ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"12" лютого 2007 р. | Справа № 5/445-06-13872 |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі Іванівського РЕМ, Одеська область, Іванівський район.
До відповідача: Військової частини А-1357, Одеська область, Іванівський район.
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси, м. Одеса.
про стягнення 13 810, 08 грн.
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: Гринченко Ф. С., на підставі довіреності.
від відповідача: Ізірінський Р. О., на підставі посвідчення.
від третьої особи: Гризан О. П., на підставі довіреності
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” в особі Іванівського РЕМ звернулось господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з військової частини А-1357 заборгованості за активну електроенергію у розмірі 3 509, 29 грн., 4 895, 30 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії, 157, 91 грн. заборгованості з реактивної електроенергії, 4 392, 50 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 647, 14 грн. індексу інфляції, 207, 94 грн. трьох відсотків річних, а всього 13 810, 08 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.01.2007 року до участі у справі було залучено Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Відповідачем до суду було подано відзив від 23.01.2007 року №86 відповідно до якого відповідач вважає що він не є платником за договором про постачання електроенергії, оскільки відповідно до додаткової угоди до договору про постачання електроенергії, платником є Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси, а він є лише споживачем електроенергії.
Позивач заявою від 21.02.2007 року №119 юр. в зв’язку з погашенням заборгованості за активну та реактивну електроенергію уточнив позовні вимоги, проте наполягає на стягненні 4 895, 30 грн. боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії, 4 392, 50 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 647, 14 грн. індексу інфляції та 207, 94 грн. трьох відсотків річних.
Третьою особою до суду були надані заперечення на позовну заяву від 09.02.2007 року №218 в якій КЕВ м. Одеси позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З боку відповідача відзиву на уточнені позовні вимоги до суду не надходило.
В процесі розгляду справи представниками сторін по справі та третьою особою до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом було розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.
Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін та третьої особи, суд встановив:
Між ВАТ “ЕК Одесаобленерго” в особі Іванівського РЕМ та Військовою частиною А-1357 15 червня 2004 року разом з додатками був укладений договір № 60 про постачання електричної енергії. За умовами укладеного договору, позивача було зобов’язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію та здійснювати інші платежі передбачені договором у строки які передбачено договором.
У відповідності з пунктом 9.4 укладеного договору, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов’язковим для виконання сторонами.
Також, як вбачається з матеріалів справи між позивачем, відповідачем та третьою особою була укладена додаткова угода до договору №60 відповідно до якої платником за спожиту електроенергію відповідачем за договором про постачання електроенергії є Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси.
Крім того, як видно з матеріалів справи між ВАТ ЕК „Одесаобленерго” та КЕВ м. Одеси 20.01.2006 року був укладений договір №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів, предметом якого є умови та порядок проведення централізованих розрахунків за спожиту електроенергію згідно укладених договорів між структурними підрозділами позивача та КЕВ м. Одеси.
Як зазначає позивач, у відповідача існувала заборгованість за спожиту активну та реактивну електроенергією, яка була сплачена після звернення з даним позовом до суду. Таким чином, в зв’язку з неналежним виконанням своїх зобов’язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача 4 392, 50 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 647, 14 грн. індексу інфляції та 207, 94 грн. трьох відсотків річних. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електроенергії у січні, березні та травні 2006 року на суму 4 895, 30 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у повному обсязі. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем до суду були подані лімітні повідомлення про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, рахунки за активну електроенергію та за ПДВ, виписки з банківського рахунку позивача про надходження грошових коштів за спожиту активну електроенергію, розрахунок нарахування підвищеної оплати, повідомлення про граничні рівні споживання електричної енергії, обґрунтовані розрахунки заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії, звіти відповідача про кількість спожитої електроенергії.
Ґрунтуючись на наданих документальних доказах, умовах укладеного договору та вимогах Закону України “Про електроенергетику” і Правил користування електроенергією, позивач згідно своїх остаточних позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 4 392, 50 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 647, 14 грн. індексу інфляції, 207, 94 грн. трьох відсотків річних та 4 895, 30 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у січні, березні та травні 2006 року.
Відповідачем до суду було подано відзив відповідно до якого відповідач вважає що він не є платником за договором про постачання електроенергії, оскільки відповідно до додаткової угоди до договору про постачання електроенергії, платником є Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси, а тому не може відповідати за належне проведення розрахунків за спожиту ним електроенергію.
Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін та третьої особи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, між ВАТ ЕК „Одесаобленерго” в особі Іванівського РЕМ та відповідачем разом з додатками був укладений договір № 60 від 15 червня 2004 року про постачання електричної енергії, предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем. В наступному між сторонами та третьою особою по справі була укладена додаткова угода без дати до договору №60, відповідно до якої платником за спожиту відповідачем електроенергію за договором укладеним з ВАТ „ЕК Одесаобленерго” є Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси. Крім того, як видно з матеріалів справи, між позивачем та КЕВ м. Одеси 20.01.2006 року був укладений договір №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів, предметом якого є умови та порядок проведення централізованих розрахунків за спожиту електроенергію згідно укладених договорів між структурними підрозділами позивача та КЕВ м. Одеси.
У відповідності з умовами укладеного договору про постачання електроенергії відповідача було зобов’язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію на підставі рахунку у термін 10 днів після дати отримання рахунку (пункт 2.2.3 договору, п. 5 додатку №2а до договору). Відповідно до додаткової угоди оплату за спожиту електроенергію здійснює КЕВ м. Одеси на підставі рахунків позивача отриманих відповідачем та переданих КЕВ м. Одеси для здійснення оплати.
На виконання своїх зобов’язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію. В свою чергу відповідач розрахунки за спожиту електроенергію проводив неналежним чином в зв’язку з чим у відповідача перед позивачем залишилась несплаченою заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 3 509, 29 грн. та реактивну електроенергію у розмірі 157, 91 грн., яка була сплачена в повному обсязі в процесі розгляду справи. Таким чином, можна зробити висновок про правомірність вимог позивача про стягнення пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Проте додатковою угодою до договору №60, встановлено, що платником за спожиту відповідачем електроенергію за договором є Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси та договору від 20.01.2006 року №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів який укладено між позивачем та КЕВ м. Одеси відповідальність за несвоєчасну оплату рахунків енергопостачальної компанії несе відповідач.
У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають стягненню саме з відповідача, а саме: індекс інфляції у розмірі 647, 14 грн., три відсотки річних у розмірі 207, 94 грн.
Щодо стягнення пені то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до пункту 4.2.1 договору, у разі несплати у терміни встановлені п. 2.2.3 –2.2.4 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.
Але, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Судом було встановлено, що в період розгляду справи заборгованість перед позивачем була погашена та відповідач по справі є бюджетною установою, яка утримується за рахунок державного бюджету, а тому, приймаючи до уваги, що між сторонами узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов’язань за договором та встановлено розмір пені, що нараховується та вимоги позивача в цій частині є цілком обґрунтованими, суд вважає за необхідне у даному винятковому випадку застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованої пені до 100, 00 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4 895, 30 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у січні, березні та травні 2006 року слід зазначити наступне.
У відповідності з укладеним договором відповідача було зобов’язано проводити розрахунки за електроенергію згідно означених умов договору та додатків до нього. Згідно умовами договору, за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електроенергії коригується постачальником до рівня фактично оплаченого за цей період обсягу електроенергії та у разі споживання понад договірну величину на 15 число наступного розрахункового періоду, письмово доводиться до відома споживача рівень відкоригованої договірної величини споживання електроенергії. Коригування може бути проведено як в сторону збільшення та і в сторону зменшення, в залежності від рівня здійсненої споживачем оплати за розрахунковий період. В пункті 4.2.2 укладеного договору сторони домовились про те, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, Споживач сплачує Постачальнику п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та скоригованої величини до рівня фактично оплаченої, а також п’ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності на поточний рахунок з спеціальним режимом використання Постачальника... Щодо стягнення санкцій за перевищення ліміту споживання електроенергії, то такі умови також передбачені додатками до договору.
До наведеного слід додати, що у відповідності з Правилами користування електричною енергією, які затверджено Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року із змінами та доповненнями внесеними постановою НКРЕ №928 від 22.08.2002 року, договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами. Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної енергії та потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні.
Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що проведення та застосування позивачем відносно відповідача направлених дій та процедури встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії має здійснюватись за умови визначення у договорі між сторонами порядку встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії.
Відповідно до пункту 6.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Як видно з договору та відповідно до його умов, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо проведення коригування ліміту та доведення до споживача скоригованих величин споживання електричної енергії. Також у договорі передбачено умови проведення коригування ліміту споживання електроенергії у разі несвоєчасної оплати і стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, з зазначенням порядку проведення коригування, доведення скоригованої величини споживання електричної енергії, виставлення рахунків за перевищення скоригованої величини та їх оплати.
Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2006 року між сторонами були визначені у додатку №1 до договору, а також те, що у 2006 році відповідачем споживалась електрична енергія. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про обсяги спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію.
Відповідно до п. 7.8 Правил користування електроенергією остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку зазначається у договорі або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.
Як видно з матеріалів справи позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електроенергії. Згідно рахунків строк для їх оплати було встановлено у термін десять днів та відповідача було попереджено про припинення постачання електроенергії у разі прострочення їх оплати. Як видно з рахунків, їх було отримано особисто представниками відповідача.
За умовами укладеного договору сторони домовились про те, що кінцевий розрахунок за спожиту електроенергію необхідно здійснити протягом десяти днів після дати отримання рахунку. Як видно з матеріалів справи виставлені рахунки у встановлений договором термін відповідачем були сплачені частково або сплачені понад встановлений договором та рахунком термін.
З зазначеного впливає, що відповідачем було затримано проведення оплати за спожиту електроенергію, в зв’язку з чим відповідачем були порушені умови договору в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді. В зв’язку з несплатою у встановлені договорами строки, позивачем відповідачу на підставі умов договору була скоригована договірна величина споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії.
Вказані обставини підтверджуються копіями лімітних повідомлень про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії за розрахунковий період, відповідними звітами про кількість спожитої електроенергії та додатками до договору.
Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Одним з видів правопорушень в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Щодо спірного періоду 2006 року то санкція за перевищення ліміту споживання електроенергії також існує, але не у п’ятикратному розмірі, а у двократному.
Слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.
Приймаючи до уваги, що спожита у спірний період електроенергія сплачена у повному обсязі, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні спору в цій частини також застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих ВАТ „ЕК Одесаобленерго” відповідачу штрафних санкцій до 1 000,00 грн.
У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання своїх зобов’язань за договорами або доведено обставини зворотні позовним вимогам позивача.
У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін та третьої особи викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової часини А1357, р/р 05010021051197/0 в УДК Одеської області, МФО 828011, код 08456231 (67211, Одеська область, Іванівський район, с. Червонознам`янка) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі Іванівського РЕМ на рахунок №2603130103784 в ОПЕР облуправління м. Одеси, МФО 328845, код 26302322 (67240, Одеська область, Іванівський район, смт Петрівка, вул. Горького, 1) 1 000 (одна тисяча) грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії.
3. Стягнути з Військової часини А1357, р/р 05010021051197/0 в УДК Одеської області, МФО 828011, код 08456231 (67211, Одеська область, Іванівський район, с. Червонознам`янка) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі Іванівського РЕМ на рахунок №26005300019896 в Іванівському відділенні Ощадбанку №5437, МФО 388119, код 26302322 (67240, Одеська область, Іванівський район, смт Петрівка, вул. Горького, 1) 100 (сто) грн. пені, 647 (шістсот сорок сім) грн. 14 коп. індексу інфляції, 207 (двісті сім) грн. 94 коп. трьох відсотків річних, 138 (сто тридцять вісім) грн. 10 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення підписано 14.02.2007 року.
Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Могил С.К.