ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
РІШЕННЯ
Іменем України
12.05.2009 | Справа №2-18/1554-2009 |
За позовом – Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь (вул. Гайдара, 3а, м. Сімферополь, 95000) в особі Ялтинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Ялта (вул. Червоних партизан, 5а, м. Ялта, 98600)
До відповідача – Житлово-будівельного кооперативу № 42, м. Ялта (вул. Південнобережне шосе, 12, кв. 17, м. Ялта, 98609)
Про стягнення 7 989,18 грн.
Суддя І.К. Осоченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Хамлак М.М. – ю/к., дов. від 25.12.2008 року № 20-3/33/3/15
Від відповідача – Вапілов В.О. – голова ЖБК № 42.
СУТЬ СПОРУ: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь в особі Ялтинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Ялта (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу № 42, м. Ялта (далі – відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 7 989,18 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 259, 525, 526 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 01.10.2002р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 68 ПТ-2002 «Про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на нужди опалення та гарячого водопостачання», згідно з яким позивач зобов’язується своєчасно постачати теплову енергію, а відповідач зобов’язується своєчасно сплачувати за надану теплову енергію. Відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання за Договором, у зв’язку з чим, станом на 28.11.2008р., за ним склалася заборгованість у сумі 7 989,18 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач у судовому засіданні 08.04.2009 року надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що між даними сторонами відсутній предмет спору, у зв’язку з тим, що заборгованість у сумі 7 989,18 грн. склалася в період з 1996р. по березень 2000р. і не за відповідачем, а за органами виконавчої влади, які припинили сплату різниці вартості послуг опалення пільговим категоріям громадян.
Позивач у судовому засіданні, яке відбулося 12.05.2008 року надав письмові пояснення по суті спору, в яких вказав, що сума заборгованості виникла станом на листопад 2005 року.
Відповідач у судовому засіданні, яке відбулося 12.05.2008 року, письмово просить застосувати строк позовної давності і у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
01.10.2002 року між Ялтинською філією Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» та Житлово-будівельним кооперативом № 42 укладено договір про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на нужди опалення та гарячого водопостачання № 68 ПТ-2002.
Відповідно до пункту 1.2 договору, постачальник бере на себе зобов’язання постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води і потреби опалення, а споживач зобов’язується сплачувати отриману енергію по встановленим тарифам і строки, передбачені дійсним договором.
Пунктом 6.9 договору передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиту теплову енергію у продовж 10 днів з дня отримання платіжного документу.
Проте відповідач належним чином свої зобов’язання за договором не виконав у зв’язку із чим за ним станом на листопад 2005 року виникла заборгованість у сумі 7989,18 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Позивач у судовому засіданні, яке відбулося 12.05.2008 року надав письмові пояснення по суті спору, в яких вказав, що сума заборгованості виникла станом саме на листопад 2005 року.
Відповідач у судовому засіданні, яке відбулося 12.05.2008 року, письмово просить застосувати строк позовної давності.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, відповідно до ст. 71 ЦК УРСР, який діяв на момент укладання договору, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності ЦК України, а сам ЦК України вступив у силу з 01.01.2004р., тобто у період, коли строк позовної давності для пред’явлення позову по дійсної справі не сплинув, до відношень сторін повинні застосовуватися правила позовної давності, встановлені ЦК України.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 4 ст. 267 ЦК передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд звертає увагу, що позивач не звертався до суду із заявою про поновлення строку позовної давності, й не виклав причин поважності його пропуску.
У той час, як відповідач надав суду заяву про застосування строків позовної давності.
Таким чином, відповідно до ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності для стягнення заборгованості сплинув відповідно у листопаді 2008 року, що є підставою для відмови у позові.
За вказаних обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.
12.05.2009р. у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.05.2009 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись 257, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.