КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2009 № 05-5-39/12979
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євдокимова О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Сербіна О.В., довіреність від 12.01.2009 року № 12/01-09
від відповідача -не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша західно-українська лізингова компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.12.2008
у справі № 05-5-39/12979
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша західно-українська лізингова компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Транс"
про розірвання договорів оперативного лізингу та стягнення 100453,73 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року у справі № 05 5-39/12979 повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша Західно - Українська Лізингова Компанія" (далі по тексту - позивач ) без розгляду на підставі п.п. 2, 4, 5, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодекс; України (далі по тексту - ГПК України), повернуто з бюджету державне мито у сум 85,00 грн. перераховане платіжним дорученням № 866 від 30.10.2008р. та 1004,85 грн. перераховане платіжним дорученням № 865 від 30.10.2008 р.
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою (Вх. № 02-4.1/7119 від 29.12.2008 року) до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить поновити пропущений строк подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року та направити справу на розгляд до місцевого господарського суду. Вважає, що судом порушено норми процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2009 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.02.2009 року о 10:00 год.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року № 01-23/3/23 склад колегії змінено та доручено розглядати апеляційну скаргу у справі № 05-5-39/12979 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Євдокимов О.В., судді Гарник Л.Л., Іваненко Я.Л.
В судове засідання 03.02.2009 року з’явився представник позивачами та підтримав свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договорів оперативного лізингу та стягнення з відповідача 100 453,73 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року позовну заяву було повернуто позивачу без розгляду на підставі п.п. 2, 4, 5, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Ухвала мотивована тим, що позивачем у позовній заяві не вказано повну назву позивача, не подано належних доказів сплати державного мита у встановленому порядку.
Крім цього, суд першої інстанції зазначає, що позивачем порушено правила об'єднання вимог та до позовної заяви не додано доказів направлення відповідачу копій всіх доданих до позовної заяви документів.
На підставі зазначених вище висновків суд першої інстанції повернув позивачу позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п.п. 2, 4, 5, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштовий адрес, не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, порушено правила об’єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору та не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити: найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
Згідно до ч. 1 та ч. 3 статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.
З матеріалів справи вбачається , що позивачем у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, а саме, в якості позивача зазначено ТОВ „Перша Західно – Українська Лізингова Компанія”, в якості відповідача – ТОВ „Бі Транс”.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано належних доказів сплати державного мита у встановленому порядку, оскільки в наданих позивачем разом з матеріалами позовної заяви в якості доказів сплати державного мита платіжних дорученнях № 866 від 30.10.2008 року на суму 85,00 грн. та № 865 від 30.10.2008 року на суму 1044,85 грн. в рядку „призначення платежу” зазначено: „сплата державного мита за розгляд апеляційної скарги”, тоді як в платіжному дорученні має бути зазначено: „сплата державного мита за подання позову до Господарського суду міста Києва за позовом (назва організації позивача) до (назва організації відповідача) про стягнення боргу.
Згідно ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Відповідно до роз’яснень Головного управління державного казначейства України, державне мито, яке справляється з позовних заяв, що подаються до господарських судів України підприємствами та організаціям, розміщеними на території України зараховується в доход Державного казначейства України на рахунки, відкриті на ім’я територіальних органів Державного казначейства за кодом бюджетної класифікації № 22090200, символ звітності банку – 095. У рядку „призначення платежу” зазначається назва платежу, код бюджетної класифікації та символ звітності банку.
Також, позивачем до позовної заяви не надано доказів направлення відповідачу всіх копій доданих до позовної заяви документів.
Відповідно до статті 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов’язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Згідно з п. 2 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Додані до позовної заяви фіскальний чек № 7135 від 06.11.2008 року та опис вкладення у цінний лист від 06.11.2008 року, як зазначено самим позивачем в додатках до позовної заяви, є доказом направлення відповідачу копії позовної заяви без копій доданих до неї документів, і свідчать про направлення відповідачу лише копії позовної заяви (на 4 арк.) розрахунку заборгованості (на 5арк.). Проте, позивачем до позовної заяви додані документи згідно Додатків 1-10, однак позовна заява не містить інформації про наявність у відповідача документів, доданих позивачем до позову.
З позовних матеріалів вбачається також, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Перша Західно – Українська Лізингова Компанія” заявлено позовні вимоги про :
- визнання розірваними трьох договорів оперативного лізингу (оренди): від 01.02.2007 року № 070122/ОЛ-00890; від 01.02.2007 року № 070122/0Л-00891, від 01.02.2007 року №070122/0Л-00892;
- зобов'язання відповідача повернути позивачу автомобілі: FOTON BJ-1043, державний номер АА6228СІ, кузов № Y6JV8JE666J001715 (промтоварний фургон), FOTON BJ-1043, державний номер АА6231СІ, кузов № Y6JV8JE666J001327 (промтоварний фургон), FOTON BJ-1043, державний номер АА6227СІ, кузов № Y6JV8JE666J001763 (промтоварний фургон);
- стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 79 520,32 грн.,
- стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 8 656,36 грн.;
- стягнення з відповідача на користь позивача суму інфляційних витрат у розмірі 10 905,02 грн.;
- стягнення з відповідача на користь позивача річні у розмірі трьох відсотків у сумі 1 372, 00 грн.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, Товариство з обмеженою відповідальністю „Перша Західно – Українська Лізингова Компанія” посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Бі Транс” виконання умов договорів оперативного лізингу, які на думку позивача, є типовими, предмет лізингу, його вартість та розмір лізингових платежів є тотожнім.
А тому апелянт не погоджується з твердженням місцевого господарського суду про пропущення позивачем правила об’єднання декількох вимог в одній позовній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
При цьому, підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.
Доказами в господарському судочинстві є будь – які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Отже, можна об’єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
Якщо ж суд, вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, встановить, що порушено правила поєднання вимог чи об’єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, він відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Як вбачається з позовних матеріалів, в обґрунтування вимог про розірвання трьох договорів оперативного лізингу, зобов’язання повернути автомобілі та стягнення заборгованості і штрафних санкцій, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів за трьома договорами, зазначаючи при цьому в якості доказів :
- договір оперативного лізингу (оренди) від 01.02.2007 року № 070122/ОЛ-00890; акт приймання – передачі предмета лізингу від 19.02.2007 року до договору № 070122/ОЛ-00890; розрахунок заборгованості, пені, річних та інфляційних за договором лізингу від 01.02.2007 року № 070122/ОЛ-00890; лист – вимогу від 24.09.2008 року № 545-к щодо розірвання договору лізингу № 070122/ОЛ-00890, повернення предмета лізингу та сплату простроченої заборгованості і сум штрафних санкцій; рахунок – фактуру від 29.09.2008 року № ЛІЦ-000091;
- договір оперативного лізингу (оренди) від 01.02.2007 року № 070122/ОЛ-00891; акт приймання – передачі предмета лізингу від 19.02.2007 року до договору № 070122/ОЛ-00891; розрахунок заборгованості, пені, річних та інфляційних за договором лізингу від 01.02.2007 року № 070122/ОЛ-00891; лист – вимогу від 24.09.2008 року № 546-к щодо розірвання договору лізингу № 070122/ОЛ-00891, повернення предмета лізингу та сплату простроченої заборгованості і сум штрафних санкцій; рахунок – фактуру від 29.09.2008 року № ЛІЦ-000092;
- договір оперативного лізингу (оренди) від 01.02.2007 року № 070122/ОЛ-00892; акт приймання – передачі предмета лізингу від 19.02.2007 року до договору № 070122/ОЛ-00892; розрахунок заборгованості, пені, річних та інфляційних за договором лізингу від 01.02.2007 року № 070122/ОЛ-00892; лист – вимогу від 24.09.2008 року № 547-к щодо розірвання договору лізингу № 070122/ОЛ-00892, повернення предмета лізингу та сплату простроченої заборгованості і сум штрафних санкцій; рахунок – фактуру від 29.09.2008 року № ЛІЦ-000093.
З огляду на те, що зазначені вимоги виникають з різних правових підстав, тягнуть за собою різні правові наслідки та підтверджуються різними доказами, об’єднання зазначених вимог в одній позовній заяві може суттєво утруднити вирішення спору.
А тому, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сумісний розгляд заявлених позивачем вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін й суттєво утруднить вирішення спору.
Таким чином, місцевий господарський суд, керуючись п.п. 2, 4, 5,6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, правомірно постановив ухвалу про повернення позовних матеріалів без розгляду і доводи апеляційної скарги, внаслідок їх безпідставності та декларативності, не можуть бути підставою для зміни або скасування вказаної ухвали.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша Західно - Українська Лізингова Компанія” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року у справі № 05-5-39/12979 залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року у справі № 05-5-39/12979 - залишити без змін.
3.Справу № 05-5-39/12979 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
09.02.09 (відправлено)