Справа № 727/11510/23

                                                       Провадження № 2-з/727/53/23

УХВАЛА

01 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі: головуючого-судді: Одовічен Я.В., розглянувши заяву особи, яка може набути статусу позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ :

Представник ТОВ «Гіпербуд» звернувся до суду з заявою про забезпечення позову одночасно із поданням позовної заяви.

У поданій заяві посилався на те, що ним подано до суду позовну заяву до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Проспект», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №116 за адресою АДРЕСА_1 . Позов обґрунтований тим, що замовником будівництва об`єкта, який відчуджений за договором, є позивач. Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлове приміщення зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , який може вільно ним розпоряджатися, в тому числі відчужувати.

Просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення №116, загальною площею 14,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1232281373101.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із наступного:

Так, за змістом  ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього.

Згідно роз’яснень, що надані в п.4 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши додані до заяви докази, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі відчуження відповідачем майна та вважає за необхідне частково забезпечити позов шляхом накладення заборони вчиняти дії направлені на відчуження об`єкту нерухомого майна.

Застосування саме такого заходу забезпечення позову належним чином запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Крім цього, даний вид забезпечення позову, на думку суду, є співмірним заявленим позовним вимогам.

У частині вимог про накладення арешту на майно суд відмовляє, виходячи з роз`яснень, наведених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до яких вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зокрема, суд враховує положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод, які  гарантують принцип непорушності права власності.

Тому, суд вважає, що накладення арешту на майно є порушенням права власника мирно володіти своїм майном, доки право власності не спростовано в належному порядку, він має право, володіти та користуватись своїм майном та несе ризик його випадкового пошкодження чи знищення.

Накладення судом заборони відчуження майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 може забезпечити виконання рішення суду та не призведе до порушення прав та інтересів інших осіб.

Отже, застосування таких заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 149- 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на нежитлове приміщення №116, загальною площею 14,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1232281373101.

У задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Копію ухвали направити Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, Центру надання адміністративних послуг в м. Чернівцях - для виконання, а учасникам справи - для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Одовічен Я.В.