КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2009 № 05-5-30/12214
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євдокимова О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з’явився
від відповідача-1 -не з’явився
від відповідача-2 - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Ахтиар"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 17.11.2008
у справі № 05-5-30/12214
за позовом Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Ахтиар"
до Севастопольської міської ради
Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
про визнання недійсним рішення, договору та визнання права
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2008 року у справі№ 05-5-30/12214 позовну заяву Обслуговуючого кооперативу „Гаражно – будівельний кооператив „Ахтиар” (далі по тексту - позивач) до Севастопольської міської ради (далі по тексту – відповідач-1) та Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту – відповідач-2) про визнання недійсним рішення, договору та визнання права повернуто без розгляду на підставі п.п. 5, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України).
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою (Вх. № 02-4.1/6787 від 11.12.2008 року) до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2008 року та направити справу на розгляд до місцевого господарського суду. Вважає, що судом порушено норми процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.01.2009 року о 10:20 год.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2009р. розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв’язку з нез’явленням в судове засідання уповноважених представників сторін.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року № 01-23/3/25 склад колегії змінено та доручено розглядати апеляційну скаргу у справі № 05-5-30/12214 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Євдокимов О.В., судді Гарник Л.Л., Іваненко Я.Л.
В судове засідання 03.02.2009 року представники сторін не з’явилися.
Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання рішення недійсним, договору оренди земельної ділянки недійсним та про визнання права постійного користування земельною ділянкою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2008 року позовну заяву було повернуто позивачу без розгляду на підставі п.п. 5, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Ухвала мотивована тим, що позивачем порушено правила об’єднання вимог, оскільки в одній позовній заяві об’єднані вимоги (визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради від 13.12.2006 р. № 1119; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007 року; визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою), сумісний розгляд яких перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
Місцевий господарський суду також зазначає, що до позовної заяви не подано доказів сплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, оскільки, як вбачається з доданої до позовної заяви квитанції № 28 від 08.07.2008 р., в рядку „призначення платежу” відсутній код економічної класифікації 22050000.
На підставі зазначених вище висновків суд першої інстанції повернув позивачу позовну заяву без розгляду.
Частиною 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави, коли суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України підставою для повернення позовної заяви є порушення правил об’єднання вимог або об’єднання в одній позовній заяві кількох вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Згідно позовних вимог, заявлених Обслуговуючим кооперативом „Гаражно – будівельний кооператив „Ахтиар”, останнім поставлені питання:
- про визнання рішення Севастопольської міської ради IV сесії V скликання № 1119 від 13.12.2006 року, яким була надана підприємцю ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,5820 га по Столетовському проспекту районі ГБК „Ахтиар” в оренду на 5 років для будівництва та обслуговування автостоянки кемпінгу – недійсним;
- про визнання договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007 року, укладеного між Севастопольською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 – недійсним;
- про визнання за Обслуговуючим кооперативом „Гаражно – будівельний кооператив „Ахтиар” права постійного користування земельною ділянкою площею 1,31 га, наданою йому рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів від 30.12.1989 р. № 21/1376 для будівництва та обслуговування гаражів-стоянок.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Під вимогою розуміється матеріально – правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Отже, позивач наділений правом об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, тобто кілька способів захисту порушеного права.
При цьому, дозволяється об’єднувати вимоги, які пов’язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підставою позову є фактичні обставини справи, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.
Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність чи відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Таким чином, об’єднати вимоги можна якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
Отже, об’єднання декількох вимог надає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
За змістом позовної заяви Обслуговуючого кооперативу „Гаражно – будівельний кооператив „Ахтиар”, останній в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він є користувачем земельної ділянки, право користування якої набув згідно Рішення Виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів від 30.12.1989 року № 21/1376. Вказане рішення не було скасовано, земельна ділянка з фактичного володіння позивача у встановлений законом порядку не вилучалася.
За таких обставин позивач вважає, що рішення Севастопольської міської ради IV сесії V скликання № 1119 від 13.12.2006 року, яким підприємцю ОСОБА_1 була надана частина зазначеної земельної ділянки в оренду, та укладений у відповідності до цього рішення договір оренди від 13.06.2007 року, порушують права позивача як добросовісного користувача земельної ділянки, а тому підлягають визнанню недійсними, а порушене право позивача – захисту, шляхом визнання за останнім права постійного користування земельною ділянкою.
Отже, вимоги, заявлені позивачем в позовній заяві, пов’язані між собою підставою виникнення, якою є право позивача користування спірною земельною ділянкою, частину якої, на думку останнього, неправомірно було надано в оренду відповідачу-2 на підставі рішення Севастопольської міської ради IV сесії V скликання № 1119 від 13.12.2006 року та договору оренди від 13.06.2007 року, які позивач і просить визнати недійсними.
Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради від 13.12.2006 р. № 1119; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007 року; визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою виникають з різних правових підстав, не відповідає обставинам справи, а позиція суду першої інстанції про порушення позивачем правила об’єднання позовних вимог розглядається колегією суддів як необґрунтована.
Повертаючи позовну заяву на підставі п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України, місцевий господарський суд зазначив, що до позовної заяви не подано доказів сплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку, оскільки у квитанції № 28 від 08.07.2008 року в рядку „призначення платежу” відсутній код економічної класифікації 22050000.
Перелік підстав для повернення позовної заяви, передбачений ст. 63 ГПК України, є вичерпним і розширенню не підлягає. Це означає, що будь-які інші порушення в оформленні позовної заяви та доданих до неї документів не можуть бути підставою для повернення позовної заяви.
Згідно п.10 ч. 1 ст. 63 ГПК України підставою для повернення позовної заяви є саме неподання доказів сплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Отже, у випадку додання позивачем до позовної заяви документу про сплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу з недоліком у оформленні, місцевий суд не має права повертати позовну заяву на підставі п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України у зв’язку з неподанням доказів сплати таких витрат.
Додана до позовної заяви Обслуговуючого кооперативу „Гаражно – будівельний кооператив „Ахтиар” квитанція № 28 від 08.07.2008 року свідчить про здійснення на користь УДК у Шевченківському районі м. Києва платежу в сумі 118,00 грн. за призначенням : інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.
Та обставина, що в квитанції в рядку „призначення платежу” відсутній код економічної класифікації 22050000, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду не може розглядатися в якості достатньої підстави вважати, що квитанція № 28 від 08.07.2008 року не є належним доказом сплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Отже, враховуючи викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, оскільки останнім безпідставно та необґрунтовано повернуто позовну заяву без розгляду на підставі п.п. 5, 10 ч. 1 ст.63 ГПК України, чим порушено норми процесуального права.
Тому, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу та скасовує ухвалу суду першої інстанції.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу „Гаражно – будівельний кооператив „Ахтиар” на ухвалу Господарського суду міста Києва 17.11.2008 року у справі № 05-5-30/12214 задовольнити.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва 17.11.2008 року у справі № 05-5-30/12214 – скасувати.
3.Справу № 05-5-30/12214 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
09.02.09 (відправлено)