КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/11927/2023

справа №753/8321/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Верланова С.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Мазур Ірини Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року, постановлену під головуванням судді Гусак О.С.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Акціонерне товариство «Сенс Банк», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пишний Артем Володимирович, Державне підприємство «Сетам», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Людмила Вікторівна, про визнання права власності на квартиру та її витребування, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на квартиру та її витребування.

Одночасно з позовною заявою подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову посилається на статті 149-152 ЦПК України. Вказує, що предметом спору є однокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Зазначає, що враховуючи предмет спору, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав.

Мотивуючи наведеним, просить суд накласти арешт на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року заяву задоволено.

Накладено арешт на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 204737880000.

Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Мазур І.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наявність спору щодо предмета позову - необхідна умова для розгляду правовідносин у суді, відтак, як загальна, кваліфікуюча ознака цивільно-процесуальних правовідносин не може бути сама по собі підставою для забезпечення позову, оскільки застосування даних заходів має виключний характер і потребує доведенню на загальних умовах. Вказує, що загальні посилання на можливість ОСОБА_1 продати квартиру не свідчить, що відповідачка у цій справі свідомо ухилиться від виконання рішення суду або, наразі, вчиняє дії щодо відчуження срібного майна.

Вказує, що посилання позивачки на те, що наявність спору між сторонами свідчить про можливі порушення прав позивачки, є лише припущенням та не підтверджено доказами чи аргументами, відтак не створює підстав для задоволення відповідної заяви.

Вказує, що до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів намагань відповідачки відчужити спірну квартиру.

Посилається на порушення статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини.

Вказує, що за звернення до суду із апеляційною скаргою понесла судові витрати, що складаються із сплати судового збору у розмірі 2684,00 гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

Мотивуючи наведеним, просить суд ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року скасувати. Скасувати накладення арешту на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 204737880000.

03 жовтня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу, у якому вона проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила суд оскаржувану ухвалу залишити без змін, а скаргу без задоволення.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольнивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції врахував предмет позову, а саме те, що заявлено вимоги про визнання за позивачкою права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 та витребування на її користь від ОСОБА_1 вказаної квартири.

Суд знайшов достатніми та обґрунтованими доводи заяви щодо існування ризику відчуження вищевказаної квартири ОСОБА_1 на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист у разі повного або часткового задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.

Установлено, що у травні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на витребування майна, у якому просить суд визнати за ОСОБА_3 право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 26,5 кв.м., житловою площею 13,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Витребувати на користь ОСОБА_3 однокімнатну квартиру загальною площею 26,5 кв.м., житловою площею 13,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 1-16).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №267795187 установлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна (а.с. 51).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснено у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Правова природа арешту майна, вчиненого у зв`язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

З матеріалів справи установлено, що предметом позовних вимог у справі є спірна квартира АДРЕСА_1 .

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що арешт майна має стосуватись саме майна, що належить до предмета спору. Тобто, в цьому випадку обраний позивачем захід забезпечення позову і предмет позовних вимог у цій справі є співмірними, оскільки накладення арешту стосується майна, що належить до предмета спору.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане із спірним майном, що перебуває у власності відповідача. Арешт майна, що накладається судом для забезпечення позову про визнання права власності та витребування майна, мають на меті вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідачки з тим, щоб забезпечити позивачці реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивачки.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

За таких умов вимога скаржника надання доказів щодо очевидних речей (право відповідачки у будь-який момент відчужити майно, що є предметом спору) свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до скасування судового рішення, апеляційним судом не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Мазур Ірини Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 31 жовтня 2023 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді С.М. Верланов

В.В. Соколова