Справа № 521/16957/16-к

Номер провадження:1-кп/521/66/23

       ВИРОК

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року                                 м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з секретарями – ОСОБА_4 , ОСОБА_5

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

за участю:

прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

потерпілого – ОСОБА_13 ,

обвинуваченого –                         ОСОБА_14

захисників обвинуваченого – ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

ОСОБА_20 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160470000361 від 30.01.2016 року відносно:        

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старичі, Яворівського району, Львівської області, громадянина України, із середньою освітою, перебуваючого у цивільному шлюбі, маючого двох неповнолітніх дітей ( ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), неофіційно працюючого у сфері пасажирських перевезень, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України про кримінальну відповідальність, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення - № 270-VI від 15.04.2008 року), колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд Малиновського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12016160470000361 від 30.01.2016 року відносно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України про кримінальну відповідальність, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення - № 270-VI від 15.04.2008 року).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.09.2023 року, окрім іншого, було задоволено клопотання захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_20 , звільнено ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України та, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження, в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України, закрито. Поряд з цим, розгляд кримінального провадження в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 190 КК України, ухвалено продовжити в загальному порядку.

Таким чином, ОСОБА_14 , на теперішній час, відповідно до зміненого обвинувального акту обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України про кримінальну відповідальність, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення - № 270-VI від 15.04.2008 року) за наступних обставин.

Колегія суддів, розглянувши кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_14 , встановила формулювання обвинувачення, яке вважає доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а саме:

У період з серпня 2014 року по березень 2015 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_14 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами, шляхом обману, повторно, переслідуючи мету наживи, познайомився з ОСОБА_13 , якому повідомив що у нього є можливості в короткий час сприяти у придбанні за кордоном автомобіля марки «Range Rover Sport», 2012 року випуску.

ОСОБА_13 , виходячи з довіри до ОСОБА_14 і помилкової впевненості у добросовісності його намірів, 10.08.2014 року, знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 32, в присутності ОСОБА_23 , передав ОСОБА_14 гроші в сумі 20 000 доларів CШA, що в еквіваленті на національну валюту згідно курсу Національного банку України станом на 10.08.2014 року складало 252 000 гривень, про що було складено розписку про передачу даних коштів строком до 01.07.2015 року.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 04.03.2015 року ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_13 , що за деяких обставин, він не зможе перевезти із закордону автомобіль «Range Rover Sport», про те є можливість купити легковий автомобіль «Volkswagen Touareg», «Audi Q7» та «Porsche Cayenne», однак для придбання одного із вказаних автомобілів необхідно доплатити певні кошти, на що ОСОБА_13 погодився та передав ще 14 936 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту згідно курсу Національного банку України станом на 04.03.2015 року, складало 355 028 гривень 72 копійки, про що теж було складено розписку про передачу даних коштів строком до 01.07.2015 року.

У подальшому, не маючи наміру виконувати обіцянки щодо сприяння у придбанні автомобіля, ОСОБА_14 привласнив грошові кошти ОСОБА_13 , розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинив останньому матеріальний збиток на загальну суму 607 028 гривень 72 копійки.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 в ході судового розгляду свою провину визнав повністю та надав суду наступні показання, а саме те, що його знайомий гр. ОСОБА_13 , з яким він підтримував дружні стосунки, мав на меті придбати автомобіль для своєї дружини. Знаючи про це, він запропонував ОСОБА_13 свої послуги у придбанні автомобіля, і в період з серпня 2014 року по березень 2015 року двічі отримав гроші від ОСОБА_13 у сумі 20000 доларів США та 14936 доларів США, надав останньому написані ним власноруч розписки про отримання коштів. Ввівши ОСОБА_13 в оману, автомобіль для нього не придбав, а наданими йому коштами скористався на власний розсуд. У вчиненому кається, просить вибачення за свій вчинок та позовні вимоги потерпілого ОСОБА_13 визнає в повному обсязі та зобов`язується в подальшому їх відшкодувати.

Окрім беззаперечного визнання ОСОБА_14 вини у вчиненні кримінального правопорушення, його вина повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13  надав суду наступні показання, - у 2014 році він познайомився з ОСОБА_14 , який мешкав разом з ОСОБА_24 , вони часто спілкувались. На теперішній час він розуміє, що ОСОБА_14 ніде не працював та з 2014 року по 2016 рік, останній проживав за його рахунок, увійшов в довіру, приїжджав до нього додому, познайомився з дружиною і батьками, позичав гроші і не віддавав.Так, у квітні 2014 року ОСОБА_14 повідомив йому, що сина збив мопед та йому терміново потрібні кошти у сумі 3 500 гривень на лікування під заставу паспорта, на що він погодився. Згодом ОСОБА_14 просив повернути паспорт, посилаючись на наявність на рахунку у банку грошових коштів, які він зможе зняти та віддати йому борг. Отримавши паспорт, ОСОБА_14 борг так і не повернув. Знаючи  його зацікавленість в  автомобілях,  ОСОБА_14  утравні 2014 року запропонував йому придбати автомобіль, посилаючись на те, що він займається перегоном та продажом автомобілів із-за кордону та в нього на митниці працює брат, який зможе посприяти дешевому розмитненню транспортного засобу. Він погодився на пропозицію ОСОБА_14 . Так, у серпні 2014 року ОСОБА_14 попросив у нього кошти для придбання автомобілю «Рендж Ровер» та запропонував для його дружини автомобіль «Фольцваген Гольф». В присутності ОСОБА_23 , він передав ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 20 тисяч доларів США, без написання останнім розписки, оскільки ОСОБА_14 увійшов в його довіру. Він неодноразово цікавився коли він отримує машини. Так, ОСОБА_14 вигадував історії, начебто автомобілі вже привезли на паркінг до м. Київа. Він з ОСОБА_14 їздили до м. Києва, щоб подивитись на машини, однак машин так і не було та він взагалі не зрозумів, чому вони тоді поїхали, адже зазначена поїздка була за його рахунок, а ОСОБА_14 зустрічався зі своєю знайомою, а потім ОСОБА_14 почав погано себе почувати, та необхідно було повернутись до м. Одеси. Кожного разу були якісь нові історії, та коли в черговий раз начебто потрібно було їхати за машинами, йому зателефонував ОСОБА_14 та попросив терміново приїхати. Приїхавши, він побачив ОСОБА_14 в сльозах, який повідомив, що у нього померла мати, та на її перевезення з Італії та поховання просив ще гроші; потім був привід вагітна дружина. Пізніше йому стало відомо, що ОСОБА_14 його обдурив, що дружина не вагітна, а мати жива. Потім ОСОБА_14 йому повідомив, що автомобіль «Рендж Ровер» вже продали та в наявності є лише автомобілі «Volkswagen Touareg», «Audi» та «Porsche Cayenne», які він зможе придбати, з доплатою. У лютому ОСОБА_14 просив в нього грошові кошти, на що він запропонував останньому скласти розписку та тільки після цього зможе йому видати ще гроші. ОСОБА_14 погодився та склав розписку за ті кошти, які отримав у серпні. У березні у присутності ОСОБА_23 , він знову видав 15 тисяч доларів США ОСОБА_14 , який підтвердив видачу розпискою. Потім на прохання ОСОБА_14 він передав йому 1 тисячу доларів США начебто аванс за квартиру, не складаючи при цьому розписку. В червні 2015 року, розуміючи, що ані машин ані грошей немає, він просив ОСОБА_14 віддати йому усі кошти, які він йому передав, однак останній пообіцяв, що до Нового року він усе віддасть, продавши свою нирку. Крім того, він неодноразово давав гроші начебто на лікування ОСОБА_14 . В січні 2016 року ОСОБА_14 вимкнув мобільний телефон та на зв`язок більше не виходив. Оскільки ОСОБА_14 привласнив його гроші, та не повернув, заявляє цивільний позов про стягнення з ОСОБА_14  920 214 гривень, просить задовольнити у повному обсязі;

- Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 надав суду наступні показання, - ОСОБА_13 познайомив його з ОСОБА_14 , та вони запропонували йому роботу, а саме бути водієм та разом поїхати до м. Києва, щоб забрати деякі автомобілі. Йому відомо, що ОСОБА_14 разом з ОСОБА_24 мешкав у квартирі, яку знімав та сплачував ОСОБА_13 , та двічі в його присутності ОСОБА_13 передав ОСОБА_14 грошові кошти для купівлі транспортного засобу. Вперше в серпні 2014 року в його присутності, знаходячись на вул. Космонавтів, в м. Одесі, ОСОБА_13 передав ОСОБА_14 грошові кошти у розмірі близько 15-20 тисяч доларів США, точної суми він не пам`ятає. Через деякій час, наприкінці серпня вони разом поїхали до м. Київа, звідки повинні були забрати автомобілі, але автомобілів не виявилось, ОСОБА_14 себе погано почував та вони повернулись до м. Одеси. Кожного разу, коли планували поїздку до м. Київа, ОСОБА_14 було погано з серцем. Другий раз в його присутності, знаходячись на вул. Варненської, в м. Одесі, ОСОБА_13 передавав гроші ОСОБА_14 десь у березні місяці 2015 року під розписку, точної суми він не пам`ятає, однак загальна сума боргу складає близько 35 тисяч доларів США. До теперішнього часу ОСОБА_14 гроші не повернув та автомобіль ОСОБА_25 так і не отримав;

- оригіналом розписок від 10.08.2014 року та 04.03.2015 року, написаних ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_1 , відповідно до яких ОСОБА_14 позичив у ОСОБА_13 20 000 доларів США та 14 936 доларів США, які він зобов`язується повернути до 01.07.2015 року, копія паспорту та ідентифікаційного номеру додаються;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.01.2016 року від гр. ОСОБА_13 про прийняття мір правового характеру до гр. ОСОБА_14 , який шляхом обману заволодів його коштами на загальну суму 35 000 доларів США.

Зважаючи на викладене, а також положення ч. 2 ст. 4 КК України, яка передбачає, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, колегія суддів кваліфікує дії ОСОБА_14 за ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції Закону України про кримінальну відповідальність, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення - № 270-VI від 15.04.2008 року), за кваліфікуючими ознаками – заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, у великих розмірах.

Без достатніх підстав органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_14 були кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України про кримінальну відповідальність, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення - № 270-VI від 15.04.2008 року), проте оцінивши в сукупності досліджені по справі докази та даючи їм юридичну оцінку, колегія суддів дійшла до висновку, що кваліфікуюча ознака дій обвинуваченого щодо заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах - не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України суд може змінити обвинувачення та перекваліфікувати дії обвинуваченого на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи обвинуваченого за тим обвинуваченням, яке йому було пред`явлено.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статті кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Відтак, колегією суддів встановлено, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_14 привласнив грошові кошти потерпілого ОСОБА_13 , розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинив останньому матеріальний збиток на загальну суму 607 028 гривень 72 копійки.

Згідно примітки ст. 185 КК України, а саме пункту 4 вбачається, що у статтях 185-187 та 189-191, 194 КК України в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Згідно пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) - якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК України для відповідного року.

Підпунктом 169.1.1. пункту 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 5412-VI від 02.10.2012 року) податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановлена законом на 1 січня 2015 року становила – 1218 гривень.

Таким чином колегія суддів звертає увагу, що для наявності такої кваліфікуючої ознаки як особливо великий розмір, у разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України (в редакції Закону, що діяв на момент вчинення) має бути сума, яка в шістсот і більше разів перевищує суму 1218 гривень, тобто має бути більшою ніж 730 800 гривень (1218 гривень х 600).

Враховуючи те, що сума загального матеріального збитку у розмірі 607 028, 72 гривень, що завдана потерпілому ОСОБА_13 менша ніж 730 800 гривень, та згідно примітці п. 3 ст. 185 КК України відповідає великому розміру, колегія суддів приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_14 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції Закону України про кримінальну відповідальність, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення - № 270-VI від 15.04.2008 року), тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, у великих розмірах.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченогоОСОБА_14  судом не встановлені. 

Відповідно до ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченогоОСОБА_14  судом не встановлені.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (в редакції Закону України про кримінальну відповідальність, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення - № 270-VI від 15.04.2008 року), яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; особу ОСОБА_14 , його вік (52 роки) та соціальне положення (перебуває у цивільному шлюбі та має двох неповнолітніх дітей); стан здоров`я (відсутність відомостей про наявність інвалідності чи тяжких хронічних захворювань); те, що особа працездатна та працює, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, та в силу ст. 89 КК України вважається не судимим; повне визнання особою вини у вчиненому злочині в даному провадженні та готовність відшкодувати завдану матеріальну шкоду шляхом визнання цивільного позову в повному обсязі; відсутність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, враховуючи відомості про особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, позицію прокурора, який вважав, що виправлення обвинуваченого може бути досягнуто лише під час його ізоляції від суспільства, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_14  покарання, що передбачено санкцією ч. 3 ст. 190 КК України ( в редакції Закону України про кримінальну відповідальність, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення), а саме у виді позбавлення волі.

Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України колегія суддів не знаходить.

В рамках даного провадження, відповідно до ухвали апеляційного суду Одеської області від 26.08.2016 року, ОСОБА_14 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.05.2021 року змінено міру запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та негайно звільнено з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року), ОСОБА_14 слід зарахувати у строк призначеного покарання за даним вироком строк його попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання по день звільнення з-під варти, а саме з 26.08.2016 року по 27.05.2021 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі, що узгоджується з правовим висновком Великої палати Верховного суду, викладеним в Постанові від 29.08.2018 року по кримінальному провадженню № 663/537/17 (якщо особа вчинила злочин в період до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі).

Щодо вирішення питання цивільного позову, колегія суддів прийшла до наступного.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 у даному кримінальному провадженню був поданий до початку судового розгляду.

Судом встановлено, що шкода завдана потерпілому була заподіяна обвинуваченим ОСОБА_14 , у зв`язку з чим позовні вимоги потерпілого заявлені виключно до обвинуваченого як до особи, що заподіяла її. Сам обвинувачений в ході судового розгляду визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 920 214 гривень - підлягають задоволенню, оскільки повністю та беззаперечно визнаються обвинуваченим.

Судові витрати та речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 615 КПК України, колегія суддів

       У Х В А Л И Л А :

Визнати винним ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції Закону України про кримінальну відповідальність, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення - № 270-VI від 15.04.2008 року)та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року), ОСОБА_14 слід зарахувати у строк призначеного покарання за даним вироком строк його попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання по день звільнення з-під варти, а саме з 26.08.2016 року по 27.05.2021 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вважати таким, що відбув покарання повністю.

До набрання вироком суду законної сили будь-який запобіжний захід відносно ОСОБА_14 – не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_14 моральної та матеріальної шкоди на загальну суму 920 214 (дев`ятсот двадцять тисяч двісті чотирнадцять) гривень - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , матеріальну та моральну шкоду на загальну суму 920 214 (дев`ятсот двадцять тисяч двісті чотирнадцять) гривень.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя                 ОСОБА_1

Судді                                                                 ОСОБА_2

ОСОБА_3