Справа № 752/12890/21

Провадження № 6/752/342/23

У Х В А Л А

іменем України

12.09.2023 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Шевченко Т.М. з участю секретаря Солодовник Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виданого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа -Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та розподіл спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком, визнання особистою приватною власністю частини майна, яке було придбано за особисті кошти, та поділ спільного майна подружжя, визнання грошового зобов?язання подружжя та врахування його при поділі спільного сумісного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.01.2022 затверджено мирову угоду, укладену 26.10.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та розподіл спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком, визнання особистою приватною власністю частини майна, яке було придбано за особисті кошти, та поділ спільного майна подружжя, визнання грошового зобов?язання подружжя та врахування його при поділі спільного сумісного майна подружжя.

За умовами затвердженої судом мирової угоди:

1. відповідач визнає позовну вимогу позивача про розірвання шлюбу повністю. Підтверджує, що примирення сторін та подальше збереження сім?ї неможливе;

2. відповідач (надалі за текстом - батько) визнає позовну вимогу позивача (надалі за текстом - мати) щодо визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (надалі за текстом - дитина), з матір?ю- ОСОБА_2 . Разом з тим, сторони, користуючись правом, наданим статтею 207 ЦПК України, дійшли згоди визначити наступний порядок здійснення батьківських прав та обов?язків щодо дитини:

2.1 батьки (позивач та відповідач) підтверджують, що вони обізнані з приписами ст. 141 Сімейного кодексу України та ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» стосовно того, що мати, батько мають рівні права та обов?язки стосовно дитини, а питання виховання дитини вирішуються батьками спільно;

2.2 батько, який проживає окремо від дитини, має право безперешкодно відвідувати дитину за її місцем проживання, або спілкуватися з дитиною поза місцем проживання дитини без присутності того з батьків, з ким проживає дитина, в тому числі засобами телефонного зв?язку та за допомогою різноманітного програмного забезпечення з підключенням до мережі Інтернет: Скайп (Skype), Вайбер (Viber), ВотсАп (WhatsApp) тощо, а мати зобов?язується не чинити батьку перешкоди у такому спілкуванні з дитиною. Час та дата відвідування батька дитини за її місцем проживання попередньо погоджується з матір?ю дитини;

2.3 батько, який проживає окремо від дитини, має право безперешкодно брати дитину до свого місця проживання (з ночівлею) без присутності матері протягом кожного місяця за наступним графіком:

2.3.1 у п?ятницю першого та третього тижня місяця батько забирає дитину з дошкільного або навчального закладу, який відвідує дитина, в понеділок зранку другого та четвертого тижня місяця відповідно, батько відвозить дитину до дошкільного чи навчального закладу, який відвідує дитина згідно з графіком роботи такого дошкільного або навчального закладу. Тобто, починаючи з вечора п?ятниці, всю суботу, неділю до ранку понеділка (з ночівлею) у зазначені тижні місяця дитина проводить з батьком. А також, щосереди кожного тижня місяця батько має право забрати дитину (з ночівлею) до свого місця проживання з дошкільного або навчального закладу, який відвідує дитина, та повернути дитину зранку наступного дня до дошкільного або навчального закладу, який відвідує дитина, згідно з графіком роботи такого дошкільного або навчального закладу;

2.3.2 у випадку, якщо дитина у вказаний в пункті 2.3.1 даної мирової угоди час не відвідує з будь-яких причин дошкільний або навчальний заклад, батько має право забрати дитину з місця її постійного проживання у 17:00 п?ятниці першого та третього тижня місяця і повернути дитину до місця її постійного проживання до 11:00 понеділка другого та четвертого тижня відповідно. Тобто, починаючи з 17:00 п?ятниці, всю суботу, неділю до 11:00 понеділка (з ночівлею) у зазначені тижні місяця дитина проводить з батьком. А також, щосереди кожного тижня місяця батько має право забрати дитину (з ночівлею) до свого місця проживання з місця постійного проживання дитини у 17:00, та повернути дитину до місця її постійного проживання наступного дня до 11:00.

2.3.3 сторони мають право погодити інший, більш тривалий час перебування дитини за місцем проживання батька з ночівлею без присутності матері;

2.3.4 у випадку, якщо дитина перебуває з батьком, тоді мати має право спілкуватись з дитиною засобами телефонного зв?язку та за допомогою різноманітного програмного забезпечення з підключенням до мережі Інтернет: Скайп (Skype), Вайбер (Viber), ВотсАп (WhatsApp) тощо, а батько зобов?язується не чинити матері перешкоди у такому спілкуванні з дитиною.

2.4 у випадку, якщо матір з будь-яких причин вимушена бути тимчасово відсутньою за місцем постійного проживання свого та дитини (відпустка без дитини, відрядження, лікування тощо), вона зобов?язана повідомити про це батька якомога раніше. У відсутність матері, дитина проживає з батьком.

2.5 батько та мати мають право безперешкодно відвідувати будь-які дошкільні /шкільні/навчальні та позашкільні зібрання, гуртки, заходи, які проводяться за участю дитини або для забезпечення її інтересів з урахуванням часу, визначеного установами, які відвідує дитина;

2.6 у випадку хвороби дитини, під час її перебування з матір?ю, мати зобов?язана негайно поінформувати батька, в тому числі, якщо дитина захворіла під час перебування на відпочинку з матір?ю та надати можливість безперешкодно спілкуватись з дитиною за місцем її перебування, проживання чи лікування. У випадку хвороби дитини, під час її перебування з батьком, батько зобов?язаний негайно поінформувати матір, в тому числі, якщо дитина захворіла під час перебування на відпочинку з батьком та надати можливість безперешкодно спілкуватись з дитиною матері за місцем її перебування, проживання чи лікування;

2.7 за своїм бажанням, батько та мати можуть не менше, ніж двічі на рік проводити відпустки з дитиною загальною тривалістю 45 днів у літній період (без урахування зимових, весняних та осінніх канікул), якщо про інше не домовляться батьки. Період проведення таких відпусток не може перешкоджати навчальному процесу дитини;

2.7.1 батьки погодили, що батько проводить з дитиною зимові, весняні та першу половину літніх канікул у непарні роки, у парні роки - осінні канікули та другу половину літніх канікул. Мати проводить з дитиною осінні канікули та другу половину літніх канікул у непарні роки та зимові, весняні та першу половину літніх канікул - у парні роки, якщо про інше не буде досягнуто домовленостей між батьками;

2.7.2 той з батьків, який планує виїжджати з дитиною у відпустку, бере на себе всі витрати та ризики, пов?язані із харчуванням, транспортуванням, проживанням, дозвіллям, медичним супроводом дитини на весь час подорожі;

2.7.3 дитина може поїхати у відпустку з одним із батьків або в межах території України, або закордон. Інший з батьків зобов?язується не чинити перешкод іншій стороні з вивозу дитини на відпочинок закордон і зобов?язується своєчасно надавати всі нотаріальні згоди на такий виїзд;

2.8 перебування з дитиною протягом таких національних свят, як: Новий Рік, Різдво, травневі свята та Великдень здійснюється батьками за принципом рівної участі. У парні роки дитина проводить вказані національні свята разом з матір?ю, у непарні роки - з батьком, якщо про інше не досягнуто домовленостей між батьками;

2.9 батьки погодили, що з метою святкування Нового Року, Різдва та Великодня, дитина проводить у батька або матері в залежності від парного або непарного року, згідно з умовами, визначеними даною мировою угодою, починаючи з 31 грудня відповідного парного або непарного року до 2 січня включно наступного року; Різдвяні свята - з 05 січня по 08 січня включно; Великдень - з дня, що передує Великодню по день, що слідує за Великоднем включно;

2.10 святкування днів народження дитини у парні роки організовуються та фінансуються матір?ю, батько та його родичі мають право прийти на святкування привітати дитину, у непарні роки - організовуються та фінансуються батьком, мати та її родичі мають право прийти на святкування та привітати дитину;

2.11 батьки, з урахуванням інтересів дитини, приймають спільне рішення щодо освіти та освітніх закладів, гуртків, секцій, додаткових занять, медичних закладів тощо, які буде відвідувати дитина;

2.12 батьки зобов?язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім?ї та родини, свого народу, своєї мови, своєї національності, своєї релігії, своєї Батьківщини; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої та вищої освіти, готувати її до самостійного життя;

2.13 батьки несуть відповідальність за життя і здоров?я дитини, її інтелектуальний, особистий і фізичний розвиток;

2.14 позивач і відповідач зобов?язуються не втручатися в особисте життя один одного та не налаштовувати дитину проти батька чи матері, чи інших членів сім?ї та родини;

2.15 батьки засвідчують, що вони обізнані з приписами статті 180 Сімейного кодексу України, відповідно до якої визначено, що батьки зобов?язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття;

2.16 батьки зобов?язуються належним чином виконувати взяті на себе зобов?язання, а також своєчасно повідомляти один одного про зміну свого місця проживання та будь-які інші обставини, що мають суттєве значення для своєчасного виконання своїх зобов?язань за даною мировою угодою;

3. сторони погодили, що місце проживання дитини може бути змінено у разі досягнення згоди про це сторін (позивача і відповідача), або коли дитина досягне віку, з якого вона матиме право самостійно визначати своє місце проживання;

4. сторони погодили, що протягом двадцяти календарних днів, з моменту затвердження даної мирової угоди, дитина буде знята з реєстраційного обліку місця проживання за адресою квартири номер АДРЕСА_1 . Мати (позивач) та батько (відповідач)зобов?язуються вчинити всі необхідні дії для зміни адреси реєстрації місця проживання дитини у зазначені в даному пункті мирової угоди строки;

5. сторони, усвідомлюючи значення своїх дій, діючи добровільно, дійшли згоди врегулювати спір щодо поділу спільного майна подружжя наступним чином:

5.1 відповідач ОСОБА_1 сплачує на користь позивача - ОСОБА_2 компенсацію належної їй частки у спільному майні подружжя (позивача та відповідача) у розмірі 1 314 590,00 (один мільйон триста чотирнадцять тисяч п?ятсотдев?яносто) гривень 00 копійок, що за офіційним курсом Національного банку України гривні до долара США на дату підписання цієї мирової угоди еквівалентно 50 000,00 (п?ятдесят тисяч доларів США 00 центів) (далі за текстом - компенсація) протягом двох календарних місяців з моменту затвердження даної мирової угоди відповідною ухвалою суду. Від решти позовних вимог щодо поділ у спільного майна подружжя позивач - ОСОБА_2 відмовляється на умовах цієї мирової угоди;

5.1.1 належним документальним доказом сплати компенсації відповідачем позивачу є банківська квитанція/чек (із каси банку, терміналу для оплати, банкомату), виписка з рахунку відповідача, що підтверджує сплату компенсації на користь позивача - ОСОБА_2 або власноручно написана розписка ОСОБА_2 або відповідна заява ОСОБА_2 , підпис на якій посвідчено нотаріально (у разі сплати компенсації готівкою). У випадку сплати компенсації у безготівковій формі, кошти перераховуються відповідачем позивачу за наступними реквізитами: IBAN НОМЕР_1 , у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, ІПН 143605704021, отримувач - ОСОБА_2 , призначення платежу: «сплата компенсації за частку у спільному майні подружжя згідно мирової угоди, затвердженої ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва, справа № 752/12890/21»;

5.1.2 сторони погодили, що компенсація сплачується одним платежем (траншем);

5.1.3 в разі, якщо на момент сплати відповідачем компенсації, офіційний курс Національного банку України гривні до долара США збільшиться, порівняно з курсом Національного банку України, що існував на момент укладення даної мирової угоди, сума компенсації в національній валюті - гривні розраховується за офіційним курсом гривні до долара США Національного банку України на момент оплати і має складати еквівалент 50 000,00 (п?ятдесят тисяч доларів США 00 центів) доларів США;

5.1.4 позивач ОСОБА_2 зобов?язується в день здійснення оплати компенсації за даною мировою угодою надати відповідачу ОСОБА_1 заяву про повне виконання умов мирової угоди ОСОБА_1 щодо сплати компенсації та відсутність з її сторони будь-яких претензій, підпис на якій посвідчено нотаріально;

5.1.5 позивач ОСОБА_2 зобов?язується протягом двох робочих днів, що слідують за днем затвердження даної мирової угоди судом, надати відповідачу ОСОБА_1 нотаріально посвідчену згоду на передачу в іпотеку квартири номер АДРЕСА_1 , укладення договору іпотеки на умовах, визначених на власний розсуд ОСОБА_1 з метою отримання ним коштів для виконання умов цієї мирової угоди;

5.2 квартира номер АДРЕСА_1 переходить в особисту приватну власність відповідача - ОСОБА_1 в цілому без обмеження права вільно володіти, користуватись та розпоряджатись відповідно до чинного законодавства України після повного виконання відповідачем пункту 5.1цієї мирової угоди. Подальше володіння, розпорядження і користування зазначеною квартирою здійснюється відповідачем ОСОБА_1 самостійно, на власний розсуд і не потребує будь-якого погодження з боку позивача - ОСОБА_2 ;

5.3 право позивача - ОСОБА_2 на частку в будь-якому майні, що є спільною сумісною власністю подружжя (позивача та відповідача) припиняється після затвердження даної мирової угоди та повного виконання відповідачем пункту 5.1 цієї мирової угоди;

5.4 позивач ОСОБА_2 , розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, засвідчує, що після визнання, затвердження даної мирової угоди та повного виконання відповідачем пункту 5.1 цієї мирової угоди, вона втрачає будь-які майнові права на квартиру номер АДРЕСА_1 ,у тому числі і право проживання та реєстрації місця проживання за адресою квартири, та зобов?язується протягом двадцяти днів, з моменту затвердження даної мирової угоди, знятися з реєстраційного обліку за вказаною адресою квартири;

5.5 позивач та відповідач підтверджують, що поділ спільного сумісного майна подружжя, передбачений даною мировою угодою, охоплює всі майнові права на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя (позивача та відповідача), є справедливим, відповідає домовленостям сторін (позивача та відповідача), не обмежує права будь-якої із сторін (позивача або відповідача), не ставить будь-яку із сторін (позивача або відповідача) в невигідне/надзвичайно невигідне матеріальне становище;

5.6 сторони засвідчують, що після виконання даної мирової угоди вони не будуть мати між собою будь-яких неврегульованих майнових питань та претензій щодо спільного сумісного майна подружжя (позивача та відповідача);

6. у разі невиконання позивачем та/або відповідачем зобов?язань, передбачених затвердженою судом мировою угодою, ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень, згідно ч. 3 ст. 208 ЦПК України;

7. кожна сторона несе самостійно витрати на професійну правничу допомогу, сплату судового збору інші судові витрати. Вказані витрати покладаються на відповідну сторону, яка їх сплатила;

8. сторони зобов?язуються сумлінно виконувати умови, передбачені цією мировою угодою;

9. з моменту затвердження даної мирової угоди сторони не мають взаємних претензій з приводу предмету позову по справі 752/12890/21, а спір вважається врегульованим відповідно до умов мирової угоди.

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в якій просив визнати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 20.01.2022 у цивільній справі 752/12890/21 такою, що не підлягає виконанню.

Дослідивши матеріали заяви, матеріали цивільної справи, суд надходить до наступного.

Положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, за змістом ст. 432 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: видачі виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;видачі виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально-правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що відсутні як матеріально-правові, так і процесуальні підстави для визнання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 20.01.2022 року, як виконавчого документа, таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 79, 80, 81, 259, 353-355, 431, 432 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виданого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та розподіл спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком, визнання особистою приватною власністю частини майна, яке було придбано за особисті кошти, та поділ спільного майна подружжя, визнання грошового зобов?язання подружжя та врахування його при поділі спільного сумісного майна подружжя , - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 18 вересня 2023 року.

Суддя: