В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду міста Києва 22 вересня 2022 року у кримінальному провадженні № 120 221 000 800 002 95 від 28 січня 2022 року стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, працюючого сторожем ДНЗКТ № 343 Шевченківського району м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_8 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представників потерпілої ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 22.09.2022 ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді 2 (двох) років виправних робіт з відбуванням за місцем роботи та відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми його заробітку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 9.514 (дев`ять тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн. 85 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 70.000 (сімдесят тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди та - 1 (одну) грн. витрат на правову допомогу.

Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.

Арешт, майна накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 31.01.2022 №759/1816/22 - скасовано.

У провадженні стягнуто процесуальні витрати та вирішена доля речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 28.01.2022, близько 00 год. 00 хв., перебуваючи в приміщенні кухні за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, використовуючи кухонний ніж, умисно заподіяв ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Так, 27.01.2022, у вечірній час доби, ОСОБА_11 разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_12 знаходились за своїм місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , де останні проводили сумісне дозвілля, розпиваючи алкогольні напої.

28.01.2022, близько 00 год. 30 хв., під час розпиття алкогольних напоїв у ОСОБА_13 , на фоні ревнощів, виник словесний конфлікт зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_12 , який потім переріс у штовханину.

Поведінка ОСОБА_14 обурила ОСОБА_13 , тому в нього виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень останній.

З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на умисне спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_11 , перебуваючи в приміщенні кухні, повалив останню на підлогу та з поверхні столу взяв у ліву руку кухонний ніж.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_11 , перебуваючи на спині ОСОБА_14 , діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, маючи намір спричинити останній тілесні ушкодження, утримуючи кухонний ніж у своїй лівій руці, наніс не менше трьох ударів вказаним предметом в область голови та обох рук ОСОБА_14 , в результаті чого заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді:

- різаних ран привушно-жувальної та щічної ділянок зліва та кута рота зліва - при огляді рубці, які є наслідком загоєння вказаних ран, що були підвергнути первинній хірургічній обробці - від кута рота зліва з розповсюдженням на тіло нижньої щелепи зліва до завушної ділянки 13.0 х 0.3 см. та паралельно даному рубцю в проекції горизонтальної гілки нижньої щелепи зліва 2,7x0,3 см., які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я;

- різаних ран обох кистей - при огляді рубці, які є наслідком загоєння вказаних ран, що були піддані первинній хірургічній обробці - на тильній поверхні правої кисті в проекції середньої третини тіла 1-ї п`ясної кістки з розповсюдженням до середньої третини 2-ї п`ясної кістки (2) розміром 5,0x0,3 см. та 3,6x0,3 см., на тильній поверхні лівої кисті в проекції 3-го міжп`ясного проміжку 2,0x0,3 см., які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я;

- травми шийного відділу хребта: перелому остистого відростку 5-го шийного хребця без зміщення з післятравматичною цервікалгією, стійким больовим синдромом, м`язово-тонічним синдромом, кохлео-вестибулярним синдром, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Після чого, з вказаним тілесним ушкодженням ОСОБА_15 було госпіталізовано до КНП "Київської міської клінічної лікарні № 12".

Таким чином, ОСОБА_7 умисно заподіяв ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить змінити вирок Святошинського районного суду міста Києва від 22.09.2022 в частині задоволення вимог цивільного позову: цивільний позов у кримінальному проваджені задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_7 3.714,85 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 30.000 грн. моральної шкоди та 1 грн. витрат на правову допомогу.

Обґрунтовуючи такі апеляційні вимоги, захисник ОСОБА_5 вказує, що судом не було враховано, що під час досудового розслідування ОСОБА_7 було добровільно перераховано потерпілій як відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, кошти в сумі - 5.800 грн., копії квитанцій про перерахування зазначених сум були надані суду першої інстанції та досліджені ним в судовому засіданні 15.09.2022, крім того підтвердила перерахування зазначених коштів і сама потерпіла в судовому засіданні (стор. 3 вироку).

Захисник звертає увагу, що матеріальна шкода заподіяна кримінальним правопорушенням, була частково відшкодована обвинуваченим ще під час досудового розслідування, а тому суд безпідставно повністю задовольнив цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди.

На переконання сторони захисту, матеріальна шкода підлягає задоволенню в розмірі - 3.714,85 грн. (9.514,85 грн. - 5.800 грн. = 3.714,85 грн.)

Крім того, захисник ОСОБА_5 вказує, що судом першої інстанції під час задоволення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди не було враховано, що потерпілою не було надано жодного доказу на підтвердження розміру цієї шкоди, а та обставина, що потерпіла 21 день була непрацездатною внаслідок перебування на стаціонарному лікуванні, не може, з урахуванням її середньомісячного доходу, повністю обґрунтовувати той розмір моральної шкоди, що був визначений судом.

Захисник ОСОБА_5 вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 70.000 грн., визначений судом першої інстанції, є завищеним та таким, що не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Також захисник ОСОБА_5 вказує, що під час судового розгляду даного кримінального провадження суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки про розмір заподіяної внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення матеріальної та моральної шкоди.

Окрім того, не погоджуючись з вироком суду, потерпіла ОСОБА_6 також подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Святошинського районного суду міста Києва від 22.09.2022 та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому за цим законом покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі та цивільний позов задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, потерпіла ОСОБА_6 стверджує, що вирок ґрунтується на недостатньо проаналізованих судом доказах і обставинах справи, показах обвинуваченого, який плутався у своїх поясненнях щодо обставин події, вигороджуючи себе.

Крім того, на переконання потерпілої ОСОБА_6 , вирок базується за наявності усіх прямих доказів, які підтверджують вину ОСОБА_7 у скоєнні саме цього кримінального правопорушення і саме його бажанні пошкодити їй обличчя умисно.

Потерпіла вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 повинен понести максимальне покарання передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, так як він спричинив непоправної шкоди її фізичному та психологічному здоров`ю, оскільки внаслідок нанесення їй тілесних ушкоджень, нею було отримано різані рани м`яких тканин обличчя (привушно-жувально-щічної ділянки та кута рота зліва), та різані рани кистей обох рук.

Також потерпіла звертає увагу, що внаслідок того, що ОСОБА_7 побив її, вона отримала перелом 5-го хребця шийного відділу хребта та гостру реакцію на стрес, що вказано у виписках з медичної карти стаціонарного хворого № 868 Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 12" та виписці з медичної карти стаціонарного хворого № 503, наданої Державною установою "Територіального медичного об`єднання МВС України по м. Києва".

Вказана травма хребта потребує постійної реабілітації санаторно-курортного лікування та нагляду лікаря, що підкріплено рекомендаціями та записами відповідних лікарів в її медичній картці амбулаторного хворого.

При цьому, потерпіла вказує, що шрами, які вона має на обличчі наразі, жодним існуючим методом в галузі естетичної медицини прибрати неможливо, що визнано консультативним висновком лікаря - пластичного хірурга.

Потерпіла ОСОБА_6 вказує і на те, що ані від матері ОСОБА_7 , ані від його брата потерпіла не почула пропозиції відшкодувати їй лікування, та взагалі вона не знає відомостей про те, що вказані люди брали посильну участь в її лікування чи в іншій допомозі, на що вказує обвинувачений, єдине, чим намагався в лапках "допомогти" ОСОБА_7 було те, що він відправив їй- ОСОБА_6 на банківську картку грошові кошти в сумі - 5.800,00 грн.

Посилається на те, що суд не надав уваги тому факту, що ОСОБА_7 подав до органів Національної поліції заяву про те, що вона- ОСОБА_6 нібито спричинила йому тілесні ушкодження, попередня правова кваліфікація - ст. 125 КК України. Розслідуванням проступку займається Святошинське УП ГУНП України у м. Києві, кримінальне провадження № 120 221 050 800 016 77 від 31.08.2022, яке закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Приділила увагу тому, що в частині відшкодування матеріальної шкоди вказані збитки підтверджено лише на суму 9.514,85 грн. (а.п. 83-86 т. 1, а.п. 14-24 т. 2), але не всі витрати можна підтвердити документально. Лікарі і консультанти не надають квитанцій про сплату за їхні послуги, а без оплати просто не беруться лікувати або консультувати, та понесені нею витрати і на спеціальне здорове харчування, а не просто на харчування, на що нею долучені чеки на їх придбання.

Що стосується спричиненої їй моральної шкоди, то, як указує потерпіла, суд першої інстанції врахував, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого вона зазнала глибоких фізичних, душевних та моральних страждань, внаслідок чого відбулось погіршення нормальних життєвих зв`язків, погіршення її здібностей до роботи та позбавлення її можливості їх реалізації.

У неї наявне знівечення обличчя, яке є непоправним та завдає їй моральних страждань та дискомфорту у спілкуванні з оточуючими, за чим вона не погоджується з висновком суду першої інстанції, що пошкодження обличчя не є непоправним, бо її представник - адвокат ОСОБА_9 , хоч і після проголошення вироку, але отримав консультативний висновок клініки "VIRTUS", фахівці якої є спеціалістами в області косметологічної хірургії, саме про те, що пошкодження на її обличчі виправити - неможливо.

Теж потерпіла ОСОБА_6 стверджує, що, з огляду на ст. 65 КК України, суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який покаявся лише на словах, бо, на її переконання, механізм отримання нею тілесних ушкоджень, який ОСОБА_7 відобразив під час слідчого експерименту - не відповідає дійсності. Крім того, під час надання своїх пояснень в судовому засіданні ОСОБА_16 також постійно змінював показання, намагався ухилитися від прямої відповіді на запитання, що може, в свою чергу, означати, що він не надав правдивих свідчень.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, - є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, чого в своїх поясненнях ОСОБА_7 не заперечує.

Водночас, спростовує твердження обвинуваченого про те, що 27.01.2022 вона-потерпіла перебувала в стані алкогольного сп`яніння, оскільки вона того вечора нібито випила 2 пляшки шампанського, - бо вона алкогольні напої не вживала та в матеріалах справи немає жодного документа, який міг би свідчити про наявність у неї такого стану.

Так само, на переконання потерпілої, висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заявленої суми витрат на правову допомогу є необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги Акт надання правничої допомоги від 19.09.2022 та Договір про надання правничої (правової) допомоги № 04/01 ДАМ від 30.01.2022 між нею- ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_10 і в додаткову угоду до Договору № 76-К/22 від 10.06.2022 між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_9 .

Додаткове обґрунтування апеляційних вимог міститься в доповнення до апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_6 , що підписані її представниками - адвокатами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Скориставшись правом, передбаченим ст. 402 КПК України, захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав заперечення на апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 , вважаючи, що вона задоволенню не підлягає.

Обвинувачений ОСОБА_7 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відізвати апеляційну скаргу потерпілої, оскільки вирок було проголошено 22.09.2022, а 24.10.2022 - є 33 днем з дня проголошення вироку, а день підпису апеляційної скарги є 31 днем з дня проголошення вироку.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_5 , які підтримали апеляційну скаргу захисника в повному обсязі та заперечували щодо задоволення апеляційної скарги потерпілої, пояснення потерпілої та представника ОСОБА_9 на підтримку доводів апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_6 у повному обсязі, та які заперечували щодо задоволення апеляційних вимог захисника, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу потерпілої в повному обсязі та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши додатково надані дані, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_7 , перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_7 , що апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_6 не підлягає розгляду, бо вона подана за сплином строку на апеляційне оскарження вироку суду, то, як випливає з матеріалів кримінального провадження, вирок щодо ОСОБА_7 ухвалений 22.09.2022 (а.п. 58-67 т. 2).

На дотримання строку подачі апеляційної скарги, що починає відраховуватися з 23.09.2022 за приписами ч. 5 ст. 115 КПК України, строк на його подачу мав спливати 22.10.2022 (неділя), а тому, за нормою ч. 7 ст. 115 КПК України, останнім днем цього строку вважається - 23.10.2022, проте апеляційна скарга потерплою подана саме 22.10.2022, на що вказує квитанція на отримання кореспонденції (а.п. 74-77, 78-147, 148 т. 2), за якою і було відкрите провадження (а.п. 151-152 т. 2) та призначено апеляційний розгляд (а.п. 153-154 т. 2).

Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України, в межах апеляційних скарг в обсязі, підтриманому сторонами у провадженні в суді апеляційної інстанції, з урахуванням їх позиції.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у умисному заподіянні ОСОБА_6 , середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам провадження, які не оспорені потерпілою та захисником в апеляційних скаргах та в судовому засіданні, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122 КК України, судом апеляційної інстанції не перевіряються на виконання приписів ч. 1 ст. 404 КПК України.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_6 щодо м`якості призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, яке, на її думку, не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, - колегія суддів дійшла таких висновків.

Як указують приписи ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні ОСОБА_7 покарання судом першої інстанції були враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, стан його здоров`я, обставини що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України, визнано щире каяття та сприяння розкриттю злочину.

Беручи до уваги вказані обставини, які пом`якшують покарання за скоєне, відсутності обтяжуючих обставин, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_7 покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 122 КК України, у вигляді виправних робіт, тобто у мінімальних межах, встановлених в санкції вказаного матеріального закону.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Так, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції неналежно враховані конкретні обставини провадження, а саме те, що конфлікт виник під час розпиття алкогольних напоїв.

Про обставину перебування в стані алкогольного сп`яніння під час виникнення конфлікту та спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень - ОСОБА_7 не заперечував.

Водночас, цю обставину як таку, що обтяжує покарання обвинуваченого, не врахував орган досудового розслідування, ні суд, не наділений такими повноваженнями і суд апеляційної інстанції за відсутності такого прохання в апеляційній скарзі потерпілої, проте враховує при оцінці фактичних обставин провадження, як і те, що ОСОБА_7 спричинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_6 , яка з ним перебувала в цивільному шлюбі, на ґрунті ревнощів, поваливши її на підлогу і, перебуваючи у неї на спині, завдав ножем не менше трьох ударів в область голови і рук, спричинивши різану рану привушно-жувальної та щічної ділянок зліва та кута рота зліва та різані рани обох кистей, а також травму шийного відділу хребта, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я, після чого, з вказаними тілесними ушкодженнями ОСОБА_15 було госпіталізовано до КНП "Київської міської клінічної лікарні № 12".

Не є безспірним і визнання обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , - щире каяття та сприяння розкриттю злочину, бо показання ОСОБА_7 , який фактично формально визнав свою вину, не слугували підставою для розгляду провадження з застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Зокрема, він посилався, що під час слідчого експерименту він надавав неправдиві показання за порадою свого захисника, вказуючи на інші обставини кримінального правопорушення, у той час як експерт надав перевагу показанням потерпілої ОСОБА_6 щодо характеру та локалізації виявлених у неї тілесних ушкоджень при умовах та у спосіб, на які вона вказує, що не суперечить об`єктивним судово-медичним даним.

Отож, за викладеним, колегія суддів усе разом вважає, що при призначенні покарання судом першої інстанції не в повній мірі взято до уваги обставини кримінального правопорушення та ставлення ОСОБА_7 до вчиненого, а також його позицію у провадженні, що не вказує на його сприяння розкриттю злочину.

Не має в матеріалах провадження і об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_7 намагався відшкодувати заподіяну шкоду, сплативши потерпілій всього 5.800 грн.

Не вживав він таких заходів і під час апеляційного провадження, знаючи про перебування на розгляді суду вищої інстанції апеляційної скарги потерпілої, де ставиться питання про погіршення його становища.

Отже, за наведеним у сукупності, колегія суддів вважає, що тільки покарання у виді позбавлення волі, в межах, що передбачені ч. 1 ст. 122 КК України, буде сприяти виправленню ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів, що буде справедливим.

Що стосується висновків суду першої інстанції за результатами вирішення поданого у кримінальному провадженні цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 , то слід вказати наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, чи підлягає задоволенню цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

За наведеними вище нормами кримінального процесуального закону встановлено, що обставини, викладені у цивільному позові, та розмір завданої шкоди, - належать до тих, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та з`ясуванню судом під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1166 ЦК України містить законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну та підстави її виникнення.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

3) причинно-наслідковий зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача;

4) вина.

15.09.2022 потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов на загальну суму 845.000 грн., з яких 700.000 грн. підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, 100.000 грн. - на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок злочину, та 45.000 судових витрат (а.п. 2-7 т. 2).

Судом першої інстанції цивільний позов у кримінальному провадженні задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 - 9.514 грн. 85 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 70.000 грн. - на відшкодування моральної шкоди та - 1 грн. витрат на правову допомогу.

Водночас, суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 , на переконання колегії суддів, не в повній мірі врахував наступне.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення цивільного позову на відшкодування матеріальної шкоди в сумі - 9.514,85 грн., що підтверджені документально (а.п. 83-86 т. 1, а.п. 14-24 т. 2).

Проте, як правильно вказує в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 , на відшкодування заподіяної шкоди на ім`я ОСОБА_6 було перераховано - 5.800 грн. (а.п. 26-30 т. 2), що не спростовується і потерпілою.

Що стосується розміру спричиненої моральної шкоди у провадженні.

Відповідно до норм застосування чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я та в порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім`ї чи близьких родичів.

А тому, у даному випадку судом до уваги береться обставини спричинення ушкодження здоров`я потерпілої, умисел на заподіяння такої шкоди зі сторони обвинуваченого, що висвітлюється у практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема "Справа Салов проти України" - "у разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди…суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу…" .

А саме, потерпіла внаслідок неправомірних дій обвинуваченого зазнала глибоких фізичних, душевних та моральних страждань, внаслідок чого відбулось погіршення нормальних життєвих зв`язків, погіршення здібностей потерпілої до роботи та позбавлення її можливості їх реалізації, також у потерпілої наявне знівечення обличчя, яке є непоправним та завдає їй моральних страждань і дискомфорт у спілкуванні з оточуючими, що зокрема підтверджується консультативним висновком лікаря-хірурга ТОВ "ІПХ "Віртус" від 13.09.2022 щодо неможливості повністю відновити непоправне знівечення обличчя, який дійсно не був предметом дослідження суду першої інстанції, проте не може не бути взятим до уваги судом апеляційної інстанції в комплексі з іншими доказами у провадженні в цій частині і прийняття рішення щодо заявленого позову про відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням викладеного та з огляду на фактичну шкоду завдану здоров`ю потерпілої, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнала потерпіла ОСОБА_6 , характер немайнових втрат (їх тривалості і неможливості відновлення), стан здоров`я потерпілої та тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для максимального приближення для відновлення попереднього стану, та визначає його розмір в сумі 150.000 грн.

У частині відшкодування витрат на правову допомогу суд дійшов висновку щодо їх часткового задоволення, не у заявленому розмірі, а у розмірі витрат зазначених у п. 3 Договору № 76-К/22 про надання правової допомоги (а.п. 11 т. 2).

Водночас даний Договір є попередньою угодою і не включав в себе всіх дій, що об`єктивно виконані адвокатом/адвокатами, що підтверджується Актом надання правничої допомоги від 19.09.2022 (а.п. 12 т. 2 та а.п. 46-49, 50-88 т. 1, а.п. 2-7, 8-10, 13-24 т. 2).

А тому, на переконання колегії суддів, підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 - 45.000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Судові витрати у провадженні стягнуті у порядку ст. 124 КПК України, а доля речових доказів вирішена на підставі ст. 100 КПК України.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити про обчислення строку відбування покарання з дня приведення вироку до виконання і запобіжний захід ОСОБА_7 - не обирає.

За викладеним апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду міста Києва 22 вересня 2022 року у кримінальному провадженні № 120 221 000 800 002 95 від 28 січня 2022 року стосовно ОСОБА_7 - скасувати в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122 КК України покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з дня приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,) на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 150.000 гривень на відшкодування моральної шкоди, 45.000 гривень на відшкодування витрат на правову допомогу, в решті в цій частині відмовити у задоволенні її позовних вимог.

Зменшити до 3.714 грн. 85 коп. витрат на відшкодування матеріальної шкоди.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 .