вчинив в період іспитового строку, офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, а термін тримання обвинуваченого під вартою спливає 08 листопада 2023 року, що і доводить існування ризиків у кримінальному провадженні, визначених ст.177 КПК України.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду, незаконно впливати на свідка, допит якого заявлено строною захисту чи вчиняти вплив на потерпілих, серед яких малолітня дитина. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Сукупність вищезазначеного свідчить, що на даний час жоден з більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не досягне мети застосування запобіжного заходу, визначеної ст.177 КПК України, оскільки інший запобіжний захід ніж тримання під вартою на думку суду не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та не зможе запобігти спробам перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, уникнути відповідальності.

Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. При цьому тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. З огляду на, це суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Під час встановлення ризику незаконного впливу на потерпілу, суд враховує те, що хоч і потерпілі були допитані судом, однак це не усуває ризику виливу на потерпілих, серед яких є малолітня дитина.

Встановлено, що обвинувачений проживає у сусідньому населеному пункті на невеликій відстані, а вчиненню злочину передували систематичні переслідування потерпілої ОСОБА_6 .

Водночас, що стосується свідків, то на даний час судом не допитаний свідок клопотання про допит якого було заявлено строною захисту, тому суд  вважає, що ризик такого впливу зберігається до дослідження показань свідка безпосередньо судом під час судового розгляду. Відповідно не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із свідком, обвинувачений може здійснювати на нього незаконний вплив. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати наявність можливості незаконного впливу на свідка зі сторони зацікавленої особи, яким є обвинувачений, з метою формування певної позиції шляхом викривлення їх показань чи надання останніми неправдивих показань.

Не може залишитися поза увагою і те, що обвинувачений ОСОБА_4 до затримання не працював, не мав офіційного та постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні корисливого, насильницького злочину проти власності, що в свою чергу свідчить про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Все зазначене свідчить, що ризики встановлені судом при обранні запобіжного заходу існують, а достатнім для їх запобігання запобіжним заходом буде тримання обвинуваченого під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не будуть гарантувати належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, в зв`язку з чим, дію запобіжного заходу доцільно продовжити на 60 діб.

       Керуючись ст.ст.177, 182, 314 - 315, 336, 376 КПК України,

ухвалив:

       Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

       Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 30 грудня 2023 року включно.      

       Ухвала підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

       Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

               Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

               В судовому засіданні оголосити перерву до 10.11.2023 року до 13-00 години.

       Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження - після розгляду апеляційним судом, якщо така не буде скасована.

               Копію ухвали направити для виконання до ДУ «Вінницької установи виконання покарань (№1)», вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.

       Повний текст ухвали оголошено о 13-00 год. 02.11.2023 року.

Суддя:                                         ОСОБА_9