Справа № 346/2844/21

Провадження № 11-кп/4808/556/23

Категорія ч.4 ст.187 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2023 року про продовження строку тримання під вартою,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2023 року продовжено ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 03 грудня 2023 року включно .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, невмотивованим, та таким, що не відповідає ст.370 КПК України,

Посилається на те, що в ухвалі суду першої інстанції відсутні обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Звертає увагу суду, що протягом трьох років він утримується під вартою за відсутності фактичних доказів, які підтверджують його причетність до вчинення правопорушення у якому він безпідставно звинувачується.

Просить звернути увагу,що судом неодноразово порушувались його права на захист, не досліджуються докази та обставини, на які посилається прокурор при обранні запобіжного заходу.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та обрати щодо нього більш м`який запобіжний захід, який не пов`язаний з триманням під вартою.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_12 підтримали вимоги апеляційних скарг та просили скасувати ухвалу суду першої інстанції щодо продовження строку тримання під вартою, та обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. Звертали увагу на те, що стосовно ОСОБА_10 під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції не обирався альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

- прокурор ОСОБА_7 просив залишити ухвалу суду без змін, оскільки вважав, що суд першої інстанції обґрунтовано у відповідності до вимог закону продовжив обвинуваченому строк тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалу слідчого судді про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно змінити та застосувати до обвинуваченого, стосовно якого обґрунтовано продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з наступних підстав.

Колегія суддів виходить з того, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним з обмеженням конституційного права особи на свободу, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вимог кримінального процесуального закону та прийняв обґрунтоване судове рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч.32 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою здійснюється за наявності ухвали суду про продовження строку тримання під вартою та клопотання про продовження строку тримання під вартою, поданого під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

При цьому, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості витребувати матеріали кримінального провадження з суду першої інстанції до розгляду вказаного провадження судом, що значно обмежує можливості суду апеляційної інстанції щодо перевірки доводів про порушення судом розумних строків розгляду кримінального провадження.

З матеріалів контрольного провадження вбачається, що на розгляді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_8 за ч.4 ст. 187 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_11 обвинувачується у тому, що 11.10.2019 ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та інші особи на автомобілях BMW, н.з. НОМЕР_1 , та Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_2 , близько 01 год. 20 хв. прибули у с. Шепарівці Коломийського району Івано-Франківської області, проникли до будинку АДРЕСА_1 , де напали на ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , застосували фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров`я потерпілих, та погрози застосування такого насильства, і заволоділи майном на загальну суму 152 857 грн. 54 коп., після чого покинули місце вчинення злочину, а здобуті гроші та майно розділили між собою.

Злочин, у вчиненні якому обвинувачується ОСОБА_8 відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином.

Прокурор у кримінальному провадженні подав письмове клопотання про продовження раніше обраного щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, у зв`язку з тим, що строк запобіжного заходу закінчується 02 жовтня 2023 року, а встановлені під час досудового слідства ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а тому підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу суд першої інстанції врахував тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , особу обвинуваченого та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, які не зменшилися, а саме: можливість переховуватися від суду, впливати на потерпілих,свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, та дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинувачених.

Ризик переховування від суду є обґрунтованим, оскільки ОСОБА_8 усвідомлює про можливе застосування до нього покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, що може спонукати його до уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене. ОСОБА_8 заперечує свою причетність до інкримінованого розбійного нападу, після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту обвинувачені дізналися про обсяг зібраних доказів, у тому числі потерпілих та свідків, показання яких можуть підтвердити вину обвинувачених у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність певного ризику, який стосується протиправного впливу на них з метою зміни показань та спотворення даних стосовно фактичних обставин.

Колегія апеляційного суду бере до уваги, те, що ОСОБА_8 офіційно не був працевлаштований до затримання та не мав інших джерел доходу, що з урахуванням часу та періодичності вчинення кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується, дозволяє зробити висновок про його неможливість адаптуватися до загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві, нездатність до пошуку легальних засобів заробітку коштів на власне утримання, як наслідок, пошуку альтернативних (незаконних) засобів їх набуття та створює підґрунтя для вчинення обвинуваченим нових правопорушень.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_8 та який відноситься до особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Тому твердження ОСОБА_8 в його апеляційні скарзі про відсутність ризиків, передбачених с.177КПК України є безпідставними та такими, що не можуть бути взяті судом до уваги.

Вищевказані ризики були неодноразово встановлені попередніми рішеннями судів і обвинуваченим ОСОБА_8 та його захисником не надано даних, які свідчать про те, що вищевказані ризики на даний час перестали існувати

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що заявлені у клопотанні ризики є реальними, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненому злочині, а також наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, основною метою продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового розгляду фактично є забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Зі змісту ухвали суду про продовження строків тримання під вартою вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Колегія суддів вважає, що у тому випадку, коли наявність певних ризиків щодо можливої неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка може зашкодити інтересам правосуддя, вже встановлена сукупністю інших попередніх рішень судів по цьому кримінальному провадженню, то висновок про те, що вищевказані ризики вже перестали існувати потребує належного обґрунтування та посилання на конкретні обставини, які свідчать про те, що на цій стадії розгляду кримінального провадження обвинуваченому може бути обраний більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Колегія суддів враховує, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час (оголошення тривоги, відсутність електропостачання, недофінансування та неналежне кадрове забезпечення, і т.п.) та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов`язків та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов`язує суд діяти більш ефективно та організовано.

Неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого та інших учасників судового розгляду, зловживання своїми процесуальними правами з метою ускладнення та затягнення судового процесу під час дії воєнного стану спричинюють істотну шкоду інтересам правосуддя.

Таким чином, при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував як обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, так необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого і наявність відповідного суспільного інтересу щодо розгляду вищевказаного кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що запобіжні заходи у виді особистого зобов`язання та домашнього арешту, враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість висунутого обвинувачення та наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, не зможуть забезпечити необхідну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Колегія суддів вважає, що тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту доводів обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_12 вбачається, що на даний час судом першої інстанції досліджена сукупність доказів, які підтверджують непричетність обвинуваченого до вчиненого правопорушення та свідчать про безпідставність висунутого обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_12 вважають, що при вирішанні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд першої інстанції повинен був врахувати, що досліджена судом сукупність доказів свідчить про безпідставність висунутого обвинувачення та непричетність обвинуваченого до вчиненого правопорушення.

Колегія суддів вважає, що дослідження судом першої інстанції сукупності доказів, які були надані сторонами, безумовно впливає на вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки процес дослідження доказів безпосередньо пов`язаний із аналізом отриманої інформації та необхідністю надання їм певної оцінки, яку суд може висловити тільки під час ухвалення остаточного судового рішення з урахуванням сукупність зібраних доказів, їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При вирішенні питання про законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.

Зокрема, на стадії судового розгляду кримінального провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчинені злочину та призначення їй покарання.

Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.

За таких обставин, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити доводи щодо непричетності обвинуваченого до інкримінованого йому злочину, оскільки таку оцінку може надати тільки суд першої інстанції під час ухвалення остаточного рішення по даному кримінальному провадженню.

Колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи особливості розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, суд самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на необхідність дотримання вимог щодо розгляду кримінального провадження у розумні строки у зв`язку з чим суд першої інстанції повинен спрямувати свої зусилля на прийняття ефективних заходів щодо своєчасного розгляду кримінального провадження.

Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, кримінальне провадження щодо якого розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати перешкоди суду в організації ефективного судового розгляду у розумні строки.

Колегія суддів неодноразово вказувала на те, що розгляд апеляційним судом скарг на продовження строку тримання під вартою повинен забезпечити незалежність та об`єктивність суду, який розглядає провадження і не повинен виглядати як намагання втрутитись у цей процес та вплинути на його результати.

Разом з тим, колегія суддів не може не звернути увагу на тривалість розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, оскільки це дає підстави вважати, що судом не повною мірою вживаються передбачені законом заходи щодо розгляду кримінального провадження у розумні строки.

Так, недотримання строків розгляду кримінальних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Колегія суддів звертає увагу на те, що розумним, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Критеріями для визначення розумності строків під час кримінального провадження є складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що тривалість розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції безумовно впливає на питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, національним законодавством не передбачена можливість зміни запобіжного заходу внаслідок тривалого перебування обвинуваченого під вартою та порушення судом розумних строків розгляду кримінального провадження.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що судова практика Європейського Суду з прав людини свідчить про необхідність врахування тривалості перебування обвинуваченого під вартою при вирішанні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, «хоча загалом вираз «стан доказів» може бути важливим фактором, що свідчить про наявність і збереження серйозних ознак вини, сам по собі він не може служити виправданням тривалого тримання під вартою» (Дереджі проти Туреччини). «При цьому, ризик втечі неминуче зменшується з плином часу, проведеного в ув`язненні» (Ноймайстер проти Австрії)

Так, враховуючи тривалість перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не розглянув питання про можливість обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі, «якщо залишається єдина підстава для обґрунтування тримання під вартою, яка полягає в тому, що існує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від здійснення правосуддя і, таким чином, не з`явитись в судове засідання, він повинен бути звільнений з-під варти, якщо є можливість заручитися гарантіями явки в судове засідання» (Мерабішвілі проти Грузії)

Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Зокрема, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 , утримується під вартою протягом значного строку, колегія суддів вважає за необхідне обрати обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути визнаний достатньою гарантією забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Колегія суддів, у відповідності до вимог ч.5 ст.182 КПК України, вважає за необхідне обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у максимальному розмірі, який передбачено законом для обвинувачених у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, а саме у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 805200 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою.

При вирішанні вищевказаного питання, колегія суддів приймає до уваги, що розмір застави повинен бути помірним та пропорційним щодо конкретної людини та обставин, вчиненого ним кримінального правопорушення і, враховуючи стадію на якій знаходиться розгляд провадження, вважає, що саме такий розмір застави здатний забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов`язків.

При визначенні обвинуваченому розміру застави, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 необхідно задовольнити частково, ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою змінити в частині обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Керуючись ст.ст.177,178,182,183,184,194,197,199,376,404,405,407,422-1КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2023 року про продовження строку тримання під вартою про продовження строку тримання під вартою змінити в частині обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Застосувати до ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити розмір застави щодо ОСОБА_8 в межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 805 200 (вісімсот п`ять тисяч двісті ) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 42262052, банк отримувача Державна казначейська служба України, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA678201720355279002000083264.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Після внесення застави звільнити ОСОБА_8 з-під варти та вважати, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документа із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суддю.

В решті ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2023 року про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Контроль за виконанням ухвали апеляційного суду покласти на прокурора, що здійснює процесуальне керівництво.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5