Справа № 761/47007/19

Провадження № 1-кп/761/826/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі - головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120 191 001 000 068 88 від 19.07.2019, у якому

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Сватове Луганської області, громадянка України, українка, з середньою освітою, яка офіційно не працевлаштована, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, не судима,

обвинувачується за ч. 1 ст. 115 КК України

у с т а н о в и в :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою суду від 21.05.2021 продовжений строк дії застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 19.07.2021, однак у зв`язку з тим, що завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не виявилось за можливе прокурор клопотав про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою.

Обґрунтовуючи клопотання, державний обвинувач наполягав на актуальності ризиків не процесуальної поведінки обвинуваченої, оскільки з огляду на суворість покарання, що загрожує обвинуваченій, остання можуть переховуватись від суду, здійснити незаконний вплив на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

У зв`язку з цим прокурор просив продовжити строк застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу.

Потерпілий підтримав думку державного обвинувача.

Обвинувачена не заперечувала щодо продовження тримання її під вартою.

Захисник наполягала на відмові у продовженні застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу, оскільки ризики непроцесуальної поведінки ОСОБА_8 прокурором необґрунтовані, тому захисник просила застосувати до її підзахисної запобіжний захід у вигляді застави.

Суд, заслухавши думки учасників, дослідивши наявні у суду матеріали, дійшов висновку про таке.

У силу ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого двомісячного строку дії цього запобіжного заходу. За наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватись вимог КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Таким чином, суд, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання особи під вартою, має керуватися не лише нормами внутрішнього законодавства, але й брати до уваги положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та рішень Європейського суду, який, зокрема, у справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» визначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи та гарантуванні верховенство права.

У рішенні «Вікс проти Сполученого королівства» ЄСПЛ зазначив, що особу може бути позбавлено наведеного вище права лише при дотриманні пункту 1 статті 5 Європейської Конвенції.

Також з практики Європейського суду вбачається, що для того, щоб позбавлення особи свободи не вважалось свавільним такий захід має бути об`єктивно необхідним за конкретних обставин.

Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ладент проти Польщі» тримання під вартою у відповідності до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 принцип пропорційності передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.

З наведеного витікає, що принцип пропорційності, який є складовою принципу верховенства права, діючи у сфері застосування дії запобіжного заходу, вимагає, щоб застосований до особи захід забезпечував збалансованість приватних інтересів особи та публічних інтересів, тобто за конкретних обставин справи був необхідним важелем забезпечення належної процесуальної поведінки особи та суспільної безпеки.

Глава 18 КПК, визначаючи порядок вирішення наведеного вище питання, передбачає, що на стадії досудового розслідування встановленню підлягає низка чинників: чи є підозра обґрунтованою; чи є достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до особи менш суворого запобіжного заходу.

Однак, враховуючи, що відповідно до Глави 28 КПК судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена вина особи поза розумним сумнівом. Оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії судового провадження виключається.

Таким чином, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи виправдовує подальше обмеження прав особи справжній інтерес суспільства.

Ризиками непроцесуальної поведінки обвинуваченої прокурором зазначені можливість переховування останньої від суду, здійснення незаконного впливу на потерпілих та свідків, вчинення ними іншого злочину.

Оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинуваченої від суду, крім суворості покарання, суд має врахувати також складність обставин справи і судового розгляду, оскільки інкриміновані обвинуваченій дії пов`язані, зокрема, з діяннями, які кваліфіковані, як особливо тяжкий злочин, що вчинений шляхом умисного заподіянні потерпілому смерті.

Отже, з огляду на викладене, врахуванню підлягають характер обвинуваченої, її моральні принципи та наявність інших чинників, що зможуть стримати останню від позапроцесуальної поведінки: наявність постійного місця мешкання, родини, роботи, міцних соціальних зв`язків та будь-яких інших зв`язків з країною, у якій ведеться її переслідування.

З огляду на суспільну небезпечність та характер інкримінованих обвинуваченій дій, суд вважає не безпідставним висновок про наявність високої ймовірності вчинення обвинуваченою зазначених прокурором позапроцесуальних дій з метою створення перешкод судовому розгляду або ж загрози суспільству.

Викладене, на переконання суду, свідчить також про доведеність ризику здійснення незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні.

Крім того, суд вважає, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачена може вчинити дії, спрямовані на незаконний вплив на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни останніми наданих раніше показань.

Крім того, відповідно до ст. 178 КПК суворість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі доведення її винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, є обов`язковою для оцінки судом обставиною під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.

На теперішній час будь-які обставини, які б спростували попередні висновки суду під час обрання та продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_8 не встановлені.

Суд також виходить з того, що інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення має доволі високий ступінь суспільної небезпеки, враховує практику Європейського суду з прав людини, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченої, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За результатами встановлених судом обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність факторів, які передбачені ч.1 ст. 194 КПК, що дає підстави для визнання необхідним продовження строку тримання обвинуваченої під вартою.

При цьому відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК суд вважає за можливе при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_8 , спричинив загибель людини.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Продовжити строк тримання обвинуваченої ОСОБА_8 під вартою по 15 серпня 2021 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3